Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №369/16995/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16995/26

Провадження № 2-о/369/650/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Київ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , де заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суд Київської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила суд:

винести обмежувальний припис строком на 6 місяців відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , яким:

-заборонити перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити наближатися на відстань менше ніж 100 (сто) метрів до місця проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонити наближатися на відстань менше ніж 100 (сто) метрів до місця здійснення нотаріальної діяльності (нотаріальної контори приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Карпенко В.В., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

-заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її, вести з нею листування, телефонні переговори або контакти через інші засоби зв`язку;

-заборонити в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 безпосередньо чи через третіх осіб.

У обґрунтування заяви зазначено, що заявник, ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, процес розірвання якого наразі триває. Протягом тривалого часу ОСОБА_2 відносно заявника та її близьких родичів чиняться систематичні протиправні дії, що мають характер психологічного, фізичного та економічного насильства, створюють реальну загрозу її життю, здоров`ю, безпеці та професійній діяльності. Протиправна поведінка ОСОБА_2 має систематичний і дедалі більш агресивний характер, що підтверджується численними фактами та офіційними зверненнями до правоохоронних органів, а саме, 08.08.2026 року близько 00:02 год. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) прибув за адресою місця проживання заявника: АДРЕСА_1 , без згоди заявника проник на територію її домоволодіння, вимкнув автомат подачі електроенергії (знеструмлення камер відеоспостереження та охорони будинку), заїхав на своєму автомобілі марки BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_2 , на територію домоволодіння, де їздивши на ньому ламав та знищував живі дерева, кущі та квіти, знімаючи це на відео на свій телефон про що повідомив заявника, чинивши психологічний тиск, що зафіксовано в органах поліції за ЄО №23305.

Окрім цього, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний намір, повторно протиправно проник до будинку за адресою реєстрації та проживання заявника ( АДРЕСА_1 ), де умисно зрізав вхідні замки. За вказаним фактом було здійснено виклик поліції та зафіксовано прийняття заяви про кримінальне правопорушення (Протокол прийняття заяви від 09.08.2026р. складений СРПП ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ЄО № 23313).

У подальшому, 15.08.2026 року близько 14:50 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проник на територію домоволодіння заявника, де перебуваючи в стані агресії, почав вчиняти умисні погрози та образи. У зв`язку з безпосередньою загрозою її життю та здоров`ю, працівниками поліції стосовно ОСОБА_2 було винесено Терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серії АА № 524476, яким йому було заборонено в будь який спосіб контактувати зі мною та наближатися до місця мого проживання.

Крім того, 15.08.2026 року близько 17:20 год. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 прибув та поводився вкрай агресивно. Перебуваючи у стані агресії, він спровокував конфлікт, і влаштував штовханину та умисно наніс один удар в область обличчя батькові заявника — ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонер). За вказаним фактом нанесених тілесних ушкоджень було складено Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 15.08.2026 року (складений сержантом поліції Дишлевим Е.О., ВП №3 Бучанського РУП, ЄО № 25000).

Більше того, заявник ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області та здійснює приватну нотаріальну діяльність за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 84-Б, де ОСОБА_2 , з метою максимального тиску, залякування та дезорганізації діяльності заявника, вдерся до приміщення нотаріальної контори та залив підлогу, меблі та оргтехніку будівельною (монтажною) піною. Внаслідок чого, було повністю заблоковано здійснення нотаріальних дій, зірвано прийом громадян та створено загрозу пошкодження нотаріального архіву й документів суворої звітності.

З огляду на вказане заявниця звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

У судове засідання заявник та заінтересована особа не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

При цьому, від заявника до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, де вона також зазначила, що вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, дійшов до такого висновку.

Відповідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно статті 12 та статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що заявником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями паспорту серії НОМЕР_3 виданого Солом`янським РУ ГУ МВС України 24.04.2009 року.

Заявник ОСОБА_1 є власницею приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 177 кв. м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2769786232080, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із Державного реєстру речових прав.

Крім того, заявник ОСОБА_1 є власницею приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 164 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1681359732224, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом із Державного реєстру речових прав.

Дані обставини також підтверджуються ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2024, цивільна справа № 369/2200/24 (провадження № 2/369/4105/24) щодо затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при поділі майна подружжя, яка набрала законної сили 13.11.2025 року.

Також судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області та здійснює приватну нотаріальну діяльність за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 84-Б, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 6831 від 03.03.2008 року.

Відповідно до інформації, що міститься у заяві заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, процес розірвання якого наразі триває.

При цьому, 15.08.2026 року інспектором СПП ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП у Київській області старшим лейтенантом поліції Холод Вадимом Леонідовичем, було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії АА №524476 у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_1 , копія якого міститься у матеріалах справи.

07.09.2026 року інспектором СПП СП № 3 Бучанського РУП ГУНП у Київській області старшим лейтенантом поліції Машталяр Вадимом Андрійовичем повторно було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії АА №823815 у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_1 , копія якого міститься у матеріалах справи.

Крім того, з долучених до матеріалів справи фото вбачається псування майна та садових насаджень на подвір`ї домоволодіння, з яких також вбачається пошкодження газону та насаджень транспортним засобом від якого залишилися відбитки протектору шин автомобіля.

Згідно з доводами заявника ОСОБА_1 викладеними в її заяві вбачається, що заінтересована особа ОСОБА_1 систематично вчиняє щодо неї дії, які містять ознаки домашнього насильства психологічного та економічного характеру.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

У пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2023 у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2022 у справі № 216/4309/21 (провадження № 61-1199св22), вказано, що докази, що додають до заяви, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії по відношенню до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. В якості доказів до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20) вказано, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.03.2023 у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22).

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Оцінюючи доводи заявниці, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи викладене, зважаючи на сукупність доказів, які підтверджують наявність в діях заінтересованої особи ОСОБА_2 ознак економічного та психологічного насильства по відношенню до заявниці ОСОБА_1 , її звернення до правоохоронних органів, встановлення працівниками поліції ризиків домашнього насильства та їх оцінка при складенні термінових заборонних приписів щодо кривдника винесених щодо ОСОБА_2 , які мають ознаки повторюваності неправомірних дій з боку кривдника, суд дійшов до висновку про те, наявні правові підстави для видачі обмежувального припису та встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд вважає, що строк дії обмежувального припису має бути пропорційним і достатнім, а тому, з урахуванням оцінки ризиків, дійшов висновку, про те, що максимальний строк дії обмежувального припису за обставин, встановлених судом повинен становити чотири місяці.

У справі, яка розглядається, суд дійшов висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення дій, що мають ознаки домашнього насильства, які можуть спричинити настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.

Більше того, суд вважає, що з огляду на різні адреси проживання сторін, це жодним чином не порушуватиме законних прав та інтересів заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Крім того, заінтересованою особою ОСОБА_2 до суду під час судового розгляду не було надано будь-яких заперечень, доказів та спростувань обставин викладених заявником у заяві про видачу обмежувального припису.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» про видачу обмежувального припису кривднику, суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

У силу частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Згідно з частини четвертої статті 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до статті 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Керуючись статями 1-3, 7, 15, 18, 19, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 293, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , строком на 4 (чотири) місяці, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження її прав, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у домоволодінні за місцем проживання заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше ніж 100 (сто) метрів до домоволодіння за місцем проживання заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань менше ніж 100 (сто) метрів до домоволодіння за місцем здійснення професійної діяльності заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, вести переписку (листування), телефонні переговори через засоби зв`язку, переслідувати її особисто і через третіх осіб.

У решті вимог відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копію рішення направити до Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для взяття на профілактичний облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тетяна ДУБАС