Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №216/7871/24 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7871/24

провадження 2/216/317/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Цимбалістенко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Чоловік та батько позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який з 02.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у званні рядовий. 01.04.2022 перебуваючи на території ротно-опорного пункту військової частини НОМЕР_1 біля населеного пункту Кочубеївка Херсонської області ОСОБА_4 отримав ножове поранення від військовослужбовця ОСОБА_3 , внаслідок чого настала смерть ОСОБА_4 . Його смерть завдала позивачам моральних страждань, яку кожен з них оцінив у 250 000 грн, а також матеріальну шкоду в розмірі 400 273,50 грн у вигляді середньомісячної заробітної плати померлого ОСОБА_4 за період з 01.04.2022 до 11.07.2026, яку представник позивача просив стягувати на користь сина потерпілого ОСОБА_2 щомісячно у розмірі 7500 грн.

Обґрунтування позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.10.2022 він був засуджений за ст.ст. ч.5 ст. 426-1 та ч.1 ст. 119 КК України, а також з нього було стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 250 000 грн моральної шкоди, 32181,00 грн витрат на поховання, а також шкоду у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 7848,50 грн з 01.04.2022 до 11.07.2026.

Постановою Верховного Суду від 15.10.2024 зазначений вирок був змінений, кримінальне провадження за ч.5 ст. 426-1 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, та він вважався засуджений лише за ч.1 ст. 119 КК України. Крім того, ВС було скасовано вирок в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди. Таким чином з урахуванням зменшення обсягу обвинувачення, він визнає позовні вимоги частково, не заперечує проти стягнення з нього матеріальної шкоди на поховання у розмірі 32818,00 грн та моральної шкоди в розмірі 25 000 грн для кожного позивача, в решті позовних вимог просив відмовити.

Разом з тим, у своїх додаткових поясненнях відповідач ОСОБА_3 просив суд врахувати, що Верховний Суд скасовуючи вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2022 встановив, що поведінка потерпілого ОСОБА_4 перед подією носила неправомірний та провокаційний характер: він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та встановленими судом обставинами, висловлювався нецензурною лайкою, принижував людську гідність, намагався ініціювати фізичний конфлікт та вчиняв агресивні дії, які внаслідок сп`яніння мали непередбачуваний характер, а отже причинно-наслідковий зв`язок не просто факт сп`яніння ОСОБА_4 , а те, що саме його агресія та порушення статутів ЗСУ стали першопричиною конфлікту.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.01.2026 відкрито провадження у справі і постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

15.01.2026 ухвалою суду в порядку статті 84 ЦПК України витребувано з канцелярії Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області належним чином завірену копію постанови Верховного Суду у справі № 216/1675/22, якою ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності.

Ухвалою від 10.02.2026 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання призначене на 07.09.2026 позивачі та їх представник не з`явились, представник позивачів - адвокат Лисенко О.А., завчасно надав суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Калюпін Ю.В., в судове засідання 07.09.2026 не з`явились, при цьому завчасно подали заяву про проведення розгляду справи у їх відсутність.

Вирішуючи питання про проведення судового розгляду без учасників справи, які належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, та впевнившись, що у час на який призначено судовий розгляд цієї справи відсутня повітряна тривога і прибуття до суду не становить небезпеки для життя та здоров`я учасників справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи та вирішенню питань.

Крім цього частиною 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які належним чином повідомлені про розгляд справи і не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад обставин справи, встановлених судом

Вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.10.2022 відповідач ОСОБА_3 був засуджений за ст.ст. ч.5 ст. 426-1 та ч.1 ст. 119 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням був задоволений повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди та 32 818 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн на відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат на поховання, а також на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди та шкоду у зв`язку втратою годувальника в розмірі 7 848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн 50 к. щомісячно, починаючи стягнення з 01 квітня 2022 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Касаційного кримінального суду ВС від 15.04.2024 вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було змінено: кримінальне провадження за частиною 5 статті 426-1 КК закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, ОСОБА_3 вважається 5 засудженим за частиною 1 статті 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Крім того, вирок скасовано в частині вирішення цивільного позову і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ОСОБА_4 з 02.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до довідки ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до вироку Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.10.2022, який в цій частині був залишений без змін постановою ВС, суд визнав доведеним, що 01 квітня 2022 року близько 19.00 год. ОСОБА_3 , проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, під час конфлікту необережно вдарив свого підлеглого рядового ОСОБА_4 клинком багнета-ножа в грудну клітку, від чого той помер на місці події.

Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 1, 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що необхідно звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Антипенко проти Російської Федерації, постанова у справі від 14 лютого 2008 року Пшеничний проти Російської Федерації.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що кримінальним правопорушенням позивачам, які є потерпілими у кримінальному провадженні, дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких останні зазнали у зв`язку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_3 , що спричинили загибель їх чоловіка та батька відповідно.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачам моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивачів, тяжкість і незворотність змін у буденному житті позивачів, які настали внаслідок втрати ними чоловіка та батька відповідно.

Разом з тим, суд враховує обставини за яких настала смерть потерпілого ОСОБА_4 встановлені судами під час розгляду кримінального провадження №42022041630000037 від 02 квітня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , відповідно до яких: померлий ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно, провокував бійку з ОСОБА_3 , який не маючи наміру заподіяти смерть, завдав ОСОБА_4 ножове поранення, після чого ОСОБА_3 попросив викликати швидку медичну допомогу, а сам негайно почав надавати ОСОБА_4 першу медичну допомогу для врятування життя останнього у вигляді непрямого масажу серця, але це не призвело до очікуваного результату й потерпілий у короткий проміжок часу помер на місці вчинення злочину.

Суд також враховує зменшення обсягу обвинувачення засудженого ОСОБА_3 з обвинувачення за ч.1 ст. 119, ч.5 ст. 426-1 КК України до ч.1 ст. 119 КК України, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді відшкодування в сумі 200 000,00 гривень кожному позивачу.

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до позовної заяви, у померлого ОСОБА_4 був відсутній розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати, тому для обчислення представник взяв розмір посадового окладу ОСОБА_4 під час проходження ним військової служби, який складав 15 000 грн.

При цьому, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення зазначених вимог позивачами та їх представником не було надано доказів на підтвердження зазначеного в позовній заяві розміру посадового окладу померлого ОСОБА_4 15 000 грн.

Разом з тим, відповідно до абзацу 8 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995, якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзаців 3-5 пункту 4 Порядку:

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Враховуючи, що представником позивача не надано суду доказів на підтвердження розміру посадового окладу, а також не було заявлене клопотання про витребування таких доказів, суд керується абзацом 5 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995, а саме: обчислює середню заробітну плату виходячи з мінімальної заробітної плати, шляхом множення мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Так, мінімальна заробітна плата станом на дату смерті ОСОБА_4 01.04.2022 складала 6 500 гривень на місяць відповідно до Державного бюджету України затвердженого на 2022 рік.

Враховуючи викладене суд обчислює середню заробітну плату ОСОБА_4 шляхом множення мінімальної заробітної плати 6 500 грн на кількість місяців розрахункового періоду, який відповідно до матеріалів справи складає 1 місяць ( з 02.03.2022 до 01.04.2022 - час перебування на військовій службі), тобто 6500*1, що дорівнює 6500 грн.

Враховуючи положення статті 1200 ЦК України, якими передбачено, що дитині потерпілого шкода відшкодовується до досягнення нею вісімнадцяти років, а шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди, то на користь сина потерпілого - позивача ОСОБА_2 , який на час смерті батька був неповнолітнім належить стягнути частини середнього заробітка ОСОБА_4 , тобто 3250 грн (6500/2) помножені на 51 місяців (кількість календарних місяців з квітня 2022 до червня 2026 року включно - до досягнення позивачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття).

Таким чином з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю батька ОСОБА_4 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 165 750 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Враховуючи вимогу позивачів про стягнення шкоди завданої смертю щомісячними платежами, а також відсутності обставин за яких відшкодування може бути виплачено одноразово, сума, що підлягає стягненню відповідача на користь позивача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю батька ОСОБА_4 в розмірі 165 750 грн підлягає стягненню щомісячними платежами в розмірі 3250 грн.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачі звільненні від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 5 657,50 грн, що складає 1% від суми, яка підлягає стягненню у розмірі 565 750 грн (400 000 грн + 165 750 грн).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 165 750 грн в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю батька ОСОБА_4 за період часу з 01 квітня 2022 року до червня 2026 року включно, стягнення яких проводити щомісячно в розмірі 3250 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 5 657 ( п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 50 к.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, адреса здійснення адвокатської діяльності: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Л. Бородича, 1б.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: адвокат Калюпін Юрій Вілінович, адреса здійснення адвокатської діяльності: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. С.Конткевича, буд. 37.

Суддя О.В. Цимбалістенко