Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №204/11358/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11358/25

Провадження № 2/204/906/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №1539293 від 23 листопада 2019 року в розмірі 24686,14 грн. На підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 23 листопада 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1539293. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. 07 грудня 2020 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивач уклали Договір факторингу №ККАУ-07122020, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, в тому числі, і до відповідача. Відповідач свої зобов`язання не виконав, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09 січня 2026 року, представник відповідача Бажан В.П. просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. Вказує, що відповідачем було сплачено за кредитним договором 15827,74 грн, з яких 2 грн зараховано в оплату боргу за тілом кредиту, а 15825,74 грн в оплату процентів. Позивачем до стягнення заявлено проценти у розмірі 16738,14 грн, що не відповідає умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України. Позивач нараховує та заявляє до стягнення проценти, що нараховані поза межами строку кредитування за період з 21 грудня 2019 року по 21 липня 2020 року. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки всього за договором відповідач мав сплатити 10955,10 грн, а вже сплатив 15827,74 грн, а тому заборгованість відсутня. Також в матеріалах справи відсутній доказ, на який посилається позивач, а саме договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1539293 від 23 листопада 2019 року, підписаний електронними підписами. Позивачем також не підтверджено перехід до нього права вимоги за кредитним договором. Відповідач вважає, що 8000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, є неспівмірним із ціною позову у 24686,14 грн та складністю справи.

14 січня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про повне виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає умовам договору. Таким чином, у період з 21 грудня 2019 року по 21 липня 2020 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1,8%. Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, та частково виконував його умови шляхом часткової оплати заборгованості у сумі 15827,74 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Також вказує, що позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. Вважає безпідставними аргументи відповідача щодо невідповідності договору вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Так, позивачем було належним чином збережено електронний договір у електронній формі, забезпечено його цілісність та незмінність. Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем не підтверджено перехід до нього права вимоги за кредитним договором, адже до матеріалів справи не додано повного реєстру боржників, зазначає, що товариство позбавлене можливості надати цілий реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020 від 07 грудня 2020 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи, тому представником надано витяг з реєстру боржників. На думку позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи представника відповідача не є обґрунтовані.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

23 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1539293 (далі – Договір №1539293), відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 7950 грн строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с.7 зворотна сторона-8, 9 зворотна сторона).

Згідно п.1.3. Договору №1539293 від 23 листопада 2019 року, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,26% від суми позики за кожен день користування позикою (459,90% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 цього договору; стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657,00% річних).

Позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом (п.1.5. Договору №1539293 від 23 листопада 2019 року).

Нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у п.1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (п. 3.2. Договору №1539293 від 23 листопада 2019 року).

Відповідно до п.п.6.2., 6.6. Договору №1539293 від 23 листопада 2019 року, датою укладання договору між товариством і клієнтом є дата його підписання. Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів клієнту. Сторони погодили підписання договору зі сторони товариства (позикодавця) шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора товариства та відбитка печатки товариства, зразок яких наведено в розділі 7 цього договору.

У розділі 7 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, дані паспорта, місце проживання, а також зазначено, що договір підписано електронним підписом.

Також відповідачем за допомогою електронного підпису було підписано Графік платежів до договору про надання коштів у позику та паспорт споживчого кредиту (а.с.6-7, 9).

23 листопада 2019 року на виконання умов договору позивачем здійснено переказ коштів відповідачу у розмірі 7950 грн на номер картки № НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09 грудня 2025 року, на ім`я відповідача ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 23 листопада 2019 року здійснено зарахування коштів на суму 7950 грн (а.с.76).

07 грудня 2020 року між позивачем та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає), а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.19-22, 23 зворотна сторона).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020 від 07 грудня 2020 року божником за кредитним договором №1539293 зазначено відповідача ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до наданого позивачем розрахунком (а.с.11-18) заборгованість відповідача становить 24686,14 грн, яка складається з:

- заборгованості за тілом кредиту – 7948 грн;

- заборгованості за відсотками – 16738,14 грн.

Відповідачем на погашення заборгованості сплачено 15827,74 грн, а саме 20 грудня 2019 року – 2804,76 грн, 19 січня 2020 року – 4293 грн, 18 лютого 2020 року – 4295 грн, 23 березня 2020 року – 4434,98 грн (а.с.11-18).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що Договір №1539293 від 23 листопада 2019 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України судом враховуються висновки Верховного Суду у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 16738,14 грн суд зазначає наступне.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.2. Договору №1539293 від 23 листопада 2019 року визначено строк кредиту – 30 днів, тобто з 23 листопада 2019 року до 23 грудня 2019 року. Таким чином, кредитор має право на нарахування відсотків лише протягом строку дії договору, а саме до 23 грудня 2019 року.

В той же час позивачем наданий розрахунок заборгованості за відсотками, який виконаний за період з 23 листопада 2019 року по 06 грудня 2020 року та з якого вбачається, що відсотки нараховувались відповідачу до 21 липня 2020 року включно, тобто після закінчення строку дії кредитного договору.

З наведеного слідує, що кредитор не мав права після закінчення строку дії кредитного договору (з 24 грудня 2019 року) нараховувати відповідачу заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 13504,08 грн (16738,14 (заборгованості за відсотками пред`явлена позивачем) -3234,06 (заборгованість за відсотками, нарахована в межах строку дії кредитного договору)).

Матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

Оскільки належних доказів про продовження кредитного договору матеріали справи не містять, а тому нарахування процентів після спливу цих строків є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу заборгованість за тілом кредиту 7948 грн та за процентами у сумі 3234,06 грн, що разом складає 11182,06 грн.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем на погашення заборгованості сплачено 15827,74 грн, а саме 20 грудня 2019 року – 2804,76 грн, 19 січня 2020 року – 4293 грн, 18 лютого 2020 року – 4295 грн, 23 березня 2020 року – 4434,98 грн (а.с.11-18).

Оскільки відповідач поза всяким розумним сумнівом вже вніс на погашення заборгованості за вказаним кредитним договором суму коштів у розмірі, що перевищує встановлену судом заборгованість за кредитним договором, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Бажан В.П. також просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 3500 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано: копію ордеру на представлення інтересів відповідача адвокатом Бажаном В.П.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року; копію додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року; копію акта приймання-передачі від 26 грудня 2025 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг складає 3500 грн; копію платіжної інструкції на суму 3500 грн (а.с.86-94).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача не надходило.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог було відмовлено, з позивача слід стягнути понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ідентифікаційний код 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий