Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №289/1387/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1387/26

Номер провадження 2/289/1383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Василенко О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з останнього на її користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 98313,69 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .На підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирськоїобласті від 19.02.2025 по справі №289/2292/24 було змінено форму стягненняаліментів з фіксованої суми на частку доходу, та постановлено стягувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накористь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платникааліментів щомісячно, з моменту набуття рішенням суду законної сили додосягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі вказаного рішення 26.06.2025 було видановиконавчий лист по справі №289/2292/24. Оригінал виконавчого листазнаходиться на виконанні у Деснянському відділі державної виконавчоїслужби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (м.Київ), виконавче провадження №78655456 відкрите25.07.2025. Відповідач судове рішення про стягнення аліментів у добровільному порядку невиконує, згідно наданого Деснянським відділом державної виконавчої служби у містіКиєві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)розрахунку заборгованості станом на 03.07.2026 (заперіод з 19.02.2025 по липень 2026 року) заборгованість по сплатіаліментів складає 98313,69 грн.

Згідно проведеного стороною позивача розрахунку за період з 19.02.2025 по липень 2026 року розмір пені складає 412885,83 грн. Поряд із цим ч. 1 ст. 196 СК України встановлене обмеження щодо стягнення суминеустойки (пені), яка не може бути більшою 100 відсотків заборгованості, тому позивач просить суд стягнути з боржника пеню у розмірі98313,69 грн, що відповідає сумі наведеній в розрахунку заборгованості наданомуДВС.

Ухвалою суду від 10.07.2026 відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також даною ухвалою суду визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення (а.с.18).

21.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області у справі №289/1247/26 та у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення пені застосувати частину другу статті 196 Сімейного кодексу України та зменшити її розмір до мінімально можливого. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебуває справа №289/1247/26, в якій оспорюється правильність розрахунку вказаної заборгован ості та розмір заборгованості, від якого позивач обчислює пеню, ще не встановлений судом. Крім того зазначає, що при визначені заборгованості державним виконавцем не були враховані офіційні доходи відповідача за окремі періоди та безпідставно застосовано показник середньої заробітної плати по місцевості. При цьому зазначає про відсутність вини позивача як обов`язкової умови для стягнення пені, оскільки причинами виникнення заборгованості стали об`єктивні життєві обставини, які не залежали від волі відповідача, як і та обставина що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України з січня 2026 року. При цьому відповідач вказує на помилковий розрахунок за березень 2025 року та січень 2026 року, та просить врахувати його складне матеріальне становище, те що ним отримано неповний пакет документів разом з позовною заявою, наявність іншого судового спору між тими самими сторонами, на підставі якого просить зупинити провадження у цій справі (а.с.24-52).

27.07.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій на спростування доводів відповідача зазначає, що здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів відповідачем не оскаржувався, до суду із заявою про наявність спору щодо розміру аліментів відповідач не звертався. Судова справа №289/1247/26, на яку посилається відповідач, порушена ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, вимог про визнання розрахунку державного службовця незаконним та про зобов`язання провести перерахунок заборгованості у тій справі не заявлено, відтак не стосується предмету даного позову.Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості. Посилання відповідача на проходження ним військової служби, яка починається з січня 2026 року, не враховується, так як заборгованість обчислювалася з лютого по грудень 2025 року, тобто до початку військової служби. Окрім того, проходження військової служби не звільняє від обов`язку утримувати дитину, а кредитнізобов`язання перед банком прийняті відповідачем добровільно, утримання дитини має пріоритет перед добровільно прийнятими фінансовими зобов`язаннями. Дитина ОСОБА_7 протягом понад шістнадцять місяців фактично не отримувала належного утримання від батька, а зменшення розміру неустойки, про що зазначає відповідач у відзиві, суперечило б меті ст. 196 СК України та найкращим інтересам дитини.Просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, відмовити у застосуванні ч. 2 ст. 196 СК України, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.53-61).

18.08.2026 відповідачем було подано клопотання про долучення доказів, а саме форму ОК-7 Пенсійного фонду України, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, заяви про уточнення позовних вимог, заяви про заперечення проти розрахунку заборгованості зі сплати аліментів т здійснення перерахунку, скриншот АСВП (а.с.63-78).

В зв`язку з клопотанням відповідача(а.с.80-81) проведення судового засідання було відкладено на 02.10.2026.

15.09.2026 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про об`єднання цивільних справ №289/1387/26 та 289/1247/26 в одне провадження та передати дану справу для спільного вирішення в межах єдиного провадження, так як обидві справи стосуються одних і тих самих сторін та спільний предмет – аліментні правовідносини щодо утримання сина ОСОБА_6 (а.с.98-99).

В судовому засіданні 02.10.2026 судом вирішувалися заявлені сторонами клопотання, а саме відповідач просив суд задовольнити його клопотання про об`єднання цивільних справ в одне провадження, протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення даної справи та про об`єднання цивільних справв одне провадження за безпідставністю заявлених вимог.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її інтереси в судовому засіданні представляє адвокатКосєй К.В., яка заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Окрім того додала, що відповідач не сплатив жодної гривні на утримання дитини, державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості, який не оскаржений відповідачем. Тривалий час не сплачує заборгованості, свідомо ухилявся від зобов`язання утримувати дитину, за весь час знаходження справи в суді не здійснив жодних дій щодо погашення заборгованості, тому просить задовольнити позову.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те що він не зміг погасити борг так як на його утриманні перебуває ще одна дитина, яку він утримує. Коли він не працював не мав заробітку, тому не міг сплачувати аліменти, відтак вважає, що його вина у виникненні боргу відсутня. Також зазначив, що перша дитина має вітчима, окрім того, позивачці (матері першої дитини) допомагають її батьки, а друга дружина відповідача від батьків допомоги не отримує, що суд має врахувати при прийнятті рішення у цій справі.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.02.2025 по справі №289/2292/24 було змінено форму стягнення аліментів з фіксованої суми на частку доходу, та постановлено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, з моменту набуття рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8-9).

Постановою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.07.2025 відкрито виконавче провадження №78655456 відповідно до вищевказаного рішення (а.с. 10 на звороті-11).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа Радомишльського районного суду Житомирської області №289/2292/24, встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина на користь ОСОБА_3 станом на 03.07.2026 складає 98313,69 грн.(а.с.11 на звороті).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У ст.196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1 х 1% х Q1) + (А2 х 1% х Q2) +(An х 1% х Qn), де:

р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц, яка відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_2 зобов`язанийщомісячно сплачувати аліменти на дитину, а тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів, однак не сплачував аліменти на утримання дитини, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам.

Згідно розрахунку сторони позивача, неустойка (пеня) за несплату аліментів за період з лютого 2025 року по червень 2026 року складає 412885,83 грн (а.с.12).

Враховуючи формулу, яка наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц та від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц, а також те, що рішення Радомишльського районного суду набрало законної сили 24.03.2025, пеня розраховується наступним чином :

2025 рік: березень – 9805,75грн. х 1% х 464дні = 45498,68 грн.; квітень – 9836,50 х 1% х 434 = 42690,41 грн.; травень –9609,75 х 1% х 403 = 38727,29 грн.; червень –9758,50 х 1% х 373 = 36399,21 грн.; липень –10136,50 х1% х 342 = 34666,83 грн.; серпень –9883,75 х1%х 311 = 30738,46 грн.; вересень – 10027,75 х1%х 281 = 28177,98 грн.; жовтень –10184,50 х1%х 250 = 25461,25 грн.; листопад –10158,25 х1%х 220 = 22348,15 грн.; грудень –12112,25 х1%х 189 =22829,15 грн., а разом–327600,41 грн.;

2026 рік: січень –10966,00 х1%х158 = 17326,28 грн.; лютий – 1069,16 х 1%х 130 = 1389,91 грн.; березень – 4143,00 х1%х 99 = 4101,57 грн.; квітень –4727,27 х1%х 69 = 3261,82 грн.; травень –10966,25 х1%х 38 = 4167,18 грн.; червень –10966,25 х1%х 8 = 877,28 грн.,а разом – 31124,04 грн.

Всього неустойка (пеня) за несплату аліментів за період з 25.03.2025 по червень 2026 року складає 358724,45 грн.

Оскільки згідно ч.1 ст.196 СК України розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості аліментів, в даному випадку заявлена позивачем до стягнення сума пені 98313,69 грн. не перевищує заборгованість по аліментах.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4статті 15 СК України).

Парламент встановив у частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (частина друга статті 196 СК України).

Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК України) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Положення ЦК Українисубсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (постанови Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19, від 24.02.2025 у справі № 206/4992/21).

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1статті 196 СК України.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач послався на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, а внаслідок об`єктивних життєвих обставин, що не залежали від волі останнього, оскільки він не мав офіційного місця роботи протягом тривалого часу (а.с.41,47), на даний час проходить службу та забезпечує власне утримання за рахунок грошового забезпечення військовослужбовця (а.с.33), має на утриманні ще одну малолітню дитину (а.с.39), має заборгованості перед банками (а.с.35,49).

Надані відповідачем докази, зокрема: Довідка ПФУ форма ОК-7 (а.с.67), Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 10.7.2023 (а.с.68), не підтверджують обставин, що мають істотне значення, для звільнення відповідача від сплати пені.

Долучені відповідачем Заява про уточнення позовних вимог (а.с.69-71), заява про заперечення проти розрахунку заборгованості зі сплати аліментів та здійснення перерахунку (а.с.72-74) без дати та підпису, суд не визнає належними доказами у даній справі, а тому не бере до уваги, як і здійснений відповідачем контррозрахунок заборгованості у двох варіантах (а.с.76) .

Посилання відповідача на розрахунок заборгованості, виконаний державним виконавцем суд відхиляє, оскільки розрахунок (який станом на дату розгляду даної справи відповідачем не оскаржувався) підтверджує саме розмір заборгованості, і жодним чином не доводить існування обставин, на які відповідач посилається як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Даних, що ОСОБА_2 здійснював будь-які перерахування на утримання дитини ОСОБА_6 або іншим чином приймав участь у матеріальному забезпеченні дитини матеріали справи не містять.

При цьому даних, що позивачем ОСОБА_3 вчинялись дії, що перешкоджають відповідачу виконувати батьківські обов`язки, а саме - блокування карток, неотримання переказів, зміна місця проживання та контактів тощо, матеріали справи також не містять.

Під час розгляду справи відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості зі сплати аліментів, як і доказів того, що він не мав можливості сплачувати аліменти у зв`язку з існуванням поважних причин, а заборгованість виникла не з його вини. Відповідачем не доведено вжиття усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Наявність обставин, що свідчать про його скрутне матеріальне становище на момент несплати аліментів, відсутність об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів, доходу протягом тривалого часу - відповідачем також не доведено, доказів об`єктивної неможливості заробляти кошти у достатньому розмірі для утримання себе, членів своєї сім`ї та спільної з позивачкою дитини на час виникнення заборгованості відповідач суду не надав та відповідних обставин не довів. Вказане є його процесуальним обов`язкам відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Отже, відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02.04.2025 у справі 725/4115/21, від 18.04.2025 у справі № 932/541/23 та інші.

Беручи до уваги інтереси малолітньої дитини та наведені обставини справи, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплатити позивачу неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, так і для зменшення розміру неустойки на підставі ч. 2 ст. 196 СК України, розмір якої не перевищує заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується відповідним розрахунком.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання дитини, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі у встановлений строк для їх сплати, беручи до уваги, що сума пені не є більшою за розмір заборгованості, позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно положеньстатті 141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.180-182,194-196 СК України, ст. 549 ЦК України, ст.ст.2-5,10-13,76-81,141, 258-259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів в розмірі 98313,69 грн (дев`яносто вісім тисяч триста тринадцять гривень грн. 69 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО