Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №287/872/26 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/872/26

провадження 2/287/1589/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного проживання у шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачкою та перебувають на її утриманні. При цьому відповідач ухиляється від добровільного утримання дітей, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь кошти (аліменти) на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, до повноліття дочки ОСОБА_3 , а потім в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття сина ОСОБА_4 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно. Також просить звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижника Г.П.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, до суду надала письмову заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили. Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що сторони з 16.11.2023 перебувають у шлюбі, який зареєстрований Олевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 174 (а.с. 10).

ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Нові Білокоровичі. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 її батьком вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 8).

ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Олевськ. У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 його батьком вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно з копією довідки № 595 від 28.05.2026, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входять: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

Відповідно до інформації Олевської міської ради Коростенського району Житомирської області за № 2379 від 17.06.2026 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Зі змісту ч. 3 ст. 11 вказаного Закону вбачається, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі. Разом з тим, ним не надано належних та допустимих доказів того, що він на даний час утримує дітей, забезпечує їх матеріально або надає їм будь-яку матеріальну допомогу. Також відповідач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому виконувати обов`язок щодо утримання дітей.

Судом достовірно встановлено, що договору про участь в утриманні дитини батьки між собою не укладали, між позивачкою та відповідачем не узгоджений розмір аліментів, а тому згідно положень Сімейного кодексу України відповідач зобов`язаний утримувати неповнолітню дитину, надавати їй необхідну матеріальну допомогу у вигляді аліментів, які сплачуються з усіх видів заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

Враховуючи обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище дітей, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, відсутність на його утриманні інших осіб, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на утримання дітей, згідно вимог ст. 183 СК України, а саме: в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потім в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, отже згідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України та ст.ст. 180, 182, 183, 191 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, до повноліття дочки ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а потім в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача до повноліття сина ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів проводити з дня пред`явлення позову, а саме з 01.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, від сплати якого позивач був звільнений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ID-картка НОМЕР_3 видана 12.12.2023 органом 1828, РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 16.03.2001 Корецьким РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник