Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №554/3833/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 08.10.2026Справа № 554/3833/26

Провадження № 2/554/2992/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді — Материнко М.О.

за участю секретаря судового засідання — Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду міста Полтави в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (представник позивача — адвокат Усенко Михайло Ігорович) до ОСОБА_1 (представник відповідача — адвокат Шелудько Оксана Олександрівна) про стягнення заборгованості за кредитним договором, —

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 34458-06/2023 від 27.06.2023 року в загальному розмірі 25 939,90 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо належності банківської платіжної картки відповідачу та перерахування на неї коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.06.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 34458-06/2023, підписаний одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн. Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кошти на вказану платіжну картку позичальника, однак відповідач зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів у повному обсязі не виконала. 16.11.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 16112023, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 25 939,90 грн, з яких: 7 000,00 грн — заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 18 939,90 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача — адвокат Шелудько О. О. подала до суду письмові пояснення (відзив) та додаткові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказала на недоведеність факту проходження верифікації, підписання електронного договору відповідачем та отримання кредитних коштів, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів (банківських виписок з особового рахунку), а також недоведеність переходу права вимоги за договором факторингу. Крім того, представник відповідача заперечувала проти задоволення клопотання про витребування доказів та наголосила, що нараховані позивачем проценти у сумі 18 939,90 грн включають «прострочені відсотки» у розмірі 16 432,50 грн, які за своєю суттю є прихованими штрафними санкціями за порушення зобов`язання та в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягають нарахуванню й стягненню під час дії воєнного стану. Також послалася на несправедливість умов договору на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та просила відмовити або зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача через їх неспівмірність.

Представник позивача — адвокат Усенко М. І. надав суду додаткові пояснення (відповідь на відзив), в яких зазначив про правомірність укладення електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, підтвердження переказу коштів та переходу прав вимоги за договором факторингу, а також про обґрунтованість нарахування процентів у межах строку дії договору, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши заявку-анкету, договір про надання фінансового кредиту з додатком, паспорт споживчого кредиту, довідку про ідентифікацію, повідомлення про перерахування коштів, договір факторингу з додатками, розрахунок заборгованості та доводи сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.06.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 34458-06/2023 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «8846» відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ст.ст.205, 207, 638, 639 ЦК України. За умовами договору відповідачу було надано фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 360 днів.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору, відсутності верифікації позичальника та ненадсилання одноразового ідентифікатора з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.205, ч.2 ст.639 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі за допомогою інформаційно-комунікаційних систем. Згідно з ч.12 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно з наявною в матеріалах справи Довідкою про ідентифікацію ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» клієнта ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) було ідентифіковано кредитодавцем, а акцепт договору № 34458-06/2023 від 27.06.2023 року здійснено одноразовим ідентифікатором «8846», який було відправлено 27.06.2023 року о 08:13:00 на фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_2 . При цьому вказаний номер мобільного телефону зазначений як особистий номер ОСОБА_1 і в процесуальних документах її представника. Крім того, як убачається з розрахунку заборгованості, за вказаним договором позичальником здійснювалися часткові платежі з погашення відсотків (по 980,00 грн), що додатково свідчить про обізнаність відповідача з існуванням кредитного зобов`язання та вчинення дій на його виконання. Відповідач не зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення шахрайських дій чи неправомірне заволодіння її персональними даними або фінансовим номером телефону, а зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним не пред`являла.

Також є необґрунтованими твердження сторони відповідача про недоведеність перерахування кредитних коштів через відсутність первинних банківських виписок з особового рахунку позичальника.

За умовами п.1.6 та п.2.25 кредитного договору надання кредиту здійснювалося шляхом безготівкового перерахування суми кредиту в розмірі 7 000,00 грн на зазначену клієнтом у заявці та договорі платіжну картку № НОМЕР_3 через оператора платіжних послуг без відкриття небанківською фінансовою установою окремого банківського рахунку позичальнику. На підтвердження виконання цього обов`язку надано повідомлення фінансово-розрахункової установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне проведення транзакції з переказу 7 000,00 грн на вказану платіжну картку. Заперечуючи отримання коштів, відповідач не надала суду виписки зі свого карткового рахунку в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на спростування факту зарахування грошових коштів за вказаною транзакцією. Оцінюючи подані докази за стандартом «балансу вірогідностей» (balance of probabilities), закріпленим у ст.80 ЦПК України, суд визнає факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн належним чином доведеним.

Водночас, вирішуючи клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» стосовно належності банківської картки № НОМЕР_3 та зарахування на неї коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування, до якого додаються докази вжиття заходів для отримання таких доказів самостійно. Позивачем у порушення вказаних вимог не надано доказів попереднього звернення із відповідним адвокатським запитом до банківської установи та отримання відмови. Ураховуючи, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення обставин видачі кредиту та вирішення спору по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги позивачу.

16.11.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 16112023. На підтвердження переходу прав вимоги позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії Договору факторингу № 16112023 від 16.11.2023 року, Акта приймання-передачі Реєстру боржників, Витягу з Реєстру боржників та платіжної інструкції про оплату купівельної ціни за договором факторингу. Вказаний Витяг з Реєстру боржників містить індивідуалізовані дані щодо позичальника ОСОБА_1 , номера кредитного договору № 34458-06/2023 від 27.06.2023 року та структури відступленої заборгованості. Подання витягу з Реєстру боржників, а не повного реєстру, зумовлене необхідністю дотримання вимог Закону України «Про захист персональних даних» щодо нерозголошення конфіденційної інформації про інших фізичних осіб, що повністю узгоджується з положеннями ст.ст.512, 514, 517, 1077 ЦК України та сталою практикою Верховного Суду.

Згідно зі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України). За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки отримані кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн відповідач не повернула, заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 18 939,90 грн та оцінюючи заперечення сторони відповідача, суд виходить із наступного.

Як убачається з долученого до позовної заяви детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 34458-06/2023 від 27.06.2023 року, загальна сума нарахованих процентів становить 18 939,90 грн та складається з двох окремих граф нарахувань: — звичайні «відсотки» за користування кредитом — 2 507,40 грн; — «прострочені відсотки» — 16 432,50 грн (які почали нараховуватися одноразовими великими сумами після прострочення чергових платежів починаючи з 22.07.2023 року).

Відповідно до висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, за наявності заперечень споживача проти позову суд зобов`язаний дослідити справжню правову природу договірних нарахувань, здійснити тлумачення нечітких чи двозначних умов споживчого договору на користь споживача за правилом contra proferentem та перевірити дотримання імперативних законодавчих обмежень.

Цивільне законодавство чітко розмежовує плату за правомірне користування кредитом у межах узгодженого строку (регулятивні проценти відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України) та заходи цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання (ст.ст.549, 611, 625 ЦК України).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналіз розрахунку заборгованості свідчить, що нараховані кредитодавцем у графі «прострочені відсотки» суми у загальному розмірі 16 432,50 грн (які перевищують суму самого кредиту більш ніж удвічі та нараховувалися паралельно зі звичайними щоденними процентами) за своєю правовою природою та економічним змістом не є платою за користування грошовими коштами, а є додатковим обтяженням (прихованою неустойкою/штрафом), застосованим до позичальника виключно як санкція за допущене прострочення виконання договірного зобов`язання.

Оскільки імперативні приписи п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України прямо звільняють позичальника від обов`язку сплати неустойки та будь-яких інших платежів, передбачених договором за прострочення виконання зобов`язання у період дії воєнного стану, а встановлення непропорційно великої суми компенсації за порушення зобов`язання також суперечить засадам розумності, добросовісності і справедливості (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України) та ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача «прострочених відсотків» у сумі 16 432,50 грн.

Натомість нараховані кредитором звичайні проценти за користування кредитом у сумі 2 507,40 грн відповідають умовам правомірного користування кредитними коштами (ч.1 ст.1048 ЦК України), а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 9 507,40 грн, з яких: 7 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 2 507,40 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог у сумі 16 432,50 грн належить відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн. Представник відповідача заявила заперечення щодо неспівмірності та завищеності вказаної суми гонорару.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц), беручи до уваги типовий характер спору про стягнення кредитної заборгованості, малозначність справи, обсяг поданих позивачем процесуальних документів (позовна заява та додаткові пояснення) та розгляд справи за відсутності представника позивача, суд вважає обґрунтованим і співмірним визначити базовий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Що стосується посилання представника відповідача у відзиві на очікувані витрати відповідача на професійну правничу допомогу та заяви про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, то суд зазначає, що станом на час ухвалення рішення відповідних розрахунків та доказів суду не подано, у зв`язку з чим у разі їх надходження у встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України строк це питання вирішується у порядку ст.246 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на суму 9 507,40 грн при заявленій ціні позову 25 939,90 грн, що становить 36,65 %.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у сумі 975,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 466,00 грн, а всього судових витрат — 2 441,77 грн.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76–81, 84, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, ст.ст.3, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 517, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 626, 627, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд —

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 34458-06/2023 від 27 червня 2023 року у загальному розмірі 9 507 грн 40 коп. (дев`ять тисяч п`ятсот сім гривень 40 копійок), з яких:

-заборгованість за кредитом (тіло кредиту) — 7 000 грн 00 коп.;

-заборгованість за процентами за користування кредитом — 2 507 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору в сумі 975 грн 77 коп. (дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 77 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 466 грн 00 коп. (одна тисяча чотириста шістдесят шість гривень 00 копійок), а всього судових витрат на суму 2 441 грн 77 коп. (дві тисячі чотириста сорок одна гривня 77 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом у сумі 16 432 грн 50 коп. — відмовити.

У задоволенні клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про витребування доказів — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя М.О. Материнко