Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №289/1144/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1144/26

Номер провадження 1-кп/289/183/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2026 за № 12026060670000032 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Меньківка Радомишльського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, утриманців не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, інвалідності не має, раніше судимого 23.09.2025 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн., знятий з обліку 06.08.2026 у зв`язку із сплатою штрафу

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №21/нст від 19.01.2026 солдата ОСОБА_4 прийнято до лав військової частини НОМЕР_1 , та цього ж дня зараховано до списків особового складу вказаної військової частини на всі види забезпечення, ОСОБА_4 посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно додержуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, бути зразком високої культури, скромності й витримки, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Водночас, під час дії правового режиму воєнного стану, солдат ОСОБА_4 у порушення вимог вказаних вище нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що постановою Малинського районного суду Житомирської області від 16.04.2025 по справі №283/662/25, яка набрала законної сили 29.04.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, із вказаною постановою суду ОСОБА_4 ознайомлено.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, ігноруючи виконання вказаної постанови суду, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами.

Так, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, умисно, з метою невиконання постанови Малинського районного суду від 16.04.2025 по справі №283/662/25, якою його позбавлено права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати 28.05.2025 близько 11 години 08 хвилин керував автомобілем Опель Астра, днз НОМЕР_2 , по вулиці Грушевського, 58 в м. Малин Коростенського району Житомирської області з не пристебнутим ременем безпеки та без посвідчення водія, за що постановою поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн.

Незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на умисне невиконання постанови суду, 16.06.2025 близько 11 год. 00 хв., 28.05.2025 ОСОБА_4 керував транспортним засобом - автомобілем марки «OPEL ASTRA» сірого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 по вул. Чорнобильській, 8 в м. Радомишль Житомирського району Житомирської області, де за порушення Правил дорожнього руху був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області, за керування вказаним транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки, тим самим ОСОБА_4 умисно не виконав рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16.04.2025 по справі №283/662/25, яка набрала законної сили 29.04.2025.

23.09.2025 ОСОБА_4 засуджений вироком Радомишльського районного суду Житомирської області до покарання у вигляді штрафу розміром 8500,00 грн., дане покарання згідно інформації, наданої Житомирським районним сектором № 6 філії ДУ «Центр пробації» в Житомирській області, станом на 25.02.2026 ОСОБА_4 не відбув.

Незважаючи на рішення суду від 23.09.2025, що набрало законної сили 24.10.2025, 01.12.2025 о 15 год. 59 хв., в м. Радомишль, по вул. Малинська, ОСОБА_4 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_3 , без права керування таким транспортними засобами, а саме був позбавлений права керування Малинським районним судом Житомирської області від 16.04.2025 року. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.1 "а" ПДР України і за дане діяння ОСОБА_4 притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та Радомишльським районним судом Житомирської області у справі №289/2323/25, номер провадження 3/289/975/25, застосовано покарання у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн.

Надалі, являючись особою що раніше судима за злочин передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, незважаючи на рішення суду, 23.02.2026 близько 07:50 години, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно рішення суду, перебуваючи за кермом автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, номерний знак НОМЕР_3 , рухався поблизу перехрестя вулиць Русанівська та Покровська в м. Радомишль Житомирського району Житомирської області та був зупинений працівниками поліції ВП №2 Житомирського РУП №2 за порушення ПДР, таким чином ОСОБА_4 умисно не виконав рішення суду, що набрало законної сили, чим повторно протягом року вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, та пояснив, що він дійсно керував транспортними засобами будучи позбавленим права керування ними, розуміючи при цьому, що він порушує вимоги закону. З постановою суду про його позбавлення права керування транспортними засобами він був ознайомлений, однак неодноразово сідав за кермо, порушуючи Правила дорожнього руху, за що його притягували до адміністративної відповідальності. Пояснив свої неправомірні дії необхідністю добиратися до роботи, зазначив, що шкодує про вчинене, знав, що рано чи пізно будуть негативні наслідки його дій. Під час дебатів повідомив суду про своє щире каяття, зазначив, що не думав про наслідки, більше не буде порушувати закон, зобов'язується сплатити всі штрафи та продовжити службу, просить врахувати пом'якшуючі покарання обставини та не застосувати покарання у виді позбавлення волі.

Показання обвинуваченого послідовні та логічні, відповідають фактичним обставинам обвинувачення, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Переконавшись у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, дії вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає, зокрема, в ігноруванні судового рішення, яке набрало законної сили, а суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами, зобов`язана утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку. Позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 464/4690/20 від 08.02.2023, подібний висновок зроблено Верховним Судом у справі № 685/1196/23 від 27.01.2025.

Обов'язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Допитавши обвинуваченого, здійснивши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення за спрощеною процедурою, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та доведеність винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. ч. 3 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою, раніше судимою за злочин, передбачений частиною першою цієї статті.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином, вчиненим з прямим умислом.

Крім тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (а.с.62,66-67,70-74,76,77,79-80), вчинив тяжкий умисний злочин не відбувши покарання, призначене попереднім вироком за злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України (а.с.58,63-64,65); має постійне місце проживання, за яким характеризується як особа, відносно якої скарг від сусідів та жителів села не надходило, вдівець, тимчасово не працює (60,61); за місцем реєстрації за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався (а.с.59); інвалідності не має (а.с.85,100); призваний на військову службу під час мобілізації, з 03.02.2026 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану самовільно (без дозволу) залишив межі розташування тимчасового місця дислокації підрозділу військової частини та відсутній на військовій службі по теперішній час (а.с.81-98), за час проходження служби зарекомендував себе посередньо, під час навчання зацікавленість та ініціативу не проявляв, рівень професійної підготовки на низькому рівня, по характеру спокійний, скритний, на критичні зауваження реагує, але не завжди робить правильні висновки (а.с.99).

Під час досудового розслідування та в суді ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнавав стабільно, надав покази щодо обставин його вчинення, чим активно сприяв розкриттю злочину, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом`якшуючою покарання обставиною.

Щире каяття характеризує ставлення особи до вчиненого кримінального правопорушення та проявляється в тому, що особа визнає свою вину, щиро жалкує про вчинене, бажає виправити ситуацію, що склалася, дає правдиві показання, негативно оцінює кримінальне правопорушення та засуджує свою поведінку. При цьому щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Разом з тим, поведінка ОСОБА_4 після вчинення кримінального правопорушення не свідчить про його бажання виправити ситуацію та залагодити провину. Як вбачається із матеріалів справи після притягнення до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення вироком від 23.09.2025 ОСОБА_5 продовжував свої протиправні дії, при цьому попередній вирок виконано майже через рік - 06.08.2028 (сплачено штраф а.с.49,50), водночас жоден штраф за порушення ПДР не сплачено (а.с.62,70-74), відтак суд в даному випадку за встановлених обставин не вбачає щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.

Санкція ч. 3 ст. 382 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002, в якому Суд зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до норм кримінального закону відноситься до категорії тяжких, враховує конкретні обставини вчинення злочину, зокрема і те, що обвинувачений, проявляючи вседозволеність, відверто нехтуючи усталеними у суспільстві правилами та вимогами закону, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість за невиконання постанови суду, що набрала законної сили, умисно не виконував рішення суду, неодноразово керував транспортним засобом, будучи позбавленим цього права, що демонструє чітку спрямованість його дій на протиправну діяльність.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення, що вказує на неможливість призначення покарання з випробуванням, тобто фактично з подальшим звільненням від його реального відбування.

Суд вважає, що застосування в даному випадку інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання, а тому звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку не відповідає визначеній законом меті покарання (ст. 50 КК України), відтак останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 383 КК України, однак, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини, молодого віку обвинуваченого та позиції прокурора, у мінімальному розмірі, вважаючи його необхідним і достатнім в якості кари за вчинене, та таким, що відповідає засадам гуманності, невідворотності та адекватності.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним в якості кари за скоєне і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами, а також відповідатиме ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, застосування більшого розміру покарання за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого в даному випадку є явно не справедливим і достатніх підстав для цього суд не вбачає, так само як і для застосування правил ст. 75 та ст. 69 КК України.

Витрати на залучення експерта відсутні. Арешт на майно не накладався. Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України. Цивільний позов по провадженню не заявлений.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого судом не обирався та підстав для його застосування до набрання вироком законної сили не вбачається.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 369-378 КПК України, ч. 3 ст. 382 КК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню: DVD-R диск з відеозаписами з бодікамери працівників поліції - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 349 КПК України підстав до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_6