Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №379/1457/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1457/26

Провадження № 2-а/379/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Невгад О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № R348676 від 10.03.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з адміністративним позовом у якому просить суд скасувати постанову № R3509447, яка 10.03.2026 винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 та якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення та закінчення строку накладення на нього адміністративного стягнення та стягнути судові витрати та витрати по наданню правової допомоги адвокатом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_5 на військовому обліку. ВЛК проходив у 2002 році. Військово – облікові дані він оновив своєчасно 06.02.2025, а також має чинне бронювання до 29.01.2027. Жодної повістки про виклик до ТЦК та СП він не отримував. В січні 2026 року роботодавець повідомив його, що підприємство не має змоги його забронювати через невідповідність його військово – облікових даних відомостям, що містилися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До цього часу він вважав, що всі необхідні відомості є актуальними, а бронювання продовжувало діяти.

22.07.2026 він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, при ознайомленні з матеріалами якого він дізнався, що відносно нього 10.03.2026 було винесено постанову № R3509447. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, позивач не з`явився за викликом до ТЦК та СП у визначену дату. Також у постанові вказано, що позивач надав відповідачу заяву в якій вказав, що не оспорює допущене порушення. Проте, особистий електронний кабінет у нього відсутній. Жодних повісток через відділення АТ «Укрпошта» він не отримував. Тобто, 10.03.2026 відбувся заочний розгляд справи. При цьому про оскаржувану постанову він дізнався лише 28.07.2026.

За цих обставин вважає постанову відповідача від 10.03.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом із закриттям провадження у справі.

Процесуальні дії у справі

31.07.2026 позов надійшов до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 05.08.2026 ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження постанов, справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу 1- ІНФОРМАЦІЯ_1 запропоновано надати суду матеріали адміністративної справи про притягнення позивача до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Стислий виклад позиції сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, 31.08.2026 року представник відповідача 1 ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв`язку направив до суду відзив на позовну заяву з додатками (та матеріалами справи про адміністративне правопорушення) в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю такого. Посилається на те, що твердження позивача, що він не отримував повістки та не вчиняв інкримінованого правопорушення, не узгоджується зі змістом поданої ним електронної заяви. Відповідачем, засобами поштового зв`язку, рекомендованим поштовим відправленням № R067057737236 було здійснено оповіщення ОСОБА_1 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте, від оператор поштового зв`язку «Укрпошта» на адресу відповідача повернуто рекомендоване повідомлення з відміткою від 27.12.2026, про відсутність адресата. В подальшому позивач визнав факт вчиненого правопорушення, а справа розглядалася за його відсутності на підставі поданої ним заяви. Вказаний відзив також містить клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке обґрунтовано тим, що Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 17.08.2026 року, а відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України строк на подання відзиву не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до поштового конверту, вказані документи були направлені відповідачем на адресу суду 31.08.2026.

Особливості поновлення чи продовження процесуальних строків визначені главою 6 розділу І КАС України.

Так, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ч. 1 ст. 118 КАС України).

Згідно вимог ч.1 ст. 121 ККАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 ст. 121 КАС України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4 ст.121 КАС України).

В той же час ч. 5 ст. 121 КАС України наголошує, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Варто зауважити, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з тим, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер.

Оскільки направлене до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву містить обґрунтування причин такого пропуску та не подання відзиву в строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження від 05.08.2026, суд приймає зазначений відзив, як поданий вчасно (з дотриманням строку встановленого законом).

08.09.2026, не погоджуючись з доводами відповідача, позивач подав до суду відповідь на відзив в якому повідомляє, що поданий відповідачем відзив не спростовує доводів позову та законності постанови № R3509447 від 10.03.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності. Заперечує наявність повноважень у ОСОБА_2 здійснювати представництво відповідача, зокрема і на подачу відзиву. Також заперечує ототожнювання його звернення через електронний кабінет із доведеним визнанням конкретного правопорушення, стверджує, що він не подавав і не підписував заяву про визнання правопорушення та розгляд справи без його участі. Зазначає, що відзив не містить інформації щодо правових підстав направлення повістки, від власного імені, виконавчим комітетом Таращанської міської ради, на поштову адресу йог реєстрації. Вважає, що надана відповідачем, копія справи про адміністративне правопорушення може не відповідати оригіналу зазначеного документа, оформлена з порушеннями та заперечує проти відповідності наданих копій оригіналам в тій частині, в якій неможливо перевірити відсутні або нерозбірливі оригінали. На підставі вказаного просить задовольнити позовні вимоги.

21.09.2026 на адресу суду представником відповідача 1 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній повідомляє, що електронний кабінет- це персональний кабінет(захищений відокремлений веб-ресурс), відтак алгоритм дій, необхідний для подачі такої заяви та наявність відомостей у витязі з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що надані у відзиві, спростовують доводи позивача щодо неподання ним відповідної заяви про визнання вини у вчиненому правопорушенні, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, з будь-якими заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 21.07.2026 старшим державним виконавцем Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області КМУ МЮ України Граждан Л.М. винесено постанову про відкриття ВП № 81557055 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 34 000, 00 грн. на підставі постанови № R350447 від 10.03.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № R 350447 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 було повідомлено повісткою про виклик до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці однак останній не з`явився у визначену дату, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч .3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з витягом із застосунку «Резерв+» щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 слідує, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тип відстрочки: бронювання до 29.01.2027. Дата ВЛК- відсутня. Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Міститься позначка, що дані уточнено вчасно: 06.02.2025.

З копії витягу з наказу Міністерства економіки України вбачається, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 29.05.2024.

Згідно з матеріалами справи № F3757667 про адміністративне правопорушення за ознаками ч 3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 вбачається, що засобами поштового зв`язку йому направлялася повістка № 5887306 для прибуття ОСОБА_1 на 11.25 год. 29.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою уточнення даних, відправлення №R067057737236. Адреса, на яку направлялась повістка: АДРЕСА_1 , що збігається з адресою позивача, яку він зазначив у позовній заяві та яка міститься у витязі із застосунку «Резерв+».

Згідно з рапортом діловода ВОМР ІНФОРМАЦІЯ_8 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 станом на 29.12.2025 не прибув у строки, визначені в повістці № 5887306, а саме на 29.12.2025, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067057737236.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів, вбачається послідовність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення постанови та ОСОБА_1 в період спірних правовідносин, а саме винесення постанови про адміністративне правопорушення № R350447 від 10.03.2026.

Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 відповідно до змісту якої останній повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 210-1 КУпАП.

Норми права застосовані судом

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

В той же час суд бере до уваги, що з огляду на засади презумпції невинуватості, позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543).

За визначенням абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває до цього часу.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває до цього часу.

Отже, в період часу з 13.12.2025 по 12.02.2026 (період виникнення обставин, що обумовили винесення оскаржуваної постанови) діяв особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: 1) друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; 2) друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 35 Порядку № 560 передбачено, що представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово, зокрема, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до п. 36 Порядку № 560 за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені:

- через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання;

- представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад;

- представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв`язку;

- групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За змістом п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що відповідні законодавчі приписи не забороняють вручення повісток представниками виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання з використанням засобів поштового зв`язку, оскільки передбачають можливість особистого вручення або іншими засобами зв`язку, без конкретизації їх видів. Натомість законодавство визначає обов`язкове підтвердження обставин вручення військовозобов`язаному повістки про виклик (розписка про отримання, відеозапис вручення чи доведення до відома змісту повістки тощо). Відсутність такого підтвердження свідчить, по суті, про поважність причин неявки військовозобов`язаної особи за відповідним викликом у дату, яка зазначена у повістці. Натомість така обставина не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів з моменту встановлення військовозобов`язаним наявності обов`язку такого прибуття. В той же час, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, є належним підтвердженням оповіщення в розумінні закону.

Правовий аналіз змісту диспозиції положень ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП свідчить, що відповідні вимоги за своєю сутністю є засобом контролю належного виконання громадянами України військового обов`язку, до складу якого входить, зокрема, дотримання та виконання вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За обставинами справи судом встановлено, що повістка № 5887306 від 13.12.2026 направлялась позивачу за розпорядженням відповідача 1 виконавчим комітетом Таращанської міської ради з допомогою засобів поштового зв`язку рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення, на поштову адресу місця проживання позивача. В той же час, відправлення №R067057737236, з не врученою повісткою №5887306 від 13.12.2026, 27.12.2025 повернуте на адресу відправника з відміткою «адресат відсутній», що є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

У зв`язку з порушенням позивачем обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 22 Закону №3543, та його неявкою до відповідача у період до 29.12.2025, щодо нього в реєстрі «Оберіг» було зафіксовано відомості про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що у електронному кабінеті призовника «Резерв+» з`явились відповідні повідомлення 09.01.2026 о 13:16 ("Створено порушення ВО") та 10.01.2026 об 01 год. 30 хв. ("Автоматичне створення справи на основі порушення ВО"), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Про невідповідність військово-облікових даних позивача, йому стало відомо на початку січня 2026 року, про що він зазначив у позовній заяві, отже відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 позивач зобов`язаний був повідомити відповідача 1 про причини неявки та прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 12.02.2026, позивач через електронний кабінет призовника направив до відповідача 1 електронну заяву № SA425738-B3ED-F011-9997-005056844140, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Подання такої заяви підтверджується відомостями з додатку позивача «Резерв+», де відображено повідомлення про прийняття його заяви до роботи. Позивачем не надано доказів того що вказана заява ним не подавалася.

При цьому, суд звертає увагу, що електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного резервіста - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою. До того ж, законодавством визначено, що заява за ст. 279-9 КУпАП подається про те, що особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Для того, щоб визначити чи оспорювати порушення, особа має розуміти його зміст та визнавати факт вчинення порушення. Подання такої заяви тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом, як то розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами розгляду.

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог ст. 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З врахуванням такої заяви відповідачем було винесено оскаржувану постанову, про що було повідомлено позивача через електронний кабінет призовника «Резерв+» 12.02.2026 о 14 год. 06 хв.

Відповідно до ч. 4 ст. 279-9 КУпАП особі, яка подала наведену заяву через електронний кабінет, копія постанови також направляється в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Позивач на власний розсуд вчинив дії, наслідком яких є винесення оскаржуваної постанови.

Отже, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів відсутності в його діях порушень вимог ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 які полягають у неявці позивача до відповідача 1 після отримання ним відомостей про необхідність прибуття за викликом, як і не надано доказів наявності об`єктивних поважних причин такої неявки, а відтак доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є необґрунтованими.

Таким чином, оцінюючи обставини події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на обсяг доказів, наданих сторонами суду, та обставини, викладені у заявах позивача та відповідача 1 по суті справи, суд доходить висновку про наявність достатньо обґрунтованих підстав і обставин, які у своїй сукупності свідчать, що позивачем було допущено порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність ознак протиправності в діях уповноваженої посадової особи відповідача 1, які слугують належною правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови, а доводи позивача про істотне порушення його прав під час процедури розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Судом також встановлено, що позивачем позов пред`явлено до двої відповідачів, зокрема відповідачем 2 є ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до абз. 3 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, м. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Оскільки, позивач не пред`являє жодної вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_10 та не оскаржує рішень (дій) посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 , посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_10 не приймали рішень відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, то у даному спорі ІНФОРМАЦІЯ_9 є неналежним відповідачем.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України визначено, що у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

У цій справі позивач одразу визначав двох відповідачів, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_11 , посадовою особою якого і була винесена оскаржувана постанова. За таких обставин підстави для заміни відповідача чи залучення співвідповідача до участі у справі відсутні.

Щодо твердження позивача, що до відзиву на позовну заяву не надано належних доказів, які підтверджують право представника представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд висновує наступне.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі №303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді" від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

На підтвердження повноважень Гунченка О.Я. на підписання вказаного відзиву до останнього додано копію витягу з наказу від 07 січня 2026 року № 11 про призначення відповідальними за забезпечення належної організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів у судах та інших державних органах посадових осіб юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема й інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_8 сержанта Гунченка О.Я.

З огляду на зазначене, оцінюючи вищевказаний наказ на предмет наявності в Гунченка О.Я. повноважень підписувати відзив, суд враховує, що останньому надано право брати участь у порядку самопредставництва відповідача у судових процесах, що відбуваються в судах, а отже, Гунченко О.Я. мав право подавати та підписувати відзив, що регламентує інститут самопредставництва. Суд, з врахуванням наведеного, не вбачає підстав для повернення відзиву відповідачу 1.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Таким чином, навіть за умови відсутності відзиву відповідача, суд мав би право з власної ініціативи витребувати докази, які були надані представником відповідача до свого відзиву, а тому навіть повернення відзиву відповідачу 1, не перешкоджає можливості суду отримати та дослідити зазначені докази, що відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Тож з урахуванням всіх обставин справи, перевіривши відповідність дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вимогам ст. 2 КАС України при прийнятті постанови № R350447 від 10.03.2026 суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, не підлягають стягненню на його користь з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 139, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № R348676 від 10.03.2026 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_13 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_14 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складене 05.10.2026 року.

Суддя О.В. Невгад