Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №539/1726/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1726/26

Провадження № 2-о/539/88/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Міняйла Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубни в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

установив:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Міняйло Я.В. звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з жовтня 2021 року по 29.01.2026 року (по день зникнення безвісти за особливих обставин).

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі, однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік, ОСОБА_3 , помер. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який проживав по сусідству, надавав заявниці моральну підтримку, а також допомагав у вирішенні побутових питань, зокрема у виконанні робіт, що потребували фізичної допомоги. Тому, орієнтовно через пів року після смерті її чоловіка, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися близькі особисті стосунки, які з часом переросли у взаємні почуття любові, поваги та підтримки, притаманні подружнім відносинам.

З огляду на це, вони почали спільно проживати однією сім`єю у домоволодінні заявниці за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та взаємні права й обов`язки.

У період спільного проживання заявниця разом із ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний побут, вирішували спільні фінансові та життєві питання, а також сформували спільне коло спілкування, у якому сприймалися оточуючими як подружжя.

Протягом часу спільного проживання заявниця та чоловік належним чином облаштували побут, спільно обробляли земельну ділянку, здійснювали накопичення коштів для проведення ремонту житла, а також спільно несли витрати на оплату комунальних послуг, що підтверджується відповідними платіжними документами. При цьому, саме ОСОБА_2 здійснював матеріальне забезпечення сім`ї, працював з метою створення належних умов проживання, тоді як заявниця займалася веденням домашнього господарства та забезпеченням домашнього затишку, з огляду на обмежену можливість працевлаштування у зв`язку зі станом здоров`я.

Спільних дітей вони не мали, водночас у ОСОБА_1 є син - ОСОБА_4 , який підтримував доброзичливі та близькі стосунки з ОСОБА_2 . Після смерті біологічного батька дитини ОСОБА_2 проявляв турботу та увагу до сина заявниці, надавав йому моральну підтримку, фактично виконуючи батьківську роль та беручи участь у його вихованні. Зазначені обставини підтверджуються, зокрема, спільними фотоматеріалами.

Однак, з 05.05.2025 року за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 почав проходити військову службу. Заявниця допомагала йому з пошуком необхідної амуніції, передавала продуктові та речові посилки.

З моменту мобілізації заявниця самостійно продовжила вести домашнє господарство, сплачувати комунальні платежі. Між сторонами відбувалося регулярне спілкування шляхом телефонних розмов та листування, у ході якого ОСОБА_2 надсилав заявниці фотоматеріали з місця проходження служби, заявниця постійно цікавилась його станом та переймалась за нього, коли він довго не виходив на зв`язок.

Крім того, ОСОБА_2 систематично надавав заявниці матеріальну допомогу шляхом перерахування значних сум грошових коштів для забезпечення її потреб та утримання житла, що підтверджується відповідною банківською випискою. Також грошові кошти перераховувалися сину заявниці.

У ході спілкування обговорювалися питання облаштування житла, покращення умов проживання, а також будували спільні плани на майбутнє, пов`язані з проживанням у відремонтованому будинку, створенням сімейного затишку, заснованого на взаємній підтримці, любові та повазі.

Крім того, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були розмови, щодо наміру офіційно зареєструвати шлюб після повернення з військової служби у відпустку. Вказані обставини підтверджують серйозність намірів сторін, сталість їхніх відносин та сприйняття ними один одного як подружжя.

Однак, 02.02.2026 року заявниця отримала сповіщення сім`ї №491, яке було адресовано їй, згідно якого повідомлено: «Ваш цивільний чоловік, солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти біля н.п. Новопавлівка, Синельниківського р-ну, Дніпропетровської обл., беручи участь у захисті цього села 29.01.2026 р.».

Після отримання звістки про зникнення ОСОБА_2 , перебуваючи у стані емоційного потрясіння та невизначеності щодо подальших дій, заявниця звернулася із письмовою заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій вона просила направити особисті речі ОСОБА_2 за їх спільною адресою проживання, а також надати інформацію та документи щодо проведення службового розслідування за фактом його зникнення безвісти.

Так як відповіді від військової частини заявниця не отримала, вона звернулася за правовою допомогою адвоката, тому в її інтересах було направлено адвокатський запит Вих.№19/03/26 до військової частини НОМЕР_1 .

Листом №169/2530 було отримано відповідь від військової частини НОМЕР_1 до якого було долучено наказ командира військової частини НОМЕР_1 №234 «Про обставини зникнення безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій солдата ОСОБА_2 », доповідь по факту відсутності (зникнення безвісти в ході ведення бойових дій) військовослужбовця військової служби призваного по мобілізації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 солдата ОСОБА_2 та рапорт командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 .

У всіх долучених документах військовою частиною НОМЕР_1 у інформації щодо близьких родичів зазначена «цивільна дружина - ОСОБА_1 , телефон НОМЕР_5 ». Також, домашньою адресою ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_3 , що співпадає із місцем реєстрації заявниці.

Тому, оскільки Заявниця проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , вона має намір встановити факт проживання однією сім`єю зі своїм чоловіком без реєстрації шлюбу згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК, для встановлення факту, що має юридичне значення для Заявниці.

У зв`язку із зникненням чоловіка безвісти, встановлення зазначеного юридичного факту є необхідним для належної реалізації заявницею її прав та законних інтересів. Зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, надасть заявниці можливість: отримувати повну та достовірну інформацію про зниклого чоловіка та хід проведення його розшуку у відповідних органах державної влади, військових формуваннях та інших уповноважених установах; бути визнаною потерпілою особою у кримінальному провадженні, за фактом зникнення безвісти, що забезпечить їй процесуальні права, передбачені законодавством; оформити опіку над майном зниклого, з метою його збереження, належного утримання та недопущення порушення майнових прав; у подальшому звернутися до суду із заявою про оголошення особи померлою у випадках та порядку, передбачених законом, що, у свою чергу, створює підстави для виникнення спадкових прав, а також права на отримання передбачених державою соціальних гарантій, зокрема одноразової грошової допомоги; отримати особисті речі зниклого, які знаходяться у військовій частині (адже заявниця зверталась із заявою до військової частини НОМЕР_1 з проханням отримати речі чоловіка, однак її було повідомлено про те, що ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують фактичне перебування у шлюбі із ОСОБА_2 ).

Крім того, встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини має важливе значення для забезпечення можливості заявниці безперешкодно здійснювати заходи щодо розшуку зниклого. Зокрема, це дозволить їй звертатися до різних державних органів, установ, організацій та міжнародних інституцій, до компетенції яких належить питання розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, підтримувати з ними офіційне листування, отримувати відповіді на запити та брати активну участь у процесі розшуку.

Також заявниця матиме можливість звертатися до медичних закладів з метою отримання інформації щодо можливого перебування зниклого на лікуванні, у тому числі у випадках, коли він перебуває у тяжкому стані або без свідомості. У разі встановлення місцезнаходження чоловіка у закладі охорони здоров`я, встановлення юридичного факту сімейних відносин надасть заявниці право на офіційний доступ до нього, можливість бути поруч, здійснювати догляд та брати участь у вирішенні питань щодо його лікування.

Встановлення даного факту також має значення для підтвердження реального сімейного зв`язку між заявницею та зниклим, що є необхідним для визнання її заінтересованою особою у правовідносинах, пов`язаних із його зникненням, та забезпечення належного захисту її прав.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідним, обґрунтованим та таким, що безпосередньо впливає на можливість заявниці реалізувати свої особисті немайнові та майнові права, а також вжити всіх можливих заходів для розшуку зниклого та захисту його інтересів. Оскільки без встановлення зазначеного юридичного факту заявниця фактично позбавлена можливості вчиняти будь-які юридично значимі дії, реалізація її прав є неможливою. Зокрема, при зверненні до органів державної влади з питань, пов`язаних із зникненням безвісти, заявниці було повідомлено, що на даний час вона не належить до кола осіб, уповноважених на вчинення відповідних дій. Тому особа, яка фактично перебувала у найближчих сімейних відносинах із ОСОБА_2 , на сьогодні позбавлена можливості здійснювати будь-які дії, спрямовані на захист його прав та інтересів, а також власних прав, що ставить її у стан правової невизначеності.

23.04.2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження. Окрім того, даною ухвалою витребувано у Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 42517293) (повні витяги щодо відомостей): про наявність актових записів про дітей, дружини, батьків - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

13.05.2026 року на адресу суду від Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 23.04.2026 року.

19.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник просив заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Заява обґрунтована тим, що Міноборони вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає та не може бути розглянута в порядку окремого провадження, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 повинна бути залишена без розгляду, враховуючи наступне. Суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи. Від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується заінтересованою особою Міністерством оборони України. Таким чином, у заявника фактично виник спір, зокрема, з військовою частиною НОМЕР_1 в якій проходив військову службу військовослужбовець.

Враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити його право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

26.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заявника Міняйло Я.В. до суду надійшли заперечення на пояснення заінтересованої особи, відповідно до яких представник заявника зазначає, що позиція Міністерства оборони України не знаходить свого відображення, адже між заявницею та військовою частиною не може бути спору про право.

Спір про право може визнаватися лише в тому разі, коли одна із сторін заявляє про це, і це дійсно може впливати на права і обов`язки цієї сторони. В даному випадку ні Міністерство оборони України ні військова частина НОМЕР_1 не є стороною, на права та обов`язки чиї, впливатиме визнання факту проживання однією сім`єю заявниці та ОСОБА_2 .

Інші особи, права яких могли б бути порушені внаслідок встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та які могли б заявити про наявність спору про право, у даних правовідносинах - відсутні.

Військова частина так само не є суб`єктом отримання соціальної допомоги, тому між заявницею і військовою частиною не може бути спору про право. Крім того, самі по собі заперечення про наявність у заявника права на виплату одноразової грошової допомоги не свідчать про існування спору про право.

Заявниця ще не набула права на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно і спору про наявність даного права і можливість його реалізовувати бути не може.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року у справі залучено до участі в якості заінтересованої особи Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 14.07.2026 року в задоволенні заяви представника заінтересованої особи Міністерство оборони України - Лисенка Володимира Юрійовича про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без розгляду відмовлено.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року витребувано з Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (повні витяги щодо відомостей): про смерть (імовірна дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , національність: українка, місце проживання: АДРЕСА_4 ; про народження - ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 , національність: українка, місце проживання: АДРЕСА_4 .

31.07.2026 року до суду від Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на виконання ухвали від 14.07.2026 року.

В судовому засідання заявниця ОСОБА_1 та представник заявника Міняйло Я.В. заяву підтримали та просили її задовільнити з підстав зазначених в заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, в прохальній частині письмових пояснень просив розгляд справи провести без участі представника Міністерства оборони України.

Представник заінтересованої особи Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника військової частини.

В судовому засіданні 28.09.2026 року свідок ОСОБА_9 повідомила, що зниклого безвісти ОСОБА_2 вона знає років 5-6 років. Заявницю ОСОБА_1 вона знає років АДРЕСА_5 , оскільки вони були її сусідами. Проживали разом заявниця, син, її чоловік та ОСОБА_10 . Зниклий безвісти ОСОБА_2 допомагав по господарству сім`ї ОСОБА_11 . ОСОБА_10 розповідав свідку, що віддавав гроші заявниці. Вона була у них на свята, бачила, що після смерті чоловіка ОСОБА_12 , заявниця з ОСОБА_10 ведуть спільне господарство. У них все було спільне, жили вони разом, як чоловік та дружина.

В судовому засіданні 28.09.2026 року свідок ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_12 та ОСОБА_10 живуть біля неї. Вона завжди їх бачила разом, завжди допомагали один одному по господарству. Коли помер чоловік ОСОБА_14 , то через якийсь час ОСОБА_12 та ОСОБА_10 почали жити разом. До смерті чоловіка ОСОБА_15 жив також разом з ними, жив за адресою ОСОБА_12 . Жили разом ОСОБА_12 , її чоловік ОСОБА_17 , їх син ОСОБА_18 та зниклий безвісти ОСОБА_10 . ОСОБА_10 допомагав по господарству. Коли не стало чоловіка ОСОБА_19 , то ОСОБА_12 почала жити з ОСОБА_10 . ОСОБА_10 залишився без батьків, тому жив з сім`єю ОСОБА_12 давно. Стосовно спільного бюджету їй не відомо.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 25.01.2008 року заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11 з.б.).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 04.02.2021 року чоловік заявниці ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.9 з.б.).

З акту складеного комісією в складі вуличного комітету та членів комісії Касьян В.М. , Черненко Т.В. , Стрильченко Е.М. від 25.08.2025 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не перебувають у шлюбі між собою (а.с.10).

Відповідно до останнього запису у військовому квитку серії НОМЕР_8 ОСОБА_2 проходить військову службу в частині НОМЕР_9 з 26.08.2026 року на посаді радіо телефоніст (а.с.12).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00058217645 від 07.05.2026 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками якого є ОСОБА_23 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.54-55). Окрім того, згідно листа Лубенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №366/22.14-27 від 07.05.2026 року, актові записи про шлюб та народження дітей у ОСОБА_2 відсутні (а.с.53).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00059978880 від 25.07.2026 року ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками якої є ОСОБА_24 та ОСОБА_25 (а.с.132-133).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00059927534 від 23.07.2026 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.134).

Відповідно до копії сповіщення сім`ї №491 від 02.02.2026 року ОСОБА_1 було повідомлено, що її цивільний чоловік солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти біля населеного пункту Новопавлівка, Синельниківського району Дніпропетровської області, беручи участь у захисті цього села 29.01.2026 року (а.с.24 з.б.).

23.02.2026 року заявниця звернулася із письмовою заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій вона просила направити особисті речі ОСОБА_2 за адресою її проживання, а також надати інформацію та документи щодо проведення службового

розслідування за фактом його зникнення безвісти (а.с.25).

Згідно відповіді на адвокатський запит №169/2530 від 01.04.2026 року військова частина НОМЕР_1 повідомила, що військова частина не може надати витяг з послужного списку особової справи про склад сім`ї солдата ОСОБА_2 , оскільки відповідна особова справа на вищезазначеного службовця не заводилась; на випадок зникнення безвісти за особливих обставин солдат ОСОБА_2 особисте розпорядження не складав; особисті речі зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 на адресу громадянки ОСОБА_1 не направлялись, оскільки ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів, щоб підтверджували фактичного перебування у шлюбі із солдатом ОСОБА_2 (а.с.26 з.б-27).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №234 «Про обставини зникнення безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій солдата ОСОБА_2 », доповідь по факту відсутності (зникнення безвісти в ході ведення бойових дій) військовослужбовця військової служби призваного по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 та рапорта командира НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 , у інформації щодо близьких родичів зазначена «цивільна дружина - ОСОБА_1 , телефон НОМЕР_5 ». Також, домашньою адресою ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_3 (а.с.27 з.б.-30).

В аркуші вивчення солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , дружина (цивільна) ОСОБА_1 ( НОМЕР_10 ), сімейний стан - цивільний шлюб (а.с.101).

Відповідно до виписки по руху коштів по картці, що належить ОСОБА_1 за період з 14.06.2025 по 12.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово здійснював перерахунок коштів на картку ОСОБА_1 без вказування призначення платежів (а.с.18-24).

Зі скіншотів переписки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з вересня 2025 року по 26 січня 2026 року вбачається, що сторони вели особисте спілкування, у ході якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надсилали один одному особисті повідомлення, зокрема заявниця ОСОБА_1 повідомляла ОСОБА_2 про покупки та надсилала звіт про придбані речі (а.с.14 з.б.-16).

Окрім того, в матеріалах справи наявні два спільних фото ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та сина заявниці ОСОБА_4 , на яких зображено проведення спільного дозвілля. (а.с.33-34).

Наведені факти свідчать, що в цьому випадку підлягають застосування такі правові норми.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Стаття 315 ЦПК України визначено перелік справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, частиною другою цієї статті , зокрема, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження. Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III). Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту спільного проживання заявника з ОСОБА_2 .

З показань свідків які допитані судом вбачається, що між заявником та ОСОБА_2 склались близькі стосунки чоловіка та жінки.

Суд зазначає, що пояснення свідків носять узагальнений характер стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. Асам по собі факт перебування заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у близьких стосунках, який не заперечував ОСОБА_2 у інформації про себе у військовій частині, із зазначенням ОСОБА_1 як цивільної дружини та особу, яку потрібно повідомити в разі його загибелі чи зникнення - не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю.

В ході розгляду цивільної справи судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомились років 17 назад. Згодом ОСОБА_2 почав проживати разом з сім`єю заявника, зокрема з чоловіком ОСОБА_1 до його смерті та їх сином, це підтверджують у своїх показах свідки та учасники справи.

Суд не приймає до уваги в якості доказу акт складений комісією в складі вуличного комітету та членів комісії Касьян В.М. , Черненко Т.В. , Стрильченко Е.М. від 25.08.2025 року, щодо цивільного шлюбу з ОСОБА_2 , оскільки зазначена у ньому інформація, була надана самою заявницею.

На підтвердження факту спілкування заявника з ОСОБА_2 , заявником надано скріншоти їхньої переписки за період з вересня 2025 року по 26 січня 2026 року.

Однак суд звертає увагу, що така переписка надана фрагментарно, починаючи лише з вересня 2025 року по час зникнення ОСОБА_2 , з неї не надається можливим встановити чи таке спілкування мало ознаки притаманні подружнім відносинам.

Вищезазначене листування, на думку суду, свідчить лише про існування між сторонами у певний період часу спілкування, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами, оскільки заявниця повідомила суд, що ще за часи коли був живий її чоловік, ОСОБА_2 проживав з ними та по можливості допомагав, виховував сина заявника, і коли заявниця залишилася без чоловіка та маючи фінансову можливість ОСОБА_2 продовжив допомагати, ці дані і стосуються виписки по руху коштів по картці, що належить ОСОБА_1 за період з 14.06.2025 по 12.02.2026 року.

Крім того, заявник надала лише два фото їх спільного відпочинку, в тім не змогла повідомити коли вони були зроблені, а отже суд однозначно визначити чи за життя чоловіка заявника вони були зроблені чи вже після не може.

Вказуючи на наявність спільних із ОСОБА_2 сімейних прав та обов`язків, заявник втім не наводила зміст цих взаємних прав та обов`язків як таких, що тісно пов`язані з ними, і в зв`язку з цим не могли бути перекладені на іншу особу. Не надала суду жодних доказів, які б підтверджували що ними придбавалося спільне майно за час їхніх відносин. Пересилання коштів, на думку суду, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Надаючи оцінку показам свідків у справі, суд виходить із наступного.

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 161/2205/23 (провадження № 61-18233св23) вказав на те, що «пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_2 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних. При цьому, пояснення свідків у цій справі є різними, інших належних і достатніх доказів того, що позивач з ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі позивач суду не надала».

Факт спільного відпочинку, спільна присутність на родинних святах, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між останніми склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (позиція Верховного суду, викладена у постановах від 24.06.2020 року у справі № 645/1601/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18, від 16 грудня 2020 року у справі № 336/6705/17).

Також Верховний суд у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, вказав, що посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні статті 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї.

Як суд уже звертав увагу, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

З наданих суду письмових доказів та показів свідків, суд однозначний висновок про характер спілкування між заявником та ОСОБА_2 з жовтня 2021 року по 29.01.2026 року (по день зникнення безвісти за особливих обставин) зробити не в змозі.

Необхідно зауважити, що особа, яка зникла безвісти, це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Так правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин врегульований Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин".

Відповідно до п.1 ч.2 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

За приписами ч.1, 2 ст.5 Закону особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Держава зобов`язана вжити всіх можливих заходів для розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. Крім того, за загальним правилом при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у даний час є неможливим, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Тому, на переконання суду, задоволення заяви у в спосіб, визначений заявником, також матиме значення й власне для ОСОБА_2 , який не втратив цивільної правоздатності у зв`язку із статусом безвісно зниклої особи.

Метою встановлення факту заявник зокрема зазначає відсутність у неї процесуальних прав у пошуку ОСОБА_2 , однак жодних доказів на підтвердження того, що у заявника виникають труднощі у пошуку ОСОБА_2 , суду не надає.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14- 400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, враховуючи вище наведені висновки суду та виходячи із наданих суду доказів, суд вважає, що під час судового розгляду заявником не реалізовано стандарт більшої переконливості, та матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б без жодного сумніву свідчили про спільне проживання заявника та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки саме станом на день його зникнення безвісти, а саме наявність у них на цей час спільного бюджету, харчування, спільних витрат на купівлю майна, предметів побуту, його спільного користування, спільна участь в утриманні житла, розподіленні між собою прав та обов`язків, тобто на думку суду у даній справі відсутнє підтвердження реальності як таких сімейних відносин, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до переконання, що заявник ОСОБА_1 не довела факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з жовтня 2021 року по 29.01.2026 року (по день зникнення безвісти за особливих обставин), та не надала доказів які б свідчили про реальні сімейні відносини з ОСОБА_2 , тому суд відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 13, 18, 81, 83, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я.В.Просіна