Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №208/15903/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/15903/24

провадження № 2/208/3560/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що укладено кредитні договори:

- 04.09.2020 року кредитний договір №2001674775901 видано кредит у сумі 50 000 грн.;

- 29.10.2021 року кредитний договір №1010275413 видано кредит у сумі 70 000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 06.10.2024 склала:

1) по кредитному договору від 04.09.2020 року № 2001674775901 – 79028,70 грн., з яких: 48323,55 грн. - заборгованість за кредитом; 30705,15 грн. – заборгованість за процентами.

2) по кредитному договору від 29.10.2021 року №1010275413 – 95 166,19 грн., з яких: 64 167,20 грн. – заборгованість за кредитом; 17,14 грн. – заборгованість за процентами; 30 981,85 грн. – заборгованість за комісією.

Тобто, загальна заборгованість за по вищевказаним кредитним договорам станом на 06.10.2024 рік склала 174 194,89 грн.

Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, однак у наданий строк заборгованість відповідачем не була погашена.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 174 194,89 грн. за кредитним договором та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , надала суду заперечення разом із заявою про перегляд заочного та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача, зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач заперечує проти стягнення процентів та комісій, посилаючись на положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначається, що на період дії особливого періоду для відповідних категорій військовослужбовців не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом, крім передбачених законом винятків. Відповідач вважає, що зазначена норма підлягає застосуванню до його кредитних зобов`язань незалежно від обізнаності банку про його статус військовослужбовця.

Окремо заперечується правомірність стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Вказується, що банком не конкретизовано, які саме послуги надавалися відповідачу за таку комісію, а також не надано належних доказів переліку та фактичного надання відповідних додаткових чи супутніх послуг. У зв`язку з цим відповідач посилається на положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів» і вважає відповідні умови кредитного договору несправедливими та такими, що створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

Зокрема, звертається увага на значний розмір заявленої комісії порівняно із сумою кредиту та відсутність у матеріалах справи належного опису послуг, за які така комісія стягувалася. Відповідач вважає, що положення щодо сплати комісії не можуть бути підставою для стягнення відповідних сум.

Крім того, у запереченнях заявлено аргумент щодо порушення банком правил об`єднання позовних вимог. Позивач об`єднав в одній позовній заяві вимоги, що виникли з двох різних кредитних договорів, які мають самостійні підстави виникнення, різні умови, розміри та порядок виконання зобов`язань. На думку відповідача, такі вимоги не пов`язані між собою ані підставами виникнення, ані доказами та не є основною і похідною вимогами. У зв`язку з цим зазначається про порушення вимог щодо об`єднання позовних вимог.

В судове засідання представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Бундюк Є.В., в судове засідання не з`явились, були повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомили.

Ухвалою суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» задоволено.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відкрито провадження за заявою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м.Кам`янського від 14 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року скасовано заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2025 року та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази та наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 29.10.2021 року АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 підписано заяву № 1010275413 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з якою визначено суму кредиту 70 000,00 грн., процентну ставку 0,01 % річних, комісію за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 % та строк кредитування 24 місяці.

Також 29.10.2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено кредитний ліміт у розмірі 70 000 грн., строк кредитування 24 місяці, процентну ставку 0,01 % річних та щомісячну комісію за обслуговування кредиту 2,99 %.

Крім того, 01.04.2019 року АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 підписано заяву № 2001674775901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок та надати кредитну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн.

04.09.2020 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн., строк кредитування 12 місяців та процентну ставку 47,88 % річних.

Таким чином, факт існування між сторонами кредитних правовідносин суд вважає доведеним.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим право кредитодавця на одержання процентів не є абсолютним та підлягає реалізації з урахуванням спеціальних норм законодавства, що встановлюють гарантії для окремих категорій позичальників.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, відповідно до довідки від 25.12.2025 року №8679, зазначається, що молодший сержант ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з 28.02.2022 року по теперішній час, видана командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 .

Також, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 15 липня 2015 року видане Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 .

Надано довідку № 1590 від 10.09.2020 року про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Зазначена довідка видана ОСОБА_1 та підтверджує, що він дійсно в період з 18.06.2020 року по 31.08.2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, а також у забезпеченні їх здійснення.

Підставою для участі зазначено Наказ Командувача об`єднаних сил від 02.07.2020 року № 162. Довідку видано тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для визначених законом категорій військовослужбовців під час дії відповідного особливого періоду не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками.

Таким чином, за наявності передбачених законом умов проценти за користування кредитом за відповідний період не підлягають нарахуванню, а отже, не можуть бути предметом стягнення з військовослужбовця.

При цьому застосування зазначеної законодавчої гарантії не ставиться в залежність від обізнаності кредитодавця про статус позичальника або від попереднього повідомлення банку про проходження позичальником військової служби.

Суд також враховує, що положення пункту 15 статті 14 зазначеного Закону не звільняють військовослужбовця від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту, а встановлюють спеціальну гарантію саме щодо ненарахування процентів, штрафних санкцій та пені у визначений законом період.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитні договори № 2001674775901 та № 1010275413 належать до передбачених законом винятків, на які відповідна гарантія не поширюється.

Отже, проценти за користування кредитом, нараховані за період, протягом якого відповідач належав до категорії військовослужбовців, на яку поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не підлягають стягненню.

Позивачем не надано належного деталізованого розрахунку, який дозволяв би суду встановити, за які саме періоди та в якому розмірі були нараховані заявлені до стягнення проценти, а також відокремити нарахування за період, протягом якого на відповідача поширювалася зазначена законодавча гарантія, від можливого періоду, протягом якого така гарантія не діяла.

За таких обставин заявлені до стягнення 30 705,15 грн. процентів за кредитним договором № 2001674775901 та 17,14 грн. процентів за кредитним договором № 1010275413 не можуть бути стягнуті з відповідача.

Крім того, навіть поза межами застосування пункту 15 статті 14 Закону позивачем не надано достатнього обґрунтування періоду та порядку формування зазначених сум процентів, що також виключає можливість їх стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідача 30 981,85 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд зазначає, що сам факт наявності у договорі умови про сплату комісії не є безумовною підставою для стягнення будь-якої суми, визначеної кредитодавцем у розрахунку заборгованості.

Позивач повинен довести правову та фактичну підставу нарахування комісії, період її нарахування, базу, з якої здійснювався розрахунок, правильність відповідного розрахунку, а також конкретний зміст послуг, за надання яких така комісія справлялася.

З матеріалів справи не вбачається належного та зрозумілого розрахунку суми комісії у розмірі 30 981,85 грн., який дозволяв би суду перевірити її формування та встановити, за які саме періоди і за які конкретні послуги вона нарахована.

Позивачем не доведено, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 30 981,85 грн є платою саме за конкретні, фактично надані відповідачу послуги, які мають самостійний характер та є відмінними від дій, що кредитодавець зобов`язаний здійснювати у зв`язку з укладенням, обслуговуванням та виконанням кредитного договору.

Саме по собі передбачення договором обов`язку позичальника сплачувати комісію не є достатньою правовою підставою для її стягнення. Позивач, як кредитодавець, відповідно до загальних правил доказування повинен був довести не лише наявність відповідної договірної умови, а й правову та фактичну підставу нарахування комісії, конкретний зміст послуг, за які вона справлялася, період та порядок її нарахування, розмір відповідної плати, а також факт фактичного надання таких послуг відповідачу.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяли встановити, які саме конкретні послуги були фактично надані відповідачу в рахунок спірної комісії, коли та в якому обсязі вони надавалися, якою була їх фактична вартість та яким чином сформовано заявлену до стягнення суму 30 981,85 грн.

При цьому суд першої інстанції сам встановив, що позивачем не надано належного та зрозумілого розрахунку спірної комісії, який дозволяв би перевірити її формування та встановити періоди її нарахування і конкретні послуги, за які вона була нарахована.

Крім того, при вирішенні питання про можливість стягнення спірних платежів суд мав врахувати особливий правовий статус відповідача як військовослужбовця.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для визначених законом категорій військовослужбовців у період дії відповідних законодавчо встановлених гарантій не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, з урахуванням встановлених законом винятків.

Отже, з огляду на встановлений судом статус відповідача як військовослужбовця, позивач мав довести не лише факт існування договірної умови про сплату комісії, а й наявність правових підстав для її нарахування та стягнення саме у спірному періоді, з урахуванням спеціальних гарантій, установлених законом для відповідної категорії позичальників.

При цьому суд повинен був встановити правову природу спірної комісії та перевірити, чи не є вона фактично платою за користування кредитом або платежем, пов`язаним із виконанням кредитодавцем власних обов`язків за кредитним договором. Формальне найменування платежу як «комісії за обслуговування кредитної заборгованості» саме по собі не визначає його правової природи.

За відсутності доказів конкретних фактично наданих відповідачу послуг, їх змісту, обсягу, вартості та факту отримання таких послуг відповідачем, а також за відсутності належного розрахунку спірної комісії, позивач не довів правових і фактичних підстав для її стягнення.

Таким чином, вимога про стягнення 30 981,85 грн комісії є необґрунтованою та не підтверджена належними і допустимими доказами, а тому в її задоволенні має бути відмовлено.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кредитні кошти на умовах, установлених договором.

Застосування до відповідача пільги щодо ненарахування процентів не звільняє його від обов`язку повернути фактично отриману та непогашену суму кредиту.

Разом з тим суд не може обмежитися лише посиланням на розрахунок кредитодавця, а повинен перевірити його обґрунтованість, відповідність умовам укладених договорів та наданим доказам.

Щодо договору № 2001674775901 позивач посилається на кредит у сумі 50 000 грн., тоді як із наданої заяви та паспорта споживчого кредиту вбачається кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн.

Належних доказів погодження сторонами збільшення кредитного ліміту за договором № 2001674775901 з 30 000 грн. до 50 000 грн. матеріали справи не містять.

Водночас сам факт виникнення кредитних правовідносин відповідачем не спростований, а надані матеріали справи містять дані про наявність непогашеної основної заборгованості.

За кредитним договором № 2001674775901 позивач визначив залишок основної заборгованості у розмірі 48 323,55 грн.

За кредитним договором № 1010275413 позивач визначив залишок основної заборгованості у розмірі 64 167,20 грн.

Належних доказів погашення зазначених сум відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним обов`язок відповідача повернути основну суму непогашеної кредитної заборгованості у загальному розмірі: 48 323,55 грн. + 64 167,20 грн. = 112 490,75 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення основної суми кредитної заборгованості у розмірі 112 490,75 грн.

У задоволенні вимог про стягнення 30 705,15 грн. процентів за кредитним договором № 2001674775901, 17,14 грн. процентів за кредитним договором № 1010275413 та 30 981,85 грн. комісії слід відмовити.

Посилання представника відповідача на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до статті 188 ЦПК України позивач вправі об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Спірні вимоги виникли між тими самими сторонами та стосуються кредитних правовідносин між банком і одним і тим самим позичальником. Їх спільний розгляд не перешкоджає встановленню фактичних обставин справи та не утруднює її вирішення.

Крім того, питання дотримання правил об`єднання позовних вимог саме по собі не є підставою для відмови у позові по суті заявлених вимог.

За таких обставин підстав для задоволення відповідного заперечення відповідача суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1564,32 грн. (2422,40*112 490,75: 174 194,89).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 638, 640, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 175, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, заборгованість за кредитним договором № 2001674775901 у розмірі 48 323 (сорок вісім тисяч триста двадцять три) гривні 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, заборгованість за кредитним договором № 1010275413 у розмірі 64 167 (шістдесят чотири тисячі сто шістдесят сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, судовий збір у розмірі 1 564 (одна тисяча п`ятсот шістдесят чотири) гривні 32 копійок.

Усього: 114 055 (сто чотирнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 07 копійок.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач – Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4.

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Похваліта С. М.