Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №293/1309/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1309/26

Провадження №1-кп/293/173/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів угоду про визнання винуватості від 28.08.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026060610000361 від 27.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Українка, Малинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, працює у ТОВ «Юнекс банк» помічник спеціаліста, військовозобов`язаного, має статус УБД та інвалідність ІІ групи,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого наразі продовжений.

На підставі вказаних вище нормативно правових актів на території України у зв`язку з введенням воєнного стану визначено умови та порядок тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб, а також діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Поряд з цим, у ОСОБА_4 в період дії воєнного стану виник умисел на вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у сімейних (родинних) відносинах із потерпілою ОСОБА_6 , як чоловік її доньки — ОСОБА_7 , у період з 2019 року по лютий 2026 року спільно проживав із потерпілою, її чоловіком ОСОБА_8 , своєю дружиною ОСОБА_7 та малолітньою донькою ОСОБА_9 в одному домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_3 .

Внаслідок тривалого спільного проживання та ведення спільного побуту ОСОБА_4 був обізнаний з місцями зберігання грошових коштів, ювелірних прикрас та інших матеріальних цінностей, а також мав безперешкодний доступ до житлових та господарських приміщень указаного домоволодіння, а також до домоволодіння по АДРЕСА_4 , де проживають батьки тещі ОСОБА_6 .

Маючи нагальну потребу в грошових коштах, викликану наявністю значної кількості невиконаних фінансових зобов`язань перед кредитно-фінансовими та мікрофінансовими установами, у ОСОБА_4 восени 2025 року, в точно невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, виник умисел, спрямований на таємне викрадення майна, що належало потерпілій ОСОБА_6 та перебувало на території домоволодіння її батька ОСОБА_10 по АДРЕСА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 24.11.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , діючи з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи вільний доступ, зайшов до приміщення гаража, де за допомогою віднайденого в автомобільній покришці ключа відчинив сейф та викрав грошові кошти в сумі 1800 євро, що за офіційним курсом НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становило 88051 гривень 86 копійок, які належали ОСОБА_6 . Після цього, з метою приховування слідів злочину, ОСОБА_4 зачинив сейф, повернув ключ у схованку та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з метою реалізації єдиного умислу на незаконне збагачення за рахунок майна родини Худавських, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, однак не пізніше 08 грудня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення за рахунок чужого майна та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, зайшов до приміщення гаража по АДРЕСА_4 та переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, скористався ключем, знайденим у заздалегідь відомому йому місці, відчинив сейф, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 4200 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на момент вчинення кримінального правопорушення становило 205783 гривень 62 копійок, які належали потерпілій ОСОБА_6 , після чого зачинив сейф та сховав ключ, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись у подальшому викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

У подальшому, керуючись незмінним корисливим мотивом, діючи умисно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій протиправний умисел, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час та дату, однак не пізніше 20.01.2026 ОСОБА_4 зайшов до приміщення вказаного гаража. Використавши ключ від сейфа, який він дістав із відомого йому сховку, що знаходився в автомобільній покришці, ОСОБА_4 , переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрав грошові кошти в сумі 3000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України, станом на момент вчинення кримінального правопорушення становило 150909 гривень 30 копійок, які належали потерпілій ОСОБА_6 . Зачинивши сейф та повернувши ключ на місце, ОСОБА_4 залишив місце злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Викрадені таким чином кошти на загальну суму 9000 євро, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на моменти вчинення злочину становило 444 744 гривень 78 копійок, надалі поступово конвертував у гривневий еквівалент та акумулював на власних банківських рахунках, витративши їх на власний-розсуд, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди у великих розмірах.

Повторно, 06.02.2026, в точно невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи безпосередньо всередині житлового будинку по АДРЕСА_3 , реалізуючи умисел, спрямований на таємне повторне викрадення майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно знаючи, що у висувній шухляді столу у коридорі будинку потерпіла ОСОБА_6 зберігає належні їй ювелірні вироби, підійшов до вищезазначеного столу та відкривши шухляду, дістав декоративну скриньку, звідки умисно таємно повторно викрав ювелірні вироби, а саме: золоту обручку 585 проби вагою 3,12 грама вартістю 21 901,3 гривня; золотий ланцюжок 585 проби вагою 5,16 грама вартістю 36 097,58 гривень; золотий ланцюжок 585 проби вагою 2,23 грама вартістю 15 653,82 гривні; золоту каблучку 585 проби вагою 3,18 грама вартістю 12 271,84 гривні; пару золотих сережок 585 проби вагою 3,12 грама вартістю 12 040,3 гривень; пару золотих сережок 585 проби вагою 4,08 грама вартістю 15 745,01 гривень, а всього на загальну суму 113 709,85 гривень, яким розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 558 454,63 гривні.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому у великих розмірах, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена в даному кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим 28.08.2026 за участю захисника обвинуваченого – ОСОБА_5 на підставі ст.ст.468-470, 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України.

Ураховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, беручи до уваги ставлення останнього до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання (беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі; за місцем проживання характеризується позитивно, не судимий, отримав ІІ грпу інвалідності у зв`язку з пораненням під час захисту Батьківщини та відсутність оставин, що обтяжують покарання, сторони угоди узгодили міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Разом з тим, враховуючи вище викладені обставини та особу обвинуваченого, сторонни вважають за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 положення ст.75 КК України та звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, кількість та перелік яких встановлює суд.

Прокурор в судовому засіданні просила затвердити укладену угоду про визнання винуватості. Зазначила, що при укладенні цієї угоди дотримані вимоги КК України та КПК України. Враховуючи те, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, просила затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що він розуміє права та наслідки укладення і затвердження угоди, що передбачені ч.2 ст.473 та ч.4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди роз`яснені судом в ході судового засідання. Крім цього, обвинувачений надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз та вона не стала наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив затвердити зазначену угоду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором та призначити ОСОБА_4 , узгоджену в угоді міру покарання. Угода укладена добровільно. Обвинувачений розуміє умови укладеної угоди та наслідки її невиконання. Просив врахувати особу обвинуваченого та визначити мінімальний іспитовий строк.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що вказана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України.

Вчинені обвинуваченим дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжках) вчиненого повторно, у великих розмірах, в умовах воєнного стану ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним.

Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_4 . Крім того, обвинувачений беззастережно визнав вину, добровільно відшкодував заподіяні збитки в повному розмірі. Передбачені сторонами угоди вид та розмір покарання, які належить застосувати до обвинуваченого відповідають вимогам закону, виходять із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення. Зважаючи на те, що покарання має на меті не лише кару, але і виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд вважає за можливе застосування судом положень ст.75 КК України погодженої сторонами угоди та звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Учасникам судового розгляду роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди, за ст.473 КПК для обвинуваченого і прокурора буде обмеження права оскарження вироку, та відмова від здійснення прав п.1 ч.4 ст. 474 КПК України. Обвинувачений розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам і загальним засадам призначення покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяних збитків в повному обсязі.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Судом встановлено, що під час погодження покарання обвинуваченого сторонами при укладенні угоди враховано, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має статус УБД та інвалідність ІІ групи у зв`язку з пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, його ставлення до вчиненого – щире каяття, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, які його обтяжують.

Суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження - прокурором та обвинуваченим, а також призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і ухвалення обвинувального вироку.

Узгоджена сторонами угоди міра покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, є справедливою та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не пред`явлено.

Процесуальні витрати у виді витрат на проведення експертиз в розмірі 8 664,48 грн. слід стягнути з обвинуваченого на рахунок держави.

Арешти не накладались.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Керуючись ст.368, 370,373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 серпня 2026 року, укладену у с-щі Черняхів між прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст.36,37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12026060610000361 від 27.05.2026 з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої сторони, за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 12.10.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у виді витрат на проведення судових експертиз в розмірі 8 664 (вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 48 копійок на користь держави (отримувач: УДКСУ у м. Житомир, банк отримувача: Казначейство України, МФО 899998, код ЗКПО:38035726; рахунок: 31111115006002, код класифікації доходів: 24060300).

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуюча суддяОСОБА_11