Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №690/83/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/83/26

Провадження № 2/690/206/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багачевської міської ради Черкаської області про визнання права власності на житло за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Токар О.М., повноваження якої підтверджено ордером від 16.01.2026 року серії СА № 1142427, звернулася до суду з цивільним позовом за змістом якого просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,9 кв. м, яка за життя належала ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірну квартиру за договором оренди житлового приміщення від 07.07.2009 року, укладеним з Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, надано в користування батькові позивача ОСОБА_3 . При цьому, строк дії договору визначено «до визначення статусу квартири». Сам ОСОБА_3 в даній квартирі не проживав та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Безпосередньо з позивачем жодних договорів не укладалося, а з 13.12.2011 року її місце проживання зареєстровано в цій квартирі, і відтоді вона постійно в ній проживає. На момент вселення квартира перебувала в аварійному стані – в ній були відсутні ванна, санвузол і мийка, вхідні двері були розбиті, груба розібрана, а віконні рами потребували повної заміни. Не маючи іншого житла, позивач провела в квартирі капітальний ремонт, проживає в ній та утримує помешкання, в тому числі шляхом оплати комунальних послуг.

Наприкінці 2025 року позивач вирішила з`ясувати статус даної квартири і за результатами адвокатських запитів дізналася, що з 07.11.1992 року її власником на підставі договору купівлі-продажу була ОСОБА_2 , та після смерті якої спірна квартири відумерлою спадщиною чи безхазяйним майном не визнавалася, на балансі як комунальна власність не перебуває, а осіб, які мали б право на спадкування, не виявлено. Вказане свідчить про нікчемність договору оренди від 07.07.2009 року, оскільки Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства не мало права розпоряджатись неналежним їй майном, надаючи його в оренду.

Водночас ОСОБА_1 в 2011 році зареєструвавши своє місце проживання у спірній квартирі, відкрито та безперервно проживаючи там вже понад 14 років добросовісно вважала себе в праві користуватись цим житлом, адже їй не було відомо, що майно не належить до комунальної власності міста, а перебувало в приватній власності померлої особи.

Представник позивача адвокат Токар О.М. у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з вказаних у позові підстав та просила їх задовольнити, оскільки як достовірно встановлено спірна квартира не має власника та відсутні підстави вважати дії позивача недобросовісними.

Представник відповідача Огнива Т.В. визнала заявлені позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення, вказавши, що дії позивача є добросовісними. Додатково підтвердила реальність факту продажу в 1992 році органом місцевого самоврядування спірної квартири ОСОБА_2 , а також повідомила, що про факт смерті ОСОБА_2 не було відомо. На запитання суду не змогла пояснити на підставі чого Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства в 2009 року спірну квартиру передано в користування батьку позивача.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надала показання, що з 1963 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Орієнтовно у 2013 року ОСОБА_1 разом з батьками робили капітальний ремонт у квартирі АДРЕСА_3 , яка розташована поруч з її квартирою, оскільки після смерті ОСОБА_2 , яка в ній раніше проживала, вона тривалий час була безхазяйна і там ніхто не жив. Також вказала, що ОСОБА_1 десь з 2014 року почала постійно проживати в цій квартирі, ніколи не приховувала цього факту, а на даний час проживає там з чоловіком та дитиною.

Свідок ОСОБА_5 надала суду показання за змістом яких вона з 2012 року проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а саме на першому поверсі цього будинку. ОСОБА_1 орієнтовно наприкінці 2013 року почала проживати в кв. АДРЕСА_3 , яка розташована на другому поверху цього ж будинку, та до неї там ніхто не жив. На даний час ОСОБА_1 проживає в даній квартирі з своїми чоловіком та сином. Додатково пояснила, що наскільки їй відомо батько ОСОБА_1 проживав у с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов`язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши доводи представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Ватутінської міської ради народних депутатів від 20.05.1992 року № 212 затверджено акт оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та вирішено продати її наймачу ОСОБА_2 , а в подальшому 07.11.1992 року на підставі цього рішення укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 . Таким чином, з 1992 року спірна квартира вибула з комунальної власності та перебувала у приватній власності ОСОБА_2 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 19.03.2026 року № 00057214065 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мокра Калигірка Катеринопільського району Черкаської області, про що виконавчий комітет Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району 16.01.2001 року склав актовий запис № 8.

Відомостей про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі немає, що підтверджується інформаційною довідкою від 19.02.2026 року № 84238565. Доказів прийняття спадщини будь-ким зі спадкоємців ОСОБА_2 не встановлено, рішення про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою не ухвалювалося.

Відповідно до змісту листа виконавчого комітету Багачевської міської ради від 12.01.2026 року № 83/02-21 з 1992 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з приватної власності ОСОБА_2 не вибувала та на балансі міської ради як майно комунальної власності не перебуває.

Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства Багачевської міської ради Черкаської області» листом від 18.12.2025 року № 684 повідомило, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на балансі підприємства не перебуває.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2025 року № 452570435 відомості про зареєстровані речові права, обтяження та іпотеки щодо спірної квартири відсутні.

Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства 07.07.2009 року, на підставі рішення виконавчого комітету Ватутінської міської ради від 02.07.2009 року № 300, уклало з ОСОБА_3 договір оренди житлового приміщення. Відповідно до умов якого орендарю та членам його сім`ї надано в строкове платне користування однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору визначено «до визначення статусу квартири».

Згідно з актом комісії у складі головного інженера, начальника та майстра ЖЕС від 12.07.2009 року, затвердженим начальником ВВУЖКГ, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , протягом десяти років ніхто не проживав. Ванна, санвузол, мийка на кухні та електролічильник відсутні, вхідні двері розбиті, груба розібрана, віконні рами потребують повної заміни, а заборгованість за обслуговування будинку станом на 01.07.2009 року становила 1 670 грн. Також вказано, що комісія дійшла висновку про необхідність визнати квартиру безгосподарською.

ОСОБА_3 є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу 01.02.2020 року позивач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 18.11.2025 року № 2025/017200444 та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 12.03.2020 року № 442446-2020 місце проживання позивача з 13.12.2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

За технічним паспортом, виготовленим ФОП ОСОБА_8 станом на 19.01.2026 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , складається з коридору площею 3,3 кв.м., санвузла площею 2,2 кв.м., кухні, житлової кімнати площею 15,3 кв.м. та балкона. Загальна площа квартири становить 27,4 кв.м., житлова – 15,3 кв.м. Квартира обладнана водопроводом, каналізацією та електропостачанням. Згідно з повідомленням про результати огляду від 19.01.2026 року зміна загальної площі з 27,9 кв.м. на 27,4 кв.м. та житлової площі з 14,5 кв.м. на 15,3 кв.м. зумовлена уточненням лінійних розмірів і площ та не потребує документів на виконання будівельних робіт.

Порівняння акту від 12.07.2009 року з технічним паспортом станом на 19.01.2026 року свідчить, що за час проживання позивача квартиру приведено з аварійного стану, в якому вона була непридатна для проживання, у стан, придатний для постійного проживання: облаштовано санвузол, відновлено інженерні мережі та приміщення.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо набуття права власності за набувальною давністю, які регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності регулює один із первинних способів виникнення права власності. Право власності за набувальною давністю виникає не на підставі попереднього титулу, а за сукупністю визначених ч. 1 ст. 344 ЦК України обставин: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості та безперервності володіння; спливу встановленого законом строку; відсутності норми закону, яка обмежує чи забороняє набуття права власності за набувальною давністю.

Відповідно до роз`яснень в п.п. 9, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факту знаходження майна в її володінні, а безперервним – якщо воно не переривалося протягом усього строку набувальної давності.

Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 року в справі № 175/2338/16-ц та від 01.10.2020 року в справі № 286/1652/18 виснував, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З огляду на вказане, суд вважає можливим набуття позивачем права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її власниця померла понад двадцять п`ять років тому, спадщину після її смерті ніхто не прийняв, територіальною громадою не ініційовано визнання її спадщини відумерлою в порядку ст. 1277 ЦК України, та законом не встановлено обмежень щодо набуття права власності на неї, як об`єкту цивільного обороту, за набувальною давністю.

Оцінюючи добросовісність заволодіння позивачем квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з того, що вселення позивача та реєстрація її місця проживання не були самовільними. Вони ґрунтувалися на рішенні виконавчого органу місцевого самоврядування та укладеному на його підставі договорі між комунальним підприємством та батьком позивача, а місце проживання позивача в спірній квартирі зареєстрував уповноважений орган у встановленому законом порядку. Позивач станом на дату укладення договору оренди від 07.07.2009 року не досягла повноліття. Жодних відомостей про те, що квартира, яка надалась в оренду її батьку та членам його сім`ї, належить приватній особі, ні договір оренди від 07.07.2009 року, ні інші документи, які передували його укладенню, не містять.

За таких обставин суд вважає, що позивач не знала і не могла знати, що органи, які розпорядилися квартирою, шляхом передачі її в оренду її батьку та членам його сім`ї, не мали на це права. Суд приймає до уваги те, що про належність квартири померлій ОСОБА_2 , позивач дізналася лише наприкінці 2025 року з відповідей на адвокатські запити, коли після смерті батька почала з`ясовувати статус квартири в якій проживає, оскільки доказів зворотного суду не надано.

Також суд враховує, що ч. 2 ст. 344 ЦК України встановлює особливий режим набувальної давності лише для випадків, коли особа заволоділа майном на підставі договору з його власником. Водночас ОСОБА_2 стороною договору оренди від 07.07.2009 року не була, оскільки його уклав суб`єкт, який власником квартири не був і права розпоряджатися нею не мав. Тому наявність цього договору не робить володіння позивача договірним, у розумінні ч. 2 ст. 344 ЦК України, як наслідок, не змінює строку набувальної давності і не виключає добросовісності володіння.

Суд також бере до уваги принцип «належного урядування», який послідовно застосовує Європейський суд з прав людини. Згідно з цим принципом державні органи, в тому числі органи місцевого самоврядування, повинні діяти вчасно, належним чином і якомога послідовніше, ризик будь-якої помилки державного органу повинна нести держава, а такі помилки не можна виправляти за рахунок зацікавленої особи (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява № 29979/04).

Розпорядження квартирою, що належала приватній особі, здійснили органи місцевого самоврядування та засноване ними комунальне підприємство. Негативні наслідки таких дій не можуть покладатися на позивача, яка діяла добросовісно, покладаючись на правомірність рішень цих органів.

Відкритість і безперервність володіння квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується тим, що позивач щонайменше з кінця 2013 року, після завершення ремонтних робіт, і до цього часу вона постійно проживає в ній, а зареєстрована в ній ще з 13.12.2011 року, не приховує факту володіння і поводиться з квартирою як з власною. Протягом усього цього часу ніхто, в тому числі відповідач, не заявляв про свої права на квартиру і не вимагав її повернення.

Таким чином, суд вважає, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом сплив десятирічний строк набувальної давності, встановлений ч. 1 ст. 344 ЦК України, що з урахування встановлених судом обставин справи свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім цього, суд враховує, що за технічним паспортом станом на 19.01.2026 року загальна площа спірної квартири становить 27,4 кв.м., а житлова – 15,3 кв.м. Розбіжність із площею, зазначеною в позовній заяві та в рішенні виконавчого комітету від 20.05.1992 року № 212 (27,9 кв.м.), зумовлена уточненням лінійних розмірів під час технічної інвентаризації, а не реконструкцією чи переплануванням. Тому з метою виконуваності рішення суд зазначає характеристики квартири відповідно до технічного паспорта, що не виходить за межі заявлених позовних вимог, оскільки об`єкт нерухомого майна є тим самим.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Водночас з урахуванням позиції, висловленої представником позивача, суд залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 13, 76-82, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Багачевської міської ради Черкаської області задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності за набувальною давністю на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,4 кв.м, житловою площею 15,3 кв.м. (відповідно до технічного паспорта станом на 19.01.2026 року), яка за життя належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 28.02.2020 року Звенигородським районним відділом управління Державної міграційної служби України в Черкаській обьоасті реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Багачевська міська рада Черкаської області, адреса місцезнаходження: просп. Дружби, 8, м. Багачеве Звенигородського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 33088050.

Суддя Линдюк В.С.