Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №712/6855/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/6855/26

Провадження № 2/712/4092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді - Троян Т.Є.,

за участі секретаря Чумак Д.І.,

розглянувши у порядку цивільного судочинства цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про скасування обтяження та запису про іпотеку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про скасування обтяження та запису про іпотеку щодо належного йому нерухомого майна.

В обґрунтування позвних вимог зазначив, що 08 грудня 2011 року на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_2 , набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На початку травня 2026 року, маючи намір відчужити належну йому квартиру, під час підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу позивач дізнався про наявність зареєстрованої заборони відчуження зазначеного нерухомого майна.

Як з`ясувалося, обтяження зареєстроване 18 травня 2005 року на підставі договору іпотеки, укладеного на забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач зазначив, що особа боржника йому невідома, будь-яких кредитних зобов`язань перед відповідачем він не має, а збереження відповідного обтяження перешкоджає реалізації його права розпорядження належним майном.

З метою позасудового вирішення питання позивач звертався до нотаріуса, однак зняття заборони відчуження здійснено не було. Звернення до банку також не призвело до припинення державної реєстрації обтяження.

Посилаючись на положення статей 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статті 17 Закону України «Про іпотеку», позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом скасування відповідного обтяження та запису про іпотеку.

04 червня 2026 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначено про допущені у первісній редакції позову описки щодо дат реєстрації обтяження та укладення договору іпотеки.

В остаточній редакції позовних вимог позивач просив скасувати обтяження за реєстраційним номером 1981588 від 18 травня 2005 року, зареєстроване приватним нотаріусом Фіщук В.Я. щодо квартири АДРЕСА_1 , та скасувати запис про іпотеку, здійснений на підставі договору іпотеки від 17 травня 2005 року № CHSOGK10000009. Судові витрати просив залишити за ним.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси 16.06.2026 року справу прийнято до розгляду в поряку загального позовного провадження.

02 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому АТ КБ «ПриватБанк» заперечувало проти задоволення позову.

Відповідач зазначив, що 17 травня 2005 року на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира.

Посилаючись на статтю 23 Закону України «Про іпотеку», банк наголосив, що перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не припиняє іпотеки, а новий власник набуває статусу іпотекодавця. Також відповідач стверджував, що основне зобов`язання ОСОБА_3 перед банком не припинене.

Водночас, доказів на підтвердження наявності невиконаного основного зобов`язання до відзиву не долучено.

05 вересня 2026 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів, зокрема кредитного та іпотечного договорів, документів, що стали підставою для реєстрації обтяження, а також відомостей щодо стану виконання кредитного зобов`язання.

25 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Шевченко А.О., подав заяву, у якій повідомив, що за результатами додаткової перевірки банком встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № CSH0GK10000009 від 17 травня 2005 року.

У зв`язку із зазначеним АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, та просило судові витрати залишити за позивачем.

На підтвердження викладених обставин відповідач долучив довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 08 листопада 2024 року, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № CSH0GK10000009 від 17 травня 2005 року відсутня, а датою закриття кредиту є 18 липня 2006 року.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 316, 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд відповідно до закону.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у встановленому законом порядку.

Отже, іпотека має забезпечувальний та похідний характер щодо основного зобов`язання, виконання якого нею забезпечується.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека залишається дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть якщо до його відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою.

Таким чином, сам по собі факт набуття позивачем права власності на квартиру за договором дарування від 08 грудня 2011 року, як і відсутність безпосередніх кредитних правовідносин між ним та банком, не є самостійною підставою для припинення іпотеки.

Разом із тим наведене правило застосовується за умови існування іпотеки як чинного забезпечувального права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення основного зобов`язання внаслідок його належного виконання зумовлює припинення іпотеки, яка забезпечувала таке зобов`язання.

У справі, що розглядається, відповідачем надано довідку від 08 листопада 2024 року, якою підтверджено відсутність заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2005 року та зазначено конкретну дату його закриття - 18 липня 2006 року.

Суд враховує, що наведені відомості походять безпосередньо від кредитора, який є стороною основного зобов`язання та іпотекодержателем, а отже володіє інформацією про стан виконання забезпеченої вимоги.

При цьому зазначені відомості узгоджуються з подальшою процесуальною позицією відповідача, який після додаткової перевірки власних облікових даних підтвердив відсутність заборгованості та повідомив про відсутність заперечень проти задоволення позову.

Суд також враховує, що відповідач, який первісно заперечував проти позову з мотивів неприпинення основного зобов`язання, не надав доказів існування будь-якої непогашеної заборгованості чи інших обставин, які б спростовували інформацію про закриття кредиту.

Таким чином, сукупність досліджених доказів, зокрема письмового підтвердження банку про закриття кредиту та його подальшої процесуальної позиції, дає підстави для висновку про припинення основного зобов`язання, забезпеченого спірною іпотекою.

Встановлена дата закриття кредиту - 18 липня 2006 року - передує набуттю позивачем права власності на квартиру 08 грудня 2011 року.

Відтак, на момент набуття позивачем права власності забезпечене іпотекою кредитне зобов`язання вже було припинене, а подальше збереження реєстраційних відомостей про іпотеку не свідчить про продовження існування забезпечувального права за відсутності основного зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

При цьому державна реєстрація обтяження має похідний характер від відповідного матеріального права та не може самостійно підтримувати існування іпотеки після припинення забезпеченого нею зобов`язання.

За змістом статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судовий захист у спорах щодо державної реєстрації має забезпечувати належне відображення у Державному реєстрі прав існування або припинення відповідного речового права чи обтяження.

Суд враховує, що заявлені позовні вимоги за своїм змістом спрямовані не на оспорювання правомірності первісного укладення договору іпотеки, а на усунення перешкод у здійсненні права власності, які виникають унаслідок збереження реєстрації обтяження після припинення забезпеченого ним зобов`язання.

Саме тому вимоги про скасування обтяження та запису про іпотеку підлягають оцінці з урахуванням їх матеріально-правової мети - забезпечення державної реєстрації припинення іпотеки та пов`язаної з нею заборони відчуження нерухомого майна.

Наявність у законодавстві позасудового порядку зняття заборони відчуження не позбавляє власника права на судовий захист у разі збереження обтяження, яке перешкоджає реалізації його правомочностей.

За встановлених обставин подальше існування зареєстрованої іпотеки та пов`язаної з нею заборони відчуження не має належної матеріально-правової підстави та обмежує право позивача на розпорядження належною йому квартирою.

Відповідно до статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, на підставі наданих учасниками справи доказів, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Враховуючи волевиявлення позивача щодо відсутності вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача, суд не здійснює їх стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 15, 16, 317, 319, 321, 391, 598, 599 ЦК України, статтями 17, 23 Закону України «Про іпотеку», статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про скасування обтяження та запису про іпотеку - задовольнити.

Скасувати обтяження за реєстраційним номером 1981588 від 18 травня 2005 року, зареєстроване приватним нотаріусом Фіщук В.Я. щодо квартири АДРЕСА_1 , та державну реєстрацію іпотеки щодо зазначеної квартири, проведену на підставі договору іпотеки від 17 травня 2005 року № CHSOGK10000009, у зв`язку з припиненням забезпеченого іпотекою основного зобов`язання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Є. Троян

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.