Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №291/955/26 — Ружинський районний суд Житомирської області

Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/955/26

1-кп/291/124/26

Україна

Ружинський районний суд Житомирської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ружин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026060570000111 від 19.08.2026 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Крилівка Ружинського району Житомирської області району, українця, громадянина України, маючого повну середню освіту, не одруженого, працюючого на вантажником ТОВ», неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 15.04.2026 вироком Ружинського районного суду районного за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу 10200, гривень

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 01.10.2025 у справі №291/1117/25, яка набрала законної сили 14.10.2025,/ ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить40 800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

ОСОБА_5 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, умисно не виконував

її. У зв`язку з цим, вироком Ружинського районного суду Житомирської області від 15.04.2026 у справі №291/174/26 який набрав законної сили 05.06.2026 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.382 КК України.

Однак, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомлений з нею, вчинив нові умисні злочини за наступних фактичних обставин.

Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, а також будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.382 КК України, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, іцо набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_5 , 19.08.2026 приблизно о 07 год. 40 хв. рухаючись на 57 км авто дороги Бердичів-Вчорайше-Ружин- Городок поблизу селища Ружин Бердичівського району Житомирської області, був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Бердичівського РВП ГУНГІ в Житомирській області під час керування належним йому транспортним засобом марки «FORTE FТ300-С5С», державний номерний знак « НОМЕР_1 », тим самим умисно не виконуючи постанову суду що набрала законної сили.

Дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, кваліфіковано за ч. 3 ст. 382 КК України.

По кримінальному провадженню №12026060570000111 від 19.08.2026 між обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , та прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 03.09.2026 року укладено угоду про визнання винуватості, яка скріплена підписами сторін, та подана до суду 12.10.2026 року.

Відповідно до п. 2 угоди ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно із п. 4 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 3 ст.382 КК України у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки, зі звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В зазначеній угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки її невиконання.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди щодо визнання винуватості, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачень, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 2 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

За умовами ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом установлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України, та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Аналізуючи та оцінюючи обставини кримінального провадження та всі докази в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 , слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, є тяжким злочином.

Обставинами, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Також, судом, встановлено пом`якшуючу обставину яка не зазначена у ч. 1 ст. 66 КК України а саме те, що ОСОБА_5 в період запровадженого воєнного стану в Україні добровільно перерахував на рахунок НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_3 , ЄРДРПОУ НОМЕР_4 на допомогу Українській Армії кошти в сумі 100 тис.грн.

Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Враховую той факт що ОСОБА_5 є молодою особою, який проживає в багатодітній сім`ї, в якій батько помер, та він, як один із найстарших дітей матеріально утримує сім`ю. Вимушено сів за кермо транспортного засобу для того, щоб доїхати на роботу в селище Ружин Бердичівського району, яке знаходиться на відстані 10 км від місця його проживання. Позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6 указом Президента України від 29.01.2024 року №33/2024 присвоєно почесне звання «Мати-героїня». Старший брат обвинуваченого ОСОБА_5 проходить військову службу в ЗСУ.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.314, 368-370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03.09.2026 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №12026060570000111 від 19.08.2026 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речовий доказ - оптичний CD-R диск з відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1 .