Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №711/5381/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5381/26

Провадження № 2/711/3108/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просила зняти арешт з 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено постановою державного виконавця серії АА №770976 від 25.01.2010 року та зобов`язати відповідний орган виключити запис про обтяження з відповідних реєстрів.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що після смерті чоловіка – ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить 1/3 частина квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вона (позивачка) є спадкоємицею першої черги, вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, однак під час оформлення спадкових прав виявилось, що на вказану частку квартири накладений арешт на підставі постанови державного виконавця №АА 770976 від 25.01.2010р. З метою зняття арешту з вказаного нерухомого майна, вона звернулась до ВДВС у м. Черкаси, однак листом за вих. №23717/26.21-49 від 15.12.2025р. їй було повідомлено про те, що арешт на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 дійсно накладався, однак ідентифікувати виконавче провадження або виконавчий документ на підставі його було накладено такий арешт неможливо, у зв`язку із чим відсутня можливість зняття арешту органом ДВС. Враховуючи викладене, позивачка вважає, що арешт на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 існує без належної правової підстави, що порушує її право на спадкування та право власності, а тому вона була вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.06.2026р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків зазначених у вказаній ухвалі суду.

23.06.2026р. позивачкою подано заяву про усунення недоліків.

03.07.2026р. ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси провадження у даній справі відкрито та призначено відкрите судове засідання. Визначено сторонам строк для подання письмових заяви по суті позовних вимог.

20.07.2026 року від представника відповідача – ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила проводити розгляд справи №711/5381/26 без участі представника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального міністерства юстиції України та зазначила, що при розгляді даної справи відповідач покладається на розсуд суду.

Ухвалою суду від 18.09.2026р. задоволено клопотання позивачки та витребувано у Другої черкаської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.09.2026р. на виконання ухвали суду від 18.09.2026р. надійшла засвідчена копія спадкової справи №235/2025, яка була заведена після смерті ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, з огляду на обставини викладені у позовній заяві та долучені до неї докази.

06.10.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Об`єктом спору є 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , – яка належала на праві власності померлому чоловікові позивачки – ОСОБА_2 , та на яку постановою АА №770976 від 25.01.2010р. Центральним відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції накладено арешт, що підтверджується відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №455230010 від 05.12.2025р. /а.с. 52/.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, внаслідок чого за заявою позивачки від 25.07.2025р. було заведено спадкову справу №235/2025 (номер реєстрації у Спадковому реєстрі – 74384467).

За матеріалами спадкової справи №235/2025 судом встановлено, що єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після померлого ОСОБА_2 є позивачка /а.с. 38-51/.

Листом за вих. №23717/26.21-49/182827 від 15.12.2025р. Другий ВДВС у м. Черкаси повідомив позивачці про те, що постановою АА 770976 від 25.01.2010р. дійсно накладено арешт та зареєстровано обтяження на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак ідентифікувати під час виконання якого виконавчого документу накладався вказаний арешт, неможливо /а.с. 7/.

Отже, на теперішній час у відповідача відсутня можливість ідентифікувати виконавче провадження, в рамках якого було винесено постанову про арешт майна, на підставі якої було зареєстроване відповідне обтяження з реєстраційним номером 9450287 /а.с. 38/.

За таких обставин позивачка вважає, що право власності на1/3 частку спірної квартири, щодо якої наявне зареєстроване обтяження у вигляді арешту майна, входить до складу спадщини померлого ОСОБА_2 і було нею прийняте, але вона позбавлена можливості підтвердити та зареєструвати у встановленому законом порядку своє право. В той же час збереження обтяження у вигляді арешту 1/3 частки спірної квартири задля виконання зобов`язань померлого ОСОБА_2 , щодо якого відсутні відкриті виконавчі провадження, є необґрунтованим, внаслідок чого позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Тож спір виник з правовідносин про право власності і регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952) та Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

В той же час за змістом ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952 право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, варто звернути увагу, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону №1952 не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

В цьому контексті слід зауважити, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону №1404, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що підставою наявності зареєстрованого обтяження на 1/3 частку спірної квартири є арешт, накладений державною виконавчою службою 26.01.2010р. з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 . Натомість на теперішній час у органу державної виконавчої служби відсутні будь-які відомості про наявність невиконаних зобов`язань боржника ОСОБА_2 , а всі виконавчі провадження відносно такого боржника закінчені.

В цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем – Другим відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального міністерства юстиції України, який є правонаступником Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження необхідності збереження обтяження з реєстраційним номером 9450287. Не надано відповідачем і будь-яких доказів правомірності та правових підстав для застосування такого обтяження та не доведено наявності будь-яких виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

В той же час наявність обтяження у вигляді арешту позбавляє позивачку можливості отримати документ про підтвердження набуття у власність відповідної частки спірної квартири, а отже її право є порушеним та підлягає захисту шляхом зняття арешту з 1/3 частки спірної квартири.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є правомірними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що судові витрати по справі складаються з витрат позивачки з оплати судового збору, сплаченого за подання даного позову в розмірі 1 331 грн. 20 коп. (а.с. 15). Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивачка не просила стягувати із відповідача на її користь такі витрати, а тому на підставі ст. 13 ЦПК суд не вбачає підстав для ухвалення рішення про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна – задовольнити.

Зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ про арешт майна боржника від 25.01.2010 року, серія та номер: АА770976, реєстраційний номер обтяження – 9450287.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко