Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №496/2883/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6524/26

Справа № 496/2883/24

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в подальшому змінивши предмет позову, та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 338 611,78 грн за період з 01.05.2022 року по 26.03.2024 року.

Позовна заява вмотивована тим, що 21 квітня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - ОСОБА_3

03 лютого 2020 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі по справі №496/3393/19 шлюб між сторонами було розірвано.

13 квітня 2021 року рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/3889/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 16990 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27 жовтня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду рішення першої інстанції залишено в силі.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року у справі №496/413/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 та вирішив зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16990 грн до 5000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

06 січня 2022 року Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №68059399 щодо стягнення аліментів.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2023 року у справі №496/2180/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 443 532,00 грн (за період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у справі №496/2180/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Зазначена ухвала набрала законної сили 24 серпня 2023 року та у касаційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.03.2024 заборгованість боржника по аліментах, підлягаючих сплаті у виконавчому провадженні, станом на 26 березня 2024 року, становить 796 285,20 грн. Відповідач достеменно обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів, адже активно приймав участь під час розгляду вищенаведених справ в судах першої та апеляційної інстанції, а також підтверджується його нерегулярними платежами зі сплати аліментів. Окрім того, відповідач є досвідченим моряком, має можливість працювати за кордоном на суднах іноземних судновласників, у зв`язку з чим має можливість сплачувати стягнуті за рішенням суду аліменти.

У подальшому, під час перевірки розрахунку, було виявлено помилку у встановленому періоді неустойки, оскільки рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2023 року по справі №496/2180/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 443 523,00 грн. за період з жовтня 2019 року по квітень 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 26.03.2024 року, який було додано до позову, заборгованість боржника в рамках ВП №68059399 становить 796 285,20 грн. З урахуванням вказаного, неустойка підлягає стягненню з травня 2022 року по березень 2024 року, у зв`язку з чим, представник позивача надав уточнений розрахунок пені по аліментам на утримання дитини за період з травня 2022 року по березень 2024 року, відповідно до якого, розмір неустойки становить 338 611,78 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 338 611, 78 грн за період з 01.05.2022 по 26.03.2024. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3386,12 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив та не надав жодної правової оцінки тому, що у провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №496/6218/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2024 року розмір аліментів був зменшений з 16 990 грн до 3196 грн на місяць. Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року рішення Біляївського районного суду Одеської області змінено та зменшений розмір аліментів був встановлений у розмірі 4673,20 гривень. При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що «вважає доведеним той факт, що з моменту ухвалення рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) матеріальний стан позивача погіршився, адже на момент ухвалення рішення суду 13.04.2021 ОСОБА_1 був моряком, працював на посаді другого механіка іноземного судні із заробітною платою близько 7000 доларів США, проте станом на час звернення з вказаним позовом до суду ОСОБА_1 працює на території України та отримує заробітну плату у розмірі 10 000 гривень. Довідки ТОВ «Технофорум» щодо працевлаштування ОСОБА_1 на вказане підприємство суд приймає як належні та допустимі докази, що підтверджують погіршення матеріального становища позивача. Проте, позивачем доведено, що наразі змінилися обставини та його матеріальне становище, оскільки як встановлено у ході розгляду справи, строк дії документів, які надавали можливість ОСОБА_1 працювати за кордоном на іноземних судах та отримувати відповідну заробітну плату, закінчився».

Таким чином, вина відповідача від сплати аліментів відсутня, оскільки відповідач фактично вживав всіх належних дій для сплати аліментів (вимушений був звернутись до Одеського обласного центру зайнятості, який в подальшому направив його на роботу до ТОВ «Технофорум»).

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

В період шлюбу народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2020 року у справі №496/3393/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №496/3889/21 рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16990 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено без змін.

06 січня 2022 року головним державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68059399 з виконання виконавчого листа №496/3889/19 від 23.11.2021 року, виданого Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16990 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду, а саме з 03.10.2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №68059399, здійсненим головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О., заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів, станом на 26.03.2024 року становить 796 285,20 грн.

21 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_1 була видана послужна книжка моряка серії 05784/2009/24.

Представник позивача надав розрахунок, відповідно до якого, пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.05.2022 по 26.03.2024 складає 338 611,78 грн.

Відповідно до довідки Форми ОК-7 Пенсійного фонду України, розмір доходу ОСОБА_1 у 2021 року склав 6870,76 грн.; у 2022 році - 19799,93 грн.; у 2023 році - 43043,48 грн.

У довідці Одеської філії ТОВ «Технофорум» №12 від 06.10.2023 року вказано, що за постановою ВП №68059399 від 05.06.2023 року, за постановою ВП №69003257 від 05.06.2023 року, за період з 01.06.2023 року по 30.09.2023 року було перераховано на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 16100 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №68059399, здійсненим головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О., заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів, станом на 22.11.2023 року становить 751 298,35 грн.

04 травня 2023 року головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О. винесено постанову в рамках виконавчого провадження №68059399, відповідно до якої, за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 114 503,87 грн., який підлягає сплаті на користь ОСОБА_2

01 лютого 2022 року головним державним виконавцем Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О.О. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межу України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, згідно виконавчого листа №496/3889/19 від 23.11.2021 року.

Представник відповідача надала розрахунок, відповідно до якого, пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з травня 2022 року по листопад 2023 року складає 289 466,40 грн.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2023 року у справі №496/2180/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 443 532 грн. за період з жовтня 2019 року по квітень 2022 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у справі №496/2180/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.03.2023 року по справі №496/2180/22.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі №496/513/22 заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.09.2022 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №68059399, здійсненим головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О., заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів, станом на 01.07.2024 року становить 835 908,02 грн.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2024 року по справі №496/6218/23 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено частково, зменшено розмір аліментів, визначених рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13.04.2021 року, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16 990 грн. до 3 196 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2025 року по справі №496/6218/23 рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року змінено, збільшено суму аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 3196 грн. до 4673,20 грн., в іншій частині рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (ч.2 ст. 51 Конституції України).

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (ч.1 ст. 196 СК України).

Положеннями ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пеню) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.08.2018 у справі № 572/1689/16-ц роз`яснив, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19 сформував правовий висновок про те, що тлумачення ст. 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч.1 , 2 ст. 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

Відповідач контрольний розрахунок та доказів регулярного належного фінансового утримання дитини за період з 01.05.2022 по 26.03.2024 в ході судового розгляду не надав.

Доказів відсутності вини ОСОБА_1 у несплаті аліментів на утримання дитини суду не надано, платник аліментів не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджується належними доказами - розрахунками заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу у вказаний період, суд приходить до висновку, що заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Згідно з розрахунком пені, складеного представником позивача, пеня нарахована за кожний місяць з урахування суми боргу, кількості днів прострочки та суми сплаченої боржником.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць, помножена на кількість днів заборгованості, помножена на 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі №754/4461/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №572/1762/15-ц зазначено, що загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+….(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Суд перевіривши розрахунок пені за несплату аліментів, з травня 2022 року по березень 2024 року, приймає його до уваги, оскільки представником позивача він зроблений виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року за наведеною формулою.

Вказаний розрахунок є чітким, повним і розгорнутим.

Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували нараховану суму пені відповідачем до суду не надано.

Абзацом 2 ч.1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача зазначила, що позивачем вчиняються дії до безпідставного зростання заборгованості, що полягають у неврахуванні вже накладеного на відповідача штрафу за несплату аліментів всупереч ч.1 ст. 196 СК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 04 травня 2023 року головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О. винесено постанову в рамках виконавчого провадження №68059399, відповідно до якої, за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накладено на боржника ОСОБА_1 штраф у розмірі 114 503,87 грн., який підлягає сплаті на користь ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №68059399, здійсненим головним державним виконавцем Біляївського відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є.О., заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів, станом на 01.07.2024 року, становить 835 908,02 грн.

Отже, відповідно до норм абзацу 2 ч.1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання (835 908,02 грн. - 114 503,87 грн. = 721 404,15 грн.)

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 338 611,78 грн., отже вказана сума не перевищує різницю між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання.

Доказів про те, що заборгованість по аліментам виникла внаслідок незалежних від платника причин, зокрема несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками або по іншим поважним причинам, відповідач суду не надав.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість виникла з вини відповідача, який зобов`язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання дитини, однак не виконує свої обов`язки по сплаті аліментів належним чином, порушене право позивача на отримання неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає судовому захисту.

Кожна сторона, відповідно до ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, суд звернув увагу, що аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі.

Обов`язок відповідача утримувати свою дитину ґрунтується на законі, а рішення суду в цьому контексті лише змушує відповідача до виконання цього обов`язку у примусовому порядку, тому відповідач повинен був вживати заходів для своєчасного перерахування аліментів. Положеннями частини 1 статті 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що заявлений представником позивача розмір пені за прострочення сплати аліментів, який становить 338 611,78 грн., є правильним, відповідає обставинам справи та не перевищує суму заборгованості боржника по сплаті аліментів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними, достатніми та достовірними доказами, та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Верховний Суд у своїх постановах підкреслював, що:

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів;

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23)).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19)).

Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Як на підставу відсутності вини скаржник изазнчив, що втратив роботу моряком і зниження рівня доходу.

Апеляційний суд зазначає, що з розрахунку заборгованості по аліментам у ВП №68059399 вбачається, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти взагалі (травень 2022 року червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року).

Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 у цей період вживав заходів для належного виконання зобов`язання. Сама по собі відсутність роботи не є підставою для звільнення особи від сплати неустойки (пені) за заборгованість по аліментам.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась ще до 01 травня 2022 року, де відповідач не сплачував аліменти взагалі чи у меншому розмірі, ніж було визначено рішенням суду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк