Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №518/1349/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

09.10.2026Справа №: 518/1349/26 Провадження № 2/518/834/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в залі судових засідань в селищі Ширяєве Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зменшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані істотною зміною матеріального стану позивача. Зазначає, що наразі проходить військову службу, під час якої захворів, переніс оперативні втручання та потребує подальшого лікування. На думку позивача, захворювання призвело до зниження його доходів і виникнення значних витрат на лікування, що ускладнює виконання зобов`язань зі сплати аліментів.

Вказує, що перебував у шлюбі з відповідачем, у якому народилася спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої з нього стягуються аліменти. Розмір зазначених аліментів є предметом цього спору.

З огляду на викладене позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року продовжено процесуальний строк для усунено недоліків позовної заяви.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Фарина Л.В. подала до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, подала відзив на позовну заяву, у якому просила розглянути справу за її відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів погіршення його матеріального становища чи наявності інших обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України.

Ухвалення рішення відкладено до 09.10.2026 року.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 23.08.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 , укладено шлюб, зареєстрований Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.08.2023 року.

Сторони мають спільну дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Ширяївського районного суду Одеської області від 20.05.2024 року у справі № 518/1018/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 призваний на військову службу.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 9275 від 07.12.2023 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 у званні солдата. До Збройних Сил України призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 у вересні 2023 року. За висновком військово-лікарської комісії позивач придатний до військової служби, за винятком служби у високомобільних десантних військах та морській піхоті. Зазначено, що захворювання не пов`язані з проходженням військової служби.

Згідно з направленням на реабілітаційне лікування № 1479/11/5245 від 30.10.2024 року, виданим військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_1 направлено на реабілітаційне лікування.

Відповідно до направлення № 2371 від 07.11.2025 року ОСОБА_1 направлено до лікувального закладу військової частини НОМЕР_6 .

Згідно з довідкою №17572/р від 01.12.2025, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в реабілітаційному відділенні КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР у період із 25.11.2025 року по 01.12.2025 року.

Як убачається з медичної картки № 5776/3, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.11.2025 року по 01.12.2025 року у зв`язку зі збереженням больового синдрому та пройшов курс лікування. У медичній документації зазначено діагноз: ДДУХ ПВХ, грижі дисків L3–L4, L4–L5, L5–S1 з обох сторін, вертеброгенна білатеральна люмбоішалгія, больовий і м`язово-тонічний синдром, хронічний рецидивуючий перебіг.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так само і положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Виходячи з предмету позову, суду слід керуватися частиною першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, згідно яких держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ч. 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ч. 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги проходженням військової служби, наявністю захворювання, проведеними трьома операціями, необхідністю лікування та пов`язаними із цим витратами, які, на його думку, впливають на можливість належного виконання обов`язку з утримання дитини.

Надані медичні документи підтверджують проходження позивачем лікування у відповідні періоди, однак не містять відомостей про погіршення стану його здоров`я порівняно зі станом на час визначення розміру аліментів, впливу такого погіршення на його працездатність та можливість отримувати грошове забезпечення в попередньому розмірі.

Доказів понесення конкретних витрат на лікування, які істотно вплинули на матеріальне становище позивача, також не надано.

При цьому суд ураховує, що позивач проходить військову службу, однак матеріали справи не містять відомостей про розмір його грошового забезпечення, його зміну після визначення розміру аліментів, а також інших даних, які дозволили б об`єктивно оцінити його актуальне матеріальне становище та співвіднести його з обсягом аліментних зобов`язань.

Разом із тим позивачем не надано належних і достатніх доказів на підтвердження зменшення його доходів унаслідок захворювання або лікування, розміру понесених ним витрат на лікування, реабілітацію чи придбання лікарських засобів, а також інших обставин, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального становища порівняно з тим, яке існувало на час визначення розміру аліментів.

Матеріали справи також не містять належних доказів того, що стан здоров`я позивача призвів до втрати працездатності, зменшення розміру його грошового забезпечення або виникнення інших об`єктивних перешкод для сплати аліментів у раніше визначеному розмірі. Натомість згідно з довідкою військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, за винятком служби у високомобільних десантних військах та морській піхоті.

Позивачем не надано доказів зменшення його грошового забезпечення чи інших доходів. Наявність захворювання та потреба в лікуванні заслуговують на увагу суду, однак за відсутності доказів їх впливу на матеріальне становище позивача не можуть бути достатньою підставою для зменшення розміру аліментів.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що аліменти стягуються на утримання малолітньої дитини, яка має право на належне матеріальне забезпечення, необхідне для її фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття є безумовним і не залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі та чи проживають вони разом із дитиною.

Відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини та статті 182 СК України під час вирішення спору суд зобов`язаний ураховувати найкращі інтереси дитини, її потреби, а також матеріальне становище платника аліментів та інші обставини, що мають істотне значення.

Зменшення розміру аліментів із 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача призведе до зменшення обсягу коштів, які спрямовуються на утримання дитини. За відсутності належного підтвердження істотного погіршення матеріального становища позивача таке зменшення не може бути виправдане лише посиланням на стан його здоров`я та проходження військової служби.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача покладено обов`язок довести наявність обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення раніше визначеного розміру аліментів.

Однак позивач не довів належними та допустимими доказами, що після визначення розміру аліментів відбулися такі зміни його матеріального становища або стану здоров`я, які об`єктивно обґрунтовують зменшення аліментних зобов`язань. Доводи позивача не підтверджені достатніми доказами, які б давали підстави для висновку про необхідність зміни встановленого розміру аліментів.

Суд також бере до уваги заперечення відповідача, яка у відзиві зазначила про відсутність доказів погіршення матеріального становища позивача та обставин, що унеможливлюють виконання судового наказу в частині стягнення аліментів. Наведені заперечення узгоджуються з установленими судом обставинами та матеріалами справи.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження №61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 (провадження №61-5168св24).

Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст.4,12,89,141,247,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя А.В. Гуржій