Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №598/1464/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1464/26Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.

Провадження № 33/817/540/26Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Теслюка А.С. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) судового збору.

Згідно постанови 11 липня 2026 року приблизно о 21 год. 02 хв. ОСОБА_1 в м.Збараж по вул.Грушевського Тернопільського району Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, поведінка, що невідповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року - скасувати, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

в матеріалах справи, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами жодних підстав, які могли би бути підставою для зупинки транспортного засобу, згідно із ст.35 ЗУ "Про національну поліцію";

у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;

працівник поліції позбавив ОСОБА_1 права на захист, так як неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про те, що у останнього немає права скористатися правничою допомогою, зокрема допомогою адвоката.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Михалюк В.І. не з`явились, хоча були повідомлені про час і місце апеляційного розгляду. Захисник подав клопотання про відкладення апеляційного розгляду через перебування ОСОБА_1 на лікарняному, однак не надав жодних відомостей на підтвердження таких обставин і сам в судове засідання не з`явився без поважних причин. За таких обставин відповідно до положень ч.6 ст.294 КУпАП апеляційний розгляд проведено у їх відсутності.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції в цьому випадку не дотримався вказаних вимог закону і залишив поза увагою, не встановивши обставин, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. №3353-ХІІ передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.2.3 "д" Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

На вимогу поліцейського відповідно до п.2.4 цих Правил водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

При цьому, статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" (далі за текстом — Закон про поліцію) передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Даний перелік, зокрема, передбачає такі випадки: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

З матеріалів справи видно, що жодної з наведених підстав для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції в даному випадку не було.

Так, згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, як видно з матеріалів справи, її матеріали суд першої інстанції обґрунтовано повернув до ВП № 4 м. Збараж Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для доопрацювання саме у зв`язку з відсутністю жодних доказів реєстрації такого повідомлення в черговій частині та відсутністю будь-якого іншого підтвердження законності дій поліції щодо зупинки автомобіля ОСОБА_1 .

На виконання вказаної постанови суду посадовими особами поліції було скеровано лише рапорт старшого інспектора ВП № 4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області (а.с. 19).

Однак, зміст вказаного рапорту та матеріали справи свідчать про те, що звернення (повідомлення) на спецлінію "102" надійшло уже після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а саме о 21 год. 17 хв. 11 липня 2026 року, і таке звернення було подане самим поліцейським, який його зупинив без визначених законом підстав. Таким чином, надане на виконання постанови суду повідомлення про подію було здійснено самим поліцейським і зареєстроване значно пізніше фактичного часу зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , яка відбулася 11 липня 2026 року приблизно о 21 год. 02 хв.

Вказана очевидна хронологічна невідповідність беззаперечно доводить, що на момент фактичного зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у працівників поліції не було зареєстрованих у встановленому законом порядку відомостей щодо причетності водія до правопорушення у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки реєстрація повідомлення, що відбулася пізніше у часі, об`єктивно не могла слугувати законною підставою для зупинки автомобіля.

Також, перевіркою доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису встановлено, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції підставою для зупинки автомобіля зазначили лише наявність у них інформації автомобілем керує водій, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, і така інформація надійшла анонімно.

Водночас із рапорту старшого інспектора ВП № 4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області не вбачається жодних відомостей про наявність навіть такого анонімного повідомлення, на яке працівники поліції посилалися як на підставу для зупинки транспортного засобу, часу та способу його отримання, а також відомостей про його реєстрацію у встановленому порядку (а.с. 19).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні об`єктивні дані на підтвердження того, що у працівників поліції була наявна, отримана у встановленому законом порядку, інформація про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, яка згідно п.3 ч.1 ст. 35 Закону про поліцію підлягала перевірці і могла бути законною підставою для зупинки транспортного засобу в даному випадку.

Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно з ст. 35 Закону про поліцію.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що закон має бути передбачуваним. Безпідставна зупинка автомобіля працівниками поліції є проявом свавільного поводження, оскільки вона порушує фундаментальний принцип верховенства права — законність і заборону державного свавілля.

Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Отже, внаслідок порушення права особи на свободу пересування і зупинку автомобіля без визначених законом підстав судом не можуть бути визнані як допустимі докази, що були зібрані посадовими особами поліції під час оформлення щодо ОСОБА_1 матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя