Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №748/2316/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2316/26Головуючий у 1 інстанції Костюкова Т. В.

Провадження № 33/4823/801/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Допи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Допи Вікторії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції установив, що 21 липня 2026 року о 21:02 годині ОСОБА_1 в с-щі Гончаріське, Чернігівського району та області, по вул. Танкістів, 11, керував автомобілем "Opel Vectra", державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану сп`яніння, у встановленому законом порядку, проводився на місці зупинки із застосуванням приладу "Drager", результат тесту 0,51% проміле, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Допа В.І. просить скасувати постанову місцевого суду та провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У разі відмови у закритті провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення змінити постанову та застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права та без всебічного з`ясування всіх обставин справи. Звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та під час зупинення поліцейськими і у судовому засіданні останній пояснював про виконання ним того дня завдання військової служби, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою. Вказує на безпідставну зупинку транспортного засобу, адже ОСОБА_1 рухався менше однієї хвилини, не порушуючи Правил дорожнього руху. Зазначає, що під час складання адміністративних матеріалів поліцейськими не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, і право на отримання правничої допомоги, а тому порушення такого права на захист тягне за собою визнання адміністративних матеріалів недопустимими доказами. Вказує на розбіжність у часі вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі та відеозаписі з відеореєстратора патрульного, що на думку апелянта, робить протокол неналежним та недопустимим доказом по справі. Звертає увагу не відсутність безперервного запису по справі та здійснення фіксації з особистого мобільного телефону поліцейського. Вважає, що відсутність безперервного відеозапису боді-камери у разі відсутності свідків тягне за собою недійсність усього процесу огляду на підставі ч.5 ст. 266 КУпАП. Також вважає, що поліцейськими були штучно створені умови для обмеження права ОСОБА_1 на проведення огляду лікарем-наркологом. Наголошує, що ОСОБА_1 , як офіцер Збройних Сил України, безпосередньо залучений до виконання бойових дій та службових завдань, які потребують постійного та оперативного керування транспортними засобами, а позбавлення права керування унеможливить виконання ним військового обов`язку.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник Допа В.І. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 725573 від 21.07.2026, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис у протоколі (а.с. 3).

Згідно наявного в матеріалах справи направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, огляд проводився за допомогою газоаналізатора “Драгер”, результат огляду становив 0,51 проміле. (а.с. 4).

Відповідно до роздруківки результату тесту, виконаного технічним приладом “Алкотест 6820”, у ОСОБА_1 було встановлено алкогольне сп`яніння з показником 0,51 %о, яку він власноруч підписав.(а.с. 5).

Згідно із Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей та обличчя. Огляд проводився за допомогою приладу “Драгер”, результат становить 0,51 проміле, з результатом згоден, який він власноруч підписав (а.с. 6).

Згідно розписки ОСОБА_1 від 21.07.2026, останній зобов`язався не керувати автомобілем до повного витверезення із залишенням автомобіля на парковці без порушення ПДР (а.с. 7).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

На відеозаписі події об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Із цього відеозапису видно, як рухається автомобіль, який припаркувався. Під час спілкування поліцейський повідомляє, що від водія відчутний запах алкоголю, пропонує пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер”, на що водій погодився. Поліцейський проводить контрольний забір повітря, роз`яснює правила продуття приладу. Водієм було здійснено продуття, результат якого становив 0,51 ‰, з результатом огляду останній був згодний. Поліцейський роз`яснює, що якщо він не згоден з результатом, то пропонував проїхати в лікарню до найближчого закладу, що знаходиться у м. Чернігові, на що водій відповів “не вважаю за потрібне їхати в лікарню” та наголосив на згоді з результатом. Поліцейський повідомляє про допустиму норму 0,2 проміле та про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.9 а) ПДР. Водія ознайомлено зі змістом протоколу, водій наголосив на розумінні своїх прав та власноруч підписав протокол.

Суддя апеляційного суду визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Отже, суддя апеляційного суду виснує, що цей відеозапис є достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вказані докази в своїй сукупності узгоджуються між собою та доповнюють один одного, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у своїй об`єктивності, та правомірно взяті до уваги місцевим судом як докази підтвердження вини вчинення водієм ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, і з таким висновком повністю погоджується апеляційний суд.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційні доводи захисника стосовно незгоди з проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідності до ст. 266 КУпАП та кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, вважаючи, що його дії підпадають під диспозицію ст. 172-20 КУпАП і відповідно, огляд мав проводитись згідно зі ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, неспроможні у цьому судовому провадженні.

Положеннями ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд таких осіб проводиться на підставі ст. 266-1 КУпАП.

Тоді як за ст. 130 КУпАП настає відповідальність за керування транспортними засобами особами, зокрема, в стані алкогольного сп`яніння і їх огляд проводиться на підставі положень ст. 266 КУпАП.

За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення порядку огляду та кваліфікації дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підлягає встановленню у кожному конкретному випадку факт виконання ним обов`язків військової служби.

У цьому судовому проваджені не установлено факту безпосереднього виконання ОСОБА_1 службових обов`язків під час керування транспортним засобом поза межами території будь-якої військової частини чи військового об`єкту, оскільки згідно з відеозаписом водій на місці зупинки будь-яких повідомлень про те, що він діє в межах службових повноважень на виконання службового завдання не повідомляв.

Такі обставини повною мірою спростовують інформацію сторони захисту щодо виконання обов`язків служби ОСОБА_1 на момент його зупинки. А сам факт перебування ОСОБА_1 в статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, оскільки даних про те, що він виконував саме бойове завдання або інші службові обов`язки під час керування транспортним засобом, суду не надано.

Отже, у цьому випадку він як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому його огляд на стан алкогольного сп`яніння обґрунтовано було запропоновано відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, зокрема на місці зупинки, на що останній погодився та пройшов такий, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта про безпідставну зупинку автомобіля поліцейськими, тому. на думку захисника, ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати інші вимоги поліцейських, а отже, всі складені стосовно нього матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами його вини, не знайшли свого підтвердження, оскільки такі доводи були предметом розгляду місцевого суду.

Суд першої інстанції зазначив, що незгода водія із причинами зупинки не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, з чим погоджується і апеляційний суд, адже на даний час в Україні діє воєнний стан і поліцейські мають право зупиняти транспортні засоби з метою їх перевірки. Також, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував своєї винуватості, був ознайомлений із змістом протоколу та власноруч його підписав.

Суддя апеляційного суду вважає безпідставними твердження захисту про те, що під час складання адміністративних матеріалів працівники поліції не роз`яснили водієві його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема й право на отримання правничої допомоги. Вказані доводи повністю спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що водієві ОСОБА_1 було запропоновано зачитати його права та обов`язки, однак останній відмовився від цього, наголосивши, що повністю їх розуміє.

З приводу доводів захисника про розбіжності у часі вчинення правопорушення, зазначеного у протоколі, та відеозаписі з відеореєстратора, та того, що відеозапис знятий взагалі на особистий мобільний телефон поліцейського, а не на спеціальний технічний пристрій, дозволений до використання, а відеозйомка проведена небезперервно, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

Із самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи. Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові. Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу. Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі 749/630/21, згідно з якою відеозапис, здійснений поліцейським на мобільний телефон у публічному місці, може бути допустимим доказом, якщо він відображає обставини події та не спростований іншими доказами. Інструкції щодо використання відеореєстраторів не забороняють поліцейським використовувати власні мобільні телефони для фіксації подій.

Враховуючи, що відеозапис з мобільного телефону, який міститься на оптичному диску, повністю узгоджується з іншими матеріалами справи, такий відеозапис судом першої інстанції обґрунтовано прийнято в якості доказу.

Отже, заборони щодо використання особистого мобільного пристрою для фіксування адміністративного правопорушення поліцейським немає.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про зміну постанови суду в частині застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це унеможливить виконання ним військового обов`язку.

За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд 1 інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. В даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити апеляційні вимоги захисту про призначення стягнення тільки у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду. Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заперечуючи проти притягнення до адміністративної відповідальності стороною захисту не надано суду належних доказів на спростування результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, апеляційний суд не вбачає підстав вважати зібрані докази неналежними чи недопустимими.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Допи Вікторії Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. О. Лебеженко