Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №650/3011/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/3011/26

Номер провадження: 22-ц/819/1277/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л.В.,

Радченка С.В.,

секретар Манько К.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 24 серпня 2026 року, у складі головуючого судді Сікори О.О.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Бєліков А.А., звернувся до суду з позовом до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 25 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,03 га, кадастровий номер 6520686700:03:009:0011, розташованої на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка після адміністративно-територіальних змін належить до Новорайської сільської територіальної громади.

10 січня 2015 року права та обов`язки орендаря за договором перейшли від ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а 28 грудня 2018 року - до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Додатковою угодою від 15 грудня 2021 року строк дії договору визначено до 31 грудня 2031 року, нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено у сумі 308 539,65 грн, а орендну плату встановлено у розмірі 8,46 % від нормативної грошової оцінки, що становить 26 102,45 грн за повний рік оренди. Відповідно до умов договору орендна плата має бути внесена до 31 грудня кожного року.

Представник позивача вказав, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки позивачу не виплачувалася, на підтвердження чого до позовної заяви додано відомості органів ДПС про доходи позивача за відповідні періоди, які, за твердженням представника, не містять відомостей про нарахування та виплату орендної плати. Загальний розмір невиплаченої орендної плати за чотири роки за умовами договору становив би 104 409,80 грн, однак вимоги про стягнення цієї суми у даній справі не заявлено.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі договору № 1704/25-17 відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок передало ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди, у тому числі спірної земельної ділянки. За умовами цього договору до нового орендаря перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди землі зі змінами та додатковими угодами. На час звернення до суду право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Позивач вважає, що несплата орендної плати протягом декількох років є систематичним невиконанням істотної умови договору та відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України є підставою для розірвання договору. При цьому представник позивача окремо посилається на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 та зазначає, що після відчуження права оренди належним відповідачем за вимогою про розірвання договору є новий орендар як поточний носій зареєстрованого права оренди.

Також представник позивача зазначив, що саме по собі запровадження воєнного стану, перебування території в окупації у 2022 році, загальна інформація про мінну небезпеку, податкові пільги та відсутність обстеження земельної ділянки не доводять об`єктивної неможливості використання конкретної земельної ділянки протягом 2023-2025 років. Представник звертає увагу, що за листом Новорайської сільської військової адміністрації від 27 березня 2026 року № 01-11/796/26 окреме рішення щодо визнання саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:009:0011 непридатною до використання не приймалося, безпосереднє обстеження цієї ділянки представниками військової адміністрації не проводилося, а акт очищення або інший документ, який би підтверджував виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, відсутній.

Крім того, позивач посилається на відповіді інших суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території Бериславського району, зокрема ТОВ «АГРО-ЛАЙФ 2023» та ТОВ «Додола 2021», відповідно до яких після деокупації ними проводилися обстеження земель, відновлювалася господарська діяльність та виплачувалася орендна плата власникам земельних ділянок. На думку представника позивача, наведені відомості спростовують твердження про абсолютну неможливість ведення сільськогосподарської діяльності на всій території відповідних громад упродовж 2023-2025 років.

На підставі наведеного представник позивача просив суд розірвати договір оренди землі № 4АА002128-040671500003 від 25 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», право оренди за яким у подальшому перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», щодо земельної ділянки площею 9,03 га з кадастровим номером 6520686700:03:009:0011, номер запису про інше речове право 46289959, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 серпня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі № 4АА002128-040671500003 від 25 квітня 2006 року, укладений між ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (новий орендар - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 46289959, щодо земельної ділянки площею 9,03 га з кадастровим номером 6520686700:03:009:0011.

Стягнуто з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовлено у зв`язку з ненаданням доказів їх розміру та фактичного понесення.

31 серпня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до 2022 року товариство виконувало всі свої зобов`язання за договором, проте в 2022 році його діяльність призупинилась та не здійснювалась на орендованих земельних ділянках внаслідок тимчасової окупації військами рф Херсонської області та забороною військовими адміністраціями Херсонської області після деокупації частини територій Херсонської області проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які були визнані непридатними для використання за наявності потенціальної загрози їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Також зазначив, що територія Новорайської сільської територіальної громади перебувала під тимчасовою окупацією у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, а з 11 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій. Крім того, апелянт звернув увагу на те, що територія Новорайської сільської територіальної громади знаходиться в безпосередній близькості до населених пунктів Херсонської області, які перебувають під тимчасовою окупацією російською федерацією.

Унаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність і використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування підприємства та виконання договірних зобов`язань.

В результаті бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, забруднена вибухонебезпечними предметами. Відсутність розмінування унеможливлює ведення сільськогосподарського виробництва. Перебування працівників на такій території, а також постійні атаки російських FPV-дронів і ракет становлять пряму загрозу їх життю та здоров`ю і унеможливлюють проведення посівної кампанії, збирання врожаю та ведення господарської діяльності в цілому. Несплата орендної плати у цей період, а також до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки, є наслідком обставин непереборної сили, за які відповідач не несе відповідальності, що виключає можливість розірвання договору з підстав систематичної несплати за відповідний період.

Також апелянт зазначив, що товариство не відмовляється від виконання своїх зобов`язань, однак наголошує на неможливості їх виконання під час тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.

Відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які відповідач не відповідає, підтверджується наступними обставинами:

- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

- територія Новорайської сільської територіальної громади з 11 листопада 2022 року і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», серед яких ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»;

- наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, відповідно до яких з грудня 2024 року Новорайська територіальна громада відносилася до районів ведення воєнних (бойових) дій;

- розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: від 06.02.2024 №29 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2024 року»; від 18.04.2024 № 154 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2024 року»; від 31.10.2023 року № 163 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2022-2023 р.р.» та інші розпорядження, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення;

- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням «Розмінування України» (https://mine.dsns.gov.ua/), де територія Новорайської сільської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;

- листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами;

- листом ГУ ДСНС України в Херсонській області від 27 травня 2025 року, який вказує на відсутність розмінувань на території Бериславського району та потенційну загрозу забруднення вибухонебезпечними предметами вказаної території;

- звітністю за формою №4-сг (річна) за 2022-2024 р.р. ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка вказує на відсутність посівів площ сільськогосподарськими культурами на території Новорайської сільської територіальної громади, даний документ є прийнятим, що підтверджується квитанцією №2.

Відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору оренди, але зазначив, що причиною такої несплати спочатку була неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами та безпосередня близькість до території бойових дій.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство також вказало, що суд першої інстанції в порушення вимог частини 4 статті 263 ЦПК України не врахував правові висновки викладені в постанові Верховного суду №650/3776/24 при вирішення даного питання.

Апелянтом зазначено, що з урахуванням вказаної вище правової позиції Верховного Суду, а також положень частини восьмої статті 82 ЦПК України, обставини наявності непереборної сили, що унеможливили використання земельних ділянок та виконання зобов`язань за договорами оренди ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», встановлені судом та не підлягають повторному доказуванню. Отже, відсутні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Товариством зауважено, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин, зокрема, у даній справі наявність вказаних обставин підтверджується, розпорядженням Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області та рішенням Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року №491.

Також, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, товариством наголошено, що території, де розташована орендована земельна ділянка, знаходяться в межах Бериславського району Херсонської області, який перебував в окупації, неодноразово потрапляв у зону активних бойових дій, є потенційно забруднений вибухонебезпечними предметами, наразі є близьким до зони бойових дій, що зумовлює постійну загрозу у вигляді обстрілів. Усі ці фактори прямо свідчать про неможливість використання земель для сільськогосподарських потреб без попереднього розмінування території.

Товариство зауважило, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що деокупація території сама по собі не означає автоматичну відсутність перешкод для ведення господарської діяльності. Так як відновлення нормальної господарської діяльності потребує не тільки безпеки для людей, але й очищення території від вибухонебезпечних предметів, які є серйозною загрозою для життя та здоров`я працівників. Крім того, незважаючи на деокупацію, територія продовжує бути потенційно небезпечною для ведення господарської діяльності через загрозу вибухів, що прямо унеможливлювало проведення сільськогосподарських робіт.

Заключним етапом проведення очищення території є видача Центром протимінної діяльності сертифіката та передача земельної ділянки місцевим потенційно забруднена вибухонебезпечними предметами, які відсутні в даній справі.

Крім того, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказано, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам позивача, залишивши також поза увагою пояснення, доводи якою сторона відповідача обґрунтовувала свою позицію.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищення території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрації, апелянт вважає, що в порядку статті 617 ЦК України він не лише звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, а і в порядку частини шостої статті 762 ЦК України, звільняється від плати за весь час протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Бєліков А.А., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Зокрема, представником ОСОБА_1 – адвокатом Бєліковим А.А. зазначено, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання.

Чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердження настання форс-мажорних обставин, як умови звільнення від відповідальності за невиконання умов договору є саме сертифікат Торгово-промислової палати України, який відсутній у сторони орендаря.

Також позивач звернув увагу суду, що на території, де за позицією відповідача неможливо здійсювати господаську діяльність, інші суб`єкти господювання проводять господарську діяльність.

Адвокатом зауважено, що орендар жодним чином не комунікує з орендодавцем за більш ніж 3 роки, та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, при тому наявні факти продажу права оренди відповідачем (розрахунок 100 гривень за 1 гектар), що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.

Також вказав, що про це свідчить бездіяльність відповідача в частині визначення взагалі можливості використовувати земельну ділянку.

Таким чином, адвокатом зазначено, що вказане може свідчити лише про недобросовісне відношення відповідача до своїх обов`язків як орендаря згідно договору оренди, про відсутність будь-якого наміру виконати в майбутньому такі обов`язки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» ніяким чином не заперечує факт несплати орендної плати, проте всіляким чином уникає відповідальності за невиконанням своїх обов`язків, при цьому, не пропонує будь-яких шляхів вирішення вказаної ситуації. Заперечуючи проти розірвання договору оренди, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» фактично створює умови для того, щоб земельна ділянка, належна позивачу, і в подальшому не використовувалася згідно її цільового призначення, а позивач і в подальшому був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховував при укладені Договору оренди землі.

Також у відзиві на апеляційну скаргу звернуто увагу суду на те, що викладені відомості в розпорядженнях військової адмінітсрації самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у відповіда можливості користуватись об`єктом оренди.

Водночас адвокатом вказано, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті запосиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) у межах території, де знаходиться земельна ділянка, відсутня інформація (позначки) про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон.

Крім того, вказана мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Адвокат звертаю увагу суду на те, що 17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт» продано право оренди ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі договору купівлі продажу права оренди, що унеможливлює будь-який намір використовувати земельну ділянку в господарській діяльності власне ТОВ «ЮТС-Агропродукт».

Також, адвокат вважає, що наведена у апеляційній скарзі позиція апелянта про необхідність врахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №650/3776/24 та у постанові КГС ВС від 25.02.25р. по справі №908/929/24 та інших, є необгрунтованою, оскільки зазначені в цих постановах позиції не є релевантними до спірних правовідносин, правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, і взагалі стосуються різних періодів несплати орендної плати.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Бєліков А.А., у відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити за його відсутності та за відсутності позивача.

Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Перемога-Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ЮТС-Агропродукт», про розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач (орендар) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2025 роки, що є підставою для його розірвання.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,03 га, кадастровий номер 6520686700:03:009:0011, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

25 квітня 2006 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 4АА002128-040671500003. У подальшому права та обов`язки орендаря переходили до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», а з 28 грудня 2018 року - до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Додатковою угодою від 15 грудня 2021 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2031 року, орендну плату встановлено у розмірі 8,46 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 26 102,45 грн за повний рік оренди, із строком внесення до 31 грудня кожного року.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди спірної земельної ділянки. За пунктами 2.2, 2.3 договору № 1704/25-17 до покупця перейшли права та обов`язки орендаря за договором оренди землі зі змінами та додатковими угодами. Право оренди за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 46289959.

Відомості органів ДПС, долучені до позову, у сукупності з поясненнями позивача та відсутністю будь-яких платіжних документів з боку відповідача і третьої особи підтверджують, що орендна плата позивачу за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не виплачувалася. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» факту невиплати орендної плати не заперечує, однак пов`язує її з неможливістю використання землі внаслідок воєнних обставин. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» доказів виплати орендної плати за 2025 рік не надало.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував факт відчуження права оренди ТОВ "Перемога Плюс", встановив об`єктивну неможливість відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт" упродовж 2022 року використовувати спірну земельну ділянку, що розташована на території, яка була тимчасово окупована рф, та виходив з доведеності істотних порушень відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичного невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023-2025 роки, недоведення відповідачем обставин непереборної сили за вказаний період і неможливості виконання умов договору, а тому дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди.

При цьому судом зазначено, що в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт з очищення місцевості, акт нетехнічного чи технічного обстеження або інший документ компетентного органу, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка входила до конкретного обстеженого масиву та що на такому масиві фактично були виявлені й знищені вибухонебезпечні предмети. Також не надано доказів встановлення компетентним органом заборони на використання саме цієї земельної ділянки протягом повних 2023, 2024 або 2025 років.

Судом не встановлено належного причинно-наслідкового зв`язку між загальними воєнними ризиками, податковими пільгами, внутрішніми рішеннями ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та повною неможливістю користування конкретною земельною ділянкою протягом 2023 та 2024 років. Відсутність акта обстеження або очищення спірної земельної ділянки сама по собі не доводить її фактичного забруднення чи непридатності, тоді як доказів виявлення вибухонебезпечних предметів безпосередньо на цій земельній ділянці або у масиві, до якого вона належить, матеріали справи не містять.

Щодо несплати орендної плати за 2025 рік судом враховано, що 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Строк внесення річної орендної плати за договором спливав 31 грудня 2025 року, тобто на момент настання строку виконання цього зобов`язання саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» було поточним орендарем і носієм права користування спірною земельною ділянкою.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не надало суду жодного доказу того, що після набуття права оренди воно зверталося до компетентних органів щодо обстеження саме цієї ділянки, було позбавлене доступу до неї, отримувало заборону на її використання, повідомляло орендодавця про конкретні перешкоди або вживало інших заходів для належного виконання договору. Так само відсутні докази сплати ним орендної плати за 2025 рік.

Таким чином, судом встановлено систематичне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки. За 2023 та 2024 роки орендна плата не була сплачена попереднім орендарем - ТТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а за 2025 рік, після переходу 17 квітня 2025 року права оренди та прав і обов`язків орендаря, орендна плата не була сплачена ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Кожний із цих платежів мав бути внесений у визначений договором строк, однак доказів належного виконання відповідного зобов`язання суду не надано.

Несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки вже утворює систематичність порушення істотної умови договору у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Несплата орендної плати за 2025 рік новим орендарем додатково підтверджує тривалий характер невиконання договору та відсутність відновлення належного виконання орендного зобов`язання після переходу права оренди до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Відповідач в апеляційній скарзі та у відзиву на позовну заяву не заперечував факт не виконання своїх зобов`язань за договором оренди, а саме невиплату орендної плати за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, посилаючись на відсутність обов`язку сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.

Знаходження орендованої земельної ділянки у 2022 році на території, Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка переобувала під тимчасово окупацією рф визначено Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 , а з 11 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.

За положеннями статті 24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Згідно з частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких орендар не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини орендар не відповідає.

При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Суд першої інстанції виходив з того, що у 2022 році територія, на якій розташована спірна земельна ділянка, перебувала під тимчасовою окупацією, а така обставина об`єктивно унеможливлювала безпечне та реальне використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з огляду на сезонний характер сільськогосподарської діяльності, тимчасова окупація території у 2022 році фактично унеможливлювала проведення повноцінної посівної кампанії, обробітку землі та збору врожаю. Тому суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи відповідача в частині неможливості використання спірної земельної ділянки у 2022 році через обставини, за які він не відповідав. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що саме спірна земельна ділянка упродовж 2023, 2024 та 2025 років була фактично забруднена вибухонебезпечними предметами або визнана у встановленому законом порядку непридатною для використання за цільовим призначенням. У зв`язку з чим дійшов висновку, що за 2023, 2024, 2025 роки відповідач не довів наявності підстав для звільнення від сплати орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.

Норма статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також не передбачуваність, перші можуть бути спричинені зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку ,втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частинишостоїстатті762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з якого, факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, свідчить про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. Оскільки обставини, правовідносини у цій справі та у справі, що переглядається апеляційним судом, не є релевантними, стосуються іншого періоду невиконання умов договорів оренди, території розташування земельних ділянок та ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи № 650/3776/24, які є відмінними від даної справи. Разом з цим, суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

При цьому, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц виснувала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376.

Доводи апеляційної скарги про наявність на інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами не спростовують висновків суду першої інстанції, який зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Розпорядженням ХОР від 01 березня 2023 року №24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», ТОВ «ЮТС-АГРОПОДУКТ» внесений у перелік суб`єктів господарювання, що постраждав внаслідок обставин непереборної сили прийнятий на підставі листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 який (лист) не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Разом з тим, вказане розпорядження не містить будь-яких відомостей на підтвердження доводів представника Товариства щодо наявності конкретних обставин, які унеможливлювали використання відповідачем об`єкту оренди і, як наслідок, виконання ним своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Посилання апелянта на лист ГУ ДСНС України в Херсонській області №6603-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, інформація у якому свідчить про об`єктивну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки не є такими, що ґрунтуються на інформації викладеній у цьому листі. Так, у наведеному листі заступником начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації зазначено таке: «провівши аналіз наданих Вами ( ТОВ «ЮТС Агропрдукт») кадастрових номерів земель сільськогосподарського призначення встановлено, що піротехнічні розрахунки ДСНС України до робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на зазначених територіях не залучались, роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами з розмінування. Ймовірно, вищевказані ділянки можуть бути потенційно забрудненими».

Посилання представника Товариства на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області: від 06.02.2024 №29 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2024 року»; від 18.04.2024 № 154 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2024 року»; від 31.10.2023 року № 163 «Про надання пільг ТОВ «ЮТС-Агропродукт» із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2022-2023 р.р.» та інші розпорядження, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2023, 2024, 2025 роки не спростовує. Вказані розпорядження видані лише щодо надання певних податкових пільг у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами, та не містять відомостей щодо визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, і не звільняють Товариство від обов`язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.

Доказ, який свідчить, що орендована земельна ділянка непридатна для її використання внаслідок забрудненими вибухонебезпечними предметами, віднесена, у встановленому законом порядку до категорії земель непридатних до використання, відповідачем не надано, при цьому суд першої інстанції в достатній мірі проаналізував поведінку орендаря щодо спірної земельної ділянки та прийнятих на себе обов`язків за договором оренди, позицію іншого суб`єкта господарювання на аналогічних територіях.

Судом першої інстанції в достатній мірі обґрунтовано наявність підстав для розірвання договору оренди внаслідок систематичної несплати за недоведеністю апелянтом наявності обставин, які звільняють його від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання у тому рахунку з урахуванням договору продажу права оренди.

Урядом прийнята постанова від 04 березня 2026 року №306 «Про затвердження Порядку та критеріїв визначення зон ризикованого землеробства» в якій визначення зон ризикованого землеробства здійснюється зокрема за критеріями: для територій ведення бойових дій - знаходження земельної ділянки в межах 20-ти та від 20-ти до 50-кілометрової зони від лінії державного кордону з державою-агресором та/або лінії зіткнення, а також територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

Наведене, надає підстави вважати, що землеробство може здійснюватися за земельній ділянці позивача, а неможливість його здійснення в силу вимог частини шостої статті 672 ЦК України, має доводитися відповідачем.

Доводи апелянта свідчать, що товариство вважає пріоритетним своє право оренди земельної ділянки, як виду його господарської діяльності без її здійснення за наведених ним обставин протягом декількох років, праву приватної власності власника земельної ділянки на використання його права власності у як найкорисніший для нього спосіб, тобто без отримання доходу від власності, невикористання земельної ділянки.

Таким чином, за встановлених обставин даної справи, позиція відповідача про потенційну небезпеку та неможливість використання землі, та заперечення розірвати договір оренди землі із позивачем, при тому, що іншими підприємствами - орендарями здійснюється використання земельних ділянок розташованих на території тієї ж ОТГ та сплата орендної плати орендодавцям із 2023 року, не відповідає принципу справедливості договору і покладає на позивача надмірний тягар у вигляді не отримання орендної плати за можливості передачі земельної ділянки іншому підприємству, яке буде її використовувати за призначенням та сплачувати орендодавцю орендну плату.

Апеляційний суд зазначає, що чинне законодавство не покладає обов`язок здійснення розмінування виключно на державні органи. Відповідач, як суб`єкт господарювання, мав можливість самостійно в 2023-2025 роках ініціювати проведення відповідних заходів із залученням спеціалізованих підприємств або організацій, що мають відповідну ліцензію та дозвіл на проведення робіт із розмінування, але відповідних дій не вчинив. Процедура розмінування та приведення після тимчасової окупації військами рф орендованих земельних ділянок у стан придатний для ведення господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів задля забезпечення використання цих земель.

Однак відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на своєчасне обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання та виконання умов договору оренди, а також повідомлення позивача про неможливість використання земельної ділянки та наявність обставин непереборної сили.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зводяться до відсутності підстав для розірвання договору оренди, спростовуються вищенаведеним.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивача, ніж запереченням відповідача, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дослідив та оцінив наявні у справі докази всебічно, повно, об`єктивно, при цьому дотримався принципів змагальності та рівності сторін.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 серпня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: Л.А.Приходько

Судді: Л.В.Базіль

С.В.Радченко