Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №212/13915/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13915/26

2/212/8478/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання – Хімченко А.В., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (далі – ТОВ “ФК “ЄАПБ”) звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого посилались на те, що 13 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Манівео Швидка Фінансова допомога” (далі - ТОВ “Манівео Швидка Фінансова допомога” та відповідачем було укладено кредитний договір № 482071835. 28 листопада 2018 року між ТОВ “Манівео Швидка Фінансова допомога” та ТОВ “Таліон Плюс” було укладено договір факторингу № 28/1118-01. 03 січня 2019 року між ТОВ “Таліон Плюс” та ТОВ “ФК “ЄАПБ” укладено договір факторингу № 20190103, за умовами якого ТОВ “ФК “ЄАПБ” приймає права вимоги відповідно до реєстру боржників. Так, за реєстром боржників ТОВ “ФК “ЄАПБ” набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним з відповідачем у розмірі 14245 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9245 грн. - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання прав грошової вимоги позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Враховуючи викладене, просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14245 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу надіслано копію ухвали про відкриття провадження, а копія позовної заяви з доданими до неї документами була направлена на адресу відповідача позивачем на виконання вимог абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, проте відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін, до суду не направляла.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 травня 2019 року між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога” та відповідачем укладено кредитний договір № 482071835, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору (а.с.7-8).

Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів. Кредит надається стоком на 30 (тридцять) днів (п.1.2-1.3 договору).

Згідно п.1.4-1.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,63 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом («Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. З врахуванням положень п.1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 594,95 % річних. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно Графіку розрахунків, що є Додатком до договору № 482071835 від 13 травня 2019 року, сторони погодили Графік розрахунків: термін платежу – 12 червня 2019 року, сума кредиту – 5000 грн., нараховані проценти – 2445 грн. та до сплати (разом) – 7445 грн. (а.с.8 зворот).

Згідно довідки ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога”, на виконання кредитного договору № 482071835 від 13 травня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога”, останнім ініційовано платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції: надавач платіжних послуг платника – АТ КБ “Приватбанк”, надавач платіжних послуг отримувача – АТ КБ “Приватбанк”, особа платника – ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога”, особа отримувача – ОСОБА_1 , рахунок платника – НОМЕР_1 , транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу – НОМЕР_2 , платіжна картка отримувача – НОМЕР_3 з терміном дії по вересень 2022 року, сума платіжної операції – 5000 грн., дата ініціювання та завершення платіжної інструкції – 13 травня 2019 року з 16.17 години до 16.18 години (а.с.13).

Згідно платіжного доручення від 13 травня 2019 року, ТОВ“Манівео швидка фінансова допомога” перераховано грошові кошти у загальному розмірі 5000 грн. шляхом зарахування на картку № НОМЕР_3 (отримувач ОСОБА_1 ) (а.с.12).

Відповідно до Витягу прав вимоги № 40 від 20 серпня 2019 року ТОВ “Таліон Плюс” отримало право вимоги до відповідача за договором № 482071835 від 13 травня 2019 року у розмірі 13610 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 8610 грн. – заборгованість по процентам (а.с.14).

03 січня 2019 року між ТОВ “Таліон Плюс” та ТОВ “ФК “ЄАПБ” укладено Договір факторингу № 20190103 (а.с.15).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 26 грудня 2019 року ТОВ “ФК “ЄАПБ” отримало право вимоги до відповідача за договором № 482071835 від 13 травня 2019 року у розмірі 14245 грн., з яких: 5000 грн. – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 9245 грн. – заборгованість по процентам (а.с.16).

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наданими позивачем доказами підтверджено, що між ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога” та відповідачем укладено електронний кредитний договір з використанням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором та відповідно наявність кредитних правовідносин між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога” відступило ТОВ “Таліон Плюс”, ТОВ “Таліон Плюс” відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань (включаючи проценти, пеню та інші платежі) за кредитним договором № 482071835 від 13 травня 2019 року.

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Всупереч вказаних вимог закону, відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, умовами кредитного договору № 482071835 від 13 травня 2019 року передбачено, що строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач окрім заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн., також просив також стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в розмірі 9245 грн.

Проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості за відсотками саме у заявленому розмірі, при цьому доданий позивачем розрахунок заборгованості не містить жодної інформації щодо розміру застосованої відсоткової ставки, натомість містить лише суми в гривневому еквіваленті. При цьому, сума нарахованої заборгованості за відсотками становить 8610 грн., в той час як згідно змісту позову позивач просить стягнути іншу суму 9245 грн. яку суд вважає необґрунтованою та недоведеною належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги умови кредитного договору, узгоджені сторонами та Графік розрахунків та за якими відповідач зобов`язався повернути кредит у загальному розмірі 7445 грн., з яких: 5000 грн. – сума кредиту, 2445 грн. – проценти за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1391,48 грн., виходячи з розрахунку (7445 грн. * 2662,40 грн. / 14245 грн.).

Керуючись ст.ст.207, 526, 549, 625, 626, 628, 629, 634, 938, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” заборгованість за кредитним договором № 482071835 від 13 травня 2019 року у загальному розмірі 7445 (сім тисяч чотириста сорок п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1391 (одна тисячу триста дев`яносто одну) гривню 48 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”, код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко