Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №569/18871/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18871/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Рівне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Пилипчук Леся Мінівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування, в якій позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 70/100 частки земельної ділянки площею 0,0879 га з кадастровим номером 5610100000:01:042:0034, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки 1.8.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої позивачка у встановлений законом строк прийняла спадщину та 08 серпня 2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 70/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (решта 30/100 часток будинку належить відповідачці ОСОБА_2 ). Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0879 га з кадастровим номером 5610100000:01:042:0034, яка належала спадкоємиці та відповідачці на праві спільної сумісної власності. У зв`язку з тим, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності без попереднього визначення частки, та враховуючи принцип цілісності об`єкта нерухомості й земельної ділянки, на якій він розміщений (відповідно до розміру успадкованих часток у житловому будинку - 70/100), позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, а тому звернулася до суду за захистом свого порушеного права власності.

Відповідач позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечує.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 серпня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 31)

Від представника позивача адвоката Пилипчук Л.М. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона позовні вимоги визнала, проти прийняття судового рішення на підготовчому судовому засіданні не заперечує.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 13) У встановлений законом строк позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, чим прийняла спадщину у передбачений законом спосіб.

08 серпня 2016 року державним нотаріусом Кравчковій О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий № 355), відповідно до якого вона успадкувала 70/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 часток зазначеного житлового будинку належить відповідачці ОСОБА_4 . (а.с. 17)

Судом також встановлено, що померлій ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка загальною площею 0,0879 га з кадастровим номером 5610100000:01:042:0034, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (категорія земель - землі житлової та громадської забудови). Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія РВ № 033891 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001346552026 від 30.07.2026. (а.с. 18)

При зверненні до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. щодо оформлення спадківних прав на земельну ділянку, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у позасудовому порядку. У листі-роз`ясненні від 05.08.2026 № 98/01-16 нотаріус роз`яснила, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 входить вищезазначена земельна ділянка, однак частка спадкодавця в праві спільної сумісної власності на неї не визначена. Чинне законодавство не передбачає можливості видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, без попереднього виділення (визначення) його частки, у зв`язку з чим вирішення цього питання віднесено до компетенції суду. (а.с. 16)

З огляду на принцип цілісності об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій він розміщений, а також враховуючи співвідношення вже оформлених спадкових часток у житловому будинку (70/100 частки за позивачкою та 30/100 часток за відповідачкою), судом встановлено, що у праві спільної власності на земельну ділянку померлій ОСОБА_3 належало 70/100 часток.

Крім того, суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 у поданій до суду заяві позовні вимоги визнала в повному обсязі, зазначивши, що проти їх задоволення не заперечує.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 11, 4.1 ст. 346 Цивільного кодексу України однією із підстав припинення правої власності є смерть власника.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування за ЦК України, зокрема згідно з ст. 1217 спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1271 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, можливо на підставі виписки із погосподарської книги.

Згідно п. 42 постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна. У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 володіли земельною ділянкою площею 0,0879 га з кадастровим номером 5610100000:01:042:0034 на праві спільної сумісної власності. Оскільки чинне законодавство та нотаріальна практика не передбачають можливості видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало спадкодавцеві на праві спільної сумісної власності, без попереднього визначення частки такого спадкодавця, а нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснив право на звернення до суду, позивачка позбавлена іншої можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю, проти задоволення позову не заперечувала, що підтверджується її письмовою заявою, надісланою на адресу суду. Відповідно до частини третьої статті 200 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом визнання за нею права власності на 70/100 частки зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

За правилами ст. 142 ЦПК України, з огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, підлягають поверненню ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665 грн. 60 коп. Інші 50 відсотків судового збору в сумі 665 грн. 60 коп. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 346, 328, 1217, 1223, 1297 ЦК України, статтями 12, 76, 81-83, 89, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 70/100 частки земельної ділянки площею 0,0879 га з кадастровим номером 5610100000:01:042:0034, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель – землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки 1.8.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 3157-6704-2017-1577 від 07 серпня 2026 року (АТ «ТАСКОМБАНК») у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА