Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №555/2220/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2220/26

Номер провадження 2/555/1344/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2026 р. м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 754838482 від 29 березня 2020 року.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 754838482 від 29 березня 2020 року в загальному розмірі 29 857 грн 75 коп., з яких: 12 500 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 17 357 грн 75 коп. заборгованість за процентами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп.

Позов обґрунтований тим, що 29 березня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 754838482 від 29 березня 2020 року, відповідно до умов якого первісно відповідачу було надано кредит у сумі 10 000 грн 00 коп. строком на 2 дні.

У подальшому сума наданих у межах кредитних правовідносин коштів була збільшена та загалом становила 12 500 грн 00 коп.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Право вимоги за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року неодноразово відступалося іншим фінансовим установам, а 05 червня 2025 року перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.

Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 подав заявку на отримання грошових коштів у кредит від 29 березня 2020 року, у якій зазначено договір (оферту) № 754838482 від 29 березня 2020 року, суму кредиту — 10 000 грн 00 коп., строк кредитування — 2 дні, фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та платіжну картку № НОМЕР_2 .

29 березня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 754838482 від 29 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 10 000 грн 00 коп. без конкретної споживчої мети на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року встановлено строк кредитування — 2 дні від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року на період установленого строку кредитування нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,59 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

Пунктом 1.4 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року передбачено, що у випадку користування кредитом понад строк, установлений пунктом 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються, а до правовідносин сторін застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані проценти не пізніше строку, визначеного пунктом 1.2 цього договору.

Згідно з Додатком № 1 «Графік розрахунків» до кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року сторони погодили термін платежу 31 березня 2020 року, суму кредиту 10 000 грн 00 коп., проценти 318 грн 00 коп., загальну суму до сплати 10 318 грн 00 коп.

Пунктом 3.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року передбачено відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі 1,3 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення повернення заборгованості.

Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року у випадку повернення кредиту та процентів протягом трьох днів після закінчення встановленого строку кредитування пеня та проценти, нараховані згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору, оплаті не підлягають.

Пунктом 4.2 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року передбачено, що строк дії договору продовжується на період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують обов`язки, до фактичного повернення кредиту, процентів та інших передбачених договором платежів.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.2 цього договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Пунктом 4.4 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року визначено, що процентна ставка становить 581,94 % річних за дисконтною ставкою або 622,20 % річних за базовою ставкою.

Відповідно до пункту 4.7 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року у відносинах сторін як підпис позичальника використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Із відомостей про електронне підписання кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року вбачається, що для його підписання використано одноразовий ідентифікатор 2NU37A2R, який було відправлено 29 березня 2020 року о 18 год 21 хв 48 с та введено 29 березня 2020 року о 18 год 22 хв 11 с.

Зазначені обставини узгоджуються з відомостями заявки на отримання грошових коштів у кредит від 29 березня 2020 року, щодо особи позичальника, номера кредитного договору, фінансового номера телефону та первісної суми кредиту.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року вбачається, що загальна сума виданих відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів становила 12 500 грн 00 коп.

Зокрема, у вказаному розрахунку відображено надання: 29 березня 2020 року 10 000 грн 00 коп.; 30 березня 2020 року 2 500 грн 00 коп., а всього 12 500 грн 00 коп.

Зазначені обставини підтверджують, що після первісного отримання 10 000 грн 00 коп. відповідач збільшив суму кредиту, унаслідок чого загальна сума отриманих кредитних коштів становила 12 500 грн 00 коп.

Цим же розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року відображено нарахування процентів: 29 березня 2020 року 159 грн 00 коп.; 30 березня 2020 року 198 грн 75 коп.

Станом на 11 червня 2020 року в розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року відображено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 12 500 грн 00 коп. та за процентами 15 657 грн 75 коп.

Відомостей про здійснення відповідачем платежів на виконання кредитного зобов`язання зазначений розрахунок не містить.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 та 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року його предметом могли бути як наявні, так і майбутні права грошової вимоги, а перелік конкретних прав вимоги визначався відповідними реєстрами прав вимоги.

Пунктом 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони погодили продовження строку його дії до 31 грудня 2020 року.

11 червня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписано реєстр прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5 та розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступити фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося їх прийняти на передбачених договором умовах.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 8 від 17 грудня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року.

Із зазначеного витягу з реєстру прав вимоги № 8 від 17 грудня 2021 року вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача становила 29 857 грн 75 коп., з яких: 12 500 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 17 357 грн 75 коп. заборгованість за процентами.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року вбачається, що станом на 11 червня 2020 року обліковувалася заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 12 500 грн 00 коп. та за процентами 15 657 грн 75 коп.

У подальшому відповідно до зазначеного Розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року за період із 12 червня 2020 року до 19 червня 2020 року здійснено нарахування процентів у розмірі 212 грн 50 коп. щоденно, що загалом становило 1 700 грн 00 коп.

Таким чином, станом на 19 червня 2020 року облікована заборгованість за процентами становила 17 357 грн 75 коп.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно з реєстром боржників від 05 червня 2025 року, до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року на загальну суму 29 857 грн 75 коп.

Із зазначеного реєстру боржників від 05 червня 2025 року, вбачається, що заборгованість складається з 12 500 грн 00 коп. за основною сумою кредиту та 17 357 грн 75 коп. за процентами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року: від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» — 11 червня 2020 року; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» — 17 грудня 2021 року; від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» — 05 червня 2025 року.

Відповідно до Виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС», за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року за період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року, загальна облікована заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 15 червня 2026 року становить 29 857 грн 75 коп., з яких: 12 500 грн 00 коп. прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 17 357 грн 75 коп. прострочена заборгованість за процентами.

Отже, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 виключно 12 500 грн 00 коп. основного боргу та 17 357 грн 75 коп. процентів, тобто загалом 29 857 грн 75 коп.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а у випадку, якщо правочин відповідно до закону або домовленості сторін має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а воля сторін може виражатися за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, звертав увагу на необхідність перевірки належної ідентифікації позичальника, факту вчинення ним дій, спрямованих на укладення договору, використання електронного підпису та фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Судом установлено, що матеріалами справи підтверджується оформлення ОСОБА_1 заявки на отримання кредиту, укладення кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року, погодження умов кредитування, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також фактичне отримання кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом передання своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявне право грошової вимоги, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Судом установлено, що право вимоги за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року у встановленому договорами факторингу порядку перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.

Із кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року встановлено, що первісна сума кредиту становила 10 000 грн 00 коп.

Водночас розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року відображено подальше збільшення загального обсягу наданих кредитних коштів до 12 500 грн 00 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року, реєстру боржників від 05 червня 2025 року, до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року та виписки з особового рахунку станом на 15 червня 2026 року за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року, непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 12 500 грн 00 коп.

Доказів повернення зазначеної суми кредиту відповідач ОСОБА_1 суду не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 12 500 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Умовами кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року сторони погодили платність користування кредитними коштами та порядок нарахування процентів.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року строк кредитування становив 2 дні, протягом яких застосовувалася дисконтна процентна ставка в розмірі 1,59 % від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року вбачається, що за 29 березня 2020 року нараховано проценти в розмірі 159 грн 00 коп., за 30 березня 2020 року 198 грн 75 коп., а всього 357 грн 75 коп.

Зазначені нарахування здійснено за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,59 % на день, погодженою сторонами в пункті 1.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що нараховані за 29 та 30 березня 2020 року проценти в загальному розмірі 357 грн 75 коп. є платою за правомірне користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 357 грн 75 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом із тим позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» заявляє до стягнення заборгованість за процентами в загальному розмірі 17 357 грн 75 коп., із яких 17 000 грн 00 коп. нараховано після закінчення встановленого кредитним договором строку кредитування.

Щодо правомірності стягнення зазначених процентів суд ураховує таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виклала правовий висновок, відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування кредитними коштами припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила зазначений висновок, звернувши увагу на необхідність розмежування процентів за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України та процентів, які нараховуються за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування процентів після закінчення строку кредитування залежить від правової природи таких процентів та змісту умов відповідного договору.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, що відповідно до пункту 4.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року сторони прямо погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 цього договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, зазначені проценти за своєю правовою природою є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

При цьому передбачене пунктом 4.2 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року продовження строку дії договору до фактичного виконання сторонами зобов`язань не змінює погодженого сторонами строку кредитування, який відповідно до пункту 1.2 цього договору становить 2 дні.

Таким чином, після закінчення строку кредитування правовідносини сторін щодо нарахування процентів регулюються положеннями частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням установлених законом обмежень відповідальності позичальника.

Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» споживач у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним у визначений цим пунктом період, звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зокрема, зазначеною нормою передбачено звільнення споживача від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені та інших платежів, установлених договором про споживчий кредит за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань.

Крім того, вказаною нормою встановлено, що нараховані за відповідний період неустойка та інші платежі, передбачені договором за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Дія зазначених положень поширюється також на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України № 533-IX від 17 березня 2020 року розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 6, яким установлено спеціальне звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період карантинних обмежень.

У подальшому Законом України № 591-IX від 13 травня 2020 року відповідні положення було змінено.

Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, яка передбачає звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц висловив правовий висновок щодо застосування пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит поширюється на будь-які платежі, передбачені за таке прострочення, у тому числі на платежі, визначені частиною другою статті 625 ЦК України.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що звільнення від відповідальності стосується саме платежів, які виникають унаслідок порушення грошового зобов`язання, а не процентів, що є платою за правомірне користування кредитними коштами.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин справи, суд ураховує, що кредитний договір № 754838482 укладено 29 березня 2020 року, тобто в період, на який поширюється встановлене законом звільнення споживача від відповідальності.

Крім того, з розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року та розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за цим же договором вбачається, що проценти за базовою процентною ставкою в розмірі 1,70 % на день нараховувалися у період із квітня до 19 червня 2020 року.

Загальний розмір зазначених нарахувань становить 17 000 грн 00 коп.

При цьому відповідно до пункту 4.3 кредитного договору № 754838482 від 29 березня 2020 року такі проценти безпосередньо визначені сторонами як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, тобто як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд ураховує, що положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» мають імперативний характер та встановлюють спеціальне правове регулювання відповідальності споживача за порушення кредитного зобов`язання.

Саме по собі погодження сторонами в кредитному договорі іншого розміру процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не усуває передбаченого законом звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, хоча наданими позивачем розрахунками підтверджується факт нарахування процентів у розмірі 17 000 грн 00 коп., сам по собі факт здійснення такого нарахування не свідчить про наявність правових підстав для стягнення відповідних коштів із відповідача.

Оцінюючи заявлену позивачем вимогу, суд розмежовує фактичну підтвердженість нарахованої суми та правомірність покладення на відповідача обов`язку щодо її сплати.

З огляду на те, що проценти в розмірі 17 000 грн 00 коп. нараховані після закінчення встановленого кредитним договором строку кредитування, мають правову природу відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та охоплюються спеціальним законодавчим звільненням споживача від відповідальності за прострочення, зазначені кошти не підлягають стягненню.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню в розмірі 357 грн 75 коп., які нараховані за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.

У задоволенні решти вимоги про стягнення процентів у розмірі 17 000 грн 00 коп. слід відмовити.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року в загальному розмірі 12 857 грн 75 коп., з яких: 12 500 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою кредиту; 357 грн 75 коп. заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 60295 від 11 вересня 2026 року, виконаною 11 вересня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково в розмірі 12 857 грн 75 коп. із заявлених 29 857 грн 75 коп., що становить 43,06 % від ціни позову, відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 146 грн 52 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

Відповідно до додатка № 1 «Протокол погодження вартості послуг» до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року сторонами погоджено вартість окремих видів професійної правничої допомоги.

19 червня 2026 року сторонами укладено додаткову угоду № 25771132912 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року.

Відповідно до додаткової угоди № 25771132912 від 19 червня 2026 року адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» прийняло на себе зобов`язання надавати ТОВ «ФК «ЕЙС» правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року.

Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за відсутності встановлених законом підстав для іншого розподілу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в розмірі 12 857 грн 75 коп. із заявлених 29 857 грн 75 коп., із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог — у сумі 3 014 грн 44 коп.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 274–280 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 754838482 від 29 березня 2020 року в загальному розмірі 12 857 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень 75 копійок, з яких: 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 357 (триста п`ятдесят сім) гривень 75 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення із ОСОБА_1 процентів у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок — відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір в розмірі 1 146 (одна тисяча сто сорок шість) гривень 52 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 014 (три тисячі чотирнадцять) гривень 44 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Ю. Собчук