Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №183/11907/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11907/26

№ 1-кп/183/2453/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026042350001071 від 02.07.2026 р. за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веселе, Синельниківського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянин України, маючий середню спеціальну освіту, офіційно не працює, не одружений, проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 р. на всій території України введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжений і діє на теперішній час.

Так, 18 травня 2026 р. приблизно о 07:10 год., ОСОБА_5 , перебував поруч із будинком АДРЕСА_2 та в цей час у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке знаходилось на території вказаного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ..

Після чого, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, дочекавшись поки потерпіла ОСОБА_4 покине територію домоволодіння, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив незачинену на замок хвіртку, домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , за якою проживає потерпіла ОСОБА_4 , чим незаконно проник на вищевказану територію, пройшов до приміщення будинку, в яке зайшов через незачинені двері, де діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що вчиняє злочин в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, приміщення спальної кімнати, забрав планшет «Samsung Galaxy TAB А9+ 5G», model SM-X216R, 6Gb/128Gb, Graphite, s/n R9TY701CTDZ, imei: НОМЕР_1 , вартістю 6 266 грн. 67 коп., який належить потерпілій ОСОБА_4 .

Після чого, ОСОБА_5 , сховавши викрадене майно у себе за пазухою, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 6 266 грн. 67 коп..

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення необхідно призначити покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та спів мірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім цього, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винної, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, вважає за можливе на підставі статті 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік та поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання у місцях позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв`язку з цим процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_5 на корить держави витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 2406,80 грн. (дві тисячі чотириста шість грн. вісімдесят коп.) грн..

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1