Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №697/3358/25 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3358/25

Провадження № 1-кп/697/74/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря с/з – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Канів Черкаської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 10.11.2025 близько 06:45 год, перебуваючи на узбіччі автодороги поблизу комплексу з переробки курчат бройлерів ПрАТ «Миронівська птахофабрика» по вул. Польова,1 в с. Степанці Черкаського району Черкаської області, на грунті тривалих неприязних відносин, під час сварки, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, за допомогою металевої трубки наніс потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар по лівій руці, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ліктьової кістки лівого передпліччя, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №02-01/914 від 25.11.2025.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, показав суду, що він та ОСОБА_6 тривалий час працювали в ПрАТ «Миронівська птахофабрика». 10.11.2025 близько 06:40 чи 06:45 год. він вийшов з автобуса біля ПрАТ «Миронівська птахофабрика», де працював, та ішов тротуаром до цього підприємства на роботу. ОСОБА_6 їхав поруч на автомобілі та жестикулював. Він, ОСОБА_4 , зняв рюкзак і ішов до території підприємства. Коли ОСОБА_6 вийшов з автомобіля і гукнув його, він підійшов до потерпілого на 2-4 метри, і між ними виник словесний конфлікт щодо ремонту автомобіля, на якому вони удвох працювали і щодо якого в них виникали конфлікти, оскільки ОСОБА_6 його не ремонтував. Помітив, що ОСОБА_6 провокував на конфлікт, але він, обвинувачений, не наближався до потерпілого ближче, бо думав, що потерпілий може застосувати ніж, оскільки раніше вже він натякав на це. Також потерпілий тримав праву руку у кишені, а лівою жестикулював, і переконував його, ОСОБА_4 , підійти ближче, ображав, був агресивний, а потім ОСОБА_6 зробив крок і опинився на відстань витягнутої руки від нього, ОСОБА_4 , та бризнув перцевим балончиком йому в обличчя. У нього почало пекти обличчя і він не міг відбігти, випустив із рук рюкзак. Потерпілий в цей час витяг із автомобіля биту. Помітивши, що ОСОБА_6 наближався із битою і замахувався нею, він, ОСОБА_4 , хвилюючись про своє здоров`я, витягнув трубку від пилососа із рюкзака, яку взяв для ремонту, та став відмахуватися від ОСОБА_6 , щоб той не підійшов ближче і не вдарив. Він, ОСОБА_4 , має онкологічне захворювання з 2019 року, і будь-який удар може бути небезпечним для його життя. ОСОБА_6 знав про його діагноз, та знав про те, що від цієї хвороби померла і його мати. Також ОСОБА_6 володів навичками бойового захисту. Словесні образи між ними продовжувалися, вони почали махати на відстані один на одного битою та трубкою. Він, ОСОБА_4 , майже нічого не бачив, лише відмахувався палицею, щоб ОСОБА_6 його не вдарив. Він почув, як стукнулися палиця об палицю, але щоб ударив ОСОБА_6 він не відчув. Потерпілий, замахуючись битою, вдарив його, ОСОБА_4 , в бічну частину кисті лівої руки. Проте, наносячи удар, ОСОБА_6 сам ударився рукою об трубу, яку він, ОСОБА_4 , тримав для оборони перед собою. Після цього ОСОБА_6 пригрозив узяти сокиру зі свого автомобіля, але в цей час підійшов їхній колега і зупинив їх. Потім всі розійшлися по робочих місцях. В той день він, ОСОБА_4 , не бачив будь-яких ушкоджень у ОСОБА_6 , останній після сутички не мав будь-яких ознак тілесних ушкоджень. Через певний період їх обох звільнили з роботи, оскільки повідомили, що у конфлікті винні обоє. Потерпілий відмовився спілкуватися, коли він ОСОБА_4 зателефонував йому після конфлікту і хотів вирішити спір мирним шляхом. Він, ОСОБА_4 , також подав заяву про отримання ним тілесних ушкоджень від ОСОБА_6 10.11.2025. Після цієї події його, ОСОБА_4 , стан здоров`я погіршився, результати аналізів показали поширення онкоклітин. Цивільний позов він не визнає, сума для нього дуже велика, він має утримувати двох дітей та купувати дорогі ліки.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, його винуватість у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що він із ОСОБА_4 працювали на одному вантажному автомобілі, і в них виникли неприязні відносини через роботу на цьому автомобілі. 10.11.2025 він близько сьомої години ранку поїхав на роботу своїм автомобілем. Доїзжаючи до роботи, він побачив, як з гурту працівників, які вийшли в автобуса, відділився ОСОБА_4 і щось показав йому руками. Після цього він, ОСОБА_4 , поставив автомобіль на майданчику і запитав у ОСОБА_4 : «Що трапилось?». ОСОБА_4 поглянув, де камери, розстібнув куртку і почав бігти до нього, потерпілого, сказав, що треба поговорити,та став звати у кущі. ОСОБА_4 став у стійку для бійки і почав наближатися для завдання удару на 1-1,5 м до нього. Він, потерпілий, витягнув з кишені перцевий балончик, та розпилив його вміст у бік, щоб відлякати обвинуваченого. Розпилена речовина не потрапила на обличчя ОСОБА_4 . Обвинувачений відскочив, скинув рюкзак, витягнув із нього трубу. Тоді він, ОСОБА_6 , взяв биту із свого автомобіля. Як тільки він підняв біту перед собою для захисту, ОСОБА_4 наніс йому сильний різкий удар трубою, ціляючи по голові. Удар прийшовся на ліву руку, якою він, потерпілий, прикрив голову. Після цього він відчув біль у руці. Колеги, які були неподалік, почали кричати, щоб вони зупинилися. Після цього сутичка між ними припинилася. ОСОБА_4 із задоволеним виглядом промовив: «Це ще не все». Він, ОСОБА_6 , пішов до свого робочого автомобіля, завів його. Коли взявся за кермо, відчув, що німіють пальці на руці, і рука почала набрякати. Він попередив відповідальних працівників та звернувся в лікарню, де встановили діагноз: перелом руки. Через біль у руці він не міг нормально себе обслуговувати, змінилось його звичне життя, були зруйновані його плани. Біль у руці він відчуває і досі. Через цей інцидент його, потерпілого, також звільняють. Це впливає на його матеріальне становище. Вважає, що у ОСОБА_4 виникла злість на нього, потерпілого, через те, що він не підкорявся обвинуваченому, який любить домінувати над слабшими. Про інвалідність ОСОБА_4 йому було відомо. Він, ОСОБА_6 хоча і відвідував деякий час спортивний клуб, але там займався лише гімнастикою УШУ, та через вік є фізично слабшим від ОСОБА_4 . Конфлікти із колегами у нього, ОСОБА_6 були і до цього, але бійок не було ніколи, до відповідальності його не притягували;

- показаннями допитаного свідка ОСОБА_8 , наданими ним у судовому засіданні про те, що він раніше працював в службі безпеки МХП логістика ПрАТ «МХП», де були водіями ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10.11.2025 він, переглядаючи записи із камер зовнішнього відеоспостереження, побачив конфлікт із застосуванням фізичної сили між двома особами, який стався близько 06:45 -07:00 год на прилеглій території транспортної служби і АЗС підприємства, на місці парковки. Під час цього конфлікту ОСОБА_4 застосував трубу для удару ОСОБА_6 , а останній застосував перцевий балончик. Після цього він з`ясував, що подія сталася між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які під час опитування підтвердили, що між ними відбувся конфлікт через неприязні відносини щодо транспортних засобів. ОСОБА_4 мав і інші неодноразові конфлікти на роботі. Йому стало відомо від працівників поліції, що ОСОБА_6 звертався до лікарні в той же чи на наступний день через отриману травму руки;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими ним у судовому засіданні, про те, що дати не пам`ятає близько 07 год ранку біля МХП та стоянці побачив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого вони кричали одне на одного на відстані, наближаючись один до одного. Потім він побачив у руках ОСОБА_6 палицю, яку він взяв із автомобіля, а у руках ОСОБА_4 - пластмасову палицю. Вони замахнулися палицями і пластмас розлетівся. Коли він, ОСОБА_9 , зробив зауваження, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 припинили конфлікт і пішли на роботу. Хто був ініціатором цього конфлікту він, свідок, не бачив, які між ними були стосунки не знає;

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 13.11.2026, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив про те, що 10.11.2025 близько 06:45 год. в с. Степанці по вул. Польова,1 Черкаського р-ну Черкаської області відома особа на ім`я ОСОБА_10 на підставі неприязних відносин наніс ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді перелому ліктьової кістки (а.с.96);

- медичними висновками від 10.11.2025, відповідно до якого у ОСОБА_6 встановлено перелом тіла ліктьової кістки (а.с. 97-99);

- довідкою КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради від 17.11.2025 № 1527/01-03, відповідно до якої ОСОБА_6 амбулаторно звертався за медичною допомогою до лікаря-травматолога ОСОБА_11 10.11.2025 о 08:35 год. Діагноз: перелом лівої ліктьової кістки. На стаціонарному лікуванні не перебував (а.с.107);

- описом рентген-знімка ОСОБА_6 лівого передпліччя від 10.11.2025, відповідно до якого у потерпілого встановлено перелом ліктьової кістки в середній третині (а.с 110);

-протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису від 20.11.2025, відповідно до якого в приміщенні серверної на території філії МХП логістика ПрАТ «МХП» скопійовано відеозапис, що відображає обставини нанесення тілесних ушкоджень (а.с.112-113);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 19.11.2025 з фототаблицею та відеозаписом, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_6 розказав та показав, як ОСОБА_4 10.11.2025 наніс йому удар в область лівої руки частиною металевої труби (а.с. 114-117);

- висновком експерта № 02-01/914 від 25.11.2025, відповідно до якого у ОСОБА_6 згідно наданих на судово-медичну експертизу медичних документів, мало місце ушкодження: закритий перелом ліктьової кістки лівого передпліччя. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмету, по давності виникнення може відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Закритий перелом ліктьової кістки лівого передпліччя, у ОСОБА_6 міг виникнути за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 19.11.2025р (а.с.120);

- протоколом огляду предмету від 22.11.2025 із фототаблицями до нього, відповідно до якого оглянуто лазерний DVD-R диску марки «Hp» з відеозаписом, що відображає обставини 10.11.2025 в с. Степанці, вул. Польова,1 Черкаського району Черкаської області на території ПрАТ «Миронівська птахофабрика» (а.с.121-125);

- відеозаписом на DVD-R диску із камер зовнішнього відеонагляду ПрАТ «Миронівська птахофабрика», відповідно до якого зафіксовано зустріч ОСОБА_6 із чоловіком, одягненим у темну куртку, який тримає рюкзак у правій руці, а предмет, схожий на палицю в лівій. На відео відображено, як ОСОБА_6 дістав із кишені предмет та розпилює його, чоловік у темній куртці відбігає. ОСОБА_6 дістає із автомобіля предмет, схожий на палицю, і вони розмовляють. О 06:46:17 год 10.11.2025 зафіксовано нанесення чоловіком у темній куртці одного удару предметом, схожим на палицю, який він тримав у правій руці, спрямувавши удар в голову ОСОБА_6 . В цей час ОСОБА_6 прикрив голову лівою рукою ( а.с. 126);

- протоколом огляду від 04.12.2025 з фототаблицею до нього, відповідно до якого трубу від пилососа, яку добровільно видав ОСОБА_4 було оглянуто та вилучено до ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області (а.с.143- 145);

- протоколом огляду предмету від 04.12.2025 з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто металеву трубу ( а.с. 146-147).

- постановою про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів провадження від 04.12.2025, з якої вбачається, що трубу від пилососа, надану ОСОБА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області (а.с.148);

-речовим доказом – предметом, зовні схожим на трубу від пилососа.

Оцінюючи зібрані по справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд враховує приписи ч.1 ст.94 КПК України, якою встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд не встановив обставин, які б викликали сумніви у належності та допустимості доказів, наданих стороною обвинувачення, а також достатності цих доказів для підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення. Підстав для визнання цих доказів недопустимими суд не встановив.

Аналіз показань обвинуваченого, свідків та потерпілого в судовому засіданні, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати покази потерпілого в частині підтвердження факту і механізму спричинення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень правдивими і послідовними, оскільки вони узгоджуються із показами свідків, висновками експертизи, протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого, відеозаписом із камер зовнішнього спостереження ПрАТ «Миронівська птахофабрика».

До показань обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він умисно не наносив трубкою від пилососа удар потерпілому, а лише розмахував нею для свого захисту, щоб потерпілий не підійшов ближче і не вдарив його самого, суд відноситься критично і розцінює ці показання, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки з відеозапису та показань потерпілого, які узгоджуються між собою, вбачається, що ОСОБА_4 не розмахує трубою, а цілеспрямовано наносить нею удар, спрямовуючи його по голові ОСОБА_6 , яку той перед отриманням удару прикриває лівою рукою.

При наданні оцінки показанням потерпілого, свідків суд вважає, що загалом вони узгоджуються із визначеним обвинувальним актом механізмом спричинення тілесних ушкоджень, оскільки різняться лише у деталях причин і обставин виникнення бійки, однак такі розбіжності є неістотними і не спростовують факту нанесення обвинуваченим удару трубкою від пилососа по потерпілому, внаслідок якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому ліктьової кістки лівого передпліччя.

Покази потерпілого та обвинуваченого щодо обставин виникнення конфлікту, а саме мотивів його виникнення – перебування у тривалих неприязних відносинах, є правдивими та цілком узгоджуються між собою. Розбіжності в показаннях потерпілого та обвинуваченого в окремих деталях обставин сварки, намірів учасників до початку бійки, фізичного стану обвинуваченого після застосування потерпілим речовини, яку він розпилив у бік ОСОБА_4 , видимості тілесних ушкоджень у потерпілого одразу після припинення сутички між ними, не спростовує самого спричинення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченим, а щодо механізму їх заподіяння суд покладає в основу вироку саме покази потерпілого в цій частині, які узгоджуються із сукупністю належних і допустимих доказів та є переконливими.

Відомостей про те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути ним отримані у будь-якому іншому місці, у будь-який інший час, за будь-яких інших обставин, внаслідок діянь будь-якої іншої особи, ніж це встановлено за обвинуваченням, жодним учасником процесу суду не повідомлено.

За таких обставин, суд вважає повністю доведеними викладені у обвинуваченні відомості про обставини, механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а також винність у їх умисному заподіянні саме обвинуваченим.

Оскільки умисел обвинуваченого був направлений на заподіяння тілесних ушкоджень без конкретизації ступеню їх тяжкості, відповідальність він повинен нести за фактично спричинені тілесні ушкодження, а саме за заподіяння середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Доводи сторони захисту щодо заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок оцінки обстановки захисту та небезпечності посягання, внаслідок чого ОСОБА_4 діяв в межах необхідної оборони, суд відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ч.1 статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання.

Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про необхідну оборону» стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Встановлені обставини у судовому засіданні, перевірені доказами, дають підстави для висновку, що обвинувачений, який сам підійшов до ОСОБА_12 , не залишив місце конфлікту, а продовжив його, наніс по потерпілому удар, що явно не відповідало обстановці конфлікту та необхідній обороні, а свідчить про умисний характер дій обвинуваченого.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , який перший застосував до ОСОБА_4 спецзасіб (перцевий балончик), та наступав із битою, а лише намагався вибити із рук потерпілого биту підручними засобами (трубкою від пилососа), щоб захистити себе, оскільки через онкохворобу перебував у гіршому фізичному стані та у сильному душевному хвилюванні, переймаючись за своє життя, суд відхиляє як безпідставні.

Так, із відеозапису обставин нанесення тілесних ушкоджень, який є додатком до протоколу огляду предмета від 22.11.2025 вбачається, що ОСОБА_12 стоїть позаду свого автомобіля, а ОСОБА_4 не проходить повз нього до території підприємства, а підходить до потерпілого, кидає рюкзак на землю та групується, виставляючи напівзігнуті руки перед собою. Після жесту ОСОБА_12 правою рукою в бік ОСОБА_4 , останній відбігає назад, а потім знову підходить забирає рюкзак із землі і правою рукою витягує із нього предмет схожий на палицю. В цей час ОСОБА_12 підходить до автомобіля і бере у праву руку предмет, схожий на палицю, та наближається до ОСОБА_4 . Обвинувачений відступає назад, кладе палицю до рюкзака. Коли ОСОБА_12 повертається до автомобіля, ОСОБА_4 підходить ближче до ОСОБА_12 та знову витягує правою рукою палицю із рюкзака, а рюкзак кидає на землю. Під час розмови ОСОБА_12 , який тримає у правій руці предмет, схожий на палицю, а лівою жестикулює, ОСОБА_4 відступає, розмахується предметом, схожим на палицю, яку тримає у правій руці, і б`є ним, направляючи удар в область голови ОСОБА_12 , яку останній в цей час прикрив, піднявши ліву руку над головою. Після цього ОСОБА_12 підступає до ОСОБА_4 і обидва б`ються предметами, схожими на палиці, переступаючи з ноги на ногу.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що бійку розпочав саме обвинувачений, діставши із рюкзака трубу та направляючи удар нею в голову потерпілого, яку той прикрив лівою рукою, внаслідок чого і було завдано тілесні ушкодження потерпілому, які кваліфіковані висновком експерта як середньої тяжкості.

Обвинувачений в силу значної різниці у віці та фізичному розвитку був сильнішим від потерпілого. Суд не погоджується із доводами сторони захисту про наявність об`єктивних підстав сприймати дії потерпілого щодо застосування перцевого балончика та можливість застосування бити чи сокири як реальну загрозу своєму здоров`ю та життю, оскільки така загроза не підтверджена ні показаннями допитаних свідків та потерпілого, ні письмовими та електронними матеріалами кримінального провадження.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту, що обвинувачений, отримавши опіки очей після розпилення перцевого балончика потерпілим, був частково засліплений та не мав іншої можливості припинити конфлікт як застосувати до потерпілого трубку, яка була у нього в рюкзаку, оскільки будь-яких доказів ураження слизових оболонок ОСОБА_4 внаслідок застосування речовини подразнюючої дії не надано, а з відеозапису вбачається, що ОСОБА_4 не був дезорієнтованим протягом всього часу конфлікту, а продовжив конфлікт та, вдруге наблизившись до ОСОБА_6 , цілеспрямовано завдав удару палицею по потерпілому.

Відповідно до висновку Верховного Суд, викладеному у постанові від 26.01.2021 у справі №127/25394/18 докази здобуті в результаті проведення слідчих дій в одному кримінальному провадженні унеможливлює подальше їх використання в іншому провадженні та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Суд зазначає, що надані стороною захисту копії матеріалів кримінального провадження за ч.1 ст. 126 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.11.2025 за заявою ОСОБА_4 про нанесення йому тілесний ушкоджень, підлягають оцінці в межах кримінального провадження № 12025255340000189, є недопустимими доказами у кримінальному провадженні № 12025250340000351 та не підлягають врахуванню при винесенні вироку у даному кримінальному провадженню.

Сукупність досліджених судом доказів дає достатні підстави вважати, що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони під час нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

З суб`єктивної сторони вчинене ОСОБА_4 діяння характеризується умисним завданням удару трубою по тілу ОСОБА_6 , про що свідчить локалізація ушкоджень, мета, з якою цей удар наносився, – завдання тілесних ушкоджень, та мотив неприязних відносин.

Завдаючи удару потерпілому, ОСОБА_4 , як доросла та свідома людина, не міг не усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій і не передбачати, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого. Водночас, цілеспрямовано наносячи удар по тілу потерпілого, обвинувачений не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому. Тобто, в даному випадку ОСОБА_4 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

Вказане виключає перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони.

Оцінюючи покази обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмові та речові докази, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 доведено.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та ставлення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є особою з інвалідністю 2 групи, не працює, що виключає призначення покарання у виді виправних робіт та обмеження волі, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, враховуючи думку потерпілого, стан здоров`я обвинуваченого та те, що обвинувачений раніше не судимий, є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з інвалідністю 2 групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вважає можливим застосування ст. ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання покладених на нього обов`язків, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався. Суд не знаходить підстав для його застосування до набрання вироком законної сили.

Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 120000,00 грн. (а.с.23-32).

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд приходить до висновку, що в результаті тілесних ушкоджень потерпілому була спричинена моральна шкода, яка, виходячи з п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, полягає у душевних стражданнях, які потерпілий зазнав у зв`язку із отриманою травмою та підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_4 на підставі ст. 1167 ЦК України, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому ОСОБА_6 в сумі 20000,00 грн, оскільки такий розмір відшкодування є співмірним із характером правопорушення, глибиною фізичних та душевних страждань потерпілого та відповідає вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 , п.2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

предмет, зовні схожий на трубу від пилососа, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області,- знищити.

- лазерний диск DVD-R з відеозаписами, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,– задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1