Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №366/2020/26 — Іванківський районний суд Київської області

№366/2020/26

№2/366/1493/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2026 Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н. Слободян, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку ч. 2 ст.247 ЦПК України, в приміщенні суду в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 135951 від 29.04.2025, укладеним останнім з ТОВ «ФК «Авіра Груп», до якого перейшло право вимоги за договором факторингу є позивач, у розмірі 11431,20 грн, з яких: 6000 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3931,20 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1500,00 грн – послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн.

Рух справи

24.07.2026 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

29.07.2026 у справі відкрите провадження, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідач повідомлявся належним чином про перебування в провадженні суду даної цивільної справи, шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулось на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

У встановлений судом строк відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

18.08.2026 представником позивача надіслана до суду заява про розподіл судових витрат, понесених у зв?язку з розглядом справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 29.04.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 135951. (а.с.16-21)

Відповідно до індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.07.2025, строк дії договору становить 90 днів. Сторони погодили процентну ставку за користування кредитом - 0,72 % на добу; тип процентної ставки - фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Договір підписаний відповідачем електронним підписом KL2799.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Авіра Груп» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 135951 від 29.04.2025, був ідентифікований ТОВ «ФК «Авіра Груп» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua. (а.с.13)

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів на картку НОМЕР_1 у сумі 6000 грн. (а.с.30)

19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/2. (а.с.22-24)

За цим договором до позивача перейшло право вимоги, в т.ч. до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №135951 від 29.04.2025.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 загальна сума заборгованості 11431,20 грн, з них: 6000 грн – прострочене тіло, 3931,20 грн – прострочені відсотки, 1500,00 грн – борг за комісією. ( а.с.11)

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а предметом такого договору може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

З огляду на надані позивачем договір факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та витяг з реєстру боржників, в якому зазначено відповідача, кредитний договір № 135951 від 29.04.2025 та розмір переданої за ним грошової вимоги, суд вважає підтвердженим перехід до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги за спірним кредитним договором у тому обсязі, в якому таке право належало первісному кредитору.

20.03.2026 позивачем направлена відповідачу вимога про виконання зобов?язань за кредитним договором у сумі 11431,20 грн. (а.с.9)

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Відповідно до частин третьої, шостої, дванадцятої статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), зокрема шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю одержані кошти та сплатити проценти розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, договір № 135951 від 29.04.2025 був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Авіра Груп» в електронній формі.

Відповідач належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач за весь період не здійснив жодного платежу. (а.с.15)

Судом встановлено, що позивачем надано докази перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 6000,00 грн, а також виписку з особового рахунку, згідно з якою заборгованість за основною сумою кредиту становить 6000,00 грн Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів матеріали справи не містять.

Водночас заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами – 3931,20 грн - перевищує суму процентів, визначену графіком платежів за погоджений сторонами строк кредитування, яка становить 3888,00 грн. Належного обґрунтування нарахування додаткових 43,20 грн позивачем не надано.

З огляду на погоджену сторонами процентну ставку - 0,72 % на добу, суму кредиту - 6000,00 грн та строк кредитування - 90 днів, загальний розмір процентів становить 3888,00 грн (6000,00 грн ? 0,72 % ? 90 днів), що відповідає графіку платежів, який є складовою кредитного договору.

Водночас заявлена позивачем заборгованість за процентами у розмірі 3931,20 грн перевищує погоджену сторонами суму на 43,20 грн. Належного розрахунку, який би обґрунтовував зазначену різницю, позивачем не надано.

Саме по собі зазначення суми 3931,20 грн у витягу з реєстру боржників до договору факторингу не підтверджує правильності її нарахування.

Відтак вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню у розмірі 3888,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії у сумі 1500 грн.

П.1.4. договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, в т.ч. комісії з обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов?язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними в день повного виконання Клієнтом своїх зобов?язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена у цьому пункті, залишається незмінною.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право на безоплатне отримання інформації про стан кредитної заборгованості не частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом, є нікчемними.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, яка передбачає платність надання інформації про стан кредитної заборгованості на вимогу споживача один раз на місяць, є нікчемною.

Як убачається з пункту 1.4 кредитного договору, встановлена ним комісія у розмірі 25 % суми кредиту охоплює комплекс послуг, зокрема надання та обслуговування кредиту, надання інформації і довідок, юридичне оформлення кредитних правовідносин.

При цьому договором не розмежовано вартість окремих послуг та не визначено, яка частина комісії припадає на додаткові платні послуги, а яка — на дії кредитодавця, пов`язані з виконанням його договірних та законодавчо встановлених обов`язків.

Позивачем не доведено, які саме додаткові платні послуги надавалися відповідачу та яким чином сформовано заявлену до стягнення комісію у розмірі 1500,00 грн.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду та відсутність належного обґрунтування правових підстав для стягнення всієї заявленої суми комісії, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн 00 коп. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, як і вимога про стягнення відсотків у сумі 3888,00 грн, які нараховані у межах строку кредитування та в узгодженому сторонами договору розмірі.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме у розмірі 9888,00 грн із заявлених 11431,20 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2302,98 грн (9888,00 грн / 11431,20 грн ? 2662,40 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, акт про отримання правової допомоги від 17.08.2026, рахунок № 22.07.2026-57 від 22.07.2026 та платіжну інструкцію № 5100 від 17.08.2026.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість однієї години правової допомоги становить 3000,00 грн.

Згідно з актом від 17.08.2026 адвокатом надано такі послуги:

? зустріч та консультація щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості — 0,5 години, 1500,00 грн;

? складання та подання позовної заяви, підготовка доказів і додатків, моніторинг та аналіз судової практики — 3 години, 9000,00 грн;

? інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР — 1,5 години, 4500,00 грн;

? канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції — 500,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат на професійну правничу допомогу за правилами частин четвертої — шостої статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Застосовуючи останню норму, суд може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі понесені витрати, навівши конкретне обґрунтування такого рішення.

Суд враховує, що відповідач заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав.

Разом із тим відсутність таких заперечень не звільняє суд від обов`язку оцінити заявлені до розподілу витрати відповідно до критеріїв, установлених частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором. Ціна позову становить 11431,20 грн. Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судові засідання за участю представника позивача не проводилися.

Оцінюючи обсяг наданої правничої допомоги, суд враховує, що фактично адвокатом підготовлено та подано позовну заяву з додатками, а також окрему заяву про розподіл судових витрат.

При цьому вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн була заявлена безпосередньо у позовній заяві.

Подана згодом окрема заява про розподіл судових витрат стосується вже порушеного позивачем питання. Її підготовка не вимагала дослідження нових обставин кредитних правовідносин або формування самостійної правової позиції щодо предмета спору.

Крім того, у третій позиції акта одночасно зазначено підготовку процесуальних документів та моніторинг ЄДРСР, однак не конкретизовано обсяг кожної із зазначених дій та час, фактично витрачений на їх виконання.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача всієї вартості зазначених послуг у розмірі 4500,00 грн.

Щодо консультації вартістю 1500,00 грн суд враховує її зв`язок із підготовкою до звернення до суду, проте зазначена послуга за своїм змістом частково охоплюється роботою з підготовки позовної заяви та визначення правової позиції у справі.

Витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн не підтверджені окремими документами, які дозволяли б встановити їх фактичний розмір.

Оцінюючи витрати на підготовку позовної заяви у розмірі 9000,00 грн, суд бере до уваги типовість спірних правовідносин, обмежений обсяг доказів, відсутність складних процесуальних питань, а також те, що підготовка додатків та аналіз судової практики зазначені як складові однієї комплексної послуги.

Таким чином, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, характеру та складності справи, ціни позову, а також критеріїв обґрунтованості, необхідності й пропорційності суд вважає, що покладення на відповідача всієї заявленої суми витрат у розмірі 15500,00 грн не відповідало б вимогам частини третьої статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованим покладення на іншу сторону витрат на професійну правничу допомогу в межах 3500,00 грн до їх пропорційного розподілу за результатами розгляду справи.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3027,55 грн (3500,00 грн ? 9888,00 грн / 11431,20 грн).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 135951 від 29.04.2025 в сумі 9888,00 грн, з них: 6000,00 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 3888,00 грн – прострочена заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2302,98 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 3027,55 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія « ВЕНЕРА ФІНАНС» (адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23 офіс 703. Код ЄДРПОУ: 43561872, НОМЕР_2 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540, ЄДРПОУ: 43561872).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Наталія СЛОБОДЯН