Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №947/22312/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1433/26

Номер справи місцевого суду: 947/22312/26

Головуючий у першій інстанції Щербіна А. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2026 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ст. 185 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №315778 від 15.05.2026 року вбачається, що 15.05.2026 року приблизно о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 , порушуючи комендантську годину, вів себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою, відмовився пред`явити документи для встановлення особи, на численні вимоги припинити правопорушення зухвало не реагував, подія відбувалась за адресою: АДРЕСА_1 , своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП..

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень., стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн..

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП , або відправити на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим повним, всебічним та об`єктивним дослідженням усіх доказів.

В обґрунтування своїх вимог зазначають, що висновок суду в обґрунтування вини ОСОБА_1 , що останній відмовився на вимогу поліцейських надати документи для встановлення особи є передчасним, так як останній зазначав, що за допомогою застосунку «ДІЯ» надавав для ознайомлення поліцейськими документи, що встановлюють його особу.

Крім цього посилаючись на відеозапис вважав, що він об`єктивно не відображає всіх обставин в частині встановлення його особи поліцейськими.

Вважав, що судом першої інстанції помилково сприйнято обставини справи, не надано належної оцінки того, що ОСОБА_1 намагався за допомогою QR-коду у застосунку «ДІЯ» надати для ознайомлення документи, що посвідчують його особу, натомість необгрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях ознак злісної непокори, зухвалості по відношенню до поліцейських.

Зазначав, що у постанові суду відсутній аналіз того, чи містили мої дії обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення інкримінованого поліцейськими ОСОБА_1 ..

Вважали, що поліцейськими в порушення вимог закону та етичних норм було застосовано не належні та зухвалі звернення без поваги до особистості ОСОБА_1 , що виразилось у звернення «ти», не надали належно ознайомитись з матеріалами справи, позбавили можливості отримати копії, в той час суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони захисту.

Зазначав, що суд першої інстанції не надав належних обґрунтувань відхилення доводів сторони захисту.

Враховуючи вищевикладене, вважав що судом першої інстанції зроблено передчасні висновки,у зв`язку з чим під час розгляду справи судом першої інстанції не було в повній мірі забезпечено вимоги законності, всебічності, об`єктивності судового розгляду.

Додаткові заперечення до апеляційної скарги

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав додаткові заперечення до апеляційної скарги.

Щодо пункту 15 оскаржуваної постанови зазначав, що суд першої інстанції встановлюючи факт того, що вже під час перебування у підрозділі поліції я пропонував працівникам поліції перевірити мої документи через застосунок «Дія»,не дослідив питання, чи свідчить така поведінка про намір приховати свою особу, чи навпаки підтверджує моє бажання сприяти її встановленню. Крім того, суд не врахував технічні особливості відеозапису, на якому під час демонстрації телефону неможливо достовірно встановити зміст екрана через відсутність належного фокусування камери.

Щодо пункту 17 оскаржуваної зазначав, що у постанові відсутній аналіз пояснень ОСОБА_1 , відсутній аналіз усіх діалогів, зафіксованих на відеозаписі, а також відсутні мотиви, з яких суд відхилив мої доводи щодо демонстрації документів через застосунок «Дія». Фактично суд обмежився лише загальним висновком, не пояснивши, які саме обставини підтверджують наявність у моїх діях ознак саме злісної непокори.

Щодо пунктів 18-20 постанови, зазначав, що я пропонував працівникам поліції перевірити документи через QR-код у застосунку «Дія», однак робить висновок, що це було лише способом мого захисту. Такий висновок не підтверджений жодним доказом. Вважав, що судом не наведено мотивів, чому його дії не можуть розцінюватися як спроба підтвердити свою особу із використанням офіційного державного електронного документа.

Щодо пункту 21 оскаржуваної постанови зазначав, що ОСОБА_1 не застосовував фізичної сили, не тікав, не виривався, не погрожував працівникам поліції та не вчиняв інших агресивних дій. Мої доводи були наведені як підтвердження відсутності ознак саме злісної непокори, чому суд не надав належної оцінки.

Щодо пункту 22 оскаржуваної постанови зазначав, що постанові відсутнє детальне мотивування, чому мої пояснення були відхилені, чому не враховані наведені мною обставини, а також яким чином суд усунув наявні сумніви щодо фактичних обставин справи.

Апеляційний суд вважає такі доводи аналогічними доводами апеляційної скарги, а тому на суть вирішення справи додаткові пояснення не впливають, так як апеляційним судом надано нижче правову оцінку основним доводам апеляційної скарги.

Явка в судове засідання.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності належним чином завчасно повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, шляхом направлення в підсистемі «Електронний суд» судової повістки-повідомлення, яка була отримана 15.08.2026.

01 жовтня 2026 року від ОСОБА_1 направив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з власних засобів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 08.10.2026 клопотання ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено.

09 жовтня 2026 року у визначений судом час вживалися заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак він на виклики не відповідав, запити на підключення до відеоконференції не прийняв.

Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

За таких обставин, з урахуванням належного та завчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд справи за його відсутності в передбачений час.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Щодо поданого клопотання про долучення постанови Київського районного суду м. Одеси від 08 липня 2026 року до матеріалів справи, апеляційний суд вважає за необхідне його задовольнити та долучити зазначену постанову до матеріалів справи, оскільки вона стосується обставин, що є предметом цього апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 10 липня 1998 року «Щодо злісної непокори законним вимогам чи розпорядженням працівника міліції під час виконання ним службових обов`язків», за змістом статті 185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, не раз повторених законних вимог або розпоряджень працівника міліції під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

З рішення Конституційного суду України №10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року, вбачається, що під визначенням злісної непокори слід розуміти відмову особи від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». А законом України від 28 липня № 4857-IX затверджено Указ Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до розпорядження начальника Одеської обласної військової адміністрації, яке станом на 15.05.2026 року є діючим, з 01 березня 2023 року на території м. Одеси та Одеської області встановлено комендантську годину з 00:00 до 05:00 годин.

Відповідно до п.16 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. №573, патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку, зокрема надано право перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.

Окрім цього, відповідно до п.3 зазначеного Порядку встановлено, що патруль – це спільний рухомий наряд, до складу якого, зокрема, входять поліцейські Національної поліції.

Положеннями ч.2 ст.32 Закону України «про Національну поліцію» визначено, що у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про національну поліцію», законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами, а невиконання законних вимог поліцейського має наслідком відповідальність відповідно до закону.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №315778 від 15.05.2026 року, зауважень щодо викладених у ньому обставин ОСОБА_1 не вніс, від підпису та отримання примірника протоколу - відмовився;

-заявою ОСОБА_2 від 15.05.2026 року, з якої вбачається, що 15.05.2026 року ним було складено адміністративний протокол серії ГП 315777 та під час складення протоколу було допущено механічну помилку у прізвищі порушника. Просив вважати вірним прізвище « ОСОБА_3 ».

- диском із відеозаписом з нагрудних камер поліцейського.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Апеляційним судом перевіряючи мотиви з яких виходив суд першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив вірний висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №315778 від 15.05.2026 року вбачається, що 15.05.2026 року приблизно о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 , порушуючи комендантську годину, вів себе зухвало, відмовився пред`явити документи для встановлення особи, на численні вимоги припинити правопорушення зухвало не реагував, подія відбувалась за адресою: м.Одеса, вул.Корольова, 58, своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського зафіксовано момент зупинення ОСОБА_1 співробітниками поліції, у ході якого останні неодноразово наголосили про необхідність пред`явлення ОСОБА_1 документів, що посвідчують його особу. Проте, ОСОБА_1 не надавав свої документи, мотивуючи це тим, що він хоче перевірити посвідчення поліцейських. З відеозапису вбачається, (таймінг запису 00:17:01), що співробітник поліції показав ОСОБА_1 своє посвідчення, проте останній, не відводячи погляду з екрану свого мобільного телефону, пояснив, що зараз темно і йому нічого не видно. У подальшому, працівниками поліції декілька разів було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати для перевірки свої документи, але останній ігнорував ці вимоги, після чого поліцейський наголосив, що у разі ненадання ОСОБА_1 документів, які посвідчують його особу, його буде затримано та доставлено до відділу поліції для встановлення його особи, на що ОСОБА_1 в черговий раз не відреагував, а натомість пішов фотографувати номерний знак службового авто патрульних. Після чого поліцейський знов наголосив про необхідність надати документи для перевірки, але ОСОБА_1 показав щось на своєму телефоні поліцейському, кажучи, що буде телефонувати на лінію 102, після чого працівник поліції сказав, що він може телефонувати кому забажає, після чого ОСОБА_1 сказав: «закрой свой рот» (мова оригіналу) та після чого відбулось адміністративне затримання ОСОБА_1 . У подальшому з відео вбачається перебування ОСОБА_1 у відділі поліції та його спілкування з поліцейськими, у ході якого ОСОБА_1 пропонував поліцейським перевірити його документи за QR-кодом із застосунку «Дія», на що працівник поліції його повідомив, що технічної можливості для цього немає..

Суд першої інстанції вказав, що сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 порушуючи комендантську годину, вів себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою, відмовився пред`явити документи для встановлення особи, на численні вимоги припинити правопорушення зухвало не реагував, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Однак апеляційний суд, дослідивши відеозапис та надану постанову Київського районного суду м. Одеси від 08.07.2026 , яка набрала законної сили, вважає за необхідне виключити посилання суду першої інстанції на висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою.

Проте в решті висновків суду першої інстанції апеляційний суд погоджується в цілому.

Доводи апеляційної скарги про передчасність висновку суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 пред`явити документи для встановлення особи з посиланням на їх демонстрацію через застосунок «Дія» апеляційний суд відхиляє, оскільки дослідженим відеозаписом зафіксовано неодноразове висунення поліцейськими вимоги пред`явити документи та її послідовне ігнорування ОСОБА_1 під час перебування на вулиці натомість пропозиція перевірити документи за допомогою QR-коду в застосунку «Дія» зафіксована вже у відділі поліції, після його адміністративного затримання.

Така подальша поведінка сама собою не спростовує встановлених обставин попереднього невиконання неодноразово повторених законних вимог поліцейських при цьому висновок суду ґрунтується на поведінці ОСОБА_1 під час перевірки документів на вулиці, а не на обраному ним електронному способі посвідчення особи.

Посилання на відеозапис, що він об`єктивно не відображає всіх обставин в частині встановлення його особи поліцейськими, апеляційний суд вважає не слушними, так як з відеозапису встановлено, що (таймінг запису 00:17:01), що співробітник поліції показав ОСОБА_1 своє посвідчення, проте останній, не відводячи погляду з екрану свого мобільного телефону, пояснив, що зараз темно і йому нічого не видно. У подальшому, працівниками поліції декілька разів було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати для перевірки свої документи, але останній ігнорував ці вимоги, після чого поліцейський наголосив, що у разі ненадання ОСОБА_1 документів, які посвідчують його особу, його буде затримано та доставлено до відділу поліції для встановлення його особи, на що ОСОБА_1 в черговий раз не відреагував, а натомість пішов фотографувати номерний знак службового авто патрульних. Після чого поліцейський знов наголосив про необхідність надати документи для перевірки, але ОСОБА_1 показав щось на своєму телефоні поліцейському, кажучи, що буде телефонувати на лінію 102, після чого працівник поліції сказав, що він може телефонувати кому забажає, після чого ОСОБА_1 сказав: «закрой свой рот» (мова оригіналу) та після чого відбулось адміністративне затримання ОСОБА_1 , у зв`язку з викладеними апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції належним чином було досліджено відеозапис, а доводи скарги зводяться лише до незгоди із прийнятою постановою, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково сприйнято обставини справи, не надано належної оцінки того, що в його діях ознак злісної непокори, зухвалості по відношенню до поліцейських, апеляційний суд зазначає, що з огляду на досліджений відеозапис, дійсно в діях ОСОБА_1 вбачається зухвалість, ухилення від виконання законних вимог поліцейських, до того ж останній не оскаржував дії/бездіяльність поліцейських, а лише висував усну незгоду і погрозу, щодо скарг на їх дії на гарячу лінію 102, але ж з відеозапису не вбачається реалізацію таких дій з боку ОСОБА_1 , а тому такі доводи жодним чином не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи, а такі доводи слід залишити без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що у постанові суду відсутній аналіз того, чи містили його дії обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення інкримінованого поліцейськими ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає такі доводи не спроможними, з огляду на наступне.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

Слово "непокора", як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.

Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку.

Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту вчинення.

Стаття 185 КУпАП містить два різні склади адміністративного правопорушення: перший склад передбачає "злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків", тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред`являються у процесі виконання ним службових обов`язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку; другий склад адміністративного правопорушення полягає у "вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їхнього участю в охороні громадського порядку". Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов`язана лише "з їх участю в охороні громадського порядку".

Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених вимог, проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов`язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок

Суб`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб`єкт вказаного правопорушення загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Судом першої інстанції встановлено та проаналізовано, що працівники поліції перебували при виконанні службових обов`язків у складі наряду та діяли в межах наданих їм повноважень. Законність їх вимог обумовлена необхідністю перевірити документи особи, яка перебувала на вулиці під час дії комендантської години.

Наданий працівниками поліції відеозапис з нагрудних камер підтверджує неодноразове висунення законної вимоги поліцейського про пред`явлення документа та подальше ігнорування ОСОБА_1 даної вимоги, зверхньої та зухвалою поведінки, що, на думку суду, свідчить про явну зневажливу поведінку ОСОБА_1 по відношенню до працівників поліції, які виконують службові обов`язки з охорони громадського порядку.

Водночас, доказів, які б свідчили про фактичне своєчасне виконання вимоги пред`явити документи, що посвідчують особу, у спосіб що дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, а не її тривале ігнорування - не надано.

Доводи ОСОБА_1 про те, що перебуваючи у відділі поліції він неодноразово пропонував працівникам поліції відсканувати QR-код з його застосунку у «Дії» суддя оцінює критично, оскільки це відбулось вже під час складання адміністративного протоколу, а не під час подій перевірки документів на вулиці, внаслідок яких відбулось правопорушення та адміністративне затримання особи, тому суддя розцінює це як спосіб захисту ОСОБА_1 від відповідальності за свої дії.

Окрім цього, суддя звертав увагу, що під час перебування у відділі поліції, поліцейський неодноразово казав ОСОБА_1 , що у нього немає зараз технічної можливості відсканувати QR-код із застосунку «Дія» та встановити особу за цим кодом. Проте, такі прохання поліцейського ОСОБА_1 також були проігноровані.

Також, суддя акцентував, що відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

На підставі проаналізованого судом першої інстанції, апеляційний суд вважає, що такі доводи є безпідставними та задоволенню не підлягають, так як суд першої інстанції належним чином встановив та дослідив всі обставини справи, чого стороною захисту спростовано не було.

Доводи апеляційної скарги, що поліцейськими в порушення вимог закону та етичних норм було застосовано не належні та зухвалі звернення без поваги до особистості ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів оскарження дій поліцейських, апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку таким доводам, а тому вони є лише припущеннями спрямованими на ухилення від відповідальності.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не надав належних обґрунтувань відхилення доводів сторони захисту, апеляційний суд вважає не слушними, так як судом першої інстанції було досліджено заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, досліджено докази надані поліцейськими, проаналізувавши позиції сторони захисту та органу поліції суд дійшов вірного висновку, про наявність вини ОСОБА_1 , з якими погоджується апеляційний суд.

Крім того, жодних доказів в спростування наданих поліцейськими стороною захисту до матеріалів справи не долучено, а тому такі незгода сторони захисту є лише припущеннями.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції зроблено передчасні висновки, апеляційний суд вважає помилковими, так як ОСОБА_1 жодним чином необгрунтував неможливості надання доказів в мотивування своєї позиції та спростування доказів зібраних органом поліції.

Досліджені та перевірені апеляційним судом докази в їх сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Злісна непокора полягала у свідомому та послідовному невиконанні неодноразово повторених законних вимог поліцейських, які перебували при виконанні службових обов`язків, пред`явити документи для встановлення особи, що супроводжувалося зухвалою поведінкою та демонстративним ігноруванням цих вимог.

Перебування ОСОБА_1 на вулиці під час дії комендантської години зумовлювало необхідність перевірки документів, а встановлена судом відповідальність стосується саме злісної непокори законним вимогам поліцейських.

Вказаний висновок узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи ж апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити виключивши з мотивувальної частини постанови посилання на висловлювання нецензурною лайкою ОСОБА_1 , в решті оскаржувану постанову залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 22 червня 2026 року – змінити, виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на висловлювання нецензурною лайкою ОСОБА_1 ..

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький