Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №370/1929/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа № 370/1929/26

Провадження № 2/370/1033/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем судового засідання Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно за заповітом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Макарівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно за заповітом.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, за життя ОСОБА_2 земельну ділянку на якій розташований спадковий житловий будинок подарував ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 спадщину прийняв, оскільки на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований з ним за однією адресою.

Проте, нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище нерухоме майно, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, позивач просив суд:

визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на житловий будинок (літ. А), загальна площа 217,1 кв.м, житлова площа 21,3 кв.м; господарські будівлі та споруди: (літ. а) ґанок, (літера Б) сарай, (літера В) навіс, (літера Г) погріб, (літера Д) вбиральня, №1 криниця, №2 огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 05.08.2026 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

02.09.2026 від відповідача до суду надійшов відзив, який прийнятий судом.

У відзиві відповідач просив визнати наданий позивачем висновок про вартість майна на суму 180 000,00 грн неналежним та недопустимим доказом мотивуючи тим, що у лютому 2026 позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, який за клопотанням позивача залишено без розгляду, при цьому надавши висновок того самого експерта про вартість спірного будинку на суму 230 000,00 грн, що у свою чергу штучно занижує ціну позову з метою ухилення від сплати судового збору в належному розмірі. При цьому, результати оцінки мана оформлюються виключно у формі звіту про оцінку, а висновок є лише його невід`ємною частиною. Наданий позивачем документ не містить унікального реєстраційного номера та відмітки про його реєстрацію в Єдиній базі даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, а відтак вказаний документ є недійсним і відповідно неналежним та недопустимим доказом. Зважаючи на те, що ціну позову визначено на підставі недійсного документа, судовий збір сплачено в невідповідному розмірі. Також відповідач вказував на безпідставність тверджень позивача про автоматичне прийняття спадщини, оскільки факт реєстрації місця проживання не є тотожним факту постійного проживання зі спадкодавцем. Вважає, що позивач не надав суду жодних належних доказів, які б підтверджували його фактичне та постійне перебування у спірному будинку в 2011 році. Також вважає, що позивач мав отримати у нотаріуса відмову саме через пропуск строку, а не через відсутність документа про право власності. Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом. У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові. Крім того вказав, що судовий збір сплачено ним у повному обсязі від ціни позову, визначеної у позовній заяві. Позивач діяв виключно в межах процесуальних прав і не мав на меті ухилення від сплати процесуальних платежів. У разі якщо суд вважатиме необхідним уточнити ринкову вартість нерухомого майна, позивач не заперечує проти проведення відповідних процесуальних дій. Щодо факту прийняття спадщини, позивач посилався на ч. 3 ст. 1268 ЦК України та на підтвердження вказаного факту подав відповідні докази. Щодо обраного способу захисту позивач посилався на те, що видача свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку є неможливою через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа який було втрачено. Тож обраний позивачем спосіб захисту вважає належним та таким, що відповідає сталим правовим позиціям.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті в цей же день.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Богданчук О.В. надійшло клопотання про розгляд справи у її та позивача відсутність, про підтримання позовних вимог, які просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача згідно поданого клопотання просила справу розглянути без її участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 8), який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 9).

Також факт реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою сліду з відмітки у його паспорті (а.с. 5-6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 10).

Факт втрати оригіналу свідоцтва про право на спадщину за заповітом підтверджується оголошенням в газеті «Макарівські вісті» № 4 від 06.02.2026 (а.с. 11).

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 (а.с. 12).

Крім того, за життя ОСОБА_2 земельну ділянку на якій розташований спадковий житловий будинок подарував ОСОБА_1 (а.с. 13).

ОСОБА_1 вважається таким, що спадщину прийняв, оскільки на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований з ним за однією адресою.

Наявність інших спадкоємців судом не встановлено, що слідує з Витягу зі Спадкового реєстру про відсутність спадкової справи щодо ОСОБА_2 (а.с. 24, 25-26).

Проте, нотаріус листом від 27.01.2026 відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище нерухоме майно, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (а.с. 28).

Хоча вказаний лист нотаріуса не є постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, однак за змістом із вказаного листа вбачається, що нотаріус не може видати позивачу свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з тим, що відсутні документи, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 р. по справі №369/8878/16ц, при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави, зазначені нотаріусами. При цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса - лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

А тому наявний в матеріалах справи лист нотаріуса є достатнім доказом наявності у позивача перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що в свою чергу дає йому право звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами від 22.12.2021, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу домоволодіння входить: житловий будинок (літ. А), загальна площа 217,1 кв.м, житлова площа 21,3 кв.м; господарські будівлі та споруди: (літ. а) ґанок, (літера Б) сарай, (літера В) навіс, (літера Г) погріб, (літера Д) вбиральня, №1 криниця, №2 огорожа (а.с. 17-19).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно підпункту 3.14 пункту 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем майна покійного ОСОБА_2 , спадщину у встановленому законом порядку прийняв, інших спадкоємців, які б прийняли спадщину судом не встановлено, до складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими спорудами, щодо якого нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Щодо відзиву відповідача суд зауважує наступне.

Щодо визнання наданого позивачем висновку про вартість майна на суму 180 000,00 грн неналежним та недопустимим доказом слід вказати, що з метою визначення судового збору та на підтвердження оцінки спірного майна позивачем подано саме Звіт про вартість нерухомого майна. Суд дослідивши вказаним доказ не знайшов підстав для визнання його неналежним або недопустимим доказом. В свою чергу відповідач вважаючи, що позивачем судовий збір сплачено в невідповідному розмірі доказів протилежного не надав.

Щодо тверджень відповідача щодо неприйняття позивачем спадщини, суд зауважує, що позивач надав суду належні докази його постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини у спірному будинку.

Крім того, суд вважає, що роз`яснення нотаріуса щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа який було втрачено, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства. Тож позивачем вірно обраний спосіб захисту.

Відтак суд дійшов висновку, що доводи відповідача викладені у відзиві не спростовують обставини викладені позивачем у позові та надані на їх підтвердження докази.

Судові витрати по оплаті судового збору за клопотанням позивача не стягуються з відповідача, а також оскільки відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про визнання в порядку спадкування права власності на спадкове майно за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на житловий будинок (літ. А), загальна площа 217,1 кв.м, житлова площа 21,3 кв.м; господарські будівлі та споруди: (літ. а) ґанок, (літера Б) сарай, (літера В) навіс, (літера Г) погріб, (літера Д) вбиральня, №1 криниця, №2 огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося – з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 08.09.2026.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Макарівська селищна рада: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя Л.В. Білоцька