Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №274/3184/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3184/26

Провадження № 2/0274/2532/26

Рішення

Іменем України

12.10.2026 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі : судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно -

в с т а н о в и в :

Позивачка, в інтересах якої діє адвокат Гуменюк О.В., звернулася в суд з позовом до відповідачів, згідно якого просить суд визнати за нею право власності на 1/3 частки земельної ділянки площею 3,9059 га, кадастровий номер 1820885200:06:000:0004, розташованої на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , що стало підставою для відкриття спадщини.

У зв"язку із цим ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Юрчук Н.І для оформлення спадкових прав. Проте, постановою нотаріуса від 19.03.2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 3,9059 га, кадастровий номер 1820885200:06:000:0004, розташованої на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району відмовлено у зв`язку з тим, що неможливо встановити склад спадкового майна, а саме частку спадкового майна.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається згідно свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 виданого 28.07.2014 року вказана земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Враховуючи вищезазначене, з метою захисту свої майнових прав позивачка звернулася з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 18.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, в справі відкрито загальне позовне провадження ( а.с.41 ).

30.06.2026 року від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов ( а.с. 51 - 52).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 01.07.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 за її заявою повернуто без розгляду ( а.с. 58).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 01.07.2026 року за клопотанням представника позивачки витребувано письмові докази ( а.с 60).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 20.08.2026 року закрито підготовче провадження ( а.с.105).

В судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_7 не з"явилися, 06.10.2026 року представником позивачки на адресу суду скеровано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 06.10.2026 року надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнання позовних вимога.

Відповідачка ОСОБА_2 також в судове засідання не з"явилася, 01.07.2026 року на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог ( а.с.55).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Райгородок Бердичівського району Житомирської області помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 ( а.с. 12).

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_5 ( а.с. 8-9).

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області від 19.03.2026 року позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку площею 3,9059 га, кадастровий номер 1820885200:06:000:0004, розташованої на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, ОСОБА_5 відмовлено у зв`язку з тим, що неможливо встановити склад спадкового майна, а саме частку спадкового майна ( а.с.11).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1820885200 :06:000:0004 на праві спільної сумісної власності частка 1/1 належить ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ( а.с. 13).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.11.2013 року державний нотаріус Бердичівської державної нотаріальної контори посвідчив, що спадкоємцями майна ОСОБА_9 , 1912 р.н. за заповітом є: в 1/3 частці ОСОБА_5 та 2/3 частки - ОСОБА_2 , спадщина складається з права на земельну частку ( пай) у землі розміром 3,50 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває в колективній власності КСП " Райгородок" в с. Райгородок Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ( а.с.14 - 15).

Приватним підприємством " ГЕОЗЕМ" в 2014 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 3,9059 га на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ( а.с. 17 -27).

Як вбачається з копії спадкової справи № 81/2025 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_4 21.11.2025 року відмовився від спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 на користь позивачки ( а.с.70).

Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 також відмовилася від спадщини, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5 на користь позивачки ( а.с.74).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України.

Правовідносини пов`язані із захистом права власності та спадкуванням врегульовані Цивільним кодексом України (Книга шоста), також Законам України «Про нотаріат». Крім того, у судовій практиці застосовується Постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з положеннями статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З матеріалів спадкової справи № 81/2023 яка заведена після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася донька померлого: ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги щодо майна ОСОБА_5 . Інші спадкоємці - син ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_3 відмовилися від спадщини на користь позивачки.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 належними відповідачами визначила осіб, які відмовилися від спадщини та співвласника земельної ділянки, яка взагалі не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Таким чином орган місцевого самоврядування залучається до участі у справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Однак клопотання про залучення належного відповідача позивачка та її представник під час розгляду справи не заявляли.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином належним відповідачем у даній справі є Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області.

Враховуючи вище наведене суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред"явлено до неналежних відповідачів.

При цьому позивачка не позбавлена права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача за своїми позовними вимогами.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-13, 43,51,141,211,247,263-265,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко