Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №711/7926/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7926/26

Номер провадження2/711/4132/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 110 747,45 грн, за період з 01 серпня 2025 року до 01 липня 2026 року (вхідний №33154/26, а.с.2-4).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно виконавчого листа №711/3615/23 від 03.01.2024, що виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси, а також ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.01.2024, стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.06.2023 і до закінчення дочкою навчання 30.06.2026.

Станом на 01.08.2026, згідно довідки відділу державної виконавчої служби м.Черкаси №107011 від 27.07.2026, борг зі сплати відповідачем аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, складає 169 925,96 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів і має заборгованість, тому позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 110747,45 грн за період з 01.08.2025 до 01.07.2026, що не перевищує суму заборгованості відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на виконання судового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси в справі №711/3615/23.

Також позивач звертає увагу суду на те, що при обчисленні пені позивачем до уваги взято довідку-розрахунок заборгованості по аліментах №107011 від 27.07.2026, складену головним державним виконавцем Закутньою Н.В.

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період з 01.08.2025 до 01.07.2026, в сумі 110747,45 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 8 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.16-17).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 8 вересня 2026 року відкладено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до 09 год 10 хв 8 жовтня 2026 року (а.с.25).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання, що призначено о 09 год 10 хв 8 жовтня 2026 року, не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у розумінні п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи (а.с.27 зворот).

Водночас, 9 вересня 2026 року позивач подала до суду заяву, в якій виявила волю на розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягала (вхідний №38859, а.с.28).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 8 жовтня 2026 року о 11 год 00 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи).

У зв`язку з цим 8 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

8 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 10 хв 12 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси народилася ОСОБА_3 , батьками якої є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто сторони у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане повторно 5 лютого 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.6).

Із виконавчого листа від 03.01.2024, виданого Придніпровським районним судом м.Черкаси у справі №711/3615/23, у взаємозв`язку з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.01.2024, що постановлена в межах цивільної справи №711/3615/23 і набрала законної сили 22.01.2024, суд встановив, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 05.06.2023 і до закінчення навчання 30.06.2026, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років (а.с.10,11-12).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , що підготовлений головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Закутньою Н.В. станом на 01.07.2026, зі змісту якого встановив, що станом на 01.08.2024 розмір заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь стягувача ОСОБА_1 складав 57 571,21 грн, а станом на 01.07.2026 складає 169 925,96 грн. Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що в період часу зі серпня 2024 року до червня 2026 року включно боржник ОСОБА_2 взагалі не здійснював сплату аліментів на користь стягувача ОСОБА_4 у розмірі, що визначений судовим рішенням та розрахований державним виконавцем. І на сам кінець, з означеного засобу доказування суд встановив, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 до 01.06.2026 включно становить 112 354,75 грн (169 925,96 грн – 57 571,21 грн) (а.с.5).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4 ст. 155 СК України).

Частиною 1 ст.199 СК України встановлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частинами 1,2 ст. 196 СК України встановлено, що У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч.1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша – друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що в даній категорії цивільних справи саме відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

У даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2023 року (справа № 711/3615/23) у взаємозв`язку з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.01.2024, що постановлена в межах цивільної справи №711/3615/23 і набрала законної сили 22.01.2024, має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 05.06.2023 і до закінчення навчання 30.06.2026, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.

Проте, всупереч процесуальному обов`язку доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів тому юридичному факту, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, а також не доведено вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати відповідачем аліментів на користь позивача, що підготовлений державним виконавцем (а.с.5), доказів визнання нечинними та/або скасованим у процесуальний спосіб якого матеріали справи не містять, підтверджується той юридичний факт, що відповідач у період з 01.08.2024 до 01.07.2026 взагалі не здійснював сплату аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України, оскільки заборгованість зі сплати аліментів у період з 01.08.2024 до 01.07.2026 виникла з вини відповідача, адже він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а також відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Порядок нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у порядку, передбаченому ч.1 ст.196 СК України, викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справи №333/6020/16-ц, провадження №14-616цс18) та від 18 січня 2023 року у справі №161/5211/22 (провадження №61-10676св22), що застосовується судом з метою належного виконання положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Так, розмір пені за місячним платежем розраховується наступним чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

При цьому суд звертає увагу учасників справи, що нарахування пені за прострочення сплати аліментів має розраховуватися з наступного дня після спливу строку сплати аліментів за відповідний період у часі. Тобто, за серпень 2025 року розрахунок пені за прострочення сплати аліментів має розраховуватися з 01.09.2025, тобто з наступного дня після закінчення строку сплати аліментів за серпень 2025 року.

У зв`язку з цим, розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, за період зі серпня 2025 року до 01 липня 2026 року є наступним:

1)за серпень 2025 року: 15 850,56 грн (5213,75 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 52,14 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 52,14 грн х 304 дні (кількість днів з 01.09.2025 до 01.07.2026) = 15 850,56 грн));

2)за вересень 2025 року: 14 585,02 грн (5322,5 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 53,23 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 53,23 грн х 274 дні (кількість днів з 01.10.2025 до 01.07.2026) = 14 585,02 грн));

3)за жовтень 2025 року: 13 386,87 грн (5508,5 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 55,09 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 55,09 грн х 243 дні (кількість днів з 01.11.2025 до 01.07.2026) = 13 386,87 грн));

4)за листопад 2025 року: 11 497,74 грн (5398,25 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 53.98 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 53,98 грн х 213 дні (кількість днів з 01.12.2025 до 01.07.2026) = 11 497,74 грн));

5)за грудень 2025 року: 11 380,46 грн (6252,5 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 62,53 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 62,53 грн х 182 дні (кількість днів з 01.01.2026 до 01.07.2026) = 11 380,46 грн));

6)за січень 2026 року: 8 653,81 грн (5731,25 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 57,31 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 57.31 грн х 151 день (кількість днів з 01.02.2026 до 01.07.2026) = 8 653,81 грн));

7)за лютий 2026 року: 6 903,99 грн (5613 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 56,13 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 56,13 грн х 123 дні (кількість днів з 01.03.2026 до 01.07.2026) = 6 903,99 грн));

8)за березень 2026 року: 5 163,96 грн (5613 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 56,13 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 56,13 грн х 92 дні (кількість днів з 01.04.2026 до 01.07.2026) = 5 163,96 грн));

9)за квітень 2026 року: 3 480,06 грн (5613 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 56,13 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 56,13 грн х 62 дні (кількість днів з 01.05.2026 до 01.07.2026) = 3 480,06 грн));

10)за травень 2026 року: 1 740,03 грн (5613 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 56,13 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 56,13 грн х 31 день (кількість днів з 01.06.2026 до 01.07.2026) = 1 740,03 грн));

11)за червень 2026 року: 56,13 грн (5613 грн (розмір аліментів, що підлягав сплаті відповідачем згідно розрахунку державного виконавця №107011 від 27.07.2026) х 0,01 (розмір пені) = 56,13 грн (розмір пені за один день прострочення сплати аліментів); 56,13 грн х 1 день (кількість днів з 01.07.2026 до 01.07.2026) = 56,13 грн)).

Отже, сукупний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за прострочення сплати аліментів відповідачем за період з 01.08.2025 до 01.07.2026 складає 92 698,63 грн.

Суд відхиляє розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що підготовлений позивачем і міститься у мотивувальній частині позовної заяви, з підстав того, що позивачем помилково визначено початок перебігу прострочення сплати відповідачем аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Такий висновок суду грунтується на тому, що позивач здійснила розрахунок неустойки (пені) з першого дня періоду сплати відповідачем аліментів (тобто за серпень 2025 року з 1 серпня 2025 року), однак прострочення сплати відповідачем аліментів за відповідний період у часі настало лише у перший день наступного періоду (тобто за серпень 2025 року прострочення аліментів розпочалося з 1 вересня 2025 року).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає частковому задоволенню в розмірі 92 698,63 грн.

Суд, визначаючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92 698,63 грн, також зважає на те, що матеріали справи не містять належних в допустимих доказів тому юридичному факту, що державним виконавцем у межах примусового виконання виконавчого листа №711/3615/23 було накладено на відповідача як боржника у виконавчому провадженні штраф у порядку, передбаченому ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для застосування судом положень абз.2 ч.1 ст.196 СК України.

Також суд, визначаючи розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92 698,63 грн, констатує, що означений розмір неустойки, що розрахований за період з 01.08.2025 до 01.07.2026, не перевищує сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідачем, що розрахований державним виконавцем і становить, станом на 01.07.2026, 169 925,96 грн, а складає від неї 54,55% (92698,63 грн/1699925,96 грн).

У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) зроблено висновок про те, що визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що визначений розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92 698,63 грн, що складає 54,55% від сукупного розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, є співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не вбачає правових підстав для зменшення неустойки (пені).

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривень 00 копійок.

У зв`язку з цим, за подачу позовної заяви позивач мала б сплатити судовий збір в розмірі 1331,20 грн, оскільки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 х 0,4 = 1331,20 грн,) є більшим, аніж 1% ціни позову (1107,47 грн).

Проте згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вказаних обставин та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України у взаємозв`язку із положеннями ч.6 ст.141 того ж Кодексу та п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір, який мав бути сплачений, однак не був сплачений у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1 114,21 грн (1331,2 грн х 0,837 = 1 114,21 грн), що становить 83,7% від ціни позову (92 698,63 грн / 110 747,45 грн).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.141, 196, 199 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 1 серпня 2025 року до 1 липня 2026 року включно, в розмірі 92 698 (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 63 (шістдесят три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка судового збору.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. В. Петренко