Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №381/4722/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3548/26

381/4722/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №495294856 в розмірі 18964,60 грн. та судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.08.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №495294856. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора та був надісланий на номер телефону відповідача. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту кредит на умовах строковості, зворотності та платності.

04 листопада 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/64, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №495294856.

27 травня 2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/0526-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 27.05.2026 року до договору факторингу №27/0526-01, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 18964,60 грн., з яких: 7698,70 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10713,90 грн. – сума заборгованості за відсотками, 552,00 грн. – сума заборгованості по комісії, що змушує позивача звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача у позовній заяві просила суд розглядати справу без її участі та задовольнити позов, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано від АТ КБ «Приват Банк» зазначену в позовних вимогах інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку та виписку по рахунку.

28.08.2026 року на адресу суду з АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані судом докази, а саме інформація, що на ім`я ОСОБА_1 банком було випущено платіжну картку № НОМЕР_1 . А також надано виписку по рахунку за період з 11.08.2025 по 16.08.2025 року, згідно якої на картку відповідачки 11.08.2025 року були зараховані грошові кошти в сумі 9200,00 гривень.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 – учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 11 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №495294856 на суму 9200,00 грн., строк повернення до 10.09.2030, зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, передбачених розділом 8 договору.

Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Вказаний договір та паспорт було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZJMZ, який було відправлено 11.08.2025 о 07:32:33 та введено 11.08.2025 о 07:33:42.

Згідно платіжного доручення №cfadff6a-8f34-4ace-9bd4-18ba921d018c від 11.08.2025, долученого до позовної заяви, на карту № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 було зараховано 9200,00 грн. Призначення платежу: «Переказ коштів згідно договору № 495294856 від 11.08.2025, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer».

Належність вказаної платіжної картки відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів підтверджуються відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.2026 №20.1.0.0.0/7-260812/62131-БТ, яка надійшла до суду 28.08.2026, та наданою банком випискою по рахунку за період з 11.08.2025 по 16.08.2025. Згідно виписки, 11.08.2025 на рахунок відповідача зараховано 9200,00 грн.

04.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/64.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу №МВ-ТП/64 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №495294856. Відступлення права вимоги 04.11.2025 також підтверджується довідкою первісного кредитора №495294856/ФК від 10.06.2026.

27.05.2026 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 27/0526-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 27.05.2026 до договору факторингу № 27/0526-01, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 18964,60 грн., з яких: 7698,70 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10713,90 грн. – сума заборгованості за відсотками, 552,00 грн. – сума заборгованості по комісії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилався ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на дату укладення договору, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено,що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч умов кредитного договору №495294856 від 11.08.2025 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що згідно розрахунку позивача створило заборгованість у розмірі 18964,60 грн., з яких: 7698,70 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10713,90 грн. – сума заборгованості за відсотками, 552,00 грн. – сума заборгованості по комісії.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання та не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд погоджується із розміром заборгованості за тілом кредиту в сумі 7698,70 грн., визначеним з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

Також суд погоджується з розміром нарахованої комісії за надання кредиту в сумі 552,00 грн. Пунктами 8.4 та 8.5 кредитного договору передбачено одноразове нарахування цієї комісії при видачі кредиту та визначено її розмір. Надання відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжним документом та випискою по банківському рахунку.

Однак суд не погоджується з наданим розрахунком у частині розміру заборгованості за процентами з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 та 8.10 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на фактичний залишок тіла кредиту, а базова процентна ставка становить 0,98% у день. Водночас пунктом 8.7.1 договору передбачено дисконтну процентну ставку 0,05% у день за початковий дисконтний період до 02.09.2025 включно, а пунктом 8.7.2 – індивідуальну процентну ставку 0,98% у день для наступних періодів пролонгації або поновлення дисконтного періоду.

Пунктами 8.7, 8.8, 8.11 та 8.12 договору визначено умови застосування знижки, у тому числі обов`язкове зменшення процентів у разі повного дострокового погашення кредиту та нарахованої комісії протягом шести календарних днів після закінчення дисконтного періоду. При користуванні кредитом або несплаті комісії після спливу цього строку пункт 8.11 передбачає можливість перерахунку процентів за базовою ставкою за весь дисконтний період або за останні тридцять календарних днів такого періоду. Отже, перевірка розрахунку потребує врахування як погоджених ставок, так і фактично відображених нарахувань, їх періодів та здійснених платежів.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора, відповідач здійснив платежі: 02.09.2025 у сумі 102,00 грн., 10.10.2025 у сумі 3335,55 грн., 17.10.2025 у сумі 35,00 грн., 26.10.2025 у сумі 35,00 грн. та 01.11.2025 у сумі 635,00 грн., а всього 4142,55 грн. Із вказаних коштів 0,80 грн. зараховано на погашення тіла кредиту та 4141,75 грн. на погашення процентів. Станом на 04.11.2025 залишок основного боргу становив 9199,20 грн., а заборгованість за процентами – 1638,90 грн.

У розрахунку первісного кредитора за початковий дисконтний період відображено 22 щоденні нарахування по 4,60 грн. (9200,00 грн. х 0,05%), що загалом становить 101,20 грн. та відповідає сумі процентів, визначеній пунктом 8.8 договору. З 03.09.2025 по 04.11.2025 за 63 календарні дні на залишок кредиту 9199,20 грн. нараховано 5679,45 грн. (9199,20 грн. х 0,98% = 90,15 грн. за день; 90,15 грн. х 63 дні). Нарахування 360,60 грн. за 06.10.2025 охоплює чотири дні з 03.10.2025 по 06.10.2025 та не перевищує нарахування за погодженою ставкою. Загалом первісним кредитором нараховано 5780,65 грн. процентів, а після зарахування сплачених 4141,75 грн. залишок процентів на 04.11.2025 становив 1638,90 грн.

Згідно розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» відповідач також здійснив платежі: 08.11.2025 у сумі 3500,00 грн. та 30.11.2025 у сумі 1638,90 грн., а всього 5138,90 грн. Із платежу від 08.11.2025 зараховано 1500,50 грн. на погашення тіла кредиту та 1999,50 грн. на погашення процентів. Платіж від 30.11.2025 у сумі 1638,90 грн. зараховано на погашення процентів.

Таким чином, у двох розрахунках кредиторів відображено сім платежів відповідача на загальну суму 9281,45 грн., з яких 1501,30 грн. зараховано на погашення тіла кредиту та 7780,15 грн. – на погашення процентів. Погашення комісії за надання кредиту цими платежами не відображено. Залишок тіла кредиту становить 7698,70 грн. (9200,00 грн. – 0,80 грн. – 1500,50 грн.).

Заборгованість за процентами станом на 04.11.2025 у сумі 1638,90 грн. разом із процентами, нарахованими з 05.11.2025 по 08.11.2025 у сумі 360,60 грн. (90,15 грн. х 4 дні), становила 1999,50 грн. та була погашена платежем від 08.11.2025. Після зарахування 1500,50 грн. на погашення основного боргу залишок тіла кредиту становив 7698,70 грн. (9199,20 грн. – 1500,50 грн.).

За період з 09.11.2025 по 30.03.2026, який становить 142 календарних дні, проценти за ставкою 0,98% у день від залишку кредиту 7698,70 грн. становлять 75,45 грн. за день, а всього 10713,90 грн. (75,45 грн. х 142 дні). З урахуванням сплачених 30.11.2025 процентів у сумі 1638,90 грн. непогашений залишок процентів за вказаний період становить 9075,00 грн. (10713,90 грн. – 1638,90 грн.). Цей результат підтверджується перевіркою нарахувань за весь відображений у розрахунках період: 101,20 грн. за початкові 22 дні, 6040,05 грн. за 67 днів з 03.09.2025 по 08.11.2025 та 10713,90 грн. за 142 дні з 09.11.2025 по 30.03.2026, а всього 16855,15 грн. З вирахуванням сплачених процентів у сумі 7780,15 грн. залишок становить 9075,00 грн.

Водночас у розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» за 30.11.2025 у графі нарахованих процентів зазначено 1714,35 грн., тоді як щоденне нарахування за ставкою 0,98% від залишку тіла кредиту 7698,70 грн. становить 75,45 грн. Різниця у сумі 1638,90 грн. дорівнює платежу, відображеному цього дня у графі сплачених процентів. Позивачем не наведено періоду, залишку основного боргу та розрахунку, за якими визначено цю додаткову суму, зокрема як результат перерахунку знижки за пунктом 8.11 договору. Саме по собі загальне положення договору про можливість такого перерахунку не підтверджує правильності конкретного донарахування. Відтак надані матеріали не підтверджують підстав та правильності донарахування саме 1638,90 грн.

Оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, покладається на позивача, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, з урахуванням оцінки наданих доказів за правилами статті 89 ЦПК України підстав для стягнення додаткової, не підтвердженої розрахунком суми процентів у розмірі 1638,90 грн. суд не вбачає. Підтверджена наданими матеріалами заборгованість за процентами становить 9075,00 грн.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором №495294856 від 11.08.2025, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 17325,70 грн., з яких: 7698,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9075,00 грн. – заборгованість за процентами, 552,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на суму 17325,70 грн. із заявлених 18964,60 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2432,32 грн.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2, заборгованість за Договором кредитної лінії №495294856 від 11.08.2025 року у сумі 17325 (сімнадцять тисяч триста двадцять п`ять) гривень 70 копійок, з яких: 7698,70 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 9075,00 грн. – заборгованість за процентами, 552,00 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2432,32 грн.

У задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА