Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №191/1706/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1706/26

Провадження № 2/191/1067/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря Вехник С.Л., представника позивачки адвоката Білоусова Г.О., представника відповідача адвоката Циба С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.10.2007 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні і на утримання якого відповідач повинен сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти з усіх видів свого заробітку (доходу). Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 09.11.2017 року шлюб між сторонами був розірваний. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду з відповідача було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі 4000 грн. на користь позивачки на доньку ОСОБА_3 .. Відповідно довідки № МФ.2025.468 Запорізького національного університету від 21.11.2025 року ОСОБА_3 зарахована на 1 курс денного відділення Запорізького національного університету з 01.09.2025 по 30.06.2029 року. ОСОБА_3 проживає спільно з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 працює не офіційно та одержує заробітну плату, у зв`язку з чим має змогу утримувати доньку ОСОБА_3 під час навчання. Ст. 150 Сімейного кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст.18 Конвенції «Про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні частини з усіх видів заробітку (доходу). Інших неповнолітніх, а також повнолітніх які продовжують навчання та на яких потрібно стягувати аліменти у батька не має. У зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача аліменти на доньку ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 4000 (чотири тисячі) грн. щомісячно, на період навчання ОСОБА_3 в Запорізькому національному університеті, тобто починаючи з моменту з 01.09.2025 року до 30.06.2029 року. Також стягнути з відповідача судовий збір.

22.07.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представником зазначено, що позовна заява подана не належним позивачем. Як вбачається з позовної заяви, вона подана ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах ОСОБА_3 , яка нібито проживає разом з позивачкою. Відповідач зазначає, що, наскільки йому відомо, ОСОБА_3 тривалий час проживає за межами України, а не з позивачкою, що може бути доведено відомостями про перетин державного кордону, клопотання про витребування яких долучено до відзиву на позовну заяву, а також скріншотом сторінки з соціальної мережі Instagram, яка належить ОСОБА_3 . Оскільки донька ОСОБА_3 є повнолітньою та не поживає разом з позивачкою, відповідно ОСОБА_1 не має права звертатись з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини згідно ч.3, ст. 199 СК України, що є самостійною підставою длявідмови в позові. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Щодо підстав подання позовної заяви. ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання 1 курсу математичного факультету Запорізького національного університету. Сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, оскільки закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги. Відповідно до наказу «Про організацію освітнього процесу у 2025-2026 навчальному році» від 25.08.2025 року навчання у Запорізькому національному університеті за загальним правилом відбувається у дистанційній формі і лише заняття з окремих освітніх компонент проводяться очно. Як вбачається з Положення про організацію освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання в Запорізькому національному університеті (надалі - Положення ), дистанційне навчання – це індивідуалізований процес передавання й засвоєння знань, вмінь, навичок і способів пізнавальної діяльності особистості, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, що створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. При цьому, можливість дистанційного навчання передбачена не тільки для лекцій та семінарів (п. 2.1 -2.2 Положення), але і для практичних занять (п. 2.4. Положення) і навіть заліків та екзаменів (п. 3.1. Положення). Проведення дистанційного навчання, надало можливість ОСОБА_3 навчатись на денній формі навчання та проживати за межами України позовна заява жодним чином не аргументує - чому ОСОБА_3 потребує допомоги у зв`язку з навчанням та в якому розмірі Позивачка несе витрати пов`язані з навчанням ОСОБА_3 , не надано жодних доказів для встановлення даних обставин. Також ОСОБА_3 має можливість отримати статус тимчасового захисту та отримувати у Чехії гуманітарну допомогу у розмірі від 3 860 чеських крон, як вбачається з сайту Міністерства праці та соціальних справ Чехії (MPSV). (посилання https://mpsv.gov.cz/humanitarni-davka-ua). Відповідач зазначає, що не має можливості оплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Щодо наявності інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина – мати відповідача – ОСОБА_4 є пенсіонеркою, що підтверджується пенсійними посвідченнями № НОМЕР_1 . Таким чином, мати відповідача є непрацездатною, та не має інших близьких родичів, які можуть піклуватись за нею. У зв`язку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково вказав, що у зв`язку з навчанням донька сторін потребує додаткових витрат на купівлю техніки, одягу, проїзд до університету, тощо. Вказав, що донька зареєстрована та постійно проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, через воєнні дії та небезпеку в м. Синельникове та в м. Запоріжжя, де навчається ОСОБА_3 , остання виїхала на тимчасове проживання в Чехію, водночас приїжджає за місцем свого проживання, де перебуває на утриманні матері. Також представник позивачки вказав на неспівмірнисть та недоведеність витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив обставини, аналогічні, викладеним у відзиві, наголосив, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі, оскільки донька сторін ОСОБА_3 фактично проживає за кордоном, самостійно. При цьому наголосив, що донька сторін навчається за змішаною формою навчання, фактично навчання в групі ОСОБА_3 проходить дистанційно, в період навчання ОСОБА_3 проживає за кордоном, витрати на навчання не підтверджені стороною позивача. Додатково представник відповідача вказав, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти на повнолітню доньку на період її навчання, в заявленому позивачкою розмірі 4000 грн., водночас вважає, що позивачка не є належним позивачем і відсутні докази, які підтверджують наявність витрат на навчання дитини. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що сторони з 12.10.2007 року перебували у зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану по м.Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, шлюбі, актовий запис №254, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 2007 року, яка долучена до матеріалів справи. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у свідоцтві про її народження серії НОМЕР_3 від 12 грудня 2007 року, сторони записані батьками.

Як вбачається з рішення Синельниківського міськрайонного суду від 09.11.2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірваний, рішення суду набрало законної сили 21.11.2017 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 з 04.05.2018 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , також за вказаною адресою з 04.05.2018 року зареєстрована і позивачка ОСОБА_1 , що підтверджено витягами з реєстру територіальних громад від 07.11.2025 року № 2025/016510342 та від 22.11.2022 року за № 2022/001391999 відповідно, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вказано у довідці голови квартального комітету №29 від 08 грудня 2025 року та витягом з реєстру територіальної громади від 07 листопада 2025 року про встановлення фактичного проживання, копія якої додана до матеріалів справи, ОСОБА_3 проживає спільно з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Згідно з довідкою № МФ.2025.468 від 2171172025 року Запорізького національного університету від 21.11.2025 року ОСОБА_3 зарахована на 1 курс денного відділення Запорізького національного університету з 01.09.2025 по 30.06.2029 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 22.07.2026 року Запорізьким національним університетом надана інформація вид 11.09.2026 року за № 01/01-18/1621, згідно з якою ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти 2 курсу освітнього рівня бакалавр математичного факультету спеціальності F1 Прикладна математика освітньої програми Комп`ютерне моделювання денної форми здобуття освіти держбюджетної основи університету. В гуртожитках ЗНУ не мешкала. Відповідно до наказу Відповідно до наказу Запорізького національного університету № 364 від «25» серпня 2025 року «Про організацію освітнього процесу у 2025-2026 навчальному році» було визначено порядок організації освітнього процесу у 2025-2026 навчальному році. Згідно із зазначеним наказом, організацію освітнього процесу у 2025-2026 навчальному році було передбачено здійснювати у змішаному форматі, що передбачав: проведення навчальних занять в очному форматі для окремих відповідно до затвердженого розкладу занять із використанням технологій дистанційного навчання; проведення навчальних занять в очному форматі для окремих груп здобувачів освіти за визначеними освітніми компонентами (навчальними дисциплінами) відповідно до затвердженого розкладу.

При організації дистанційного навчання університет керувався Положенням про організацію освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання в Запорізькому національному університеті, затвердженим Вченою радою Запорізького національного університету (протокол N? 9 від 25.03.2025).

Водночас повідомляємо, що академічна група 6.F1.25 в складі якої навчається ОСОБА_3 відвідувала заняття дистанційно відповідно до затвердженого розкладу занять. Таким чином, для зазначеної академічної групи навчальні заняття проводилися із застосуванням технологій дистанційного навчання та засобів відеозв?язку.

У зв?язку з організацією освітнього процесу в дистанційному форматі, а також з урахуванням умов воєнного стану в Україні, паперові журнали обліку відвідування здобувачами освіти навчальних занять під час проведення дистанційних занять не ведуться.

Як вбачається з довідки про доходи, наданою Запорізьким національним університетом від 04.09.2026 року № 17-61/106-3, ОСОБА_3 навчається на денній (безоплатній) формі навчання, отримує стипендію (2000 грн. щомісячно), розмір якої з 01.09.2025 року по 31.07.2026 року становить 22 168 грн.

Також судом з інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/59841-26-вих від 05.08.2026 року на виконання ухвалу суду про витребування доказів від 29.07.2026 року, згідно з витягом з наявною у цій Базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_3 в період з 01.09.2025 року по 15.07.2026 року, наявна інформація про перетин 26.11.2025 року у пункти пропуску «Шегині» у напрямку виїзд ОСОБА_3 . Іншої інформації немає.

При вирішення спору суд керується наступним.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1)досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2)продовження ними навчання; 3)існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4)наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

В судовому засіданні було встановлено, що повнолітня донька сторін навчається у Запорізькому національному університеті на 2 курсі освітнього рівня бакалавр математичного факультету спеціальності F1 Прикладна математика освітньої програми Комп`ютерне моделювання денної за денною формою навчання, здобуття освіти держбюджетної основи університету. Навчання відбувається за змішаною формою, при цьому академічна група 6.F1.25 в складі якої навчається ОСОБА_3 відвідувала заняття дистанційно. Також судом встановлено отримання ОСОБА_3 стипендії у розмірі 2000 грн. щомісячно. При цьому на думку суду сторона позивачки не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

Суд також зазначає, що хоча місцем реєстрації повнолітньої доньки сторін ОСОБА_3 є адреса: АДРЕСА_1 , де також зареєстрована та постійно проживає позивачка, в ході судового розгляду було встановлено, що з 26.11.2025 року ОСОБА_3 виїхала за кордон та проживає в Чехії, про що не заперечував в судовому засіданні представник позивачки, вказавши, що ОСОБА_3 періодично приїжджає в м. Синельникове, де проживає за місцем реєстрації. Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що повнолітня донька сторін, яка продовжує навчання, фактично проживає з матір`ю.При цьому, позивач не надала доказів, що вона утримує повнолітнью доньку, яка продовжує навчання та фактично проживає в іншій державі, не надала розрахунок витрат та не обґрунтувала розмір аліментів у сумі 4000 грн.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надала, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 199 СК України), на думку суду, не є достатніми для задоволення вимог ОСОБА_1 . При цьому, така відмова у позові не позбавляє повнолітню ОСОБА_3 права звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на період навчання.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням вищевказаного, суд зазначає, що про факт понесення витрат на правничу допомогу їх розмір представник відповідача зазначив відповідно до вимог процесуального закону.

Водночас, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами відповідача суд виходить з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру.

Як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, з огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, суд вважає за необхідне зменшити витрати на професійну правничу допомогу відповідачу до 7000 грн.

На підставі положень ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259,263,264,265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави в особі : Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ : 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача : UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету : 22030106, судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.10.2026 року.

Суддя С. А. Форощук