Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №750/8231/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8231/26

Провадження № 2/750/3976/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю: секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 6964992 від 15.08.2023 в розмірі 17308,20 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 15.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6964992. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримала кредит у сумі 7000 грн і мала сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 17308,20 грн, із яких: 7000 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 10308,20 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахована позивачем. 27.05.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 6964992 від 15.08.2023, укладеним з відповідачем. У подальшому ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 4559322) перейменовано на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822). Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 05.10.2026.

У встановлений строк представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечив факт укладення кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , оскільки остання в день укладення кредитного договору перебувала за межами України; укладення кредитного договору та подальші фінансові операції здійснювались з використанням номера мобільного телефону, який у період з 05.03.2023 по 28.04.2023 був деактивованим, а 28.04.2023 його придбано іншою особою, що спростовує факт ідентифікації відповідача за допомогою номеру телефону, який використано для укладення кредитного договору. Отже, первісний кредитор не здійснив однозначну автентифікацію відповідача, що призвело до несанкціонованого доступу до рахунку останньої з подальшим отриманням кредиту та здійсненням видаткових операцій. ОСОБА_1 повідомляла АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що невідомі особи заволоділи доступом до її особистого кабінету в застосунку «Приват24» та належними їй грошовими коштами; за фактом шахрайських дій відповідач звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

У судове засідання сторони не з`явилися; представник позивача надав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі; представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

15.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6964992 (далі - Договір).

Відповідно до 1.1 Договору укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно з п. 1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктами 1.3 - 1.10 Договору визначено умови кредитування, зокрема, суму кредиту - 7000 грн; строк кредитування - 360 днів; розмір процентів за користування кредитними коштами: 1,99% в день - стандартна процентна ставка, яка застосовується у межах строку кредитування, та 0,01 % в день - знижена процентна ставка, яка застосовується у разі, якщо позичальник до 30.08.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

За змістом п. 1.15 Договору перед його укладенням товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет відповідно до п. 1.1 Договору шляхом використання інструменту покладання відповідно до договору, укладеного між Товариством та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як банком-ідентифікатором.

Договір про надання споживчого кредиту № 6964992 від 15.08.2023 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «A8104». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписала додаток до вказаного Договору, а саме таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 6964992 від 15.08.2023 укладено ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 15.08.2023 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 27.05.2024 № 486, згідно з якою на запит ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Товариство, серед іншого, підтвердило успішність здійснення переказу грошових коштів в сумі 7000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , який проведено 15.08.2023 о 01 год. 59 хв.

При відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання представника позивача щодо витребування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_1 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку.

27.08.2026 до суду надійшла інформація з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260812/62163-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ; 15.08.2023 на вказаний картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 7000 грн з призначенням платежу «зарахування переказу».

Таким чином, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 7000 грн, виконало своє зобов`язання за кредитним договором.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив укладення кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , покликаючись на те, що номер телефону НОМЕР_3 , використаний для укладення Договору, станом на 15.08.2023 був деактивований, тому відповідач, перебуваючи за кордоном, не могла підписати Договір, використовуючи зазначений номер телефону.

Надаючи оцінку цим твердженням сторони відповідача, суд зважає на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Заперечуючи факт укладення кредитного договору, представник відповідача надав наступні докази:

-копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12023270340003581 від 20.09.2023, за змістом якої Чернігівським РУП ГУНП в Чернігівській області проводилось досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за фактом оформлення кредитних договорів у «Кредит плюс», «Селфі кредит» та в АТ КБ «Приватбанк» невідомими особами на ім`я ОСОБА_1 , яка перебуває за кордоном та не користується своїм фінансовим номером телефону з 05.03.2023. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугувала заява доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

-інформацію ПрАТ «ВФ Україна» від 14.03.2024 та від 29.03.2024, за змістом якої мобільний номер НОМЕР_4 з 23.08.2014 по 05.03.2023 обслуговувався за умовами передплаченого сегменту (без укладання письмового договору між оператором і абонентом). Надання послуг за ним здійснювалося анонімно, тобто без реєстрації персональних даних користувача. У період з 05.03.2023 по 28.04.2023 номер НОМЕР_4 був деактивований. 28.04.2023 цей номер був придбаний іншим користувачем і наразі він обслуговується на тих самих умовах;

-копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 з відмітками щодо виїзду останньої за кордон України.

За змістом п. 1.15 Договору перед його укладенням товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача для входу в особистий кабінет відповідно до п. 1.1 Договору шляхом використання інструменту покладання відповідно до договору, укладеного між Товариством та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як банком-ідентифікатором.

Згідно з п.п. 40 п. 5 розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 № 65 інструмент покладання - це використання банком інформації щодо ідентифікації, верифікації клієнтів, встановлення їх кінцевого бенефіціарного власника та вжиття заходів з верифікації їх особи, а також інформації щодо мети та характеру майбутніх ділових відносин, отриманої від третьої особи, яка є суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» або вживає подібні за змістом заходи, підлягає відповідному нагляду згідно із законодавством країни реєстрації такого суб`єкта та діє від свого імені.

З огляду на викладене, ідентифікація споживача (позичальника) для укладення Договору між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 відбулась шляхом використання інструменту покладання АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у володінні якого перебувають особисті, у тому числі, анкетні дані ОСОБА_1 , з огляду на те, що Банком емітовано на її ім`я картку № НОМЕР_2 , і саме таким чином при укладенні кредитного договору відбулась ідентифікація особи позичальника.

Одним із засобів електронної ідентифікації є ВаnkID - спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних у банку, де вони обслуговуються і на відповідача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати в тому числі і телефону, який є фінансовим для здійснення операцій з картками, однак, стороною відповідача не надано доказів тому, що таку інформацію вона не передавала стороннім особам, як і не доведено факт повідомлення банку про втрату фінансового номеру.

Крім того, суд зважає, що покликання представника відповідача на перебування позивачки за кордоном не спростовує можливість укладення нею кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023, який, як встановлено судом, укладено в електронній формі, з огляду на можливість укладення такого договору у будь-якому місці, де є доступ до мережі Інтернет. Згідно з копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 , наданої представником відповідача, не підтверджено перебування її за кордоном саме 15.08.2023 (дата надання кредиту).

Наявність відкритого кримінального провадження жодним чином не свідчить про факт укладення кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 іншими особами з використанням анкетних даних ОСОБА_1 , окрім того описаний у витягу з ЄРДР короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, стосується оформлення кредитних договорів у «Кредит плюс», «Селфі кредит» та в АТ КБ «Приватбанк» невідомими особами на ім`я ОСОБА_1 , однак не зазначено про оспорений договір, який укладено з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Інформація ПрАТ «ВФ Україна», зазначена в листах від 14.03.2024 та від 29.03.2024, не свідчить, що фінансовий номер телефону, використаний при укладанні Договору, не був у користуванні саме ОСОБА_1 . Його використання сторонньою особою не доведено. При ідентифікації клієнта під час укладання Договору використано окрім телефонного номера анкетні дані ОСОБА_1 , які не могли бути відомі сторонній особі.

Окремо суд зауважує, що кредитні кошти від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на виконання умов кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 надійшли на особистий картковий рахунок саме відповідача ОСОБА_1 , що підтверджено листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.08.2026 № 20.1.0.0.0/7-260812/62163-БТ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано факт укладення договору про надання споживчого кредиту № 6964992 від 15.08.2023 між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором, суд зважає на таке.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6964992 від 15.08.2023 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 6964992 від 15.08.2023 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

27.05.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 4559322) укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 Договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6964992 від 15.08.2023 позивачем надано копію акта прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, копію реєстру боржників від 27.05.2024, в якому, зокрема, зазначено кредитний договір № 6964992, укладений з ОСОБА_1 , та копію платіжної інструкції № 421 від 30.05.2024, за змістом якої ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» здійснило переказ грошових коштів на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на виконання умов договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 4559322) перейменовано на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6964992 від 15.08.2023.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором останній нараховано заборгованість у сумі 17308,20 грн, із яких: 7000 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 10308,20 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахована позивачем після набуття ним права вимоги до відповідача. Вказана заборгованість є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Наведені вище положення Закону України «Про споживче кредитування» введено в дію пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, після 24.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки по кредитах становить 1%, проте, законодавцем визначено певний перехідний період, який стосується договорів, які були укладенні до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк дії яких продовжено після набрання чинності вказаним Законом. Так, до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%, з 22.04.2024 до 19.08.2024 - 1,5 %, а з 20.08.2024 і до нині становить 1%.

Умови кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 цілком відповідали законодавчим обмеженням, які діяли на час його укладення, проте протягом строку дії договору з 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки для договорів, укладених до набрання чинної Законом, було законодавчо обмежено на рівні 1,5%, у зв`язку із чим заборгованість відповідача по процентам, нарахована ОСОБА_1 позивачем після набуття ним права вимоги за Договором у період з 28.05.2024 по 09.08.2024, підлягає зменшенню з урахуванням наведених вище вимог Закону. Так, указаний період нарахування заборгованості позивачем за кредитним договором складає 74 дні, протягом яких позивач мав нараховувати проценти на рівні 1,5% на суму основного боргу - 7000 грн, отже заборгованість відповідача за цей період складає 7770 грн (7000*1,5%*74).

З огляду на викладене, слід частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання нею умов кредитного договору № 6964992 від 15.08.2023 в сумі 14770 грн, з яких 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7770 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавав адвокат Столітній Михайло Миколайович на підставі договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого складено опис наданих адвокатом послуг, вартістю 10000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 14770 грн, що становить 85,33% (14770 : 17308,20 ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2271,83 грн (2662,40 грн ? 85,33%) та витрати на правничу допомогу в сумі 2559,90 грн (3000 ? 85,33%).

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6964992 від 15.08.2023 в сумі 14770 грн (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2271,83 грн (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 83 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2559,90 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 90 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ; код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Б.В. Крапивний