Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №751/6989/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6989/26

Провадження №2/751/2887/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Островської А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Великородної Марини Олегівни,

представника відповідача – адвоката Допи Вікторії Ігорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача – адвокат Великородна М.О. в інтересах

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, а також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що з 28 жовтня 1995 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час донька є повнолітньою та продовжує навчатися в Пенітенціарній академії України на денній формі навчання за спеціальністю К9 «Правоохоронна діяльність», термін закінчення навчання серпень 2028 року. Донька потребує безумовної матеріальної допомоги та підтримки з боку батьків. Необхідність отримання освіти та перебування на денній формі навчання позбавляє її можливості працевлаштуватися та заробляти кошти в достатньому розмірі на власне утримання. Сторони тривалий час не проживають разом як подружжя, у зв`язку з чим 20 червня 2026 року шлюб між ними було розірвано. Відповідач ще до розірвання шлюбу припинив належно забезпечувати їхню спільну дитину, надає кошти доньці періодично, але така допомога є нерегулярною та недостатньою для забезпечення її потреб під час навчання. Позивач є фізичною особою-підприємцем та фактично самостійно забезпечує доньку, несе витрати на оплату навчання, проживання, харчування, придбання навчальної літератури та інші необхідні витрати. У свою чергу відповідач є військовослужбовцем має стабільне грошове забезпечення, жодних хронічних хвороб не має, стан його здоров`я добрий, інші утриманці, яких він зобов`язаний утримувати, у нього відсутні, а тому ОСОБА_3 у повній мірі може надавати матеріальну допомогу доньці у вигляді аліментів на період її навчання.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

17 серпня 2026 року з військової частини НОМЕР_1 надійшла запитувана інформація.

20 серпня 2026 року представник позивачки – адвокат

Великородна М.О. подала заяву про уточнення анкетних даних позивача та позовних вимог, а саме просить уточнити позовні вимоги з урахуванням зміни прізвища позивачки з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

01 вересня 2026 року представник відповідача – адвокат Допа В.І. подала відзив на позовну заяву з додатками до нього. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі та стягнути з позивачки на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень. Відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у бойових діях з листопада 2022 року по січень 2025 року, має офіційний та безтерміновий статус учасника бойових дій, що гарантує його дитині 100% державної цільової підтримки для компенсації вартості навчання за рахунок коштів державного бюджету. Вважає, що позивачка у цій справі є неналежним позивачем, оскільки юридично та фактично вона не здійснює утримання повнолітньої донки, а їх спільне проживання у квартирі, що належить матері позивача ОСОБА_8 , має виключно формальний характер та зводиться до побутового співіснування матері та доньки, а не ведення спільного господарства чи надання матеріальної підтримки. Твердження позивачки, що вона повністю утримує повнолітню доньку та забезпечує її навчання є голослівними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, не надано жодного документального підтвердження понесених нею витрат на проживання, харчування, лікування чи навчання доньки. Позовна заява не містить належного, обґрунтованого розрахунку чи доказу розміру аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу. Крім того, позивачкою залишено поза увагою факт отримання від нього значних фінансових ресурсів, за період з серпня 2022 року по серпень 2026 року відповідач перерахував 397 780 гривень, а також з жовтня 2022 року по квітень 2026 року систематично надавав кошти безпосередньо доньці ОСОБА_9 на загальну суму 831 550 гривень, що в сукупності становить 1 229 330 гривень, що повністю покривало всі необхідні витрати на їх проживання та навчання. Незважаючи на той факт, що позивачкою підписаний договір про надання освітніх послуг з навчальним закладом, вона не здійснила жодного платежу за цим договором, в той час реальне, систематичне та повне фінансове забезпечення освітнього процесу покладено виключно на відповідача, який особисто сплачує вартість навчання доньки. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що повнолітня донька не перебуває у стані матеріальної потреби у розумінні ст. 199 Сімейного кодексу України, оскільки вона працевлаштована у кав`ярні «Кава-Босс» у місті Чернігові та отримує стабільну щомісячну заробітну плату в розмірі приблизно 18 000 гривень, що повністю покриває її особисті потреби та свідчить про фінансову самостійність. Крім цього, відповідач постійно, добровільно та в повному обсязі оплачує комунальні витрати за місцем проживання позивачки та їх спільної доньки за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, відповідач повністю та добровільно виконує обов`язок щодо матеріального забезпечення повнолітньої доньки, що продовжує навчання, отже звернення до суду з позовом про примусове стягнення аліментів є безпідставним.

14 вересня 2026 року від представника позивачки – адвоката Великородної М.О. надійшла відповідь на відзив (а.с. 118-120). Просить відхилити доводи представника відповідача, зазначені у відзиві. В обґрунтування заперечень зазначає, що дійсно наявна пільга на навчання дитини, однак вона застосовується лише після повної оплати навчання. У подальшому, кошти повертаються лише через рік на рахунок платника за наявності підстав. Тобто, позивачка все одно зобов`язана внести повну суму вартості навчального року, яка складає приблизно 20 000 гривень. Твердження, що ОСОБА_10 є неналежним позивачем у справі та не здійснює утримання повнолітньої доньки не заслуговує на увагу, оскільки після розірвання шлюбу, позивачка та їхня з відповідачем дитина продовжують фактично проживати разом як мати та дочка. У той же час, відповідач безперервно перебуває на військовій службі з 24 лютого 2022 року по теперішній час, що підтверджує те, що він не проживає постійно зі своєю дочкою ОСОБА_11 з початку 2022 року, а тому фактично визнає, що основний тягар утримання та забезпечення дитини несе саме позивачка. Зазначає, що аліменти на дитину, яка продовжує навчання, не обмежуються лише безпосередньою сплатою вартості навчання, а враховують й витрати на поточні потреби, пов`язані із навчанням, різні книги (зошити, посібники, тощо), канцелярію, додаткові заняття, оплату витрат на харчування, комунальні послуги, проїзд, лікування, дозвілля, а оскільки

ОСОБА_10 продовжує проживати з дочкою ОСОБА_11 спільно за однією адресою, тому таке забезпечення здійснює саме позивачка, а відповідач лише періодично надсилає доньці певні суми коштів. Вказівка про неналежного позивача є лише суб`єктивною думкою відповідача та його представника, яка йде в розріз з приписами норм чинного законодавства, оскільки позов подано позивачкою як одним із батьків, з яким фактично проживає дитина. Відповідач безпідставно посилається на надання коштів позивачці та їхній дитині в період, коли вони ще були подружжям. Починаючи з травня 2026 року він припинив надання будь-яких коштів ОСОБА_2 , а дочці, після останніх переказів у 2022 році, відновив безпосередні перекази лише з липня 2026 року, після подання позивачкою позову про стягнення аліментів. Твердження відповідача, що він сплачує вартість навчання не відповідає дійсності, оскільки позивач особисто вносила два платежі за навчання доньки 12 вересня 2025 на суму 12 320 гривень та 16 квітня 2026 на суму 7392 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями. Щодо працевлаштування доньки, зазначає, що вона почала працювати у кав`ярні з червня 2026 року на період канікул, однак офіційно не була працевлаштована, кошти за роботу отримувала мінімальні. На теперішній час, через навчання вона не може повноцінно працювати і заробляти кошти для задоволення своїх базових потреб, а тому потребує матеріальної допомоги від обох батьків. Відповідач, як учасник бойових дій, дійсно має пільги на сплату комунальних послуг. ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , держава надає відповідачу відповідні кошти для покриття безпосередніх витрат на утримання житла. У випадках, коли нарахованих коштів не вистачає, позивачка самостійно здійснює доплату за комунальні послуги. Крім того, на деякі послуги (Інтернет, телебачення, телефон, тощо) пільги не поширюються та підлягають повній оплаті, яку здійснює позивачка.

07 жовтня 2026 року від третьої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без її участі, а також пояснення по справі, відповідно до яких, вона вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, позовні вимоги є безпідставними, твердження позивачки, що вона перебуває повністю на її утриманні є абсолютно неправдивими. Вказує, що вона є повнолітньою та працездатною особою, на сьогоднішній день працевлаштована у кав`ярні «Кава-Босс», де отримує стабільну заробітну плату, яка складає приблизно 18 000 гривень щомісяця. Отриманий власний дохід повністю покриває її повсякденні особисті потреби (харчування, одяг, догляд, придбання навчальних матеріалів тощо). Крім того, всі необхідні кошти та повне фінансове забезпечення на її утримання та навчання регулярно надає батько ОСОБА_3 , перераховуючи їх безпосередньо на її картковий рахунок. Вона фактично проживає з матір`ю в одній квартирі, що належить бабусі ОСОБА_8 . Їх спільне проживання має виключно формальний характер та побудоване за принципом автономного сусідства двох дорослих людей, а не ведення спільного господарства. Мати ніколи не здійснювала її матеріального утримання та не несе витрат на її навчання чи забезпечення. Жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували витрати на її навчання до позовної заяви не додано, оскільки таких витрат з її боку просто не існує. Проте батько, який проходить військову службу з

24 лютого 2022 року по теперішній час, ніколи не ухилявся від обов`язку піклуватися про неї. Батько здійснює оплату навчання, крім того, зазначає, оскільки вона є донькою учасника бойових дій, раніше сплачені кошти у сумі 24 640 гривень були повернуті на банківську картку її матері. Також батько постійно і повному обсязі сплачує всі житлово-комунальні послуги (а.с. 124, 125-127).

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі. Позивачка зазначила, що донька проживає разом з нею, у неї своя кімната. У

3-кімнатній квартирі прописано 4 особи, зокрема і відповідач. За комунальні послуги з відповідачем сплачують порівну, пільги не поширюється на такі послуги як Інтернет та телефон. На даний час донька продовжує навчатися в Пенітенціарній академії на другому курсі, навчання коштує 24 300 гривень на рік та компенсується повністю за рахунок держави. За перший курс навчання нею було сплачено 70%, відповідачем – 30%, кошти їй повернулися. За другий курс сплатила за півроку 12 150 гривень, а іншу частину потрібно буде сплатити в новому році. Вона є ФОП, займається пошиттям одягу, однак зараз має небагато клієнтів та незначний дохід. З донькою ведуть спільне господарство, вона готує їжу, лікує дитину, прибирає, купують одяг спільно, власного доходу донька не має, влітку вона мала дохід підробляла баристою. Також, вона дає доньці кошти на кишенькові потреби в місяць приблизно 1000 гривень. Їй не відомо, чи спілкується донька з батьком. Після розірвання шлюбу чоловік їй коштів не надає.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відзив. Зазначила, що відповідач є учасником бойових дій, тому має пільги на сплату комунальних послуг. Після розлучення з позивачкою, він сплачує комунальні платежі за себе та за доньку. Кожного місяця ОСОБА_3 перераховує кошти доньці приблизно 10 000 гривень, сплачує за її навчання, кошти які були сплачені за перший курс були повернуті Пенітенціарною академією на рахунок позивача, тому вважає, що витрат на навчання позивачка не має. Крім того, ОСОБА_5 працює та має власний дохід. Вважає, що докази витрат на утримання доньки позивачем не надані.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, Україна, 21 вересня 2007 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками зазначені: батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 (а.с. 8).

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, актовий запис № 90 від 20 червня 2026 року. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвища йому – ОСОБА_6 , їй – ОСОБА_7 (а.с. 13).

Відповідно до Договору № 74 про навчання у закладі вищої освіти та Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 27 від 14 серпня 2025 року, укладених ОСОБА_4 з Пенітенціарною академією України, ОСОБА_5 зарахована на навчання за денною формою за спеціальністю К9 «Правоохоронна діяльність», загальна вартість платної освітньої послуги складає 73 920 гривень (а.с. 9, 10-11)

Згідно з довідкою Пенітенціарної академії України від 08 червня

2026 року № 326 ОСОБА_5 01 вересня 2025 року зарахована на навчання за спеціальністю К9 «Правоохоронна діяльність» за денною формою для здобуття вищої освіти за кошти фізичних, юридичних осіб, виплата стипендії не передбачена. Термін закінчення навчання – серпень 2028 року (а.с. 12).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22 лютого 2021 року (а.с. 14).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2026 року № 3570 молодший сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , 1975 року народження, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , з 24 лютого 2022 року (а.с. 59).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2026 року № 3605 ОСОБА_3 за період з 11 листопада

2022 року по 10 січень 2025 неодноразово брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Волноваському районі Донецької області (а.с. 60).

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції 0.0.4844989829.1 від

16 квітня 2026 року ОСОБА_4 сплатила за навчання 7392 гривні (а.с. 121).

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції 1.727173125.1 від

25 червня 2026 року ОСОБА_3 сплатив за навчання 4958 гривень (а.с. 61).

Із виписки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2022 року по 29 квітня 2026 року регулярно здійснювались перекази коштів на рахунок отримувача ОСОБА_4 (а.с. 62-75) та за період з 17 грудня 2022 року по 05 серпня 2026 року на рахунок отримувача

ОСОБА_5 (а.с. 76-89).

Також, у виписці АТ КБ «Приватбанк» за період з 01 лютого 2024 року по 31 липня 2026 відображаються операції по картці ОСОБА_3 , зокрема комунальні платежі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 90-110).

Згідно з листом Пенітенціарної академії України від 21 серпня 2026 року № 2/1161 щодо оплати вартості навчання здобувачки освіти ОСОБА_5 у 2025-2026 навчальному році, як дитині учасника бойових дій, була надана державна допомога на навчання за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 24 640 гривень. 08 липня 2026 року кошти державної допомоги були перераховані Академії одним платежем відповідно до платіжної інструкції Мінветеранів від 07 липня 2026 № 4111. Після надходження коштів державної допомоги раніше сплачені за навчання кошти у сумі 24 640 гривень були повернуті платнику відповідно до п. 39 Порядку (а.с. 112-113, 114).

Згідно з довідкою про доходи від 05 серпня 2026 № 1944 ОСОБА_3 дійсно проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , дохід за період з 01 лютого 2026 року по 31 липня 2026 року за винятком аліментів становить 291 872 гривні 60 копійок (а.с. 47).

Відповідно до довідки форма ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України розмір фактичного заробітку/доходу ОСОБА_4 за звітний 2025 рік становив 80 750 гривень 99 копійок, за 2026 рік – 23 783 гривні 69 копійок (а.с. 122).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 грудня 2021 по справі

№ 753/20347/20 наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до пояснень третьої особи ОСОБА_5 вбачається, що вона дійсно проживає з матір`ю, однак зазначає, що мати не здійснює її повного утримання, оскільки вона працює та має власний дохід, крім того, її навчання повністю покривається державою, батько добровільно щомісячно надає їй фінансову допомогу та забезпечує її.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимоги, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем не стягуються.

Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 278-279, 353-355 ЦПК України, статтями 198-201 Сімейного Кодексу України,суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації:

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Третя особа: ОСОБА_5 (адреса реєстрації:

АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Р.М. Топіха