Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №742/2906/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-др/742/56/26

Єдиний унікальний № 742/2906/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря Бабенко Б.І., розглянув заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2026 року представник позивача звертаючись до суду з заявою просить суд винести додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.

Аргументує свої вимоги тим, що під час ухвалення рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, яким задоволено позовні вимоги, судом не вирішувалось питання про стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справах або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч.1 ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».

У інший постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положення ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 вересня 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , представника позивача: Ткаченко Наталії Миколаївни, до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1 / 2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2937.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев`ять) грн 27 коп в рахунок відшкодування коштів сплачених за судовий збір при подачі позовної заяви.

01 жовтня 2026 року представник позивача– адвокат Ткаченко Н.М. звернулася з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі(а.с.44).

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги від 15 травня 2026, детальним описом наданої адвокатом правничої допомоги, актом приймання-передачі виконаних робіт/ наданих послуг за договором про надання правничої допомоги, розрахункова квитанція серія ААРА №923933, відповідно до якого адвокат Ткаченко Н.М. зобов`язався надати ОСОБА_1 правничу допомогу, а саме: попередня консультація 500 грн, вивчення та аналіз матеріалів (документів) для подальшого написання та подачі позовної заяви – 2 години (1000 грн), складання позовної заяви -3000 грн, участь в судових засіданнях (3500 грн). Загальна вартість надання послуг становить 8000 грн(а.с.46-48).

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн судових витрат на професійну правову допомогу.

Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення, яким заяву представника позивача– адвоката Ткаченко Н.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.133,137,141,270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – Ткаченко Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , 4000 (чотири тисячі) грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО