Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №554/9960/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 05.10.2026Справа № 554/9960/26

Провадження № 2/554/4924/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 року місто Полтава

Суддя Шевченківського районного суду м. Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання – Рябченко Ж.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 22 400 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 03.07.2026 року відкрито провадження по справі.

В судове засіданні позивач не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без участі позивача та його представника.

Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, привини неявки суд не повідомив. Правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України допустимими є докази, одержані у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

27 січня 2026 року близько 19 год 36 хв на міжповерховому майданчику зазначеного будинку було пошкоджено вхідні двері квартири АДРЕСА_2 , а саме дверну накладку, дверний замок та дверне вічко.

28 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом пошкодження належного йому майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави у справі № 554/1672/26, провадження № 1-кс/554/2377/2026, уповноважену особу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за письмовою заявою ОСОБА_1 за фактом пошкодження вхідних дверей його квартири.

На виконання зазначеної ухвали відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170420000172 від 28 лютого 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України.

У ході досудового розслідування ОСОБА_1 було допитано як потерпілого. Під час допиту він повідомив, що 27 січня 2026 року о 19 год 36 хв ОСОБА_2 , перебуваючи на міжповерховому майданчику будинку АДРЕСА_3 , пошкодив вхідні двері квартири АДРЕСА_2 , а саме дверну накладку, дверний замок та дверне вічко.

Потерпілим також надано документи на підтвердження розміру заподіяної йому майнової шкоди.

Постановою слідчого СВ ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Пархоменка О.С. від 04 червня 2026 року кримінальне провадження № 12026170420000172 від 28 лютого 2026 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України.

Оцінюючи зазначену постанову, суд виходить з того, що закриття кримінального провадження саме по собі не виключає можливості встановлення у порядку цивільного судочинства обставин, які є підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди.

Предметом доказування у цій справі є наявність шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок між його діями та завданою шкодою, а також вина відповідача.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України внаслідок завдання майнової шкоди між потерпілим та особою, яка її завдала, виникає зобов`язання, у якому потерпілий має право вимагати відшкодування завданої йому шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною третьою статті 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для виникнення обов`язку з відшкодування майнової шкоди необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини.

Досліджені судом матеріали справи у своїй сукупності підтверджують факт пошкодження майна позивача, час та обставини його пошкодження, а також причетність до таких дій відповідача ОСОБА_2 .

Вказані обставини узгоджуються з відомостями, повідомленими потерпілим під час досудового розслідування, змістом його заяви про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами кримінального провадження та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідачем, у свою чергу, не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, підтверджували відсутність його вини у пошкодженні майна або свідчили про відсутність причинного зв`язку між його діями та завданою позивачу шкодою.

Враховуючи положення частини другої статті 1166 ЦК України, суд виходить із презумпції вини заподіювача шкоди. За відсутності належних доказів, які б спростовували таку презумпцію, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у завданні майнової шкоди позивачу.

Щодо розміру завданої шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано фіскальний чек від 15 грудня 2025 року, відповідно до якого придбано вхідні двері вартістю 16 339,02 грн, а також замовлення на поставку № ММЗкз-200218 від 18 лютого 2026 року та фіскальний чек на придбання накладки МДФ до вхідних дверей вартістю 6 001,02 грн.

Наведені докази підтверджують вартість майна та витрат, понесених позивачем у зв`язку з відновленням пошкоджених дверей.

З огляду на характер пошкоджень, встановлених матеріалами справи, суд вважає витрати позивача на придбання відповідних елементів дверної конструкції необхідними та такими, що безпосередньо пов`язані з відновленням порушеного права.

При визначенні розміру шкоди суд враховує також, що відповідно до статті 22 ЦК України реальними збитками є не лише фактично понесені витрати, але й витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на повне відшкодування завданої йому майнової шкоди у заявленому розмірі 22 400 грн.

Суд при цьому виходить із принципу повного відшкодування шкоди, встановленого статтями 22, 1166 ЦК України, та враховує, що метою відшкодування шкоди є поновлення майнового стану потерпілої особи, який існував до порушення її права.

Посилання на постанову слідчого від 04 червня 2026 року про закриття кримінального провадження не спростовує встановлених судом обставин та не є підставою для відмови у позові, оскільки зазначена постанова стосується питання наявності складу кримінального правопорушення, тоді як предметом цього цивільного спору є наявність підстав для відшкодування майнової шкоди.

Отже, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів факт завдання йому майнової шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою, а також наявність підстав для її відшкодування.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повне задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , завдану матеріальну шкоду в сумі 22 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 РНОКПП невідомий.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.І. Шевська