Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №535/641/24 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/641/24

Провадження № 1-кп/535/93/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ;

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

представника потерпілих та цивільних позивачів -адвоката ОСОБА_5

в режимі відеоконференції з Охтирського міськрайонного суду Сумської області,

потерпілих та цивільних позивачів: ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_9

в режимі відеоконференції з власних технічних засобів поза межами приміщення суду

представника цивільного відповідача ПАТ "НАСК"ОРАНТА" ОСОБА_10

в режимі відеоконференції з власних технічних засобів поза межами приміщення суду

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Котельва кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170490000540 про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Млинки, Котелевського району, Полтавської області, українця, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, працюючого на посаді водія Котелевської ДЕГС Чутівського УЕГС АТ «Полтавагаз», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України;

УСТАНОВИВ:

10.12.2023 близько 16 год. 50 хв. ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 210994-20 чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в напрямку с-ща Котельва по автодорозі Н-12 Суми-Полтава, за погодних умов: зледенінні асфальтобетонного покриття в темну пору доби.

В подальшому, на 126-му кілометрі неподалік повороту на с. Деревки, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на краю проїжджої частини дороги у попутному напрямку на смузі руху автомобіля, чим порушив п. 12.2. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. А саме, ОСОБА_8 маючи технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який ішов краєм проїжджої частини дороги у попутному напрямку на смузі руху автомобіля, шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості пішохода, при безпечній швидкості по умовам видимості рівній 37,28-44,02 км/год., допустив наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_11 в результаті отриманих тілесних ушкоджень останній помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: осаднення шкіри та саден на обличчі, синця навколо лівого ока, саден на правому передпліччі та правому колінному суглобі, локальних ізольованих крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, повного перелому руків`я груднини, численних комбінованих переломів ребер з обох сторін з розривами пристінкової плеври та міжреберних судин та масивними крововиливами в м`які тканини в місцях переломів ребер, крововиливів під плевру та в паренхіму легень, численних лінійних розривів правої долі печінки, масивної заочеревинної гематоми більше справа, оскольчатого перелому шийки правого стегна, які за своїм характером локалізацією, кількістю характерні для дорожньо-транспортної пригоди, являються прижиттєвими, утворилися незадовго до настання смерті і утворилися в результаті наїзду легкового автомобіля, що діяли на пішохода, який знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенню тіла та був розташований задньою поверхнею в момент первинного контакту з транспортним засобом, стосовно до живої особи, ушкоджень їх утворення, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.12.23 року, стосовно живої особи кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, згідно п. 2.3.А.14. «Правил судово-медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (наказ МОЗ України Л2 6 від 17.01.1995 р.)».

Причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 17:00 год., згідно висновку судово-медичної експертизи № 81 від 25.01.2024 року, являлась тупа травма грудної клітки та кінцівок з численними комбінованими двосторонніми переломами ребер, шийки правого стегна, що спричинило розвиток шоку та крововтрати. Між причиною смерті та тілесними ушкодженнями виявленими на трупі ОСОБА_11 мається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-24/4945-ІТ від 28.03.2024 року є порушення вимог пц. 12.2 ПДР України водієм ОСОБА_8 .

Крім того, після вчинення цієї дорожньо-транспортної пригоди 10.12.2023 року о 16 год. 50 хв. перебуваючи на автодорозі Н-12 Суми-Полтава де на 126-му кілометрі неподалік повороту на с. Деревки, Полтавського району, Полтавської області ОСОБА_8 усвідомлюючи, що своїми протиправними діями поставив у небезпечний для життя стан потерпілого ОСОБА_11 , який позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, маючи змогу на місці події надати допомогу потерпілому, не виконав свого громадянського обов`язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив його у небезпеці, покинувши місце пригоди, в результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер.

Таким чином ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України. та завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину в інкримінованих діяннях не визнав та показав, що має водійський стаж близько 48 років. Того дня, 10.12.2023 року о 14:00 відвозив доньку з онуками у м. Полтава на власному автомобілі ВАЗ 210994-20 чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Повертаючись з м. Полтави близько 16-40 год., перед поворотом на с. Деревки побачив поліцейський автомобіль, який зупинився на узбіччі. ОСОБА_8 поїхав далі, на відстані приблизно 1 м. від правого узбіччя. Проїхавши поворот на с. Деревки, після роз`їзду із зустрічним автомобілем, який мав яскраве світло фар, з правої сторони відчув удар у праву частину бампера його автомобіля, від якого автомобіль підкинуло. З`їхав трішки на узбіччя. Зупинившись через 20 м. на узбіччі, пройшовши назад - нікого і нічого не побачив, брили льоду, снігу та тіло людини на узбіччі та на місці зупинки не бачив. Виявив розбиту протитуманну фару, але корпус залишився, також була частина скла у фарі, загубив накладку. Відчув себе не добре і набрав у швидку допомогу, бо через хвилювання, мав поганий стан здоров`я, але виклик не відбувся- «не вірно набраний номер». Знайшовши таблетку, прийняв її. Здав назад по снігу. Траса була чиста, але слизька, узбіччя в снігу, було темно. Їхав зі шкидкістю 60-70 км/год. Його автомобіль на місці зупинки був близько 10 хвилин, ніякі авто в жоден бік не проїжджали.

Після цього сів у автомобіль та поїхав додому. Того ж дня о 23:50 ОСОБА_8 зателефонували працівники поліції та запитали про поїздку з м. Полтави. Попросили оглянути автомобіль. Після чого працівники поліції приїжджали до нього додому переглянути пошкодження автомобіля. ОСОБА_8 не повідомляв поліції про розбиття фари. Авто ВАЗ НОМЕР_2 був на зимовій гумі.

ОСОБА_12 звертався до потерпілих осіб, з метою компенсування завданих збитків на поховання після того, коли йому повідомили, що все вказує на те, що це він наїхав, але не було узгоджено частину компенсації з дітьми потерпілого. Допускає, шо міг наїхати на потерпілого, але його не бачив, шкодує з приводу загибелі потерпілого. Цивільний позов визнає частково. Однак у подальшому заявив про повне невизнання цивільного позову. Просив ухвалити виправдувальний вирок у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

Окрім показань обвинуваченого, судом досліджено усі надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з яких оцінено з точки зору допустимості, належності й достовірності. Винність ОСОБА_8 в скоєнні кримінальних правопорушень при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 - дружини загиблого ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що очевидцем події не була. 10.12.2023 року її чоловік був удома. Останній раз його бачила близько 15-16 год. коли він їв у літній кухні. Куди пішов після цього- не знає. Одягнений був у коричневій куртці-дублянці, шапці, теплих штанях, теплих високих галошах. При ходьбі чоловік «шкандибав», хромав, бо раніше у нього була поломана нога, яка неправильно зрослась. Ходив не швидко, бо був не молодий. Через годину, як чоловік пішов з дому - почали його шукати. Місце ДТП від їхнього дому у с. Деревки, знаходиться на відстані 4-5 км. в бік с-ща Котельва. Як він там опинився- не знає. Після ДТП, через деякий час, ОСОБА_8 пропонував їй відшкодувати шкоду, але у незначному розмірі. Загибель чоловіка, з яким прожила 55 років- для неї значна втрата. Просила задовольнити цивільний позов. Щодо міри покарання для обвинуваченого -не висловлювалась.

Показаннями потерпілої ОСОБА_7 - дочки загиблого ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що 10.12.2023 року до неї близько 17 год. зателефонувала мама ОСОБА_6 і повідомила, що батько пішов з дому. Вона разом з своїм чоловіком і іншими односельцями шукали батька в селі та за його межами. У якийсь час до неї зателефонували і повідомили, що на трасі знайдено людину. На місці ДТП знаходилась поліція і швидка допомога. У загиблому впізнала батька. У нього була давня травма ноги. «шкандибав», але ходив нормально. Обвинуваченого ОСОБА_8 до вказаних подій, не знала. Їй особисто ОСОБА_12 пропонував гроші. Суму не називав. Говорив -«беріть, бо більше ви не отримаєте». Втрата батька заподіяла їй значну моральну шкоду. Підтримує цивільний позов. Щодо міри покарання для обвинуваченого -не висловлювалась.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 - сина загиблого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні пояснив, що очевидцем події не був. 10.12.2023 року о 18-20 год. дружина по телефону повідомила йому про загибель батька. На місце ДТП він приїхав близько 22-30 год. У світлі фар бачив тіло батька, який лежав на узбіччі, ногами у бік с-ща Котельва. Був у дублянці, яка була задрана під руки, темних штанях. Галоша одна була збоку. При житті батько «шкутильгав», але це не впливало на швидкість ходьби, бо був похилого віку. До нього особисто ОСОБА_8 не звертався. Зі слів мами ОСОБА_6 , до неї- звертався. Втрата батька для нього значна втрата. Просив задовольнити цивільний позов. Щодо міри покарання для обвинуваченого -не висловлювався.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні пояснила, що у цей день, близько 17 год. їхала на автомобілі «Газель», з сином у напрямку м.Полтави з с. Деревки. По лівій стороні ішов на відстані 1-1,5 км. від с.Деревки, ОСОБА_11 , якого вони підвезли до траси. Він їй повідомив, що іде у с-ще Котельва до дітей. ОСОБА_11 був одягнутий у теплий одяг.

Показаннями свідка ОСОБА_15 , який у судовому засіданні пояснив, що у цей день, близько 16-30 год. їхав на автомобілі «ВАЗ», у напрямку з с-ща Котельва напрямку м.Полтави. У зустрічному напрямку по лівій стороні бачив на дорозі між поворотом Деревківським і тракторною бригадою по краю проїжджої частини, ішов дядько ОСОБА_16 ( ОСОБА_11 ) у чорній шапці, шубі, штанях. Він ішов повільно «як п`яний». Коли повертався назад, близько 19-30 год. приблизно за 70 м. від місця, де бачив ОСОБА_11 , було місце ДТП. В цей день.

Показаннями свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні пояснив, що у цей день, близько 16-30 год. їхав на автомобілі «Хонда Акорд», у напрямку с-ща Котельва з м.Полтави. За зупинкою, по узбіччю у напрямку с-ща Котельва не швидко ішов чоловік у темному одязі і підіймав руку, зупиняючи транспорт. Свідок їхав повільно, бо дорога була погана, але ожеледеці не було. Пішохода бачив добре.

Показаннями свідка ОСОБА_18 який у судовому засіданні пояснив, що - дочка загиблого ОСОБА_11 ,- ОСОБА_7 являється його дружиною, що 10.12.2023 року до дружини близько 17 год. зателефонувала її мама- ОСОБА_6 і повідомила, що тесть пішов з дому. Вони разом та іншими односельцями шукали батька в селі та за його межами. У якийсь час до дружини зателефонувала ОСОБА_19 і повідомила, що на трасі в бік с-ща Котельва, знайдено тіло людини. На місці ДТП знаходилась поліція і швидка допомога. У загиблому впізнали батька дружини- ОСОБА_11 , який лежав на узбіччі дороги на відстані 1,5 -2 м. від проїжджої частини. Поліцейські показали свідку слід автомобіля до тіла покійного і виїзд від тіла на дорогу по тому ж сліду. Гальмівного шляху не було. Слідів людини не було. Сліди людини були за 25-3- м. до місця виявлення тіла. Узбіччя було чисте. Дорога також чиста, ожеледеці не було. Пізніше, коли забирали тіло, бачив черевик і зубний протез загиблого, які знаходились на ділянці сліду автомобіля від з`їзду з траси до місця де лежало тіло. У нього була давня травма ноги. «шкандибав», одна нога підвернута, але ходив нормально.

Показаннями свідка ОСОБА_20 , який у судовому засіданні пояснив, що у цей день, близько 16-00 год. їхав зі швидкістю 50-60 км/год на автомобілі «Фольксваген» у напрямку м. Полтава з с-ща Котельва. По лівій стороні на узбіччі між с.Любка і Деревками стояв автомобіль ВАЗ 21099, передньою частиною - у бік с-ща Котельва, на габаритах. Коли повертався назад о 17-18 год. бачив поліцію і швидку допомогу на тому ж місці.

Показаннями свідка ОСОБА_21 , який у судовому засіданні пояснив, що у цей день, 10.12.2023 року між 15 і16 год. їхав зі швидкістю 50-60 км/год на автомобілі «ВАЗ-2107» разом з дружиною у напрямку з м. Полтава у с-ще Котельва. Дорога була слизька. У попутному напрямку по узбіччю, ішов, похитуючись, одягнений у темний одяг, чоловік-дідусь. На землі лежав сніг. Про ДТП узнав на наступний день від працівників поліції.

Показаннями свідка ОСОБА_22 , який у судовому засіданні пояснив, що у цей день, 10.12.2023 року близько 17 год. їхав на невеликій швидкості при нормальній видимості на автомобілі «МАЗ» з напівпричіпом у напрямку з м. Полтава у м. Суми (с-ще Котельва). Дорога була слизька. На узбіччі лежав сніг. За «валом» снігу від розчищення дороги, побачив на узбіччі тіло людини і повідомив у поліцію. Біля тіла людини більше нічого не побачив. На відстані близько 500 м. від тіла у бік м. Полтава бачив стоячий автомобіль «бусік». На наступний день, разом з працівниками поліції, приїжджав на місце ДТП. Бачив слід легкового автомобіля на узбіччі, де знаходилось тіло людини, який заходив у сніг до тіла.

Показаннями свідка ОСОБА_23 , яка у судовому засіданні пояснила, що була присутня при проведенні слідчого експерименту. Вона сиділа у автомобілі, який рухався по дорозі та бачила лежачу у темному одязі, людину на дорозі. Зустрічні автомобілі заважали. На якій позначці побачила людину - не пам`ятає.

Аналізуючи свідчення потерпілих та свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом потерпілі та свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, свідчення потерпілих, свідків відповідають іншим доказам, а саме даним протоколу огляду місця події, протоколу слідчого експерименту, висновками експертиз, іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 в скоєнні кримінальних правопорушент при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку.

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та протоколом огляду місця події від 10.12.2023, додатків до них, ілюстративними фототаблицями та план - схемою огляду місця ДНП до протоколу, з яких вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце в темний час доби на авто дорозі Ц-12 Полтава - Суми, де на узбіччі дороги лежить невідомий чоловік.

При виїзді на місце полії СОГ виявлено тіло громадянина ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя с. Деревки Полтавського району, яке знаходилося на узбіччі на 126-му кілометрі автодороги Н-12 Суми - Полтава, неподалік повороту на с. Деревки. Під час огляду тіла судово-медичним експертом виявлено тілесні ушкодження: гематома в області правого ока, перелом правої ноги, перелом кісток таза під питанням. Тілесні ушкодження характерні для дорожньо-транспортної пригоди.

На схемі, ілюстративних фототаблицях до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано, напрямок руху пішохода, автомобіля, слідова інформація. Протоколом засвідчено розташування тіла загиблого на узбіччі проїзної частини дороги та опис огляду кожного труп

На місці події виявлено та вилучено залишки прозорого скла фари та фрагмент бампера від легкового автомобіля, сліди протектора шин легкового автомобіля на засніженому узбіччі (т.3, а.с. 26-44, 46-55).

Згідно з планом-схеми до протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2023 скоєного на автодорозі Н-12 «Полтава-Суми» поблизу с. Деревки Котелевської ОТГ Полтавського району, ширина проїзної частини становить: 3,1 + 2.6 = 5.7 м, ширина смуги в напрямку с. Котельва - 2.6 м, в напрямку м. Полтава - 3.1 м. Ширина правого узбіччя в напрямку с. Котельва - 4.0 м, а в напрямку м. Полтави - 5.0 м. Посередині проїзної частини нанесена суцільна лінія дорожньої розмітки 1.1 для розділення транспортних потоків. Стрілкою показано напрямок руху учасників з боку м. Полтава в напрямку с. Котельва. На лівому узбіччі зазначені дорожній знак 1.23.2 «Прилягання другорядної дороги» та кілометровий знак 125. Умовними позначеннями вказано:

№1 - хвиляста слідова доріжка від взуття потерпілого, довжиною 25.8 м, яка бере початок з проїзної частини та виходить на праве узбіччя по напрямку руху с. Котельва і закінчується на правому узбіччі на відстані в поперечному напрямку 0.8 м в місці сходження із слідом правих коліс автомобіля (позначка №3). В повздовжньому напрямку розташування слідової доріжки від взуття в схемі не вказана;

№2 - дугоподібний слід правих коліс автомобіля, довжиною 8.8 м, який розпочинається з проїзної частини та виходить на праве узбіччя в поперечному напрямку на відстань 0.8 м і закінчується при виїзді знову на проїзну частину на відстані 3.7 м в повздовжньому напрямку від картуза потерпілого. Початок сліду в повздовжньому напрямку розташований на відстані 3.8 м від розміру 2.6 ширини смуги в напрямку с. Котельва. Ширина бігової доріжки сліду, становить 0.18;

№3 - місце умовного наїзду на пішохода, яке розташоване вмісті сходження слідової доріжки від взуття потерпілого та сліду правих коліс автомобіля, в поперечному напрямку розташоване на правому узбіччі на відстані 0.8 м від правого краю проїзної частини. В повздовжньому напрямку розташування умовного місця наїзду відображена величина 25.8 м від початку слідової доріжки від взуття потерпілого;

№4 - картуз потерпілого, який розташований на правому узбіччі в поперечному напрямку на відстані 2.2 м від правого краю проїзної частини та в повздовжньому напрямку на відстані 1.3 м від позначки №5, вставна челюсті потерпілого;

№5 - вставна челюсті потерпілого, яка розташована на правому узбіччі в поперечному напрямку на відстані 1.2 м від правого краю проїзної частини та в повздовжньому напрямку від місця початку осипу скла від автомобіля, позначка №6;

№6 - місце початку осипу скла від автомобіля, яке розташоване на правому узбіччі в поперечному напрямку на відстані 0.45 м від правого краю проїзної частини та в повздовжньому напрямку на відстані 8.9 м від правого чорного гумового черевика, позначки №7. Сама осип зображена на півовальної форми та розташована на правому узбіччі і веде до трупа, який розташований на правому узбіччі;

№7 - правий гумовий черевик, який розташований на правому узбіччі в поперечному напрямку на відстані 0.35 м від правого краю проїзної частини та в повздовжньому напрямку на відстані 8.3 м від сліду правого заднього колеса авто, позначки №8;

№8 - початок сліду правого заднього колеса авто, довжиною 7.21 м та шириною бігової доріжки 0.18, який в поперечному напрямку розташований на відстані 0.8 м від правого краю проїзної частини та в повздовжньому напрямку на відстані 7.21 м від закінчення сліду та на відстані 2.5 м від розгалуження сліду і на відстані 2.5 + 4.5 + 0.5 +1.9 = 9.4 м від трупа. Від вказаного сліду зафіксовано два розгалуження слідів: слід ліворуч довжиною 4.5 м та слід праворуч довжиною 3 м;

№9 - труп ОСОБА_11 , який розташований на правому узбіччі головою в напрямку м. Полтава в поперечному напрямку: голова розташована на відстані 2.8 м, а нога на відставні 2.4 м від правого краю проїзної частини. В повздовжньому напрямку нога трупа розташована на відстані 2.1 + 379 = 381.1 м від кілометрового знаку 125;

№10 - два сліда передніх коліс авто, які розташовані на правому узбіччі, лівий слід в поперечному напрямку розташований на відстані 0.8 м від правого краю проїзної частини, а в повздовжньому напрямку на відстані 379 м від кілометрового знаку 125. Вказані сліди шириною бігової доріжки становлять 0.18. Розташування будь-який інших об`єктів в схемі - не відображено (том 3, а.с.45) .

Даними додаткового протоколу огляду місця події від 21.12.2023 з ілюстративними фототаблицями, у ході якого виявлено та вилучено полімерну кришку з протитуманної фари « HALOGEN» та полімерну деталь білого кольору (т.3, а.с. 57-62)

Осип прозорого скла (фрагменти та осколки) та гіпсовий зліпок протектора шин автомобіля, захисна кришка білого кольору з написом «HALOGEN» з протитуманної фари - передано до кімнати речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

Даними протоколу огляду місця події від 13.12.2023 з ілюстративними фототаблицями, у ході якого виявлено та вилучено одяг потерпілого- два черевика темно-зеленого кольору, з маркуванням «Progres», 44 розміру; картуз (шапка), чорного кольору з маркуванням «Jupiter»; матерчаті штани, чорного кольору, спортивного типу, з червоним малюнком з переду, 54 розміру; верхня зимова дубленка, коричневого кольору; светр, темно-зеленого кольору; сорочка в клітинку, з маркуванням «Gebbo Show» розмір XXL; светр сірого кольору з маркуванням «Westbury» розміру L 52/54; чоловіча футболка сірого кольору з маркуванням «Primark essentifls» розміру L (т.3, а.с. 65-70).

Вилучені речі, вказані вище передано до кімнати речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.

Вказані у протоколах та додатках до них відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу відповідає свідченням свідків і потерпілих, допитаних під час судового розгляду, так і поясненням обвинуваченого.

Висновком судово-медичної експертизи № 81 від 25.01.2024 року за результатами якої встановлено, що у потерпілого наявні численні тілесні ушкодження, характерні для ДТП, зокрема: садна та осаднення на обличчі й кінцівках, переломи груднини та численні двосторонні переломи ребер з розривами плеври і судин, розриви печінки, заочеревинна гематома, перелом шийки правого стегна та масивні внутрішні крововиливи. Експерт дійшов висновку, що зазначені ушкодження є прижиттєвими, утворилися незадовго до смерті та виникли внаслідок наїзду (переїзду) колесами легкового автомобіля, при цьому потерпілий, ймовірніше за все, перебував у лежачому або близькому до такого положенні, найімовірніше лежав на спині та був повернутий до автомобіля правою стороною тіла. Причиною смерті ОСОБА_11 стала тупа травма грудної клітки та кінцівок, що призвела до розвитку шоку та крововтрати. Між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок. Також експерт зазначив, що ці ушкодження не могли утворитися внаслідок побиття тупими предметами чи неодноразових падінь з висоти власного зросту, а також не виявлено ознак волочіння тіла. Після отримання травм потерпілий міг залишатися живим лише декілька хвилин і не мав можливості виконувати активні самостійні дії. Крім того, за результатами токсикологічного дослідження алкоголь та наркотичні речовини в крові потерпілого не виявлені (т.3, а.с.117-123).

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт Зіньківського відділення бюро судово-медичної експертизи Департаменту ОЗ Полтавської облдержадміністрації ОСОБА_24 підтримав висновок судово-медичної експертизи № 81 від 25.01.2024 року, детально відповів на питання учасників справи, зазначив, що був присутній при огляді місця ДТП і огляді трупа. Потім, у приміщенні моргу провів його дослідження та дослідження одягу потерпілого і детально виклав це у висновку. Вважає, що на момент проведення експертизи мав всі підстави для висновку про положення тіла у лежачому або близькому до такого положенні, найімовірніше лежав на спині, на що вказують пошкодження ребер, що характерно для переїзду. Пошкоджень нижніх кінцівок, характерних для контакту з виступаючими частинами автомобіля- не було. На питання прокурора про відсутність «дорожки» слідів потерпілого на відстані близько 30 м.,зазначених на схемі ДТП, зазначив, що не виключає, що потерпілий був під автомобілем, а щодо відсутності слідів волочіння у такому випадку, не зміг відповісти. Щодо висновку комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024 року зазначив, що буде її коментувати. Щодо висновку комплексної судово-медичної експертизи № 79 від 23.03.2026р. ДСУ «Дніпропетровського обласного бюро судово- медичної експертизи», підготовлений за заявою захисника, зазначив, для проведення таких експертиз залучаються спеціалісти з відділу експертиз трупів, оскільки методики визначення ушкоджень з живими людьми- відрізняються. З Висновками згоден. Вони співпадають .

Аналізуючи вказаний вище висновок судово-медичної експертизи № 81 від 25.01.2024 року, з урахуванням пояснень судово-медичного експерта Зіньківського відділення бюро судово-медичної експертизи Департаменту ОЗ Полтавської облдержадміністрації ОСОБА_24 , суд приходть до висновку про його обгрунтованість в частині визначення тілесних ушкоджень, характерні для ДТП у потерпілого, їх характер, локалізацію, причинно-наслідковий зв`язок між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого.

Однак, суд не погоджується з даним висновком в частині визначення про положення тіла у лежачому або близькому до такого положенні, з мотивів, які будуть вказані нижче.

Висновком судової експертизи цілого по частинам № СЕ-19/117-23/19098-ТР від 14.12.2023 року, відповідно до якого, фрагменти скла №1 та №2 до розділення становили єдине ціле, оскільки суміщаються між собою за лініями та поверхнями розлому; щодо фрагмента №3 встановити, чи був він частиною того ж самого цілого з фрагментами №1 та №2, неможливо через відсутність спільних ліній розділення.

Надані на дослідження фрагменти можуть бути як частинами скла автомобільної фари (головного або протитуманного світла), однак визначити конкретний об`єкт або марку/модель фари неможливо без порівняльного дослідження з конкретною деталлю ( т.3 а.с.104-109).

Висновком судово- трасологічної експертизи цілого по частинам № СЕ-19/117-24/883-ТР від 18.01.2024 року, у якому експерт дійшов висновку, що вирішити питання, чи становили єдине ціле уламки скла, вилучені під час огляду місця ДТП, та протитуманні фари, вилучені під час обшуку у ОСОБА_8 неможливо, оскільки надана кількість уламків є недостатньою, а також відсутні необхідні порівняльні частини для встановлення спільних ліній розділення (т.3, а.с.182-186).

Висновком судово-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-24/884-ТР від 16.01.2024 року, відповідно до якого слід фрагменту бігової доріжки протектора шини, довжиною близько 270 мм та шириною 160 мм, який був виявлений і вилучений 10.12.2023 в ході огляду місця ДТП та потім спеціалістами- криміналістами СКЗ ПРУП ГУНП в Полтавській області здійснено виготовлення гіпсового зліпку, міг бути залишений шинами автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21099», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору (як передньої, так і задньої осі), однак не виключається можливість, що даний слід міг бути залишений і іншими шинами зі схожими характеристиками (розміром, конструкцією та формою протектора) (т.3, а.с. 193-202).

Протоколом обшуку автомобіля ВАЗ 210994-20 чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 04.01.2024 р., за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого являється ОСОБА_8 , в ході якого були вилучені: змив із керма автомобіля ВАЗ 21099 та контроль до нього; змив із ручки КПП ВАЗ 21099 та контроль до нього; змив із внутрішньої ручки дверей автомобіля ВАЗ 21099 зі сторони водія та контроль до нього; зіскоб нижньої правої сторони переднього бамперу автомобіля ВАЗ 21099; зіскоб лакофарбового покриття із правого переднього крила автомобіля ВАЗ 21099, корпус протитуманної фари без скла поміщено до спеці пакету PSP 2093130; протитуманна фара без пошкоджень поміщена до спец пакету PSP 2093129; захисна кришка білого кольору з написом «HALOGEN» з протитуманної фари поміщено до спец пакету PSP 2093123; свідоцтво про реєстрацію Т/З ВІС052356 від 22.01.2008 року поміщено до спец пакету PSP 2093128; мобільний телефон марки «ZTE» сенсорного типу, чорного кольору поміщено до спец пакету ICR117633; полімерні захисні накладки на фари поміщено до спецпакету WAR 1730810 - передано до кімнати речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області; автомобіль ВАЗ 21099, державний номерний знак ДНЗ НОМЕР_1 - поміщено до внутрішнього двору СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП ГУПН в Полтавській області ( т.3, а.с.182-183).

Карта пам`яті марки «T&G» об`ємом 32 Гб, на якій зафіксовано хід обшуку - зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12023170490000540 (т.3. а.с.168).

Висновком судово автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-24/4945-ІТ від 28.03.2024 року відповідно до якого здійснено моделювання механізму ДТП та проаналізовано дії водія автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , з урахуванням дорожньої обстановки та різних можливих положень потерпілого ОСОБА_11 . Експертиза розглядала три можливі варіанти поведінки пішохода: пішохід лежав на проїзній частині; пішохід стояв; пішохід рухався у напрямку місця наїзду.

За результатами дослідження експерт встановив, що у випадку, якщо пішохід лежав, у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху , які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається, а також водій не мав технічної можливості уникнути наїзду навіть шляхом екстреного гальмування.

У випадку, якщо пішохід стояв або рухався, у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.2 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди і водій мав технічну можливість уникнути наїзду за умови руху з безпечною швидкістю (в межах 37,28 - 44,02 км/год) та своєчасного гальмування (т.3, а.с.224-231).

Висновком судово- медико-криміналістичної експертизи № 6-256-МК від 22.12.2023 року відповідно до якого, на частині одягу та взуття механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди, а саме розриви, зчіси та потертості, які могли утворитися внаслідок контакту з тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, а також внаслідок ковзання та тертя об дорожнє покриття. При цьому експерт дійшов висновку, що з урахуванням механізму виявлених пошкоджень потерпілий на момент первинного контакту з автомобілем, ймовірніше за все, перебував у русі та у вертикальному положенні. Будь яких накладень ПМР, лакофарбових на представленому на дослідження одязі та взутті не виявлено (т.3, а.с.112-116).

Протоколом слідчого експерименту від 09.02.2024, який проводився на 125 км +379, автодорога Н-12 Полтава- Суми, де на пропозицію слідчого розповісти про обставини кримінального правопорушення, а саме дорожньо-транспортної пригоди, наїзду водієм ОСОБА_8 , на пішохода ОСОБА_11 ,свідок ОСОБА_8 , за участю захисника ОСОБА_9 , погодився та показав: що всі покази, які він надавав під час так званого відібрання пояснень у нього поліції він нічого не пояснював та не, читав написане поліцейськими, попрохав їх не враховувати під час проведення досудового розслідування.

Коли до свідка ОСОБА_8 приїхали працівники поліції, почали розповідати, про те, що він вчинив ДТП та залишив місце вчинення злочину, за що буде ще більше покарання, сказали йому, щоб він розповідав, що дійсно збив пішохода, який лежав на дорозі після чого поїхав з місця пригоди. Потім поліцейські самостійно записали якісь покази, та ОСОБА_8 перебуваючи в дуже схвильованому стані під психологічним тиском працівників поліції підписав пояснення з таким текстом, з яким вигідно було поліцейським, при цьому не читаючи його та не розуміючи. При цьому право на захист свідкові ОСОБА_8 не роз`яснювали, можливість викликати адвоката не надали, а скористувалися його емоційно-психологічним станом.

Свідок ОСОБА_8 вказав, що тривалий час працює водієм різних марок транспортних засобів, має водійський стаж більше 40 років, раніше ніколи у ДТП не потрапляв, не було порушень Правил дорожнього руху, завжди уважно стежить за дорожньою обстановкою та дорожніми умовами, підтримує транспортні засоби у відмінному стані.

Свідок ОСОБА_8 вказав, що насправді дійсно 10.12.2023 близько 16 год. 50 хв. керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору, рухався по автодорозі Полтава-Котельва від м. Полтави до сел. Котельва. В салоні його автомобіля нікого не було, він почував себе добре, алкогольних напоїв не вживав, уважно слідкував за дорожньою обстановкою та ні на що не відволікався. Автомобіль був у технічно справному стані, на ньому встановлена зимова гума. На той час на вулиці була темна пора доби, проїзна частина дороги та узбіччя було вкрите снігом, інколи пролітав сніг. ОСОБА_8 , вказав, що рухався з ближнім світлом фар, так як у зустрічному йому напрямку постійно рухалися якісь автомобілі. Швидкість мого руху була 70 км/год. На зустріч йому на невеликій швидкості рухався якийсь легковий автомобіль з ввімкненим ближнім світлом фар, швидкість його руху складала близько 30 км/год. Як тільки розминувся із зустрічним автомобілем ОСОБА_8 , зазначив, що почув незначний поштовх спереду, дещо правіше автомобіля, таке як наїхав на груду снігу з льодом, такі як зазвичай відпадають від вантажних автомобілів з під арок коліс. Після цього відразу ж зупинив свій автомобіль, щоб подивитися, що з ним та на що наїхав, вийшовши з автомобіля взяв мобільний телефон та пішов назад до того місця, де він нащось наїхав. Пройшовши метрів 50 нічого не знайшов, повернувся до автомобіля, та побачив, що у автомобілі розбита передня протитуманна фара справа, від чого піднявся тиск та свідок ОСОБА_8 вказав, що йому стало погано, він став шукати таблетки від тиску, але йому це не вдавалося, від чого він став хвилюватися ще більше, після чого вирішив набрати швидку медичну допомогу, під час дзвінка знайшов таблетки та відмінив виклик. Після чого постояв деякий час на місці, дочекався доки подіють ліки, йому стало легше та далі поїхав додому. Ніяких пішоходів, інших перешкод на проїзній частині дороги не було.

Далі свідкові ОСОБА_8 , запропоновано відтворити вказане. Свідок ОСОБА_8 повідомив, що вказати місце наїзду на пішохода у повздовжній проекції він точно не може, оскільки узбіччя було засніжене і біля узбіччя не було якихось орієнтирів, у зв`язку з цим прийнято рішення у повздовжній проекції визначити місце наїзду на пішохода згідно до план-схеми до протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2023, де зазначене умовне місце наїзду на пішохода (позначка № 3 на план-схемі), яке розташоване на відстані 423,03 м. від кілометрового знаку 125 кілометр на автодорозі Н-12 «Полтава-Суми» поблизу с. Деревки Котелевської ОТГ Полтавського району у напрямку м. Полтава. У поперечній проекції свідок ОСОБА_8 вказав, що місце наїзду на пішохода розташоване на відстані 3,4 м. від осьової роздільної лінії 1.1. дорожньої розмітки ПДР України на смузі руху у напрямку с. Котельва Полтавського району, на правому краю проїжджої частини дороги. Після цього свідкові було запропоновано розташувати автомобіль ВАЗ 21099 відносно меж проїжджої частини дороги таким чином, як він рухався до наїзду на пішохода, на що він погодився і встановив автомобіль із лівим боковим інтервалом до осьової лінії на відстані 1,5 м. від крайньої лівої габаритної точки автомобіля та зауважив, що рухався із швидкістю приблизно 70 км/год.. На запитання слідчого як розташовувався пішохід у момент наїзду на нього, свідок повідомив, що вказати не може, так як взагалі ніякого пішохода на краю проїжджої частини дороги він не-бачив. У зв`язку з цим було прийнято рішення пішохода- статиста із аналогічними антропометричними даними, у аналогічному темному одязі до того у який був одягнений загиблий, згідно до висновку експерта судово-медичної експертизи було покладено в місці наїзду на нього частково на дорожнє покриття, а частково на узбіччя - у першому варіанті. Пішохода-статиста поставити у місці наїзду у вертикальному положенні, так як зазначено у висновку медико-криміналістичної експертизи - другий варіант та третій варіант згідно того ж висновку пішохід перебував у русі, для чого пішохода згідно до слідової доріжки від взуття потерпілого (позначка № 1 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2023) посекундно розтягнуто у зворотному напрямку відповідно до ходьби потерпілого, оскільки темп руху пішохода не може вказати ніхто із учасників слідчого експерименту, було прийнято рішення взяти табличні дані, згідно з якими швидкість руху пішохода за даними Ленінградської НДЛСЕ, 1966 р. спокійна хода вік старше 70 років - 2,9 - 3,5 км/год., тобто середня швидкість складає 3,2 км/год.. Для встановлення яку відстань долає пішохід за 1 секунду, швидкість 3,2 км/год. розділено на коефіцієнт 3,6, що дорівнює 0,88 м/с.. Аналогічним чином у зворотному напрямку руху автомобіля ВАЗ 21099 було відкладено п`ять відрізків, які дорівнюють кожній секунді руху автомобіля до наїзду на пішохода із швидкістю 70 км/год.. Для чого швидкість 70 км/год. розділено на коефіцієнт 3,6, що дорівнює 19,44 м/с. Також свідок ОСОБА_8 повідомив, що на зустріч йому рухався легковий автомобіль із увімкненим ближнім світлом фар яскравого білого кольору, який саме це був автомобіль свідок точно вказати не може, також він точно не може вказати, як цей автомобіль розташовувався відносно меж проїжджої частини дороги, проте перебував повністю на своїй смузі для руху ближче до осьової роздільної лінії. Для чого було залучено легковий автомобіль-статист із аналогічним світлом фар, та свідкові запропоновано вказати, де знаходилася лінія роз`їзду між його автомобілем та зустрічним легковиком. На що свідок вказав, що лінія роз`їзду знаходилася до місця наїзду на пішохода на відстані у повздовжній проекції 41,5 м., та зустрічний автомобіль рухався із швидкістю вдвічі нижчою чим він, приблизно 30 км/год.. Для проведення посекундної розтяжки транспортних засобів та пішохода, необхідно встановити, де знаходився зустрічний автомобіль у момент наїзду на пішохода, для чого необхідно вирахувати час за який автомобіль ВАЗ 21099 долає цю відстань, тобто 41,5 м. розділено на швидкість 19,44 м., і час склав 2,13 сек. У подальшому щоб вирахувати відстань для зустрічного автомобіля від лінії роз`їзду, де він перебував коли ВАЗ 21099 наїхав на пішохода, час 2,13 сек. множимо на швидкість у метрах за секунду, тобто швидкість 30 км/год. розділено на коефіцієнт 3,6, що дорівнює 8,33 м/с. і відстань куди віддалився зустрічний автомобіль складає 17,74 м. У подальшому від лінії роз`їзду відкладено дану відстань по напрямку руху зустрічного автомобіля і звідти проводилася посекундна розтяжка у зворотному напрямку по 8,33 м., що дорівнює кожній секунді руху для зустрічного автомобіля.

Коли усі учасники слідчого експерименту були розташовані на 5 позначці для кожного з них, їх почали поступово переміщати по напрямку їхнього руху, при наближенні до місця наїзду автомобіля ВАЗ 21099 секундні позначки було поділено на 0,25 секунди для більш точно встановлення видимості пішохода. Так, для авто ВАЗ 21099 при швидкості 70 км/год. відстань за 0,25 сек. складає 4,86 м, для зустрічного автомобіля при швидкості 30 км/год. - 2,08 м., а для пішохода при швидкості 3,2 км/год. - 0,22 м.

Таким чином, усі учасники слідчого експерименту дійшли до висновку, що об`єктивна видимість пішохода у лежачому стані (варіант №1) з робочого місця водія автомобіля ВАЗ 21099 за наявності зустрічного автомобіля в умовах максимально наближених до тих, які були під час ДТП складає 29,16 м. Для стоячого пішохода (варіант № 2) складає: 48,6 м., а для пішохода який рухається у напрямку місця наїзду (варіант № 3) складає: 46,4 м..

Після чого в умовах ДТП було виміряно об`єктивну видимість елементів проїжджої частини дороги (дорожньої розмітки 1.1 ПДР України) з робочого місця водія автомобіля ВАЗ 21099, для чого слідчий в світло відбиваючому жителі йшов вздовж осьової лінії проїжджої частини дороги від передньої частини автомобіля, а у місці, де свідок та поняті переставали бачити осьову лінію дорожньої розмітки, вони застосували звуковий сигнал автомобіля, і дана відстань від передньої частини автомобіля у ближньому світлі фар склала: 32,5 м. (т.3, а.с.212-214)

Висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024 року, у ході проведеного дослідження шляхом натурного моделювання встановлено, що пішохід ОСОБА_11 під час первинного контакту з автомобілем перебував у вертикальному або близькому до вертикального положенні, обернений задньою частиною тіла до передньої правої частини ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_4 . Контакт тіла та одягу пішохода з автомобілем спричинив руйнування скла правої протитуманної фари та подряпини на передньому куті правого крила. Відсутність інших пошкоджень на автомобілі підтверджує встановлений механізм травмування пішохода та відповідає даним судово-медичної та транспортно-трасологічної експертиз (т.3, а.с.238-250, т.4, а.с.1

При цьому у розділі «Транспортно- трасологічні дослідження» вказано, що при експертному огляді автомобіля встановлено, що автомобіль ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_4 , поверхні автомобіля пофарбовані фарбою чорного кольору.

В ході огляду автомобіля встановлено, що передній бампер в нижній частині розташований на висоті 53 см від опорної поверхні, верхня частина розташована на висоті 57 см від опорної поверхні;

праве передне крило в передній кутовій частині має дві ділянки підкрашування лакофарбовим покриттям чорного кольору, що характерно для проведення відновлюваль-, них робіт. Одна ділянка розміром 0.5 х 2.0 см, яка розташована на висоті 70 см від опорної поверхні та 18 см від передньої частини автомобіля, а друга розміром 0.5 х 0.7 см, яка розташована на висоті 77 см від опорної поверхні та 24 см від передньої частини автомобіля (фото №8, №9, №10 відм. 1). Крім того спереду на поверхні крила між ділянками підкрашування мається площа слідів ковзання та подряпин (фото №9, №10 відм. 2). У верхній передній частині на висоті близько 80 см від опорної поверхні поверхня крила має різнос- прямовані подряпини розміром близько 4 х 21 см (фото №11, №12);

на правій боковій зовнішній поверхні переднього бамперу на висоті 53 см від опорної поверхні та відстані близько 28 см від переднього краю мається косо направлена подряпина довжиною близько 6 см.;

права протитуманна фара розташована в нижній частині на висоті близько 33 см, а верхня частина на висоті 41 см від опорної поверхні, розмір фари становить 8 х 19 см . Кріплення правої протитуманної фари має зрушення-болтів вмісті їх встановлення, що характерно для демонтажу деталі;

панель захисту двигуна, яка розташована на висоті близько 20 см від опорної поверхні в передній правій частині має деформацію у вигляді вигину передньої кромки силою направленою згори донизу;

на правому дзеркалі заднього виду механічні пошкодження у вигляді руйнувань чи слідів ковзання не виявлено. Нижня частина дзеркала розташована на висоті близько 88 см від опорної поверхні ;

при огляді капота та моторного відсіку автомобіля механічні пошкодження у вигляді деформацій чи руйнувань деталей не виявлено .

Оглядом автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_4 встановлено, що вищеописані пошкодження на автомобілі несуть малу інформацію щодо визначення механізму їх виникнення, а пошкодження (вм`ятини, деформації, зруйнування деталей), які характерні для типового наїзду автомобілем на пішохода не виявлено.

Таким чином, оскільки автомобіль ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_4 піддавався відновлювальному ремонту, при експертному огляді характерних ознак для типового наїзду автомобілем на пішохода не виявлено, а вищеописані пошкодження на автомобілі ВАЗ 21099 несуть малу інформацію щодо визначення механізму їх виникнення, то вирішити питання: «Чи маються на автомобілі ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_4 механічні пошкодження характерні для контактування з пішоходом коли останній знаходився у вертикальному положенні або близько до нього» експертним шляхом не представляється можливим.

При подальшому дослідженні було проаналізовано слідову інформацію на місці ДТП від 10.12.2023, які зафіксовані в протоколах огляду та фототаблитці місця пригоди.

Крім того у розділі «Судово-медичні та транспортно-трасологічні дослідження» експертами детально описаний процес натурного моделювання з залученням автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_4 за участю статиста з подібними ОСОБА_11 антропометричними даними. Попередньо експертами було оглянуто одяг та взуття потерпілого, в якому він перебував під час ДТП 10.12.2023р.

Когнітивний експертний аналіз слідової інформації з місця події, результатів судово- медичної експертизи трупа і медико-криміналістичної експертизи одягу та взуття у поєднанні з даними огляду автомобіля дав змогу дійти висновку про те, що слідова доріжка від взуття потерпілого на правому узбіччі, яка характерна для звичайного руху пішохода та спрямована під гострим кутом ліворуч в напрямку проїзної частини і закінчується в районі проходження правого сліду коліс автомобіля та слідів ковзання, вставної щелепи потерпілого, осипу скла, починаючи від умовного місця наїзду до розташування трупа ОСОБА_25 , свідчать на користь наїзду автомобілем, коли потерпілий перебував у вертикальному чи близькому до нього положенні і не можуть пояснювати варіант травмування пішохода, який перебував у горизонтальному чи близькому до нього положенні під час первинного контактування з транспортним засобом.

Однак, з іншого боку, за даними матеріалів кримінального провадження не було встановлено повного комплексу пошкоджень, деформацій, зруйнування деталей на автомобілі, характерних для типової картини наїзду на пішохода, який перебував у вертикальному, чи близькому до нього положенні.

В зв`язку з цим було провезено натурне моделювання обох варіантів наїзду.

Для варіанту наїзду на пішохода, який перебував в горизонтальному положенні, промодельовано два підваріанти:

1)тіло потерпілого обернено головою в бік середини дороги, тазова ділянка розміщена на рівні правого переднього колеса ;

2)пішохід в такому ж положенні, грудна клітка знаходиться на рівні переднього правого колеса.

Аналізуючи умови, які створюються для травматизації анатомічних ділянок піде- кспертного, було встановлено, що при підваріанті а) при наїзді автомобілем слід очікувати переїзд через тазову область потерпілого правим переднім колесом, удар бампером на рівні номерного знака по голові, здавлювання голови та грудної клітки між днищем автомобіля та поверхнею обочини дороги з вірогідним волочінням тіла. І хоч комплекс переломів ребер та грудини теоретично можна розцінювати, в тому числі і як ознаки здавлювання грудної клітки, однак, всі інші тілесні ушкодження не відповідають за механізмом їх утворення встановленому вище - немає ознак переїзду через таз, черепно-мозкової травми, відсутні дані про волочіння на тілі, одязі та в протоколі огляду місця події. Крім того, на номерному знаку, який зазвичай легко деформується, пошкоджень не було зафіксовано.

При підваріанті б) по результатах натурного моделювання очікуваний механізм травматизації - переїзд через грудну клітку правим переднім колесом автомобіля, удар правою частиною бампера по голові з наступним її здавлюванням між днищем автомобіля і поверхнею обочини та можливе волочіння тіла вздовж траєкторії руху автомобіля. При цьому тазова ділянка знаходиться поза зоною контактування з автомобілем. І хоча, як було зазначено вище, окремо взятий комплекс переломів ребер не виключає варіант здавлювання грудної клітки між тупими предметами, однак, цей підваріант не пояснює механізм утворення перелому правого стегна, крововиливу в м`які тканини правої сідниці та відсутність ознак черепно-мозкової травми, не відповідає даним медико-криміналістичної експертизи одягу і взуття, що в сукупності зі слідовою картиною місця ДТП дозволило виключити можливість наїзду на пішохода, який перебував у горизонтальному чи близькому до нього положенні.

Натурно вивчаючи варіант наїзду, який відповідає слідам, зафіксованим при огляді місця події, тобто, коли пішохід перебував у вертикальному чи близькому до нього положенні, експерти прийшли до висновку, що відсутність деформації капота автомобіля ВАЗ 21099 д.н.3. НОМЕР_4 можна пояснити, з одного боку, наявністю на ОСОБА_11 п`яти шарів плечового одягу (футболка, сорочка, два светра та дублянка), а з іншого - закидання його тіла на ділянки передньої частини автомобіля, які конструктивно менш піддаються деформації і мають ребра жорсткості, при швидкості автомобіля, на яку вказував водій - близько 60-70 км/год.

Розташувавши статиста відповідно до даних судово-медичної експертизи трупа (з урахуванням виявлених пошкоджень на його одязі і взутті) задньою поверхнею тіла до передньої правої частини автомобіля, експертним шляхом було визначено комплекси контактної взаємодії між автомобілем, одягом і тілом гр. ОСОБА_11 та механізм заподіяння тілесних ушкоджень останньому .

Натурним експериментом встановлено, що під час наїзду автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_4 від удару по задній поверхні лівої гомілки пішохода було зруйноване скло правої додаткової (протитуманної) фари. Від приданого імпульсу сили на слизькій поверхні обочини дороги ліва стопа перемістилася вперед, а права - праворуч, права сід- ниця ударно контактувала' з переднім кутом правого крила автомобіля з утворенням крововиливу м`яких тканин даної анатомічної ділянки та перелому шийки правого стегна; одночасний удар розгинальною поверхнею правого передпліччя об праве переднє крило автомобіля призвів до виникнення садна в нижній третині передпліччя та розриву правого рукава дублянки і крайки правого рукава светра темно-зеленого кольору - при контактуванні з елементами бігунка застібки "блискавки" на правій боковій поверхні дублянки в нижній частині. Динамічна контактна взаємодія бігунка застібки з поверхнею автомобіля зумовила виникнення подряпин на правому передньому куті крила автомобіля, які були виявлені при його огляді під шаром фарби чорного кольору, який їх маскував.

Закидання тіла на передню частину автомобіля в районі правого переднього крила з контактуванням спиною потерпілого призвело до утворення двобічних переломів ребер по лопаткових лініях з обширними ділянками крововиливів у м`які тканини і, не виключено, що і частини переломів передніх відрізків ребер за рахунок сплощення каркасу грудної клітки при ударі об випуклу частину крила автомобіля. Цілком імовірно, що удар лівою тім`яно-потиличною ділянкою та лівою боковою частиною обличчя міг відбутися в районі крайки правого нижнього кута лобового скла автомобіля,' не призвів до виникнення черепно-мозкової травми, лише заподіяв крововиливи у м`які покриви голови в зоні удару, синець навколо лівого ока та садно лівої щоки і може пояснювати відсутність руйнації лобового скла автомобіля .

Відкидання тіла на покриття обочини, удар та ковзання по ньому зумовили виникнення всіх інших тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_26 ,- зав. відділу комісійних судово-медичних експертиз Департаменту охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації підтримала висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024, детально відповіла на питання учасників справи, зазначила, що матеріалів для проведення експертизи було достатньо. Також було виявлено фрагменти на місці ДТП (картуз потерпілого, вставну челюсть, місце осипу скла та правий черевик), що свідчать про те що, переїзд потерпілого не здійснювався, ніяких ознак переїзду у матеріалах справи не було, тілесні ушкодження не характерні для переїзду, сліди волочіння відсутні, які повинні б були залишитися. Пішохід знаходився у вертикальному положенні з урахуванням загальної картини. Характерні тілесні ушкодження нижніх кінцівок (гомілок) відсутні, тому і потрібна була комплексна експертиза. Первинний контакт був гомілкою, на нижній кінцівці перелом шийки правого стегна. Пошкоджень на авто не було тому що потерпілий сів на крило автомобіля де і відбувся первинний контакт з лівою частиною. Нижні кінцівки майже не травмовані при ДТП тому відсутні тілесні ушкодження на лівій нозі. На практиці у 40% випадків відсутні тілесні ушкодження нижніх кінцівок. Нога потерпілого під час первинного контакту з автомобілем, ковзала і це було зафіксовано на схемі. Під час первинного контакту і відбулося руйнування фари без тілесних ушкоджень. Бондарєва зазначила що на дублянці змійка, з правої сторони знята з бігунка, який пошкодив дублянку та светр

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_27 - завідувач сектору автотехнічних та автотоварознавчих досліджень Полтавського відділення ННЦ "ІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" підтримав висновок комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024, детально відповів на питання учасників справи, зазначив, що огляд автомобіля та матеріалів кримінального провадження проводив особисто. Автомобіль не піднімали, днище не оглядав оскільки протягом тривалого часу після ДТП автомобіль перебував в експлуатації. На фотознімнах були відсутні сліди характерні для переїзду. Сліди ковзання на захисті двигуна були відсутні. Пошкоджена фара була відремонтована, на правому передньому крилі були сліди відновного ремонту. Походження подряпин досліджувалось у комплексі з СМЕ, експертизою одягу, взуття, слідової інформації. Також зазначив, що співвідношення змійки бігунка і подряпин не проводилося, бо вони були зафарбовані але в комплексі підтверджується факт залишення їх потерпілим одягненим у дублянку.

Стороною захисту у ході судового розгляду заявлялось клопотання про проведення слідчого експерименту по кримінальному провадженню №12023170490000540 з максимально наближеною обстановкою, що була на момент ДТП, а саме 10.12.2023 року, оскільки під час проведення слідчого експерименту від 09.02.2024 за участі ОСОБА_8 та визначенні видимості елементів дороги та пішохода у різних позах, слідчим бралися за основу табличні дані згідно Ленінградського НДЛСЕ за 1966 рік, хоча як з`ясовано було під час досудового розслідування так і в суді шляхом допитів потерпілої ОСОБА_28 , свідків, у її батька була травмована нога, не правильно зрослася після травми, і він її не піднімав, а волік по землі, що суттєво буде відрізнятися від темпу руху, взятого слідчим з таблиці для здорового (не травмованого) пішохода, та показники у видимості будуть значно різнитися. Цю обставину підтвердила під час допиту і дружина загиблого ОСОБА_6 , свідченнями допитаного в залі суду 18.11.2025 року свідка ОСОБА_21 . В той же час, на фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП під позначкою №1 якою позначена «слідова доріжка від взуття потерпілого» чітко видно сліди взуття кожної ноги, без волочіння, що не узгоджується з показаннями потерпілого та свідків. Можливо це вказує на те, що сліди від взуття не належать загиблому, так як видно що то рухалася не травмована особа. Слідчий під час досудового розслідування на ці обставини уваги не звернув, а 09.02.2024 під час проведення слідчого експерименту виставив статиста пішохода на слідову доріжку від взуття потерпілого зазначену у схемі до протоколу огляду місця ДТП та по ній проводить по секундну розтяжку, що взагалі суперечить об`єктивній слідовій інформації.

Крім цього, під час слідчого експерименту статист пішохід був одягнений не так само як загиблий у момент ДТП, а саме замшеву шкіряну курточку темно коричневого кольору, штани спортивні чорного кольору, картуз та колоші зеленого кольору, а в одяг темного кольору, а також на голові в`язана шапка чорного кольору, що значно впливає на саму видимість пішохода, стан проїзної частини дороги та узбіччя, значно відрізняються, та погодні умови під час яких проведено слідчий експеримент за участі водія ОСОБА_8 - взагалі не відповідають тим погоднім умовам, які були на момент ДТП.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року у задоволенні клопотання відмовлено за необгрунтованістю , оскільки слідчий експеримент проводився за участю ОСОБА_8 , його захисника адвоката ОСОБА_9 , потерпілої, понятих та інших уповноважених осіб. Усі учасники процесуальної дії були належним чином повідомлені про її проведення, їм були роз`яснені права та обов`язки відповідно до вимог КПК України, що прямо зафіксовано у протоколі. Під час слідчого експерименту застосовувалися технічні засоби фіксації, було складено схеми, фототаблиці, виконано розрахунки та посекундну розтяжку руху транспортних засобів і пішохода, що свідчить про комплексний характер цієї слідчої дії. Захисник не заявив жодних зауважень, доповнень чи заперечень щодо порядку та умов проведення слідчої дії, ні щодо дій слідчого або використаних методик. Протокол слідчого експерименту був підписаний усіма учасниками без зауважень та доповнень, що свідчить про відсутність на момент його проведення будь-яких сумнівів у його законності та повноти з боку сторони захисту.

Відповідно до фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2023 року, а також слідової доріжки (позначка № 1 на план-схемі до протоколу огляду місця ДТП від 10.12.2023 року), на проїзній частині та узбіччі дороги зафіксовані чіткі сліди взуття обох ніг потерпілого без будь-яких ознак волочіння ноги по поверхні ґрунту чи дорожнього покриття. Також доріжка слідів різко перервалася, без інших слідів, які вказували б на зміщення в будь-який бік пішохода, що і повністю підтверджує що це сліди саме потерпілого ОСОБА_11 тіло якого виявлено далі по ходу руху авто на відстані більше 35 метрів та на проміжку яких виявлені речі потерпілого у вигляді картуза, вставної челюсті, ботинка а також фрагменти осипу скла (позначка 4-7 план-схеми ДТП від 10.12.2023).

Характер виявлених слідів свідчить про звичайну ходу пішохода, без асиметрії, переривчастості або протягування однієї з кінцівок, що спростовує доводи сторони захисту про волочіння ноги та істотне порушення опорно-рухової функції під час руху потерпілого. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки та потерпілі повідомляли про наявність порушень в під час руху потерпілого ОСОБА_11 , але жодний не вказував на волочіння ноги.

Суд вважає, що слідчий у ході слідчого експерименту змоделював усі можливі обставини ДТП, зокрема темп пішохода, визначив швидкості його руху, провів щосекундне розсунення-зсунення пішохода та автомобіля до місця наїзду, зафіксував належним чином траєкторії руху пішохода, встановив параметри статиста, забезпечив відтворення умов освітлення, умови видимості пішохода до місця зіткнення з ним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що фактичні дані протоколу слідчого експерименту повністю відображають конкретну дорожню обстановку під час пригоди, а отже можуть бути покладені в основу висновку про наявність у водія технічної можливості уникнути наїзду, дають можливість встановлення ключових для експертного дослідження параметрів, а саме точного моменту виникнення небезпеки для руху, відстані від транспортного засобу до пішохода в момент його виявлення, фактичної траєкторії руху пішохода. Тобто, вихідні дані, взяті за основу експертного висновку, суд визнає достовірними та сумнівів не викликає, фактичні дані вказаної слідчої дії містять інформацію, яка безумовно розкриває обставини ДТП.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленою у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 13 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Законодавець, передбачивши у ч. 2 ст. 101 КПК право сторони захисту надати суду висновок експерта, тим самим передбачив і обов`язок суду його розглянути у сукупності з іншими доказами.

Суд наголошує, що у кримінальних провадженнях, які стосуються ДТП, експертне дослідження може вплинути на остаточне рішення або позначитися на остаточному рішенні суду. Тому право захисту спростовувати висновки експертів, надані обвинуваченням, за допомогою іншого висновку, наданого захистом, має бути забезпечене судом.

З метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін за клопотанням захисника ОСОБА_9 суд долучив до матеріалів кримінального провадження висновок комплексної судово-медичної експертизи № 79 від 23.03.2026 р. ДСУ «Дніпропетровського обласного бюро судово- медичної експертизи», підготовлений за заявою захисника ОСОБА_9 згідно висновків якого, щодо поставленого питання: у якому положенні перебувало тіло потерпілого ОСОБА_11 в момент первинного контакту з автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_4 , вказано, що враховуючи весь комплекс встановлених тілесних ушкоджень, а саме характер переломів кісток скелету, ушкодження внутрішніх органів та локалізацію зовнішніх ушкоджень, комісія експертів приходить до підсумків, що виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені від механічної дії твердих предметів та при стисненні поміж ними, що діяли первинно в праву половину тіла, якими були виступаючі частини автозасобу (колесо та днище автомобіля) та дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди при переїзді лежачої людини транспортним засобом, тобто в момент первинного контакту гр. ОСОБА_11 знаходився у горизонтальному або близькому до нього положенні.

Весь комплекс встановлених у гр. ОСОБА_11 тілесних ушкоджень дає можливість комісії експертів вказати, що механізм їх виникнення складається з трьох фаз:

-1-ша фаза: первинний контакт додатковою фарою (протитуманною) та колесом автомобіля з правою задньо-зовнішньою поверхнею тіла (садна обличчя і кінцівок);

-2-га фаза: тертя тіла об шляхове покриття і здавлювання у ділянці контакту з колесом (відшарування м`яких тканин і підшкірно-жирової клітковини у вигляді кишені в ділянці правої сідниці);

-3-тя фаза: здавлювання тіла між колесом, днищем автомобіля і твердим покриттям з послідуючим переїздом тіла (переломи ребер, грудини та правої стегнової кістки, крововиливи в м`які тканини, тощо) (т.5, а.с.198-214).

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_29 -завідувач відділу комісійних судово-медичних експертизз та експертизи и потерпілих, обвинувачених та інших осіб ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» підтримала висновок комісійної судово-медичної експертизи №79 від 23.03.2026р., детально відповіла на питання учасників справи, зазначила, що з усіма матеріалами кримінального провадження комісія ознайомилась повністю. Їй відомо про наявність висновків інших експертиз по справі. На висновок про горизонтальне або близьке до нього положення тіла при первинному контакті вказує висновок судово-медичної експертизи № 81 від 25.01.2024 року щодо мобілізіції тілесних ушкоджень,їх характеру, відсутність тілеских ушкоджень нижніх кінцівок, характерних для вертикального положення. Комісія надала висновок на підставі власного дослідження. Щодо питання прокурора про відсутність «дорожки» слідів потерпілого на відстані близько 30 м.,зазначених на схемі ДТП, пояснила, що це питання відноситься до експерта -автотехніка.

За правилами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Обговорюючи позицію обвинуваченого та його захисника, суд не приймає до уваги їх твердження про те, що за обставин викладених у описовій частині вироку, обвинувачений ОСОБА_8 відчув незначний поштовх спереду, дещо правіше автомобіля, таке як наїхав на груду снігу з льодом, оскільки зазначена позиція спростовується сукупністю вищенаведених досліджених в судовому засіданні доказів, у тому числі висновком судово- автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-24/4945-ІТ від 28.03.2024 року відповідно до якого здійснено моделювання механізму ДТП та проаналізовано дії водія автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , з урахуванням дорожньої обстановки та різних можливих положень потерпілого ОСОБА_11 . Експертиза розглядала три можливі варіанти поведінки пішохода: пішохід лежав на проїзній частині; пішохід стояв; пішохід рухався у напрямку місця наїзду. За результатами дослідження експерт встановив, що у випадку, якщо пішохід лежав, невідповідностей у діях водія вимогам ПДР, які б перебували у причинному зв`язку з ДТП, не вбачається, а також водій не мав технічної можливості уникнути наїзду навіть шляхом екстреного гальмування. У випадку, якщо пішохід стояв або рухався, в діях водія вбачаються порушення п. 12.2 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП, і водій мав технічну можливість уникнути наїзду за умови руху з безпечною швидкістю (в межах 37,28 - 44,02 км/год) та своєчасного гальмування.

Висновком судово- медико-криміналістичної експертизи № 6-256-МК від 22.12.2023 року відповідно до якого, на частині одягу та взуття механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди, а саме розриви, зчіси та потертості, які могли утворитися внаслідок контакту з тупими твердими предметами, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, а також внаслідок ковзання та тертя об дорожнє покриття. При цьому експерт дійшов висновку, що з урахуванням механізму виявлених пошкоджень потерпілий на момент первинного контакту з автомобілем, ймовірніше за все, перебував у русі та у вертикальному положенні. Будь яких накладень ПМР, лакофарбових на представленому на дослідження одязі та взутті не виявлено. Висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024 року, у ході проведеного дослідження шляхом натурного моделювання встановлено, що пішохід ОСОБА_11 під час первинного контакту з автомобілем перебував у вертикальному або близькому до вертикального положенні, обернений задньою частиною тіла до передньої правої частини ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_4 . Контакт тіла та одягу пішохода з автомобілем спричинив руйнування скла правої протитуманної фари та подряпини на передньому куті правого крила. Відсутність інших пошкоджень на автомобілі підтверджує встановлений механізм травмування пішохода та відповідає даним судово-медичної та транспортно-трасологічної експертиз.

Крім того, нелогічно виглядає версія обвинуваченого з урахуванням його пояснень, що переїхавши лежачу, дорослу людину, одягнуту у верхній одяг, він відчув лише незначний поштовх спереду, та вийшовши з автомобіля, нічого і нікого не помітив. Враховуючи технічні характеристики автомобіля ВАЗ 21099, його висоту між днищем автомобіля і поверхнею обочини, зріст потерпілого, такі пояснення не заслуговують на увагу.

Також, при оцінці дій обвинуваченого, суд не може взяти до уваги та визнати належним доказом визначення, що пішохід ОСОБА_11 під час первинного контакту з автомобілем перебував у горизонтальному або близькому до горизонтального положенні вказаному у дослідженому в судовому засіданні висновку комплексної судово-медичної експертизи № 79 від 23.03.2026р. ДСУ «Дніпропетровського обласного бюро судово- медичної експертизи», підготовлений за заявою захисника ОСОБА_9 , оскільки у даному висновку комісією експертів не спростовано висновків вказаних вище експертиз, а лише переписаний їх зміст та зроблено протилежно інший висновок. Тоді, як у в дослідницькій частині висновку комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024 року враховано обсяг вихідних даних, які використовувались під час проведення дослідження. Висновок був складений за наявності більш широкого спектру вихідних даних, у тому числі при складенні цього висновку враховувались покази обвинуваченого, потерпілих, свідків щодо обставин та механізму виникнення ДТП, науково обгрунтовані та усунуті розбіжності і протиріччя, щодо положення тіла потерпілого.

Таким чином, суд вважає за необхідним взяти за основу в якості належного доказу що під час первинного контактування пішохід ОСОБА_11 перебував у вертикальному, чи близькому до нього положенні і був обернений задньою поверхнею тіла до передньої правої частини автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_4 . Контактна взаємодія тіла пішохода (який перебував у вертикальному чи близькому до нього положенні) та елементів його одягу з автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_4 призвела до зруйнування скла правої протитуманної фари та виникнення пошкрябин в ділянці переднього кута правого крила транспортного засобу. Відсутність інпшх пошко- джень на автомобілі не суперечить встановленому механізму заподіяння тілесних ушкоджень у ОСОБА_11 та комплексу судово-медичних та транспортно-трасологічних даних даної дорожньо-транспортної події викладених у висновку комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи №90/448 від 18.06.2024 року, оскільки він відповідає встановленим обставинам, був складений з урахуванням більш широкого обсягу вихідних даних, узгоджується із іншими дослідженими доказами.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, ч.1 ст.135ст. 286 КК України знайшло своє підтвердження.

На думку суду, комплекс зібраних у справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, суду не надано.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані тілесні ушкодження, особою, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

Суд не може погодитися з позицією захисту, з приводу наявності підстав для виправдання обвинуваченого в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, оскільки винність обвинуваченого підтверджена доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими у судовому засіданні.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, посягає на публічні правовідносини у сфері безпеки дорожнього руху та охороняє учасників дорожнього руху від протиправних посягань, а його додатковим обов`язковим об`єктом є життя людини, крім того, думка потерпілого стосовно виду та розміру покарання не є вирішальною, і це узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема з постановою від 24 жовтня 2024 року у справі №201/11949/23.

Відповідно до положеньст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями.Кримінальний кодекс Україниздійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема ч. 1 ст. 135 цього Кодексу встановлює кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.

За змістом ст.135 КК України поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК України, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК України, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров`ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст.135 КК України. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що тілесні ушкодження отримані потерпілим були несумісними з життям.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_8 після вчинення ДТП, не надавши будь-якої допомоги ОСОБА_11 ,який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликавши швидку, не викликав працівників поліції, маючи на меті перешкодити встановленню істини в даній дорожньо-транспортній пригоді,самовільно покинув місце пригоди, залишивши потерпілого у небезпечному для життя стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо)

Відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 24.03.2005 року) Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення ЄСПЛ від 15.10.2008 року) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КПК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення за ч.1 ст.135 КК України є нетяжким злочином, а за ч. 2 ст. 286 КК України - тяжким злочином.

Обвинувачений судимостей не має, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України -вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, враховуючи нейтральну думку потерпілих, щодо міри покарання суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій визначених ч.2 ст.286 КК України та ч.1 ст.135 КК України, визначивши йому за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом суд зазначає таке.

Зміст санкції ч.2 ст.286 КК України щодо можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, суд враховуючи характер вчиненого злочину, пов`язаного з правом керування транспортними засобами, особи обвинуваченого, який допустив грубе порушення правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, вважає за неможливе збереження за обвинуваченим права керування транспортними засобами.

З огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК, посягає на публічні правовідносини у сфері безпеки дорожнього руху та охороняє учасників дорожнього руху від протиправних посягань, а його додатковим обов`язковим об`єктом є життя людини, крім того, думка потерпілого стосовно виду та розміру покарання не є вирішальною, і це узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема з постановою від 24 жовтня 2024 року у справі №201/11949/23.

Таким чином, покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Щодо заявленого цивільного позову потерпілих до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 та цивільного відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на майнову шкоду в наслідок ДТП - 17185.00 грн., та моральної (немайнової) шкоди на загальну суму 1 500 000.00 грн. з урахуванням страхового забезпечення.

Потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 та відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просять:

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 (6'000.00 + 2'335.00) = 8'335.00 грн. витрат, пов`язаних зі скоєнням злочину, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь

ОСОБА_7 8850.00 грн. витрат, понесених з організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Стягнути зі страховика Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі полісу (договору страхування) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) № АТ/4197495 від 15.08.2023 р. на користь потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , моральну (немайнову) шкоду в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, заподіяної ДТП смертю фізичної особи, в сумі по 80 400.00 грн. на кожного.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , моральну (немайнову) шкоду в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, заподіяної ДТП смертю фізичної особи, в сумі по 419 600.00 грн. на кожного.

Стягнути з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» судові витрати пропорційно до суб`єктів, об`єму та розміру стягнення в сумах - 7000.00 грн. правничої допомоги ОСОБА_6 (підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_8 ), 7000.00 грн. - правнича допомога ОСОБА_6 (підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_8 ), 7000.00 грн. - правнича допомога ОСОБА_7 (підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_8 ), 99.00 грн. - поштове супроводження заяв до поліції та прокуратури щодо визнання потерпілим ОСОБА_30 - оплатив ОСОБА_6 (син) (підлягають стягненню з ОСОБА_8 ), 64.00 грн. + 64.00 грн. + 64.00 грн. + 99.00 грн. = 291.00 грн. - поштове супроводження клопотань та адвокатських запитів - платник ОСОБА_7 (підлягають стягненню з ОСОБА_8 ), 33.00 грн. + 33.00 грн. = 66.00 грн. - поштове супроводження адвокатських запитів - платник ОСОБА_6 (мати) (підлягають стягненню з ОСОБА_8 ), 65.00 грн. + 50.00 грн. = 115.00 грн. - поштове супроводження цивільного позову ОСОБА_8 від 14.07.2024 р. та від 3.08.2024р. (платник ОСОБА_7 ) (підлягають стягненню з ОСОБА_8 ), 120.00 грн. - оплата адміністративних послуг за виконання ухвали суду через ЦНАП про забезпечення позову шляхом заборони (платник ОСОБА_7 ) (підлягають стягненню з ОСОБА_8 ), цивільний позов з уточненими позовними вимогами від 11.10.2024р. (платник ОСОБА_7 ) (підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_8 ) - згідно поштових квитанцій після оформлення поштового відправлення.

Забезпечити цивільний позов в межах стягнення відшкодування з ОСОБА_8 шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно цивільного відповідача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , з чого б воно не складалося і де б воно не перебувало.

Від відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог, з якого вбачається, що вимоги про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_11 , заявлено до ПАТ «ОРАНТА» окремо від вимог до обвинуваченого ОСОБА_8 . Згідно положень п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-IV: «27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "Ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами».

Разом з цим, незважаючи положень п.27.3 ст.27 Закону № 1961-IV, розмір вимог у цій частині за версією цивільного позову від 11 жовтня 2024 року, залишився аналогічним вимогам цивільного позову від 03 серпня 2024 року, а саме: «по 80 400,00 грн. на кожного» з Цивільних позивачів, тобто, кожному у загальному розмірі такого страхового відшкодування, що, у свою чергу, доводить безпідставність та незаконність цих вимог позову у заявленому розмірі.

Крім того, відповідно до вищенаведених приписів ст. 118, ч. 1 ст. 124 КПК України вимоги цивільного позову, версії від 11 жовтня 2024 року, у частині заявлених до ПАТ «HACK «ОРАНТА» про стягнення витрат на правничу допомогу (процесуальних витрат) спільно з обвинуваченим ОСОБА_8 є безпідставними та такими, що не відповідають закону.

Крім цього для вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, звертають увагу на позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 521/3869/22 (постанова від 19 серпня 2024 року) щодо необхідності оцінки обґрунтованості фактичних даних, викладених у розрахунках виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом (співмірності витрат), де: правничу допомогу адвокат надає у одному кримінальному провадженні трьом особам; справа стосується здебільшого одних і тих фактичних обставин; заходи та послуги, що надавалися цивільним позивачам в основному мають загальний характер.

Адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 та сам обвинувачений не погоджуються з позовними вимогами цивільних позивачів та вважають їх необґрунтованими, безпідставними, які не підтверджені належними доказами. Просили відмовити в задоволенні цивільного позову в повному обсязі, з урахуванням позиції обвинуваченого щодо не визнання вини.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вважає його обґрунтованим частково, виходячи із наступного.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 56, 61, 128, 129 КПК України фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, вправі пред`явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, потерпілими (цивільними позивачами) заявлено позовну вимогу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 (6'000.00 + 2'335.00) = 8'335.00 грн. витрат, пов`язаних зі скоєнням злочину, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 та стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_7 8'850.00 грн. витрат, понесених з організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Згідно наданих розрахункових документів, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджено понесення витрат на понесених з організації поховання потерпілого ОСОБА_11 (т.1 а.с. 65,67,148-150).

Так, потерпілим у значенні Закону № 1961-IV є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу (ч. 1.3).

Ч.1 ст.1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої (тобто не більше) страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст. 9 Закону № 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23.1 Закону № 1961-IV), у разі чого страховик (у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ) відповідно до ст. 27 вказаного Закону відшкодовує:

- шкоду, заподіяну смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку;

- моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Водночас за приписами ст. 27.5 Закону № 1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Отже, страхова виплата за шкоду, пов`язану зі смертю особи, що настала внаслідок ДТП, здійснюється особам, які мають право на таке страхове відшкодування відповідно до Закону № 1961-IV. Якщо особи, визнані потерпілими у кримінальному провадженні, мають право на таке страхове відшкодування і до участі у кримінальному провадженні залучено страховика, то суд визначає його розмір для кожної такої особи в порядку, передбаченому вказаним Законом, з урахуванням страхової суми, зазначеної у страховому полісі, стосовно одного померлого, а не щодо кожної особи, яка має право на страхове відшкодування.

Крім того, суд враховує те, що заявлені вимоги по витратам цивільного позивача ОСОБА_6 8335,00 грн. понесених нею на поховання померлого ОСОБА_11 , з погляду на положення ст. 2* Закону України «Про поховання та похоронну справу» не відноситься до процедури поховання, а тому не підлягають страховому відшкодуванню з страховика витрати на суму 3 000,00 грн. з оплати транспортних послуг на перевезення тіла покійного до установи судово-медичної експертизи.

*- «поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству» (ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»),

З урахуванням положень ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» з 8 335,00 грн. заявлених вказаним цивільним позивачем ОСОБА_6 таких вимог, страховому відшкодуванню у порядку положень п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІУ підлягає 5335,00 грн, з розрахунку: 8 335,00 грн. - 3 000,00 грн. = 5 335,00 грн. за умови встановлення факту настання страхового випадку за страховим Полісом № АТ/4197495.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди, врахувавши положення п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІУ задовольнити, та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 (3000.00 + 2'335.00) = 5335.00 грн. витрат, пов`язаних зі скоєнням злочину, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 , при цьому підлягає стягненню з обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_8 на користь потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_6 різниця суми витрат, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 у сумі 3000,00 грн. та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_7 8'850.00 грн. витрат, понесених з організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п.9 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, суд враховує висновок ВП ВС від 16 грудня 2020 року №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІУ: «27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами».

На дату настання ДТП мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складала: 6700,00 грн.

Отже загальний розмір страхового відшкодування особам, передбаченим положеннями п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІУ, стосовно одного померлого ( складає: 80 400,00 грн. з розрахунку: 6 7000,00 грн. х 12 = 80 400,00 грн.

Згідно положень п. 27.3 ст.27 Закону № 1961-ІУ особи, які мають право на страхове відшкодування такої шкоди: ОСОБА_31 (дружина померлого ОСОБА_11 ); ОСОБА_32 - син померлого ОСОБА_11 ; ОСОБА_7 - дочка померлого ОСОБА_11 (а.с.131-144).

А отже, відповідно до положень п. 27.3 ст. 27 Закону № 1961-ІУ частка страхового відшкодування такої шкоди, яка припадає на долю кожної особи, складає: 26 800,00 грн. з розрахунку: 80 400,00 грн. : 3 = 26 800,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ст. 1194 ЦК України: «Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 31 травня 2017 року з розгляду справи № 6-2969цс16 зазначено: «Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність».

Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , спричинених смертю чоловіка та батька, що спричинило зміну усталеного способу їх життя, душевних страждань та втрату рідної людини, з урахуванням того, що ОСОБА_8 , також у даній ДТП не дотримався правил дорожнього руху, що потягло смерть ОСОБА_11 , враховуючи глибину і тривалість страждань, яких зазнали цивільні позивачі, вимоги справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди у сумі 1 500 000,00 гривень, тобто по 500 000,00 грн. кожному потерпілому.

При цьому за правилами п. 27.3 ст. 27 Закону із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягає стягненню заподіяна моральна шкода у розмірі 80400,00 гривень потерпілим, що становить 26 800,00 гривень кожному, а тому зі обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілих підлягає стягненню різниця між визначеною моральною шкодою у загальному розмірі 1 419 600,00 грн., що становить - 473,200 грн. кожному потерпілому.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне:

Відповідно ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілої всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати, з-поміж іншого, складаються з витрат на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що, між потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_5 27.02.2024 було укладено договори про надання правової допомоги (т.1 а.с.160-162,171-172)

Також, до матеріалів справи адвокатом було долучено копію основного договору про правничу допомогу від 27.02.2024 р. із ОСОБА_6 , копія квитанції від 27.02.2024 р. про внесення оплати ОСОБА_6 , копію основного договору про правничу допомогу від 27.02.2024 р. із ОСОБА_6 , копія квитанції від 27.02.2024 р. про внесення оплати ОСОБА_6 , копію основного договору про правничу допомогу від 27.02.2024р. із ОСОБА_7 , копія квитанції від 27.02.2024р. про внесення оплати ОСОБА_7 , копію додаткового договору про правничу допомогу від 11.10.2024 р. із ОСОБА_6 , копія квитанції від 11.10.2024р. про внесення оплати ОСОБА_6 , копію додаткового договору про правничу допомогу від 11.10.2024 р. із ОСОБА_6 , копія квитанції від 11.10.2024 р. про внесення оплати ОСОБА_6 , копію додаткового договору про правничу допомогу від 11.10.2024 р. із ОСОБА_7 , копія квитанції від 11.10.2024 р. про внесення оплати ОСОБА_7 , копія акту з детальним описом станом на 15.08.2026 р. ( т.8 а.с.8-33).

Згідно ч.1 ст.124 КПК України: «1. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати».

Отже, відповідно до вищенаведених приписів ст. 118, ч. 1 ст. 124 КПК України заявлені вимоги цивільного позову, у частині стягнення з ПАТ «HACK «ОРАНТА» витрат на правничу допомогу (процесуальних витрат) спільно з обвинуваченим ОСОБА_8 задоволенню не підлягають стягненню з ПАТ «HACK «ОРАНТА».

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого понесені потерпілими витрати на правову допомогу у загальному розмірі 21000,00 грн., що становить 7000,00 грн. на кожного потерпілого та витрат понесених позивачами внаслідок відправлення поштових відправлень пов`язаних з розглядом справи в загальному розмірі 748,50 грн., з яких 99 грн.-понесених витрат ОСОБА_33 , 526 грн.- понесених витрат ОСОБА_7 , та 123,50 грн.- понесених витрат ОСОБА_6 .

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, зважаючи на призначене покарання, суд вважає за необхідне запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.

Крім того, на підставі ч.2 ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у цьому кримінальному провадженні.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України і призначити покарання:

-за ч.2 ст. 286 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки;

-за ч.1 ст. 135 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 в порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.

Стягнути із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за судово-трасологічну експертизу № СЕ-19/117-23/19310-ТП від 19.12.2023 року; за судову експертизу цілого по частинам № СЕ-19/117-23/19098-ТР від 14.12.2023 року; за судову експертизу цілого по частинам № СЕ-19/117-24/883-ТР від 18.01.2024 року; за судово-трасологічну експертизу № СЕ-19/117-24/884-ТР від 16.01.2024 року; за судову автотехнічну експертизу № СЕ-19/117-24/4945-ІТ від 28.03.2024 року; за комплексну судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизу №90/448 від 18.06.2024 року у загальному розмірі 38999,92 грн. (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 92 копійки).

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_6 5335,00 грн. (п`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень) витрат, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 витрат, понесених зі смертю від ДТП потерпілого та організації поховання потерпілого ОСОБА_11 у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гивень).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_7 8850,00 грн. (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень) витрат, понесених з організації поховання потерпілого ОСОБА_11 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі полісу (договору страхування) обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ) № АТ/4197495 від 15.08.2023 р. на користь потерпілих моральну (немайнову) шкоду в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, заподіяної ДТП смертю фізичної особи, у загальній сумі 80400,00 грн., а саме: на користь ОСОБА_6 - 26800,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот гривень); на користь ОСОБА_6 - 26800,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот гривень); на користь ОСОБА_7 - 26800,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілих моральну (немайнову) шкоду в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, заподіяної ДТП смертю фізичної особи, в загальній сумі 1419600,00 грн., а саме: на користь ОСОБА_6 - 473,200 грн. (чотириста сімдесят три тисячі двісті гривень); на користь ОСОБА_6 - 473,200 грн. (чотириста сімдесят три тисячі двісті гривень); на користь ОСОБА_7 - 473,200 грн. (чотириста сімдесят три тисячі двісті гривень).

Вимоги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) та 123,50 грн. (сто двадцять три гривні 50 копійок) витрат понесених позивачами внаслідок відправлення поштових відправлень пов`язаних з розглядом справи.

Стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) та 526 грн. (п`ятсот двадцять шість гривень) витрат понесених позивачами внаслідок відправлення поштових відправлень пов`язаних з розглядом справи.

Стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень) та 99 грн. (дев`яносно дев`ять гривень) витрат понесених позивачами внаслідок відправлення поштових відправлень пов`язаних з розглядом справи.

Речові докази:

- Осип прозорого скла (фрагменти за осколки), гіпсовий зліпок протектора шин автомобіля, який передано на зберігання до камери речових доказів СПД № 1 ВП № 4, за адресою: вул. Берегова 18 с-ще Котельва, Полтавська область - знищити;

- Ліва пошкоджена фара автомобіля, чохол з заднього сидіння автомобіля, чохол з переднього пасажирського сидіння, чохол з водійського сидіння, змив з водійської внутрішньої ручки дверей водія, змив з пасажирської внутрішньої ручки дверей пасажира, змив з ручки коробки передач, змив з керма, пачка з під сигарет з правих дверей Т/З, коробка з під зарядного пристрою, порожні пачки сигарет з заднього сидіння, внутрішня накладка під ручкою відкривання дверей водія, дві полімерні пляшки та дві металеві пляшки з під енергетичних напоїв («Black Pitbul», «NonStop», «Hell»), які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП, за адресою: вул. Берегова 18 с-ще Котельва, Полтавська область - знищити;

- Змив із керма автомобіля ВАЗ 21099 та контроль до нього; змив із ручки КПП ВАЗ 21099 та контроль до нього; змив із внутрішньої ручки дверей автомобіля ВАЗ 21099 зі сторони водія та контроль до нього; зіскоб нижньої правої сторони переднього бамперу автомобіля ВАЗ 21099; зіскоб лакофарбового покриття із правого переднього крила автомобіля ВАЗ 21099, корпус протитуманної фари без скла поміщено до спец пакету PSP 2093130; протитуманна фара без пошкоджень поміщена до спец пакету PSP 2093129; захисна кришка білого кольору з написом «HALOGEN» з протитуманної фари поміщено до спец пакету PSP 2093123, які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП, за адресою: вул. Берегова 18 с-ще Котельва, Полтавська область - знищити;

- Свідоцтво про реєстрацію Т/З ВІС052356 від 22.01.2008 року поміщено до спец пакету PSP 2093128; мобільний телефон марки «ZTE» сенсорного типу, чорного кольору поміщено до спец пакету ICR117633; полімерні захисні накладки на фари поміщено до спец. пакету WAR 1730810; які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП - повернути власнику ОСОБА_8 .

- автомобіль ВАЗ 21099, ДНЗ НОМЕР_1 без пошкоджень, які передано на зберігання до СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП - повернути власнику ОСОБА_8 .

- Полімерну кришку з протитуманної фари «HALOGEN», полімерну деталь білого кольору, яку передано на зберігання до камери речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП, за адресою: вул. Берегова 18 с-ще Котельва, Полтавська область - знищити;

- Два черевики темно-зеленого кольору, з маркуванням «Progres», 44 розіру; картуз (шапка), чорного кольору з маркуванням «Jupiter»; матерчані штани чорного кольору, спортивного типу, з червоним малюнком з переду, 54 розміру; верхня зимова дублянка, коричневого кольору; светр, темно-зеленого кольору; сорочка в клітинку, з маркуванням «Gebbo Show», розмір ХХL; светр сірого кольору, з маркуванням «Westbury» розміру L 52/54; чоловіча футболка сірого кольору з маркуванням «Primark essentifls» розміру L, які передано на зберігання до камери речових доказів СПД № 1 ВП № 4 Полтавського РУП, за адресою: вул. Берегова 18 с-ще Котельва, Полтавська область - знищити.

-Карту пам`яті марки «T&G» об`ємом 32 Гб, яка зберігається при матеріалах кримінального провадження №12023170490000540- залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12023170490000540.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору у порядку визначеному ст.376 КПК України.

Суддя : ОСОБА_1