Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №274/8893/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8893/25

Провадження № 1-кп/0274/494/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року місто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 (дистанційно),

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2025 за № 12025060480001166, про обвинувачення:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, працює слюсарем в КП «Бердичівтеплоенерго», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 , бувши військовозобов`язаним, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшовши 04.12.2025 військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до проходження військової служби у частинах забезпечення, ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, 06.12.2025 бувши належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про явку на загальну мобілізацію до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та про наслідки такої неявки, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, бувши належним чином попередженим про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на 13 год 00 хв 06.12.2025, порушуючи порядок комплектування Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, керуючись небажанням бути призваним для несення служби в рядах Збройних Сил України, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме: не з`явився у визначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки у команду по мобілізації, чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_7 визнається винуватим, передбачена ст. 336 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Однак, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, мотивуючи свій вчинок релігійними переконаннями, які не дозволяють йому проходити військову службу, брати до рук зброю, складати присягу. Дав показання про те, що 04.12.2025 близько 16 год на вулиці працівники поліції та ІНФОРМАЦІЯ_3 перевіряли його військово-облікові документи, він перебував в розшуку, тому погодився проїхати до приміщення РТЦК та СП. Далі, його відвезли в м. Житомир для проходження ВЛК, оскільки через 2 дні закінчувався термін дії попереднього огляду ВЛК. Після проходження ВЛК його відвезли в розподільчий центр, з якого разом із іншими військовозобов`язаними на наступний день зранку привезли до військової частини в АДРЕСА_3 . При проходженні співбесід він повідомив про свою відмову від проходження військової служби через релігійні переконання. Після чого, було прийняте рішення повернути його до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де 06.12.2025 він подав заяву про відмову від проходження військової служби та про її заміну на невійськову. Підтвердив, що він: є військовозобов`язаним, знає про воєнний стан в державі, отримувати повістку про мобілізацію на військову службу відмовився. Повідомив, що здійснює волонтерську діяльність, працює слюсарем на підприємстві, де отримав відстрочку від призову на військову службу до 05.08.2027.

Свідок сторони захисту ОСОБА_8 суду дав показання про обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а саме про те, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_7 тривалий час – понад 30 років, разом вивчали Біблію, є членами релігійної організації Свідків Єгови, в якій обвинувачений охрестився в травні 1995 року і понад 10 років є її священнослужителем. Охарактеризував ОСОБА_7 як людину з глибокими релігійними переконаннями, для якої проходження військової служби спричинить внутрішній конфлікт та негативні душевні наслідки.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9 , старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні дав показання про те, що орієнтовно 06.12.2025 в службовому кабінеті № 4 ІНФОРМАЦІЯ_3 він вручав ОСОБА_7 повістку на відправку, однак той відмовився від її отримання через релігійні переконання та просив замінити військову службу на альтернативну, йому роз`яснили про неможливість такого у воєнний час. Про відмову від отримання ОСОБА_7 повістки був складений відповідний акт, проводилася відеофіксація події на бодікамеру, в кабінеті також були присутні свідок ОСОБА_10 та інші працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, ОСОБА_7 написав заяву про відмову від проходження військової служби.

В судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_10 , заступник начальника мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_5 , показав, що на початку грудня 2025 року, коли він працював в ІНФОРМАЦІЯ_6 , він заступив на чергування відповідальним по ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді черговий привів ОСОБА_7 , який попередньо пройшов ВЛК та якого возили у військову частину в АДРЕСА_3 , але там він отримав відмову через релігійні переконання. Було прийняте рішення направити ОСОБА_7 у сформованій команді до тилової військової частини, дислокованій на території Бердичівського району. Однак, ОСОБА_7 відмовився проходити військову службу, йому було роз`яснено про кримінальну відповідальність за таке, був складений відповідний акт.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_11 , оператор групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду показала, що 06 грудня 2025 року вона була черговою в ІНФОРМАЦІЯ_6 та в системі «Оберіг» оформляла повістку про направлення в команду для вручення ОСОБА_7 , проте той від її отримання відмовився, про що під відеозапис було складено акт, який свідок підписала.

Окрім, показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , визнання обвинуваченим фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та незважаючи на невизнання ним своєї вини у ньому, його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину також повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні документами, а саме фактичними даними:

- копії витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2022 № 26 «Про проведення загальної мобілізації на території Бердичівського району»;

- копії військового квитка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_7 , згідно з яким останній є військовозобов`язаним;

- військово-облікового документу, сформованого 15.07.2026 в мобільному застосунку «Резерв+», наданого стороною захисту, згідно з яким ОСОБА_7 є військовозобов`язаним та отримав бронювання від призову на військову службу під час мобілізації в термін до 04.02.2027;

- копії довідки військово-лікарської комісії № 2025-1204-1927-1651-3 від 04.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_7 визнаний придатним до проходження військової служби у частинах забезпечення, ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони;

- копії картки обстеження та медичного огляду від 04.12.2025 про результати медичного обстеження ОСОБА_7 ;

- копії картки соціально-психологічного обстеження кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у збройних силах, відповідно до якої ОСОБА_7 в основному відповідає вимогам, що пред`являються до військової служби під час мобілізації;

- копії повістки на відправку ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_7 про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13 год 00 хв 06.12.2025;

- копії акту про відмову від отримання повістки від 06.12.2025 № 3630, складеним у присутності трьох свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , згідно з яким ОСОБА_7 відмовився від отримання повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.12.2025 на 13 год 00 хв для проходження військової служби по мобілізації та відправки до навчального центру;

- копії заяви ОСОБА_7 від 05.12.2025, яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2025 за № 23263, у якій ОСОБА_7 категорично відмовляється від відправки у військову частину у зв`язку із релігійними переконаннями;

- протоколу зняття показань з технічних приладів та технічних засобів від 11.12.2025, згідно з яким було оглянуто наданий працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 відеореєстратор із відеозаписом факту відмови від отримання повістки ОСОБА_7 , який був записаний на DVD диск, долучений до матеріалів кримінального провадження та визнаний речовим доказом постановою слідчого від 12.12.2025;

- протоколу огляду відеозапису від 12.12.2025, згідно з яким було оглянуто DVD диск із відеозаписом вручення старшим офіцером мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 повістки ОСОБА_7 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.12.2025 на 13 год 00 хв для відправки до навчального центру, а також відмовою ОСОБА_7 від отримання цієї повістки, складання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 акту відмови від отримання повістки та попередження ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України;

- відеозапису, записаного на DVD диск, на якому зафіксовано вручення повістки ОСОБА_7 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.12.2025 на 13 год 00 хв, відмова ОСОБА_7 від отримання цієї повістки, складання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 акту відмови від отримання повістки та попередження ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- протоколу огляду документів від 15.12.2025, згідно з яким слідчим були оглянуті довідка від 03.03.2025 № 4006 про те, що ОСОБА_7 з 27.05.1995 є охрещеним служителем, а з 30.12.2008 призначений на посаду священнослужителя – старійшини (єпископа) збору релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні», копії листування між ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , Бердичівською районною військовою адміністрацією з приводу неможливості заміни військової служби альтернативною (невійськовою) службою під час воєнного стану;

- листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2025 № 4/1108, про те, що ОСОБА_7 в ІНФОРМАЦІЯ_7 самостійно для проходження військової служби не звертався.

Також судом за клопотанням прокурора було досліджено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 336 КК України від 09.12.2025 № 1963/6855 з долученим рапортом від 09.12.2025, яким ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомляє Бердичівський РВП ГУНП в Житомирській області про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_7 відмовився 06.12.2025 від отримання повістки про необхідність явки до пункту попереднього збору військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13 год 00 хв 06.12.2025 для відправки у команду. Вказане повідомлення підтверджує підставу внесення відомостей до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України, а також законність отримання органом досудового розслідування доказів у справі.

Прокурор за результатами судового розгляду справи, з урахуванням щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, вважав справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_7 застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Захисник в судових дебатах висловила думку про те, що обвинувачений не мав прямого умислу на ухилення від військової служби, а зробив він це лише через свої глибокі релігійні переконання. У випадку ж визнання ОСОБА_7 судом винуватим у вчиненні передбаченого ст. 336 КК України злочину, захисник просила застосовувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

Обвинувачений в судових дебатах просив його виправдати, оскільки його відмова від проходження військової ґрунтується на ученнях Біблії, на вірі в Бога та положеннях ст. 35 Конституції України.

Оцінивши досліджені в ході судового розгляду докази у їхній сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 своїми протиправними та винними діями скоїв, за встановлених судом обставин, суспільно небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений ст. 336 КК України, тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема для відправлення до військової (навчальної) частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто військовозобов`язаний усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути призову за мобілізацією.

Згідно зі ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

ОСОБА_7 , як громадянин України, несе такий обов`язок, для виконання якого його і було зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 06.12.2025 на 13 год 00 хв для відправки у команду по мобілізації, однак обвинувачений без визначених законом поважних причин цього не зробив, відмовившись від отримання повістки на відправку у встановлені йому дату та час, свідомо ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, тобто вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення. Вчиняючи це діяння, ОСОБА_7 усвідомлював, що в державі введений воєнний стан, триває війна, а він є військовозобов`язаним, придатним до проходження військової служби, і йому було відомо про відсутність законних підстав для заміни військового обов`язку альтернативною службою.

Для кваліфікації дій особи за ст. 336 КК України конкретний мотив (на врахуванні якого фактично наполягала сторона захисту, стверджуючи про відсутність прямого умислу в діянні обвинуваченого) не впливає на визначення складу кримінального правопорушення, оскільки воно вчиняється з прямим умислом, тобто, коли особа усвідомлювала свій обов`язок, мала реальну можливість його виконати, але свідомо цього не зробила. Внутрішнє спонукання ухилитися від призову на військову службу у особи може бути різне (страх смерті, релігійні або пацифістські переконання, сімейні обставини, політичні мотиви тощо), однак воно є факультативною ознакою в структурі суб`єктивної сторони цього правопорушення, хоча й може бути враховане при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 є віруючим християнином, тому через свої релігійні переконання не може проходити військову службу, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом ч. 4 вищевказаного закону на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Сторона захисту, як на поважність причин відмови обвинуваченого від призову на військову службу під час мобілізації, покликалася на положення ст. 35 Конституції України, якою закріплене право кожного на свободу світогляду і віросповідання, та, зокрема, право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.

Проте, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним. Положеннями ч. 2 ст. 35 Конституції України допускається обмеження цього права законом в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

У постанові Верховного Суду від 27.10.2025 Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у справі № 573/838/24 сформульовано висновок щодо того, чи має право громадянин на сумлінну відмову від військової служби з релігійних переконань під час мобілізації у період воєнного стану.

Так, об`єднана палата зазначила, що законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни. При цьому об`єднана палата констатувала, що законодавство не передбачає можливості уникнути призову за мобілізацією на підставі релігійних або нерелігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не ставиться під сумнів, і таке обмеження свободи сповідувати свої релігійні або нерелігійні переконання має легітимну мету.

Враховуючи вищенаведене, об`єднана палата дійшла висновку про те, що законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні статті 336 КК України.

Отже, щодо обставин цього кримінального провадження, жодні релігійні переконання, якими б глибокими та щирими вони не були в обвинуваченого ОСОБА_7 , визнаного придатним до військової служби, не можуть бути підставою для його відмови від мобілізації з метою виконання конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від іноземної військової агресії.

Окрім того, ОСОБА_7 був визнаний придатним до проходження військової служби у небойових частинах та підрозділах, тому необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані в такому випадку з носінням і використанням зброї, не буде настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними в умовах оборони України від агресії, яка загрожує існуванню держави та нації.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України, є нетяжким умисним злочином, який карається позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_7 : раніше не судимий, одружений, працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_7 , суд не встановив. Щире каяття не може бути визнано такою обставиною, адже обвинувачений, зважаючи на свої тверді релігійні переконання та бувши впевненим у своїй правоті, вину не визнавав, свою поведінку не засуджував та розкаяння у вчиненому не висловив.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_7 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України, яка передбачає безальтернативний вид покарання, та призначає обвинуваченому таке покарання в мінімальному розмірі строком 3 роки.

Водночас, положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 302/904/16-к, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з приписами ст. 75 КК України у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, вмотивувавши належним чином своє рішення.

Враховуючи мету покарання, обставини цього конкретного кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований за робітничою професією в комунальному підприємстві енергетичної галузі, де отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з 27.05.1995 є охрещеним служителем, а з 30.12.2008 призначений на посаду священнослужителя – старійшини (єпископа) збору релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні», тобто релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю (згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 № 2066), а також беручи до уваги досудову доповідь із висновком про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі, суд доходить висновку, що для додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання є можливим застосування до обвинуваченого заходу примусу зі звільненням його відповідно до положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання узгоджується з підходом до призначення покарання, застосованим у вже згаданій постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 573/838/24 з подібними правовідносинами.

При цьому, заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання обвинуваченим своєї вини КК України не містить (позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 205/7091/16-к). Окрім того, згідно зі ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, враховуючи його особу та зважаючи на відсутність клопотань з цього приводу, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - не обирати.

Речові докази, а саме: DVD-R диск із відеозаписом від 06.12.2025; довідку про те, що ОСОБА_7 є священнослужителем релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні»; копії листування між ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , Бердичівською районною військовою адміністрацією - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1