Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №591/9300/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/9300/24

Номер провадження 22-ц/816/2813/26

Категорія - 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу його представника – адвоката Лисенко Наталії Олександрівни

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Клименко А.Я., повне рішення складено 28 липня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компослуги» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

18 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, остаточно уточнивши вимоги (а.с. 128, 196), просив:

визнати неправомірним нарахування ТОВ «Компослуги» ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 8 159,53 грн, станом на 31 липня 2024 року;

зобов`язати ТОВ «Компослуги» здійснити перерахунок заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком по квартирі АДРЕСА_1 в межах строку позовної давності та в межах ціни договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2019 року (додатків до нього), укладеного між ТОВ «Компослуги» та співвласниками будинку АДРЕСА_2 .

Свої вимоги мотивував тим, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , надавачем послуг з управління яким є ТОВ «Компослуги» відповідно до укладеного із співвласниками договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2019 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами надати договір управління з додатками, кошториси, інформацію про доходи та фактичні витрати по будинку, виконані роботи, нарахування та платежі, однак належної відповіді та запитуваних документів не отримав.

У лютому 2022 року позивач отримав від Сумської міської ради копії договору та протоколів зборів співвласників і дізнався про договір від 01 серпня 2019 року та рішення зборів від 30 липня 2019 року про проведення яких позивач та інший співвласник квартири не були належним чином повідомлені.

Крім того, у додатку до договору від 01 серпня 2019 року неправильно зазначено належну позивачу площу квартиру: замість належної йому 1/2 квартири площею 34,04 кв. м значиться вся площа квартири 68,08 кв. м, відповідно, нарахування плати позивачу виходячи із загальної площі квартири є неправильним, оскільки його зобов`язання мають визначатися відповідно до належної частки у власності.

Позивач зазначає, що рішенням зборів співвласників від 30 липня 2019 року ціну послуги з управління багатоквартирним будинком встановлено у розмірі 1,99 грн/кв. м, яка діяла до 31 липня 2023 року, однак відповідач із 01 жовтня 2022 року застосовував ціну 2,19 грн/кв. м.

Рішенням зборів співвласників від 28 липня 2023 року ціну послуги з 01 серпня 2023 року встановлено у розмірі 3,70 грн/кв. м, проте відповідач з цієї дати здійснював нарахування за ціною 3,90 грн/кв. м.

Таким чином, на думку позивача, відповідач у зазначені періоди застосовував ціну послуги, яка не була погоджена співвласниками та не відповідала умовам договору.

Також заперечує проти нарахування йому плати за послугу з управління за період до 31 липня 2019 року за тарифами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради для послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Доводить, що послуга з управління будинком та послуга з утримання будинку є різними видами житлово-комунальних послуг, а ціна послуги з управління визначається договором із співвласниками, тому зобов`язання щодо її оплати відповідачу у нього не виникли.

Позивач здійснював платежі за послугу з управління і за період із 01 червня 2021 року по 31 липня 2024 року ним сплачено 5 254,14 грн за управління та 1 037,34 грн за обслуговування ліфтів, усього 6 291,48 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Заявляючи про заборгованість позивача станом на 31 липня 2024 року у розмірі 8 159,53 грн, відповідач не надає розрахунку та документів, які б підтверджували її правомірність. Водночас відповідач не звертається до суду з вимогою про стягнення цієї суми та не списує її з особового рахунку, внаслідок чого спірна заборгованість продовжує відображатися в документах відповідача та, зокрема, була зазначена у довідці, поданій до Пенсійного фонду України, що призвело до ненадання позивачу житлової субсидії.

Крім того, просив врахувати позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості. При цьому здійснення ним платежів після 21 червня 2021 року само по собі не означає визнання ним усієї суми спірної заборгованості, а стосується фактично спожитих та визнаних ним платежів за послугу з управління.

Отже, позивач вважає, що заборгованість у сумі 8 159,53 грн є необґрунтованою, оскільки вона сформована, зокрема, внаслідок неправильного визначення частки позивача, застосування не погодженої співвласниками ціни послуги, нарахувань за спірний період до 01 серпня 2019 року, а також відсутності належного документального підтвердження розрахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів ненадання, неповного надання або надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком. Суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку для проведення перевірки якості наданих послуг та не складав акта-претензії, який є підставою для проведення відповідного перерахунку. Крім того, суд врахував, що позивач періодично здійснював оплату наданих послуг, що, на думку суду, свідчить про визнання ним обов`язку щодо їх оплати та, відповідно до статті 264 ЦК України, перериває перебіг позовної давності. За встановлених обставин, суд не вбачав підстав проведення перерахунку та визначення іншого розміру заборгованості.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Лисенко Н.О. оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне визначення заборгованості, оскільки площа квартири становить 68,08 кв. м, йому належить 1/2 квартири. За договором від 01 серпня 2019 року ціна послуги з управління до 31 липня 2023 року становила 1,99 грн/кв. м, а згідно з протоколом зборів співвласників від 28 липня 2023 року з 01 серпня 2023 року – 3,70 грн/кв. м. Отже, за період 01 серпня 2019 року – 31 липня 2024 року загальна вартість послуги за площею 68,08 кв.м не могла перевищувати 9 525,75 грн. Плата за ліфти зазначалася відповідачем окремим рядком та сплачувалась окремо. Згідно з наданими ним рахунками та квитанціями фактична заборгованість станом на 31 липня 2024 року могла становити не більше 2 859,82 грн, тоді як відповідач заявив 8 159,53 грн. Суд першої інстанції не встановив порядок формування цієї суми та не перевірив її шляхом зіставлення з договором, протоколами, рахунками й фактичними платежами.

Судом не надано належної оцінки доказам позивача та не усунуто суперечності між доказами сторін.

У наданій відповідачем обіговій відомості неправильно зазначено ціну послуги та відсутні належні докази формування заявленого боргу. Суд прийняв їх без належної оцінки причин несвоєчасного подання та всупереч вимогам статті 83 ЦПК України.

Доводить, що здійснений ним 21 червня 2021 року платіж після зборів співвласників від 08 червня 2021 року підлягав оцінці судом у контексті статті 264 ЦК України щодо переривання позовної давності. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №766/20797/18 підтвердила можливість судового захисту права споживача шляхом списання безпідставно нарахованої заборгованості з особового рахунку.

Звертає увагу на порушення розумних строків розгляду справи.

У своїй апеляційній скарзі адвокат Лисенко Н.О. зазначає про відсутність належного повідомлення позивача про збори співвласників 30 липня 2019 року та його необізнаність про укладення договору управління. Стверджує, що відповідач без погодження зі співвласниками змінив установлену договором ціну послуги: замість 1,99 грн/кв. м нараховував 2,19 грн/кв. м, а з 01 серпня 2023 року - 3,90 грн/кв. м замість 3,70 грн/кв. м. Також вважає неправомірним застосування тарифів на утримання будинку та прибудинкової території до послуги з управління багатоквартирним будинком.

Посилається на ненадання відповідачем документів, які підтверджують підстави та правильність нарахувань, зокрема договору зі змінами, розрахунків заборгованості й відомостей про фактичні витрати. Вказує на необхідність визначення плати пропорційно частці позивача у праві власності на квартиру.

Крім того, вважає помилковим висновок суду щодо позовної давності та оцінку здійснених позивачем платежів як визнання заборгованості. Зазначає, що за період із 01 червня 2021 року по 31 липня 2024 року позивач сплатив 6 291,48 грн, з яких 5 254,14 грн - за управління будинком, 1 037,34 грн - за обслуговування ліфтів, тоді як відповідач визначив заборгованість у розмірі 8 159,53 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційні скарги відповідач не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2015 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею – 68,08 кв.м, житловою – 27,7 кв.м, належить на праві спільної часткової власності (кожному по 1/2 частки) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 58, 119-121).

ОСОБА_1 зареєстрований за цією адресою, що підтверджується витягом із Реєстру територіальної громади від 10 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 113зв., 122).

01 серпня 2019 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та ТОВ «Компослуги» укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Додатком № 31 до договору є список співвласників і площ квартир та приміщень станом на 01 березня 2019 року, у якому зазначено квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 68,08 кв. м. Ціна послуги з управління за договором становила 1,99 грн за 1 кв. м (т. 1 а.с. 93зв.-100).

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 липня 2019 року встановлено ціну послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 в розмірі 1,99 грн за 1 кв. м (т. 1 а.с. 86).

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 28 липня 2023 року з 01 серпня 2023 року встановлено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком застосовується без урахування плати за технічне обслуговування та електропостачання ліфтів і становить 3,70 грн за 1 кв. м загальної площі квартири (т. 1 а.с. 106).

Рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 травня 2016 року № 276, від 17 березня 2017 року № 107, встановлювалися тарифи ТОВ «Компослуги» на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з додатками (т. 1 а.с. 11-14).

На квартиру АДРЕСА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Із 2020 року ТОВ «Компослуги» надсилало ОСОБА_1 листи-вимоги про сплату заборгованості та квитанції на оплату. У матеріалах справи також наявні заяви позивача до товариства щодо надання документів, які стосуються управління будинком і нарахування плати за відповідні послуги.

Із наданих рахунків убачається, що нарахування за управління будинком та обслуговування ліфтів відображалися окремими позиціями. У період із серпня 2019 року до вересня 2022 року загальна плата за цими позиціями становила 1,99 грн за 1 кв. м, з яких 1,563 грн - за управління будинком і 0,427 грн - за обслуговування ліфтів. Із жовтня 2022 року загальна плата становила 2,19 грн за 1 кв. м, з яких 1,763 грн - за управління та 0,427 грн - за обслуговування ліфтів. Із серпня 2023 року нараховувалося 3,90 грн за 1 кв. м, з яких 3,30 грн - за управління будинком і 0,60 грн - за обслуговування ліфтів (т. 1 а.с. 20-29).

Матеріали справи містять платіжні інструкції ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компослуги» за послуги з управління будинком та обслуговування ліфтів. За період із 01 червня 2021 року по 31 липня 2024 року сплачено 5 254,14 грн за управління будинком та 1 037,34 грн за обслуговування ліфтів, усього 6 291,48 грн (т. 1 а.с. 29-55).

За наданими відповідачем обіговими відомостями за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за період із 01 січня 2017 року по 30 червня 2026 року відображено рух нарахувань і платежів за відповідним особовим рахунком (т. 1 а.с. 205-241).

Згідно з довідкою ТОВ «Компослуги» від 09 серпня 2024 року № 357 заборгованість ОСОБА_1 за послуги з утримання багатоквартирного будинку та обслуговування ліфта станом на 31 липня 2024 року становила 8 159,53 грн, з яких 6 519,58 грн за утримання будинку та 1 639,95 грн за обслуговування ліфта. Зазначені суми також відображені в матеріалах обліку особового рахунку (т. 1 а.с. 19).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 цього Закону, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Згідно із частинами першою-третьою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком

За змістом статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Отже, за відсутності у матеріалах справи доказів призначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, у спірних правовідносинах саме договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком є правовою підставою для визначення обсягу обов`язків управителя та розміру плати за відповідну послугу, якщо інше прямо не встановлено законом.

Частинами першою, другою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, саме по собі фактичне нарахування управителем іншого розміру плати не є достатньою правовою підставою для зміни погодженої сторонами ціни послуги. Для такого нарахування має існувати передбачена договором або законом підстава для зміни ціни, а така зміна має бути здійснена у встановленому порядку.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, обов`язок співвласника сплачувати плату за управління багатоквартирним будинком існує в тому розмірі та на тих умовах, які визначені договором та змінені у передбаченому законом або договором порядку.

З огляду на наведене, для правильного вирішення цього спору суду належало встановити не лише факт здійснення відповідачем нарахувань та проведення позивачем окремих платежів, а правову підставу для визначення відповідачем саме такого розміру плати за послугу з управління багатоквартирним будинком, який відображено в особовому рахунку позивача.

У цьому контексті визначальним є встановлення розміру погодженої сторонами плати, передбаченого договором порядку її зміни, а також наявності належних доказів прийняття відповідного рішення співвласниками та внесення змін до договірних умов.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність доказів звернення споживача з претензіями щодо якості надання послуг виключає можливість задоволення позову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 482 затверджено Порядок здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості. Зазначений Порядок регулює саме механізм перерахунку вартості послуги у зв`язку з її ненаданням або неналежною якістю та передбачає, зокрема, можливість здійснення такого перерахунку за актом-претензією споживача.

Отже, зазначена процедура стосується іншого предмета спору - зменшення плати у зв`язку з ненаданням послуги, наданням її не в повному обсязі або невідповідної якості.

Однак позивач не ставить питання про перерахунок вартості послуги у зв`язку з її неналежною якістю чи ненаданням окремих складових. Його вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно визначив розмір плати та сформував заборгованість на підставі нарахувань, правова підстава яких позивачем заперечується.

За загальним правилом, установленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

01 серпня 2019 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та ТОВ «Компослуги» укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який визначає права та обов`язки співвласників і управителя у спірний період, а тому його положення мають враховуватися при визначенні правомірності проведених відповідачем нарахувань.

Із матеріалів справи також убачається, що протокол зборів співвласників від 30 липня 2019 року, кошторис та умови укладеного договору визначають розмір плати за управління будинком, зокрема, для приміщень з другого поверху ціна становить 1,99 грн за 1 кв. м.

Матеріалами справи підтверджується, що до вересня 2022 року відповідач нараховував за послугу з управління будинком та обслуговування ліфтів у загальному розмірі 1,99 грн за 1 кв. м, при цьому у платіжних документах складова плати за управління становила 1,563 грн за 1 кв. м, а за обслуговування ліфта - 0,427 грн за 1 кв. м.

Починаючи з жовтня 2022 року, відповідач змінив розмір нарахувань. Із платіжних документів убачається, що складова за управління багатоквартирним будинком була визначена у розмірі 1,763 грн за 1 кв. м, а за обслуговування ліфта - 0,427 грн за 1 кв. м, що в сукупності становило 2,19 грн за 1 кв. м.

Водночас належних доказів того, що до умов договору від 01 серпня 2019 року у встановленому порядку були внесені зміни, якими з 01 жовтня 2022 року встановлено інший розмір плати, відповідач суду не надав.

Відповідно до протоколу зборів співвласників від 28 липня 2023 року з 01 серпня 2023 року розмір плати за управління будинком мав становити 3,70 грн за 1 кв. м. Однак у платіжних документах за серпень 2023 року та наступні місяці складова плати за управління багатоквартирним будинком визначалася відповідачем у розмірі 3,30 грн за 1 кв. м, а плата за обслуговування ліфта - 0,60 грн за 1 кв. м, що в сукупності становило 3,90 грн за 1 кв. м.

Такий розмір нарахувань підтверджується, платіжними документами за відповідні періоди, а також обіговими відомостями особового рахунку позивача. Водночас належного обґрунтування саме такого розміру нарахувань відповідач суду не надав.

Таким чином, наведені відповідачем дані про заборгованість у розмірі 8 159,53 грн самі по собі не узгоджуються з наведеними розмірами договірної плати та здійсненими позивачем платежами, а тому потребують детального перерахунку із встановленням правових підстав кожного нарахування та зарахування кожного здійсненого платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що за період із 01 червня 2021 року по 31 липня 2024 року ОСОБА_1 здійснив платежі за послугу з управління багатоквартирним будинком у загальній сумі 5 254,14 грн, а також 1 037,34 грн за обслуговування ліфтів, всього 6 291,48 грн. Із платіжних інструкцій убачається, що позивач зазначав конкретний період, за який здійснював оплату, та призначення платежу.

Отже, такі платежі свідчать про виконання позивачем певних платіжних зобов`язань, але не можуть автоматично розцінюватися як визнання ним правильності будь-яких інших нарахувань, зокрема тих, розмір або правова підстава яких ним оспорюються.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно надав факту здійснення позивачем окремих платежів значення безумовного визнання всієї суми заборгованості.

При цьому точний розмір заборгованості із наведених у справі даних встановити неможливо.

Також рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 травня 2016 року № 276 та від 17 березня 2017 року № 107 установлювалися тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надавалися ТОВ «Компослуги». Зокрема, рішенням № 276 затверджено тариф для будинку по АДРЕСА_2 , а рішенням № 107 - відповідні тарифи згідно з додатком № 7.

Наявність зазначених рішень свідчить про встановлення тарифів на послуги, які надавалися ТОВ «Компослуги» у відповідний період. Позивач не довів відсутності в нього обов`язку з оплати наданих товариством послуг до укладення 01 серпня 2019 року договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, оскільки як утримання так і обслуговування будинку як здійснювалося, так і здійснюється відповідачем.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними нарахувань заборгованості у розмірі 8 159,53 грн та зобов`язання відповідача провести перерахунок заборгованості підлягають задоволенню.

Водночас належність позивачу 1/2 частки квартири сама по собі не виключає покладення на нього обов`язку з оплати всієї суми заборгованості. Відповідно до статей 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, установлених договором або законом, а за його наявності кредитор має право вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі від будь-кого із солідарних боржників. Отже, за наявності передбачених законом підстав для солідарної відповідальності позивач може відповідати за всю суму заборгованості незалежно від розміру належної йому частки у квартирі. Водночас застосування таких положень потребує встановлення обставин, які підтверджують виникнення солідарного обов`язку позивача щодо оплати спірних послуг.

За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення, та підлягає оцінці під час вирішення вимог про стягнення заборгованості з урахуванням періоду виникнення відповідних зобов`язань.

При цьому позовна давність є строком судового захисту порушеного права, а не підставою для обмеження управителем періоду нарахування платежів за надані послуги. Отже, питання застосування позовної давності до вимог про стягнення відповідних платежів вирішується судом у межах розгляду справи про їх стягнення, а не шляхом здійснення управителем нарахувань лише в межах трирічного строку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позову.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, такий суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на те, що позивач відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України стягнути з ТОВ «Компослуги» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,4 грн, з яких 968,96 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8) за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 453,44 грн (3028 грн х 0,4 х 150% х 0,8) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лисенко Наталії Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компослуги» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати неправомірним нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Компослуги» ОСОБА_1 заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 8 159,53 грн станом на 31 липня 2024 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компослуги» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_3 ) із застосуванням тарифів, визначених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та рішеннь зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компослуги» в дохід держави 2 422,4 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко