Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №191/4891/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4891/25

Провадження № 2/191/2418/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мантула Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 року, відповідно до розпорядження керівника апарату Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 року №19 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 року, у провадження судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікової О.І. надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мантула Олександр Сергійович до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та її син, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Синельниківською міською радою 07.08.2003 року, є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частках, по 1/2 кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивача ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частку вищевказаної квартири. Позивач, як мати спадкодавця, та його батько, ОСОБА_2 , є спадкоємцями першої черги за законом. У встановлений законом строк вони звернулися до Першої синельниківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак, постановою державного нотаріуса Монич Н.Д. від 08 лютого 2011 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою для відмови стала розбіжність у написанні прізвища її сина у правовстановлюючому документі (свідоцтві про право власності), де його зазначено як « ОСОБА_3 », та у свідоцтві про народження і свідоцтві про смерть, де він вказаний як « ОСОБА_3 ». Нотаріус зазначила, що такий правовстановлюючий документ підлягає заміні, однак, оскільки власник помер, зробити це неможливо. Внаслідок зазначеної помилки позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування майна після смерті сина. Таким чином, для оформлення її спадкових прав необхідно в судовому порядку встановити факт належності правовстановлюючого документа — свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07.08.2003 року — померлому ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 28.11.2025 року справу прийнято до провадження судді Окладнікової О.І. та призначено підготовче засідання

29.01.2026 року на виконання ухвали суду від 13.01.2026 року з Першої синельниківської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

З 02.04.2026 року до 06.07.2026 року була призупинена робота Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через атаку ворожих безпілотних літальних апаратів та пошкодження приміщення суду.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У сьогоднішнє судове засідання позивач не з`явилася, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 являється матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , де батьками останнього записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.7), та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_5 після розірвання шлюбу 19.02.2002 року змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.43).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належала частка квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Синельниківською міською радою 07.08.2003 року (а.с.9).

При видачі вказаного свідоцтва на право власності на житло було невірно зазначено прізвище сина позивача, а саме вказано « ОСОБА_3 », хоча правильно - « ОСОБА_3 ».

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому повторно 10.07.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, прізвище сина позивача вказано – ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 13.07.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.8).

Таким чином, виникли певні неузгодженості між документами, що посвідчують особу ОСОБА_3 та правовстановлюючим документом на нерухоме майно, який було видано на ім`я « ОСОБА_3 », замість « ОСОБА_3 ».

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Надані суду документи переконують суд у тому, що саме сину позивача належить свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Синельниківською міською радою 07.08.2003 року, в частині частки квартири.

Крім того, постановою державного нотаріуса Першої синельниківської державної нотаріальної контори Монич Н.Д. від 08.02.2001 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належить померлому ОСОБА_3 у зв`язку з різним написанням прізвища спадкодавця та співвласника на квартиру АДРЕСА_2 у свідоцтві про право власності на нерухоме майно (а.с.14).

Відповідно до копії спадкової справи №03 за 2008 р. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (а.с. 34-40) та постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.02.2011 року (а.с. 14) спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно зі змістом ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Черговість спадкування за законом передбачена ст.1258 ЦК України. Зокрема, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначено в п.п 4.18 п.4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з п. 24 зазначеної вище Постанови при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

На даний час позивач має намір оформити право власності на зазначену вище частину квартири, що залишилася після смерті сина, але через відсутність правовстановлюючих документів на неї, не може успадкувати майно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 ЦПК України, ст. 12, 13, 15, 328, 1216-1218, 1220-1222, 1225, 1258-1259, 1264 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мантула Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Встановити факт, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , видане Синельниківською міською радою 07.08.2003 року, в частині частки квартири АДРЕСА_2 , на ім`я « ОСОБА_3 », належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Окладнікова