Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №381/1419/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2513/26

381/1419/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В., Яковенко Д.Р.,

за участю представника позивача Сердюк К.В.,

за участю представника відповідача Скиданенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , Фастівська міська рада, Третя особа – Інститут археології Національної академії наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2025 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України звернулися з позовом до ОСОБА_1 , Фастівська міська рада, Третя особа – Інститут археології Національної академії наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення. В своєму позові посилається на те, що при виконанні повноважень визначених ст. 131-1 Конституції України та 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним розпорядженням та використанням земель історико-культурного призначення на території Київської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на території Фастівського району Київської області в межах Фастівської міської ради (раніше - Веприцької сільської ради) рішенням Веприцької сільської ради від 21.03.2008 № 115-ХУІ-У затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 9,3 га під водоймище для риборозведення, у тому числі 1,58 га прибережних захисних смуг - сіножатей.

На підставі вищевказаного рішення між Веприцькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 від 22.04.2008 № 04:08:032:00004 строком на 49 років.

Рішенням державного реєстратора від 28.12.2021 індексний номер 62634176 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 зареєстровано за Фастівською міською радою.

Рішенням державного реєстратора від 05.09.2019 індексний номер 48528404 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 зареєстровано за ЦукренкоВ. П.

Вищевказані земельні ділянки розташовані в межах режимоутворюючого об`єкта - пам`ятки археології національно значення «городище Млинок».

Так, відповідно до листа Інституту археології НАН України від 27.06.2024 № 125/01-16-370 та листа Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.07.2024 № 06/15/6218-24 у Проекті переліку археологічних пам`яток Київської області, пам`ятці національного значення «городище Млинок» відповідає пам`ятка за № 1770/40/3 (Веприцька сільська рада). Наведені дані про пам`ятку відповідають городищу Веприк-1 (Млинок) за номенклатурою Фастівської археологічної експедиції 1995 р.

Веприк-1 (Млинок) - Поселення (неоліт; середньодніпровська культура; ілогрудівська культура; жаботинский тип); городище (скіфська культура; період пізнього середньовіччя).

Городище Млинок (Веприк-1) розташоване на землях с. Веприк та с. Дідівщина. Городище займає обидва береги р. Ірпінь (права притока Дніпра) у місці впадання в нього правої притоки — р. Кірша, замикаючи у їх межах як заплавну частину, так і терасові піднесення. У більшій, лісовій, частині городища розташований хутір Млинок Веприцької сільради. Поверхня городища частково забудована (центральна частина на правому березі річки Ірпінь), засаджена лісом (південна та східна частини на правому березі річки Ірпінь та лівому березі річки Кірша; північна частина на правому березі річки Кірша). Західна частина городища на лівому березі річки Ірпінь, що відноситься до с. Дідівщина розгортається. Укріплення городища складаються з рову (глибина 1-2 м, ширина близько 10 м) та валу (висота до 4,5 м, ширина до 25 м), які збереглися протягом 1,5 км і замикають територію метром 600-800 м по обом берегам р. Ірпінь. Загальна площа городища складає близько 40 га. Потужність шару в місцях шурфування досягає 0,4 м. південній та східній частині оборонні споруди мають розриви, пов`язані з ними та сучасними в`їздами на городище.

Укріплення городища С.С. Бессонова та ОСОБА_2 . Скорий відносять до давньоскіфського часу (друга половина VI - V ст. до н.е.). На території городища виявлено також матеріали періоду пізнього неоліту (IV тис. до н.е.), 1 середньої бронзи (друга половина III тис.е), білогрудівської культури (ХІІ-ХІ ст. до н.е.), жаботинського етапу передскіфського часу (VIII ст. до н.е., ранньоскіфского часу (VII - перша половина VI ст. до н.е.), періоду середньовіччя (XVI-XVIII ст.).

У 1953 р. вали городища Млинок були частково позначені на карті М 1:25000, однак ці карти до початку 1990-х років залишалися секретними та не були доступними для археологічних досліджень.

У 1982 р. городище обстежено експедицією Інституту археології АН У PCP під керівництвом ГІ.П. Толочка. Зібрано підйомний матеріал (ліпна кераміка скіфського часу, пряслиця), зачищена ділянка валу в районі південного в`їзду.

У 1982-1983 р. на городищі працювала експедиція Інституту археології АН УРСР ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). Було знято окомірний план пам`ятника та здійснено його шурфування, в ході якого було виявлено культурний шар VI-V ст. до н.е. потужністю до 0,4 м. Матеріали з цих досліджень представлені фрагментами глиняних посудин, керамічними пряслицями, залізним серпом.

Розвідки на городищі, які уточнили його план і культурно-хронологічну приналежність, проведено 1987 p. О.В. Петраускасом, у 1990 р. Р.Г. Шишкиним, у 1995-1996, 2004, 2006, 2008 pp. — С.Д. Лисенком) (Ковпаненко, Бессонова, Скорий 1989: 140-141, рис. 2: 3; Готун та ін. 2002: 46-47, рис. 2: 35; Лысенко и др. 1995/20: 14, рис. 3: 1; 2006/129:25-28; Лысенко 2004: 123; 2010/185: приложение Б).

У 1994-1995 pp. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на замовлення Київського обласного центру з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва було проведено паспортизацію 40 пам`яток археології Фастівського району Київської області, у тому числі і городища скіфського часу, на якому розташований хутір Млинок. На пам`ятку за наявної інформації було складено паспорт та облікову картку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 «Про занесення пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення», городище Млинок внесено до «Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (обласний охоронний № 3030).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» городище Млинок (IX ст. до н.е. - IV ст.) занесено до «Державний реєстр нерухомих пам`яток України»; охоронний №100026-Н.

Відповідно до відомостей, попередньо наданими Інститутом археології НАН України в листі від 27.06.2024 № 125/01-16-370, а також Департаменту пам» яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.07.2024 № 06/15/6218-24 у яких вказано, що територію пам`ятки «Городище «Млинок» маркують вцілілі дотепер, а також зафіксовані на картографічних матеріалах фортифікації - вали та рови. Графічним зіставленням території пам`ятки із місцем перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 також підтверджено її розташування в межах городища. На північній частині вказаної земельної ділянки розміщено оборонний вал скіфського часу. Площа, огороджена даним валом відноситься до пам`ятки археології національного значення та є виключно державною власністю.

Враховуючи, що пам`ятка археології «Городище «Млинок постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 внесено до «Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (обласний охоронний № 3030) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» городище Млинок (IX ст. до н.е. - IV ст.) занесено до «Державний реєстр нерухомих пам`яток України»; охоронний №100026-Н як пам`ятка археології, її межі та правовий статус вважаються визначеними, територія пам`ятки перебуває під особливою охороною держави.

Як об`єкт цивільних правовідносин спірна земельна ділянка, що розташована в межах пам`ятки, сформована в результаті її відведення ОСОБА_1 Веприцькою сільською радою. Проте її надання в оренду «під водоймище для риборозведення» порушує права та законні інтереси держави у сфері розпорядження та використання земель історико-культурного призначення.

Просили усунути перешкоди власнику - державі в особі Фастівської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико- культурного призначення, а також в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології національного значення «Городище «Млинок»» шляхом: визнання недійсним рішення Веприцької сільської ради від 21.03.2008 №115-XVI-V; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, зареєстрований 22.04.2008 за № 04:08:032:00004, укладений строком на 49 років між ОСОБА_1 та Веприцькою сільською радою; скасування рішення державного реєстратора індексний номер 48528404 від 05.09.2019 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 за ОСОБА_1 ; скасування рішення державного реєстратора індексний номер 62634176 про державну реєстрацію права власності за Фастівською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 із припиненням речових прав щодо неї; повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації від Фастівської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 в категорію - землі історико-культурного призначення; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5114981600:01:001:0013 у Державному земельному кадастрі та стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

Ухвалою судді Осаулова Н.А., Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2025 року позовну заяву повернуто особі, що її подала.

08.07.2025 року Постановою Київського апеляційного суду ухвалу про повернення позовної заяви від 20.03.2025 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Осаулова Н.А. Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до свого провадження.

06.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України де просили позов задовольнити з підстав зазначених в позові.

06.10.2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2025 року у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду відмовлено.

27.01.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача – Фастівської міської ради про закриття провадження у справі в якій просили закрити провадження у справі у зв`язку з непідсудністю справи Фастівському міськрайонному суду так як, відповідач ОСОБА_1 є приватним підприємцем.

28.01.2026 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду провадження у справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , Фастівська міська рада, Третя особа – Інститут археології Національної академії наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року ухвалу про закриття провадження від 28 січня 2026 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.05.2026 року головуючий по справі Осаулова Н.А. заявила самовідвід від розгляду справи та передала для подальшого визначення головуючого по справі.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 року справу передано судді Соловей Г.В.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2026 року прийнято до розгляду справу за позовною заявою Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , Фастівська міська рада, Третя особа – Інститут археології Національної академії наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення та призначено підготовче судове засідання.

03.06.2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Фастівської міської ради де просили у позові відмовити. Вважають позов є необґрунтованим та безпідставним. До позову не було надано належних та достовірних доказів які б обґрунтовували позовні вимоги.

Також, просили застосувати позовну давність за позовом та у задоволенні позову відмовити.

10.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача – Фастівської окружної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.07.2026 року забезпечено представнику позивача брати участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

04.08.2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача де позивач просить відхилити доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовну заяву.

07.08.2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача зазначає про відхилення відповіді на відзив у зв`язку з порушенням процесуальних строків їх подання встановленні ухвалою суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача (прокурор) позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

В судовому засіданні представник відповідача – Фастівської міської ради проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю про що було зазначено у відзиві на позов, а також просив застосувати строк позовної давності.

Інші учасники судового процесу до суду не з`явилися про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином. Будь-яких клопотань про розгляд справи не надходило.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи, судом встановлено, що згідно копії Договоруру оренди землі укладеного між Веприцькою сільською радою та ОСОБА_1 від 21 березня 2008 року. Договір затверджено Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

Згідно вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Веприк згідно рішення Веприцької сільської ради від 21.03.2008 № ХУІ. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 9,3га. Строк дії договору на 49 років.

Рішенням Веприцької сільської ради від 21.03.2008 № 115-ХУІ-У затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 9,3 га під водоймище для риборозведення, у тому числі 1,58 га прибережних захисних смуг - сіножатей.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 3224981600:01:001:0013.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 460509410 від 16.01.2026 року земельна ділянка - кадастровий номер: 3224981600:01:001:0013, площею 9,2999 га належить Територіальній громаді Фастівська міська рада. Підставою внесення запису є рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 37-УІІ-УШ, виданий 11.02.2021, видавник Фастівська міська рада Київської області.

02.09.2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки – орендарем є ОСОБА_1 - відповідач по справі.

Також, в матеріалах справи міститься Договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду від 08 липня 2008 року укладеного між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області та ПП ОСОБА_1 .

В оренду надавалася земельна ділянка в межах Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області площею 9,9674 га в тому числі: під ставом – 8,3875 га, сіножаті – 1,5302 га, під гідротехнічними спорудами – 0,0497 га, для рибогосподарських потреб (під існуючим ставом) в межах Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області. Договір укладено терміном на 49 років.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 488513805 від 03.08.2026 року земельна ділянка - кадастровий номер: 3224981600:01:004:0005, площею 9,9674 га належить Органу державної влади, Фастівська районна державна адміністрація. Підставою внесення запису є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-УІ, виданий 06.09.2012, видавник Верховна Рада України.

02.09.2019 року зареєстровано право оренди земельної ділянки – орендарем є ОСОБА_1 - відповідач по справі.

Орендодавцем є Фастівська районна державна адміністрація – особа в інтересах якої подано позов прокурором.

Як вбачається з вказаної Інформації підставою внесення відомостей до реєстру речових прав є договір оренди укладений 08.07.2008 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що земельні ділянки, при цьому предметом спору є лише одна земельна ділянка з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, яка передана в оренду та зареєстровано за ОСОБА_1 розташована в межах режимоутворюючого об`єкта - пам`ятки археології національно значення «городище Млинок».

В обгрунтування даного факту позивач посилається на те, що відповідно до листа Інституту археології НАН України від 27.06.2024 № 125/01-16-370 та листа Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.07.2024 № 06/15/6218-24 у Проекті переліку археологічних пам`яток Київської області, пам`ятці національного значення «городище Млинок» відповідає пам`ятка за № 1770/40/3 (Веприцька сільська рада). Наведені дані про пам`ятку відповідають городищу Веприк-1 (Млинок) за номенклатурою Фастівської археологічної експедиції 1995 р.

Веприк-1 (Млинок) - Поселення (неоліт; середньодніпровська культура; ілогрудівська культура; жаботинский тип); городище (скіфська культура; період пізнього середньовіччя).

Городище Млинок (Веприк-1) розташоване на землях с. Веприк та с. Дідівщина. Городище займає обидва береги р. Ірпінь (права притока Дніпра) у місці впадання в нього правої притоки — р. Кірша, замикаючи у їх межах як заплавну частину, так і терасові піднесення. У більшій, лісовій, частині городища розташований хутір Млинок Веприцької сільради. Поверхня городища частково забудована (центральна частина на правому березі річки Ірпінь), засаджена лісом (південна та східна частини на правому березі річки Ірпінь та лівому березі річки Кірша; північна частина на правому березі річки Кірша). Західна частина городища на лівому березі річки Ірпінь, що відноситься до с. Дідівщина розгортається. Укріплення городища складаються з рову (глибина 1-2 м, ширина близько 10 м) та валу (висота до 4,5 м, ширина до 25 м), які збереглися протягом 1,5 км і замикають територію метром 600-800 м по обом берегам р. Ірпінь. Загальна площа городища складає близько 40 га. Потужність шару в місцях шурфування досягає 0,4 м. південній та східній частині оборонні споруди мають розриви, пов`язані з ними та сучасними в`їздами на городище.

Укріплення городища С.С. Бессонова та ОСОБА_2 . Скорий відносять до давньоскіфського часу (друга половина VI - V ст. до н.е.). На території городища виявлено також матеріали періоду пізнього неоліту (IV тис. до н.е.), 1 середньої бронзи (друга половина III тис.е), білогрудівської культури (ХІІ-ХІ ст. до н.е.), жаботинського етапу передскіфського часу (VIII ст. до н.е., ранньоскіфского часу (VII - перша половина VI ст. до н.е.), періоду середньовіччя (XVI-XVIII ст.).

У 1953 р. вали городища Млинок були частково позначені на карті М 1:25000, однак ці карти до початку 1990-х років залишалися секретними та не були доступними для археологічних досліджень.

У 1982 р. городище обстежено експедицією Інституту археології АН У PCP під керівництвом ГІ.П. Толочка. Зібрано підйомний матеріал (ліпна кераміка скіфського часу, пряслиця), зачищена ділянка валу в районі південного в`їзду.

У 1982-1983 р. на городищі працювала експедиція Інституту археології АН УРСР ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ). Було знято окомірний план пам`ятника та здійснено його шурфування, в ході якого було виявлено культурний шар VI-V ст. до н.е. потужністю до 0,4 м. Матеріали з цих досліджень представлені фрагментами глиняних посудин, керамічними пряслицями, залізним серпом.

Розвідки на городищі, які уточнили його план і культурно-хронологічну приналежність, проведено 1987 p. О.В. Петраускасом, у 1990 р. Р.Г. Шишкиним, у 1995-1996, 2004, 2006, 2008 pp. — С.Д. Лисенком) (Ковпаненко, Бессонова, Скорий 1989: 140-141, рис. 2: 3; Готун та ін. 2002: 46-47, рис. 2: 35; Лысенко и др. 1995/20: 14, рис. 3: 1; 2006/129:25-28; Лысенко 2004: 123; 2010/185: приложение Б).

У 1994-1995 pp. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на замовлення Київського обласного центру з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва було проведено паспортизацію 40 пам`яток археології Фастівського району Київської області, у тому числі і городища скіфського часу, на якому розташований хутір Млинок. На пам`ятку за наявної інформації було складено паспорт та облікову картку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 «Про занесення пам`яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення», городище Млинок внесено до «Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (обласний охоронний № 3030).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» городище Млинок (IX ст. до н.е. - IV ст.) занесено до «Державний реєстр нерухомих пам`яток України»; охоронний №100026-Н.

Відповідно до відомостей, попередньо наданими Інститутом археології НАН України в листі від 27.06.2024 № 125/01-16-370, а також Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.07.2024 № 06/15/6218-24 у яких вказано, що територію пам`ятки «Городище «Млинок» маркують вцілілі дотепер, а також зафіксовані на картографічних матеріалах фортифікації - вали та рови. Графічним зіставленням території пам`ятки із місцем перебування земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 також підтверджено її розташування в межах городища. На північній частині вказаної земельної ділянки розміщено оборонний вал скіфського часу. Площа, огороджена даним валом відноситься до пам`ятки археології національного значення та є виключно державною власністю.

Враховуючи, що пам`ятка археології «Городище «Млинок постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1761 внесено до «Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (обласний охоронний № 3030) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» городище Млинок (IX ст. до н.е. - IV ст.) занесено до «Державний реєстр нерухомих пам`яток України»; охоронний №100026-Н як пам`ятка археології, її межі та правовий статус вважаються визначеними, територія пам`ятки перебуває під особливою охороною держави.

Разом з тим, у листі Інституту археології НАН України від 27.06.2024 № 125/01-16-370 та листа Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.07.2024 № 06/15/6218-24 у Проекті переліку археологічних пам`яток Київської області, пам`ятці національного значення «городище Млинок» відповідає пам`ятка за № 1770/40/3 (Веприцька сільська рада) зазначено, що відповідно до зазначених в паспорті картографічних матеріалів та даних відкритого земельного кадастру (https://kadastr.live/), зазначені у зверненні земельні ділянки ймовірно розташовуються на території зазначеної пам`ятки або в зоні її охорони».

Таким чином, позивач в позові зазнає детальні обставини пам`ятки національного значення «городище Млинок» при цьому в є лише припущенням, що вказана спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, розташована в межах вказаної пам`ятки та не містить чіткої та підтвердженої інформації про місце розміщення пам`ятки археології саме на спірній земельній ділянці під водним об`єктом з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, а отже, не може бути належний та допустимий доказом у справі в силу вимог ст. ст. 77, 79 Цивільного процесуального кодексу України.

Також, згідно копії паспорту пам`ятки історії та культури України, встановити факт розміщення пам`ятки археології саме на спірній земельній ділянці під водним об`єктом з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 та чіткі межі території пам`ятки неможливо.

У матеріалах справи наявний лист Інституту археології Національної академії наук України від 27.06.2024 року №125/01-16-370, доданий позивачем, з тексту якого вбачається, що інформація про межі археологічної пам`ятки та зони її охорони/режим використання/землевідведення, не відноситься до компетенції Інституту археології.

З листа Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 05.08.2024 року, вбачається, що Фастівська районна державна адміністрація не володіє відомостями та підтверджуючими документами, що містять достатню інформацію щодо спірної земельної ділянки, як і відповідними доказами, що підтверджують обставини, які стосуються спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що суд може сам визначити на карті розміщення спірної земельної ділянки на території вказаної пам`ятки, однак суд не володіє необхідними спеціальними знаннями у даній сфері, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом із тим, проаналізувавши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 в межах режимоутворюючого об`єкта – пам`ятки археології національного значення «городище Млинок».

Таким чином у ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що прийняті рішення щодо земельної ділянки кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 було прийнято з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні вимоги про усунення перешкоди власнику - державі в особі Фастівської районної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико- культурного призначення, а також в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології національного значення «Городище «Млинок», з цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги, які є похідними, визнання недійсним рішення Веприцької сільської ради від 21.03.2008 №115-XVI-V; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, зареєстрований 22.04.2008 за № 04:08:032:00004, укладений строком на 49 років між ОСОБА_1 та Веприцькою сільською радою; скасування рішення державного реєстратора індексний номер 48528404 від 05.09.2019 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 за ОСОБА_1 ; скасування рішення державного реєстратора індексний номер 62634176 про державну реєстрацію права власності за Фастівською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 із припиненням речових прав щодо неї; повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації від Фастівської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 в категорію - землі історико-культурного призначення; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5114981600:01:001:0013 у Державному земельному кадастрі, при тому що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування вказаних позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 14 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ВС вказав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018, 11.09. 2018, 30.01.2019, 02.07. 2019 та багатьох інших.

Представником відповідача у відзиві на позов так і в ході розгляду справи зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (стаття 260 ЦКУ).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не позивач (прокурор).

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, Постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3677/17 (12-119гс19); Постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17 ( 12-104гс19) /п.п. 5.33).

Разом з тим, Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц;Постанова ВП ВС від 07.11.2018 по справі № 575/476/16-ц (14-306цс18); постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв`язку з необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 4,12,13,76-81,197,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, на підставі ст. 14, 92, 131-1, 142 Конституції України, ст. ст. 253, 256, 257, 258, 261, 267, 321, 327, 328, 329 ЦК України, ЗУ «Про прокуратуру», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909996, місцезнаходження: м. Київ б-р Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04054642, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1), Міністерства культури та інформаційної політики України (ЄДРПОУ 43220275, місцезнаходження: м. Київ вул. Івана Франка, 19) до ОСОБА_1 , (ідент.номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), Фастівська міська рада, ЄДРПОУ 34446857, юридична адреса: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1), Третя особа – Інститут археології Національної академії наук України (ЄДРПОУ 05417163, місцезнаходження: м. Київ, проспект Володимира Івасюка, 12) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення повного тексту рішення.

Повний текст рішення проголошено 09.10.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей