Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №505/3783/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 505/3783/25

Провадження № 2/521/6296/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді — Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання — Должненко В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог та позиція Позивача

У жовтні 2025 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі – АТ «Сенс Банк», Позивач) до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 09.07.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та Відповідачем, шляхом підписання електронним цифровим підписом в Інтернет-сервісі «My Alfa-bank», було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. За умовами угоди Відповідачу встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 37 400,00 грн із процентною ставкою 37,00 % річних.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти. Проте Відповідач належним чином зобов`язання з повернення коштів не виконала, у зв`язку з чим станом на день подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 109 414,65 грн, з яких: 65 707,41 грн — прострочене тіло кредиту; 43 707,24 грн — відсотки за користування кредитом.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати: 2 422,40 грн судового збору та 9 189,05 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач позовні вимоги визнала частково (лише в сумі 27 873,35 грн), а в решті позову просила відмовити з огляду на таке.

Представник Відповідача наголошує, що в матеріалах справи відсутня підписана Відповідачем Оферта з узгодженими істотними умовами. Наявний Паспорт споживчого кредиту, відповідно до практики Верховного Суду (справа №393/126/20), не є договором, а Акцепт підписаний виключно представником Банку. Оскільки письмова форма договору з узгодженням конкретних умов (зокрема, щодо відсотків та комісій) не дотримана, Позивач має право стягувати лише фактично отримані та неповернуті кошти згідно з випискою по рахунку, що з урахуванням контррозрахунку становить 27 873,35 грн.

Відповідач є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу та є учасником бойових дій. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», починаючи з 18.05.2024 року, на неї поширюється пільга у вигляді звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.

Згідно з Паспортом кредиту, строк кредитування становив 12 місяців (до 09.07.2022). Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (справи №444/9519/12, №149/1499/18), представник Відповідача зазначає, що право банку нараховувати договірні відсотки припиняється зі спливом строку кредитування, а тому подальші нарахування є неправомірними.

Включені до розрахунку банку суми «Комісія РКО» та «Овердрафт» не були погоджені сторонами. Більше того, комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту є нікчемною згідно зі сталою практикою Верховного Суду (справа №168/349/20), оскільки банк не має права встановлювати плату за послуги, які є його обов`язком.

Представник Відповідача вказує на завищений та недоведений характер заявлених Позивачем витрат на правничу допомогу (зокрема, «гонорар успіху» у відсотках від нестягнутої суми та плата за отримання рішення). Просить зменшити їх розмір. Натомість, Відповідачем заявлено вимогу про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу адвоката Яреська Т.В. в розмірі 8 198,30 грн (пропорційно до суми вимог, у задоволенні яких Відповідач просить відмовити).

ІІІ. Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2025 року справу за підсудністю передано до Хаджибейського районного суду міста Одеси.

15.01.2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси (суддя Леонов О.С.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.02.2026 року Хаджибейським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено у повному обсязі.

29.04.2026 року представник Відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на неповідомлення Відповідача про розгляд справи та наявність істотних доказів, що спростовують позовні вимоги.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.05.2026 року заяву Відповідача задоволено, заочне рішення від 24.02.2026 року — скасовано. Справу призначено до нового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.05.2026 року представник Відповідача подав відзив на позовну заяву, контррозрахунок заборгованості, а також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, разом із доказами їх понесення.

29.05.2026 року представник Відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, що підтверджують сімейний стан Відповідача та проходження військової служби її чоловіком (свідоцтво про шлюб, копія військового квитка та посвідчення УБД). Суд долучив зазначені докази до матеріалів справи.

15.06.2026 року представник Позивача подав Письмові пояснення на відзив, у яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначив, що відсутність паперового договору спростовується конклюдентними діями Відповідача (частковою оплатою та використанням коштів), що свідчить про акцепт умов Договору про банківське обслуговування.

16.06.2026 року представником Відповідача подано Заперечення на письмові пояснення Позивача, в яких наголошено, що часткова оплата боргу не свідчить про погодження незаконних умов щодо нарахування підвищених відсотків поза межами строку кредитування та нікчемних комісій РКО.

12.08.2026 року представник Позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити за наявними матеріалами.

Представник Відповідача також звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував частково, просив ухвалити рішення з урахуванням поданого відзиву та контррозрахунку.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Зважаючи на клопотання представників обох сторін, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що 09.07.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (назву якого змінено на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, на підставі яких відповідачу було відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт. Згідно з наданою позивачем випискою по рахунку № НОМЕР_1 , відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала розрахункові операції та частково вносила кошти на погашення заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України імперативно визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, та якщо він підписаний його стороною (ст. 207 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення відсотків, позивач надав суду: Довідку про систему гарантування вкладів, Паспорт споживчого кредиту та Акцепт пропозиції.

Суд відхиляє ці документи як належні докази узгодження істотних умов кредитного договору (розміру відсоткової ставки, комісій, строків), оскільки матеріали справи не містять Оферти, підписаної відповідачем (ані власноруч, ані шляхом накладення електронного підпису/одноразового ідентифікатора), в якій би ОСОБА_1 пропонувала банку укласти договір на умовах, викладених у непідписаному нею Акцепті.

Щодо наданого Паспорта споживчого кредиту, суд враховує правовий висновок Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20, згідно з яким паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження виконання банком переддоговірного обов`язку щодо інформування споживача. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та погодження його умов, оскільки в ньому не відбувається фіксація волі сторін.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та часткове погашення боргу відповідачем підтверджують автоматичне погодження нею всіх умов (в тому числі щодо відсотків та комісій). Часткова оплата підтверджує лише факт отримання коштів, але не замінює письмової форми договору щодо істотних умов, як того вимагає ст. 1055 ЦК України.

Водночас, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, договір не можна вважати неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами. За відсутності належних доказів погодження умов кредитування у письмовій формі, банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідачки лише фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів (тіла кредиту).

Суд бере до уваги обґрунтований контррозрахунок відповідача, складений на підставі банківської виписки. Встановлено, що за період користування карткою відповідач зняла кредитні кошти на суму 37 945,65 грн та внесла на рахунок власні кошти у розмірі 10 072,30 грн. Оскільки правові підстави для списання банком відсотків та комісій відсутні, всі внесені відповідачем кошти мають зараховуватися виключно в рахунок погашення тіла кредиту.

Таким чином, розмір неповернутого тіла кредиту, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 27 873,35 грн. Відповідач цю суму визнає. В частині стягнення решти заявленого позивачем тіла кредиту (понад 27 873,35 грн), яке утворилося за рахунок незаконного включення до основного боргу списаних комісій («Комісія РКО») та овердрафтів, суд відмовляє.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 43 707,24 грн та комісій, суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.

По-перше, щодо доводів банку про укладення кредитного договору за допомогою електронного підпису (СМС-пароля).

Суд надає критичну оцінку твердженням позивача про те, що Відповідач погодила всі умови кредитування шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «2393».

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 761/28354/15-ц).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Судом встановлено, що матеріали справи містять лише підписані вказаним одноразовим ідентифікатором Довідку про систему гарантування вкладів та Паспорт споживчого кредиту. Водночас позивач не надав суду Оферти, Анкети-заяви чи тексту самого Договору про банківське обслуговування, які б містили істотні умови кредитування (зокрема, чітко визначену відсоткову ставку) та містили б підпис Відповідача, накладений за допомогою вказаного чи будь-якого іншого електронного ідентифікатора. Ознайомлення з паспортом кредиту є лише виконанням переддоговірного обов`язку банку. Відтак, позивачем не доведено факту досягнення згоди щодо обов`язку зі сплати відсотків у заявленому розмірі, що є самостійною підставою для відмови у їх стягненні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформулювала сталий правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після спливу цього строку права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно з Паспортом споживчого кредиту, наданим самим позивачем, строк кредитування становив 12 місяців (тобто до 09.07.2022 року). Матеріали справи не містять доказів пролонгації дії кредитної лінії у встановленому законом порядку. Відтак, нарахування банком відсотків поза межами погодженого 12-місячного строку кредитування є безпідставним.

Також, суд враховує імперативні норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до частини 15 статті 14 вказаного Закону (у редакції, що набрала чинності 18.05.2024), дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Належними та допустимими доказами (копією свідоцтва про шлюб, копією військового квитка із службовими відмітками та посвідченням учасника бойових дій) підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, на якого поширюються зазначені гарантії. Відповідно, нарахування позивачем будь-яких відсотків Відповідачу у період дії вказаної пільги прямо суперечить вимогам закону.

Щодо стягнення сум «Комісії РКО» (розрахунково-касове обслуговування) та овердрафту, суд зазначає наступне. Відповідно до частин 6, 7 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223ск21) дійшов висновку, що дії банку з розрахунково-касового обслуговування кредиту є його власними зобов`язаннями, визначеними законом, а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Умови договору, якими передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, суперечать положенням статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними. Оскільки банк безпідставно списував з рахунку відповідача комісії за РКО та несанкціонований овердрафт за відсутності підписаної оферти та належного погодження цих умов, такі суми підлягають вирахуванню із загального розміру заборгованості та не підлягають стягненню.

Чи були порушені права, за захистом яких мало місце звернення до суду

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судом встановлено, що майнове право АТ «Сенс Банк» було порушене відповідачем виключно в частині неповернення фактично отриманих кредитних коштів.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц), виписка з рахунку клієнта є належним і допустимим доказом, який підтверджує наявність заборгованості за кредитом та її розмір. Надана позивачем виписка по рахунку та проведений на її підставі контррозрахунок підтверджують, що відповідач фактично використала кредитні кошти банку, і різниця між знятими та внесеними коштами становить 27 873,35 грн. Саме в цій частині порушене право банку на повернення наданої позики (тіла кредиту) підлягає судовому захисту. У решті заявлених вимог позивач діяв з перевищенням своїх суб`єктивних цивільних прав, нараховуючи платежі всупереч закону та без належного договірного узгодження, тому в цій частині порушення прав позивача відсутнє.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено на суму 27 873,35 грн із заявлених 109 414,65 грн, що становить 25,47 % від ціни позову. У задоволенні позову відмовлено на 74,53 %.

Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 616,98 грн (2 422,40 грн х 25,47 %). Щодо витрат банку на професійну правничу допомогу, суд визнає обґрунтованими та доведеними лише витрати на складання позовної заяви (375 грн). Вимоги про стягнення «гонорару успіху» (7,85 % від стягнутої суми) та плати за «отримання рішення суду» (225 грн) не підлягають задоволенню, оскільки отримання судового рішення не є самостійною правничою послугою в розумінні статті 137 ЦПК України, а відсоткова винагорода до моменту реального стягнення коштів не є фактично понесеною витратою у справі. Відтак, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь банку стягується 95,51 грн (375 грн х 25,47 %).

Представником Відповідача подано заяву та докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн (договір, детальний опис робіт, акт приймання-передачі, розрахункова квитанція). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19) чітко зазначив, що положення частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України покладають саме на іншу сторону обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та доведення їх неспівмірності. Відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат виключає можливість суду самостійно (з власної ініціативи) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки АТ «Сенс Банк» відповідного клопотання про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу не заявляло та їх неспівмірність не доводило, суд здійснює розподіл заявленої суми за загальним правилом пропорційності. Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено на 74,53 %, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 198,30 грн (11 000,00 грн х 74,53 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 09.07.2021 року у розмірі 27 873 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 35 копійок, яка складається з неповернутого тіла кредиту.

3.У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення відсотків за користування кредитом, комісій та заборгованості за овердрафтом у розмірі 81 541 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот сорок одна) гривня 30 копійок — відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: витрати по сплаті судового збору в розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень 98 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 95 (дев`яносто п`ять) гривень 51 копійка.

5.Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до розміру вимог, у задоволенні яких відмовлено, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 198 (вісім тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 30 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи: Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення буде складено до 12.10.2026 року.

Суддя: О.С. Леонов

12.10.26