Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №569/7931/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7931/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді – Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання – Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» адвоката Титаренко В.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 010-RO-82-267631088 від 15.04.2024 у розмірі 58 198 грн. 77 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.04.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Картка» № 010-RO-82-267631088, відповідно до умов якої банк відкрив клієнту картковий рахунок та встановив початковий ліміт у розмірі 45 000,00 грн із можливістю його збільшення (максимальний ліміт - 500 000,00 грн), а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування. У подальшому, 20.02.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 14/2-67-F, за умовами якого новий кредитор набув право грошової вимоги до боржників за переліком, у тому числі за кредитним договором № 010-RO-82-267631088. Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання та допустив прострочення, станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у загальному розмірі 58 198 грн 77 коп., з яких 45 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом, та 13 198,57 грн - заборгованість за неможливим / недозволеним овердрафтом. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також судові витрати у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що положення укладеного кредитного договору містять несправедливі умови та порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, зазначив про недоведеність позивачем факту реального перерахування (видачі) кредитних коштів на його користь. Наголосив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників (реєстру прав вимоги) є похідними документами внутрішнього обліку і не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами, які беззаперечно підтверджують факт отримання коштів позичальником у розумінні статті 1046 ЦК України та положень цивільного процесуального законодавства щодо стандарту доказування. Також відповідач звернув увагу на те, що нарахування процентів та супутніх платежів суперечить вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити або зменшити розмір нарахованих процентів.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

15 квітня 2024 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (банк/кредитодавець) та ОСОБА_1 (клієнт/позичальник) було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Картка» № 010-RO-82-267631088.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору (пункти 3.1, 3.2.1), банк відкрив клієнту картковий рахунок та встановив поточний ліміт на дату початку кредитування у розмірі 45 000,00 грн, із можливістю його зміни (максимальний ліміт у межах такого встановлюється поточним лімітом, відповідно до умов договору, становить до 500 000,00 грн). Строк кредиту становить 300 місяців, що починаються з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (з 15.04.2024 року до 15.04.2049 року). Фіксована процентна ставка за користування кредитом (у т.ч. за користування недозволеним овердрафтом) становить 48,00% річних.

Згідно з умовами договору (пункт 5.2), клієнт зобов`язався сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше 300 гривень або залишку власної заборгованості, якщо вона менша за зазначену суму, а також здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше закінчення строку кредиту.

Факту надання банком позичальнику грошових коштів відповідно до умов кредитного договору підтверджується випискою по рахунку, станом на дату укладення та виконання умов договору.

У подальшому, 20.02.2024 року (прим.: дата договору відступлення права вимоги відповідно до матеріалів справи) між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 14/2-67-F. За умовами вказаного договору первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору право грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру боржників, зокрема і за кредитним договором № 010-RO-82-267631088 від 15.04.2024 року, внаслідок чого новий кредитор заступив у зобов`язанні замість первісного кредитора.

Згідно з розрахунком заборгованості та витягом з реєстру боржників, станом на момент відступлення права вимоги загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 58 198 грн 77 коп., з яких: 45 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом (тіло кредиту); 13 198,57 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом / процентами.

Новий кредитор (позивач) звертався до відповідача з досудовою вимогою про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, проте останнім заборгованість погашено не було, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

У ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що укладення кредитного договору відбулося в установленому законом та договором порядку, а відповідач ОСОБА_1 фактично скористався наданими кредитними коштами, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Доводи відповідача про недоведеність видачі коштів та безпідставність нарахування заборгованості спростовуються наявними у справі первинними документами та банківськими виписками.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту видачі кредитних коштів та безпідставність нарахування заборгованості є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки факт укладення кредитного договору, відкриття карткового рахунку та отримання коштів підтверджується належними і допустимими доказами, а саме: заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту, випискою по рахунку, розрахунком заборгованості та договірними умовами, якими сторони погодили порядок надання та повернення коштів. Суд критично ставиться до заперечень відповідача у цій частині, оскільки вони не підтверджені жодними контрдоказами чи офіційними виписками, які б свідчили про відсутність заборгованості або її інший розмір.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 010-RO-82-267631088 від 15.04.2024 у розмірі 58 198 грн. 57 коп., з яких: 45 000,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом, та 13 198,57 грн - заборгованість за недозволеним овердрафтом є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3 328 грн. 00 коп. судового збору.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 4 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг юриста із складністю справи та виконаних юридичних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 010-RO-82-267631088 від 15.04.2024 в сумі 58 198 (п`ятдесят вісім тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 копійок, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за недозволеним овердрафтом 13 198 (тринадцять тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс» понесені витрати на правову допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Фінанс», місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 37/41, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39508708;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене та підписане 09 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА