Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №695/4234/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4234/26

номер провадження 2-о/695/180/26

12 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

за участю секретаря - Оніщенко Н.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дружківка Краматорського району Донецької області внаслідок обстрілу РФ загинув її чоловік ОСОБА_2 . На підтвердження цього факту вона має Витяг з ЄРДР від 12.09.2025 року № 12026052260001863 та фото загиблого чоловіка і фото місця поховання, оскільки тіло чоловіка не змогли вивезти. Заявниця звернулась до Золотоніського відділу ДРАЦС щоб зареєструвати факт смерті свого чоловіка, проте отримала відмову, бо відсутнє лікарське свідоцтво про смерть. Але цей документ отримати неможливо, бо на території м. Дружківка ведуться активні бойові дії та медичні установи там відсутні. Встановлення факту смерті її чоловіка необхідне для свідоцтва про смерть, а отже породжує відповідні юридичні наслідки для заявника. При зверненні до Золотоніського відділу ДРАЦС у проведенні державної реєстрації смерті батька заявника було відмовлено через відсутність належних документів, що підтверджують факт його смерті. Оскільки вирішити вказане питання іншим шляхом неможливо, заявниця звернулася до суду із відповідною заявою.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, однак надала суду заяву, відповідно до якої вказані вимоги підтримала у повному обсязі, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник зацікавленої особи Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в судове засідання не з`явився, проте скерував до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Беручи до уваги, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини учасників процесу, суд розглядає справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та письмовими доказами приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" "Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення".

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу (серії НОМЕР_1 від 01.08.1992 року) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 01 серпня 1992 року у м. Дружківка Донецької області, після одруження дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_4 .

Таким чином судом установлено, що заявниця є дружиною померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Як вбачається в Витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026052260001863 від 12.09.2026 року Відділом поліції №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області розслідується кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 КК України - Порушення законів та звичаїв війни, якщо поєднане з умисним вбивство.

Відповідно до повідомлення від 12.09.2026 року старшого слідчого ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про початок досудового розслідування 11.09.2026 року ждо чергової частини надійшло повідомлення про те, що 05.09.2026 року відбувся ворожий обстріл з боку РФ у м. Дружківка Донецької області, внаслідок якого загинула одна цивільна особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тіло евакуювати не вдалося за можливе, похований на подвір`ї буд. АДРЕСА_1 .

Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стверджується також іншими матеріалами кримінального провадження № № 12026052260001863 від 12.09.2026 року за ч. 2 ст. 438 КК України, а саме: рапортом помічника чергового Відділу поліції №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 11.09.2026 року, рапортом старшого слідчого Відділу поліції №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 11.09.2026 року про загибель цивільної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Дружківка Краматорського району Донецької області, даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Дружківським МВ УМВС України в Донецькій області 05.12.2000 року, фотографії тіла загиблого.

Згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за № 380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зі змінами внесеними наказом від 26.05.2026 року № 987, м. Дружківка Краматорського району Донецької області, входить до переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії.

Згідно зі ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи подані заявницею докази, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.13 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

У відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

У відповідності до частин 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року №3307/5) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року за №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 впливає на права, обов`язки чи законні інтереси заявника.

Заявник позбавлений можливості у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію факту смерті особи, оскільки документи на підтвердження цих обставин не можуть бути видані офіційно медичними установами, так як останні були евакуйовані та не здійснюють діяльність у зоні активних бойових дій.

Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 знайшла своє обґрунтоване доведення в ході судового розгляду, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 89, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, ст.ст. 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дружківка Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дружківка Краматорського району Донецької області області.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Головуючий: Середа Л.В.