Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №370/1507/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. Справа № 370/1507/26

Провадження № 2/370/829/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем судового засідання Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та визнання власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня з відповідачкою мати ОСОБА_3 , яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_3 разом з нею починаючи з 2022 року постійно проживав позивач ОСОБА_1 , проте не був зареєстрований за вказаною адресою.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, яка складається з транспортного засобу - легкового автомобіля марки HONDA PASSPORT, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Спадковим автомобілем з дня його придбання від 06.06.2024 користується позивач, на підставі довіреності, яку надавала його покійна мати.

При цьому, заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав з матір`ю, тому вважав, що спадщину він прийняв.

Інший спадкоємець, рідна сестра позивача ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини не зверталася та на спадковий автомобіль не претендує.

Проте, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивач не може, оскільки ним не надано доказів факту реєстрації з матір`ю за однією адресою, заяви у визначений законодавством строк він не подавав, а тому вважається таким, що не прийняв її.

Враховуючи викладене, позивач, просив суд:

встановити факт того, що ОСОБА_1 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день відкриття спадщини;

визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортний засіб - легковий автомобіль марки HONDA PASSPORT, 2019 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.06.2024 видане ТСЦ 8041).

судові витрати з відповідача на його користь не стягувати.

Ухвалою суду від 22.05.2026 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 25.06.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.08.2026, який відкладено на 20.08.2026.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Живаги О.В. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, вказавши про підтримання позовних вимог, які просив задовольнити.

Відповідач подала відзив про визнання позовних вимог, в якому також вказала, що її брат ОСОБА_1 дійсно проживав разом з їхньою матір`ю ОСОБА_3 на день відкриття спадщини, опікувався нею, вона не приймала спадщину після смерті матері та на спадковий автомобіль не претендує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 (а.с. 11, 15), яка на день смерті постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 разом з нею починаючи з 2022 року постійно проживав позивач ОСОБА_1 , вів з нею спільне господарство (а.с. 16).

Вказаний житловий будинок належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2006 (а.с. 17).

Відповідачка є рідною сестрою позивача, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с. 11, 14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, яка складається з транспортного засобу - легкового автомобіля марки HONDA PASSPORT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.06.2024 видане ТСЦ 8041 належить ОСОБА_3 (а.с. 34). Спадковим автомобілем з дня його придбання від 06.06.2024 користується позивач, на підставі довіреності, яку надавала його покійна ОСОБА_3 (а.с. 35).

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги.

Постановою від 03.03.2026 приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ним не надано доказів факту реєстрації з матір`ю за однією адресою, заяви про прийняття спадщини він не подавав, а тому пропустив строк прийняття спадщини (а.с. 46).

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстру від 03.03.2026 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена за зверненням ОСОБА_1 - позивача (а.с. 45).

Також судом встановлено, що інший спадкоємець, рідна сестра позивача ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини не зверталася та на спадковий автомобіль не претендує.

З наданих позивачем доказів вбачається факт проживання з 2022 року з покійною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Крім того, позивачем надано платіжні інструкції про сплату ним послуг за споживчий газ, його розподіл, телекомунікаційні послуги, електроенергію з грудня 2023 по березень 2025 (а.с. 20-33). Зазначене в сукупності підтверджує, факт постійного проживання позивача разом із покійною матір`ю на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що спадщину він прийняв.

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця доживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, якою визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до п. 3.19, п. 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).

Тож, встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем його покійною матір`ю на час відкриття спадщини, позивачу необхідно для оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємця за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки з наданих позивачем доказів, достовірно встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день відкриття спадщини, отже позивач вважається таким, що спадщину після смерті матері прийняв, до складу спадщини увійшло майно, щодо якого нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, відповідач будучи також спадкоємцем за законом першої черги визнала факт проживання її брата - позивача у справі разом з покійною мамою.

Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову, а також позивач просив їх не стягувати з відповідача на його користь.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та визнання власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на транспортний засіб - легковий автомобіль марки HONDA PASSPORT, 2019 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.06.2024 видане ТСЦ 8041).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 20.08.2026.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Л.В. Білоцька