Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №211/6824/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6824/26

Провадження № 2/211/5376/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

( заочне )

09 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіної Є.А.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» кредитним договором № 195831 від 12.08.2025 у сумі 22 556,99 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про отримання на підставі укладеного кредитного договору відповідачем грошових коштів в погодженій умовами договору сумі в розмірі 13 514,00 грн. Однак умови договору належним чином відповідач не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається із 13 514,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 8 441,99 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 601,00 грн. – комісія. Зазначено про укладення між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 195831 від 12.08.2025. Тому оскільки умови кредитного договору відповідачем виконувались неналежним чином, кредит та відсотки у встановлені договором строки не сплачені, з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити вимоги, стягнувши заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та комісії.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток та судових викликів-повідомлень.

Згідно прохальної частини позовної заяви, представник позивача Кукса К.О. просить розглянути справу за відсутності представника, наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 не повідомила причини неявки, відзиву на позов не подала.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із статтею 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 12 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 195831 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як позичальнику, надано кредит на суму 13 514,00 грн. у наступному порядку: у розмірі 10 000,36 грн. на № рахунку/картки позичальника у національній валюті; у розмірі 3 513,64 грн. шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою п. 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних.

Тип процентної ставки – фіксована.

Комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн., що нараховується одноразово за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту.

Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 12.08.2025.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 31300,48% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 25 476,63 грн.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, стороною позивача надано до суду копії кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, довідку щодо ідентифікації позичальника, платіжний документ про перерахування на платіжну картку відповідача суми в розмірі 13 514,00 грн., що не спростовано ним у судовому засіданні.

Крім того, на виконання ухвали суду, банком-емітентом АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено факт зарахування на належну ОСОБА_1 банківську картку кредитних коштів в сумі 10 000,36 грн. та надано виписку по рахунку, що є належним та допустимим доказом у справі, оскільки підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24), тощо.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», як фактором, було укладено договір факторингу № 10102025, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, TOB «Юніт Капітал» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 195831 від 12.08.2025, що підтверджується також витягом з додатку до договору факторингу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, банком узгоджений з відповідачем, як клієнтом послуг, розмір встановленої комісії за надання та обслуговування кредиту, що підтверджується наданим до суду кредитним договором та не оспорюється відповідачем.

Разом з тим, умовами договору № 195831 від 12.08.2025 передбачено одноразово комісію лише за видачу кредиту в сумі 3 513,64 грн. (п. 2.5 договору), які згідно п. 2.2.1 договору входить до тіла кредиту і ця сума пред`явлена уже кредитором до стягнення: 10 000,36 грн. (тіло кредиту) + 3 513,64 грн. (комісія) = 13 514,00 грн.

Правова природа підстав нарахування комісії двічі на місяць по 100 грн., згідно наданого суду розрахунку, суду не відома, оскільки умовами кредитного договору додаткова комісія не передбачена, текст позовної заяви пояснень з цього приводу не містить.

Суд також приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду. викладену у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), згідно якої «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому вимога про стягнення комісії в сумі 601,00 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором № 195831 від 12.08.2025, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 21 955,99 грн., з яких:

- 13 514,00 грн. – заборгованість по кредиту,

- 8 441,99 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Розміри кредитної заборгованості та її складові відповідачка не спростувала, контррозрахунку боргу не надала.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлена про дату слухання справи відповідачка відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надала, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 662,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати пропорційно розміру задоволених вимог: 21 955,99 грн. * 2 662,40 грн. / 22556,99 грн. = 2 591,46 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги з додатковою угодою до нього та акту прийому-передачі наданих послуг з розрахунком послуг наданої правничої допомоги.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу та часткове задоволення позовної заяви, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з доведенням їх не співмірності в цій частині, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування стороні позивача витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 274, 280-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333), заборгованість за укладеним з ТОВ «ФК «Кредіплюс» кредитним договором № 195831 від 12.08.2025 у сумі 21 955 (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 99 коп., з яких: 13 514 (тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп. – заборгованість по кредиту, 8 441 (вісім тисяч чотириста сорок одна) гривня 99 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 591 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна) гривня 46 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 6 813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) гривень 49 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко