Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №594/358/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/358/25Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.

Провадження № 22-ц/817/834/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря: Дідух М.Є.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Товарніцького Р.М., представника ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” - Сливка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 594/358/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія», інтереси якого представляє Лось Андрій Михайлович, на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року, повний текст якого складено 17 квітня 2026 року, ухваленого суддею Зушман Г.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Борщівська аграрна компанія” про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, та земельною ділянкою площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та зобов`язати ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» повернути йому дані земельні ділянки, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24796786 від 27.09.2015, здійснену приватним нотаріусом Пікуль З.Я. Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області, на підставі договору оренди землі, що виданий 01.06.2015 року ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», додаткова угода від 14.11.2019 року, ТзОВ «Борщівська аграрна компанія»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Індексний номер 39024541 від 22.12.2017, здійснену Державним реєстратором Борщівської міської ради Тернопільської області, на підставі договору оренди землі, що виданий 06.08.2015 ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», додаткова угода від 14.11.2019 року, ТзОВ «Борщівська аграрна компанія».

В обґрунтування позовних вимог вказує, на те що строк дії договору оренди земельної ділянки від 01.06.2015 закінчився 27.09.2022, а строк дії договору оренди земельної ділянки від 06.08.2015 закінчився 22.12.2024. Навесні 2023 року ОСОБА_1 завчасно повідомив ТОВ «Борщівська аграрна компанія» про те, що він не має наміру продовжувати дію договорів оренди даних земельних ділянок. У відповідь він дізнався, що строк дії договорів оренди земельних ділянок продовжено до 2030 року, що нібито підтверджується укладеними додатковими угодами від 14.11.2019, однак це не відповідає дійсності, оскільки після підписання основних договорів оренди земельних ділянок, додаткових угод щодо оренди не укладалося, та на підписання додаткових угод до договорів оренди від 01.06.2015 та 06.08.2015 ОСОБА_1 нікого не уповноважував. У зв`язку із викладеним, за зверненням ОСОБА_1 , Ужгородським районним управлінням поліції в Закарпатській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України від 23.04.2024.

Окрім цього, зазначив, що копій укладених договорів оренди земельних ділянок площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561 від 01.06.2015 та площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464 від 06.08.2015, позивач не зберіг у зв`язку з відсутністю потреби, через закінчення строку дії. З метою отримання належним чином завірених копій договорів оренди та повернення земельних ділянок ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Борщівська аграрна компанія», однак відповіді не отримав, що сприйняв як відмову в поверненні належних на праві власності земельних ділянок.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” задоволено частково.

Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належними йому земельними ділянками: площею 1,2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, площею 1,3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зобов`язавши ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” повернути йому дані земельні ділянки.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» - адвокат Лось А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08.04.2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що 27.08.2025 відбулась зміна учасників ТзОВ "Борщівська аграрна компанія" з ТзОВ "Компанія активами "Актив" (код ЄДРПОУ 19334672) на ТзОВ "Лан Індастрі" (код ЄДРПОУ 45509039) шляхом укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав. Станом на даний час відповідач має право користування 4987 земельними ділянками загальною площею 5372,7 га на правах оренди, емфітевзису, тощо. На виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав представниками ТОВ "КУА "АКТИВ" було передано представникам ТОВ "ЛАН ІНДАСТРІ" договори оренди землі та додаткові угоди до них, за якими відповідач виступає орендарем. В свою чергу, ТОВ "КУА "АКТИВ" набуло частку 100 % в статутному капіталі ТОВ «Борщівська аграрна компанія» від АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "КАНЗАС" 05 червня 2024 року.

Відтак, ТОВ «Борщівська аграрна компанія» повідомляло суд про те, що з об`єктивних причин не в змозі виконати вимоги ухвали від 05.05.2025, а саме надати оригінали вищеописаних договорів та додаткові угоди до них. Однак, суд першої інстанції не надав оцінки обставинам щодо купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ “Борщівська аграрна компанія”, яке володіє правом користування 04987-ми земельними ділянками загальною площею 5372,7 га.

Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, що мають значення для справи.

На даний час належні позивачу земельні ділянки перебувають в користуванні відповідача на правових засадах, зокрема на підставі договорів оренди землі від 01.06.2015 та від 06.08.2015 і додаткових угод до них від 14.11.2019, що не спростовано позивачем.

Також, в судовому засіданні представник позивача неодноразово підтверджував факт отримання ОСОБА_1 від відповідача орендної плати за користування земельними ділянками впродовж 2023-2024 років.

З платіжних інструкцій АТ «Ощадбанк» за № 6 від 22.11.2023, за №7 від 22.11.2023, за № 7328 від 03.12.2024 та за № 9174 від 11.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років отримував орендну плату від ТОВ «Борщівська аграрна компанія» за користування належними йому земельними ділянками.

Окрім того, згідно платіжних інструкцій АТ «Креді Агріколь Банк» за №0411036 від 04.11.2025 та за № 0411037 від 04.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 отримував від ТОВ «Борщівська аграрна компанія» орендну плату за 2025 рік за користування земельними ділянками.

Вказані докази сплати орендної плати за користування земельними ділянками й відсутності претензій з приводу користування відповідачем земельними ділянками сільськогосподарського призначення в сукупності свідчать про існування між сторонами спору договірних відносин з оренди належних позивачу земельних ділянок, які існували з 2015 року, у тому числі протягом 2023-2025 років та продовжують існувати надалі. ОСОБА_1 не повертав відповідачу грошові кошти, які були сплачені як орендна плата.

Щодо неналежного способу захисту порушених прав. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції ухвалив усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належними йому земельними ділянками: площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зобов`язавши ТОВ "Борщівська аграрна компанія" повернути йому дані земельні ділянки.

Так, фактично, суд визнав незаконним користування земельними ділянками відповідачем без скасування правової підстави такого користування як державної реєстрації права оренди.

Такий підхід суперечить принципу правової визначеності, оскільки створює ситуацію, за якої зареєстроване право існує, але його реалізація заборонена судом.

При цьому, в описовій та мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції описував та встановлював той факт, що право оренди на належні позивачу земельні ділянки зареєстроване за відповідачем до 2030 року.

Таким чином, суд встановив, що право оренди, станом на даний час, зареєстроване у встановленому законом порядку, однак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині усунення позивачу перешкод у користуванні земельними ділянками, тобто по суті задовольнив негаторний позов.

В даній справі спір стосується не усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, а оспорювання такого речового права, оскільки таке право користування зареєстроване за відповідачем у встановленому законом порядку.

Відтак, позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, суд першої інстанції на вказані обставини увагу не звернув та дійшов помилково висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом усунення позивачу перешкод у користуванні земельними ділянками, ігноруючи той факт, що вказане право оренди зареєстроване у встановленому законом порядку та заявлення в даному випадку негаторного позову не є належним способом захисту прав.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин та застосував неналежний спосіб захисту, задовольнивши вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за наявності зареєстрованого речового права користування відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” - Сливка С.М. апеляційну скаргу підтримав, із мотивів викладених у ній.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Товарніцький Р.М. апеляційної скарги ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2024 № 405176798 (т. 1 а.с.9) вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстрацію права оренди на яку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24796786 від 27.09.2015, здійснено 27.09.2015 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пікуль З.Я., на підставі договору оренди землі, що виданий 01.06.2015 ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», додаткова угода від 14.11.2019, ТзОВ «Борщівська аграрна компанія».

Згідно зазначеної вище Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, розділу, «Зміст, характеристика іншого речового права» встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у наступній формі та розмірі - 5600,00. Дата укладення договору (після 2013р.)/ Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 01.06.2015, строк: 15 р., Дата закінчення дії: 01.06.2030.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2024 № 405178956 (т. 1 а.с.10) вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстрацію права оренди на яку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39024541 від 28.12.2017, здійснено 22.12.2017 державним реєстратором Григор`євою Т.М. на підставі договору оренди землі, що виданий 06.08.2015 ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», додаткова угода від 14.11.2019, ТзОВ «Борщівська аграрна компанія».

Згідно із зазначеної вище Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, розділу, «Зміст, характеристика іншого речового права» встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у наступній формі та розмірі- 5600,00. Дата укладення договору (після 2013р.)/ Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 06.08.2015, строк:15 р., дата закінчення дії: 06.08.2030.

При цьому, матеріали справи містять копію договору оренди землі від 01.06.2015, сторонами якого зазначено позивача ОСОБА_1 та ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» щодо земельної ділянки, площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, укладеного на строк 7 років (т. 1 а.с. 44-45) та копію договору оренди землі від 06.08.2015, сторонами якого зазначено позивача ОСОБА_1 та ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» щодо земельної ділянки, площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, укладеного на строк 7 років (т. 1 а.с. 40-41). Пункт 7 зазначених договорів оренди землі викладений у наступній редакції: «Право оренди земельної ділянки діє протягом 7 років з моменту державної реєстрації права оренди. Договір укладено строком на 7 років, але у будь-якому разі строк цього договору завершується не раніше завершення дії права оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Поновлення договору оренди відбувається згідно з ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Укладення даних договорів оренди землі позивач не заперечує.

Стороною відповідача також надані копія Додаткової угоди від 14.11.2019 до договору оренди землі від 01.06.2015, сторонами якого зазначено позивача ОСОБА_1 та ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» щодо земельної ділянки, площею 1.2591 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561 (т. 1 зворот а.с. 46) та копія Додаткової угоди від 14.11.2019 до договору оренди землі від 06.08.2015, сторонами якого зазначено позивача ОСОБА_1 та ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» щодо земельної ділянки, площею 1.3379 га, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464 (т. 1 зворот а.с. 42). Підпункт 2.1 пункту 2 зазначених Додаткових угод викладений у наступній редакції: «Змінити строк дії Договору оренди і строк дії права оренди шляхом їх збільшення додатково на 8 (вісім) років до передбаченого в Договорі і визначити, що Договір оренди і право оренди діють до «…» _____20__року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк в порядку, передбаченому законодавством.

Підпунктом 2.2 пункту 2 зазначених Додаткових угод змінено форму орендної плати за Договорами оренди та визначено, що така виплачується в грошовій формі. Змінено розмір орендної плати та визначено, що з 01.01.2020 орендна плата за повний календарний рік становитиме 5600 грн.

Позивач звертався до відповідача із листом-вимогою від 04.12.2023 про негайне припинення користування належними йому земельними ділянками кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, та кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, у зв`язку із закінченням строків оренди та просив вчинити дії щодо внесення відповідних змін у Державний реєстр. Зазначив, що навесні 2023 року особисто повідомив директора ТОВ «Борщівська аграрна компанія» про своє бажання не продовжувати договори оренди на земельні ділянки. У 2019 році без його відома та дозволу укладені додаткові угоди про продовження терміну дії договорів оренди землі до 20230 року (т. 1 а.с.13).

Позивач через свого представника повторно звертався до відповідача із листом від 27.01.2025, в якому повідомив, що не бажає укладати новий договір оренди земельних ділянок і має намір самостійно їх обробляти та використовувати для власних потреб на свій розсуд. Просив надати копії договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод (т. 1 а.с.18-19).

23.04.2024 було розпочато досудове розслідування № 12024078030000385 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2024 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі заяви ОСОБА_1 (т. 1 а.с.14-16).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні Додаткові угоди до договорів оренди землі позивач ОСОБА_1 не підписував та, відповідно, істотні умови цих Додаткових угод не погоджував, а тому такі Додаткові угоди до договорів оренди землі є неукладеними, а відповідач, ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належними позивачу земельними ділянками, якими він продовжує користуватися, чим порушується право ОСОБА_1 на користування та розпорядження належним йому майном.

Крім того, суд вважав, що надані відповідачем докази, а саме копії платіжних інструкцій не можуть бути беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_1 отримував орендну плату від ТзОВ «Борщівська аграрна компанія» саме за оспорюваними додатковими угодами, оскільки в даних документах відсутнє посилання на реквізити таких додаткових угод, а сторона позивача заперечує отримання орендної плати від відповідача саме за цими додатковими угодами.

Що стосується позовних вимог позивача в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то такі вимоги до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

З огляду на викладене, вимоги позову щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав, здійснену на підставі оспорюваних додаткових угод до договорів оренди землі, не є належним способом захисту порушеного права позивача

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на таке.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства – ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина перша статі 15 цього Закону (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) передбачала, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2015 року між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території сільської ради с. Іване-Пусте Чортківського району (раніше Борщівського району) Тернопільської області, кадастровий номер 6120883200:01:001:0561. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2591 га, у тому числі рілля 1,2591 га. Сторонами визначено строк дії договору протягом 7 років з моменту державної реєстрації права оренди. Договір укладено строком на 7 років.

14.11.2019 року між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.06.2015 року. Вказана додаткова угода укладена до договору оренди землі, укладеного між Сторонами щодо земельної ділянки кадастровий номер 6120883200:01:001:0561, площею 1,2591 га, яка розташована на території сільської ради с. Іване-Пусте Чортківського району (раніше Борщівського району) Тернопільської області. Сторони, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи вільно, маючи повну цивільну дієздатність, розуміючи наслідки даного правочину, враховуючи відсутність претензій з боки обох Сторін щодо виконання взятих на себе зобов`язань за договору оренди, дійшли згоди про зміну строку дії договору оренди і строку дії права оренди шляхом збільшення додатково на 8 (вісім) років до передбаченого в договорі.

06.08.2015 року між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території сільської ради с. Іване-Пусте Чортківського району (раніше Борщівського району) Тернопільської області, кадастровий номер 6120883200:01:001:0464. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3379 га, у тому числі рілля 1,3379 га. Сторонами визначено строк дії договору протягом 7 років з моменту державної реєстрації права оренди. Договір укладено строком на 7 років. Окрім того, умовами договору передбачено обов`язок Орендаря сплачувати Орендодавцю оренду плату щороку до 31 грудня за весь рік оренди земельної ділянки в розмірі 4% (1440,44 грн) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 36 010,90 грн.

14.11.2019 року між ТОВ «Борщівська аграрна компанія» (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 06.08.2015 року. Вказана додаткова угода укладена до договору оренди землі, укладеного між Сторонами щодо земельної ділянки кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, площею 1,3379 га, яка розташована на території сільської ради с. Іване-Пусте Чортківського району (раніше Борщівського району) Тернопільської області. Сторони, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи вільно, маючи повну цивільну дієздатність, розуміючи наслідки даного правочину, враховуючи відсутність претензій з боки обох Сторін щодо виконання взятих на себе зобов`язань за договору оренди, дійшли згоди про зміну строку дії договору оренди і строку дії права оренди шляхом збільшення додатково на 8 (вісім) років до передбаченого в договорі.

Подаючи позов ОСОБА_1 зазначив, що не підписував Додаткових угод до Договорі оренди, однак дані твердження нічим не підтверджені.

Ухвалою суду від 26.09.2025 в даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, однак постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.12.2025 ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 26.09.2025 про призначення судової почеркознавчої експертизи скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами скасування ухвали суду про призначення експертизи було те, що судом першої інстанції в судовому засіданні, до призначення у справі експертизи та зупинення провадження у справі, не відібрані експериментальні підписи позивача ОСОБА_1 , чим порушено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 за № 53/5 та в матеріалах справи відсутні оригінали додаткової угоди від 14 листопада 2019 року до договору оренди землі від 06 серпня 2015 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6120883200:01:001:0464, площею 1,3379 га, а також додаткової угоди від 14 листопада 2019 року до договору оренди землі від 01 червня 2015 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6120883200:01:001:0561 площею 1,2591 га, які повинні бути об`єктом дослідження експертів згідно оскарженої ухвали.

В подальшому, вказані порушення щодо відібрання експериментальних підписів позивача ОСОБА_1 не було усунуто, почеркознавчу експертизу не проведено, відповідно допустимих, належних та достовірних доказів, що підписи у додаткових угодах від 14 листопада 2019 року до договорів оренди земельних ділянок не належать позивачу ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні.

На даний час належні позивачу земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача на правових засадах, зокрема на підставі договорів оренди землі від 01.06.2015 та від 06.08.2015 і додаткових угод до них від 14.11.2019, що не спростовано ОСОБА_1 . З вимогою про розірвання договорів оренди землі від 01.06.2015 та від 06.08.2015, як стверджує ОСОБА_1 , усно звертався навесні 2023 року, письмово в грудні 2023 року, хоча термін договорів оренди відповідно закінчувався 27.09.2022 та 22.12.2024.

Окрім того, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 582/332/21 (провадження № 61-14432св23) та постанові від 29 жовтня 2025 року у справі №676/2724/23 (провадження №61-11417св25) зробив правовий висновок про те, що вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки до задоволення не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем від орендаря орендної плати за користування земельною ділянкою протягом тривалого часу.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, у тому числі подавати докази.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

З платіжних інструкцій АТ «Ощадбанк» за № 6 від 22.11.2023, за № 7 від 22.11.2023, за № 7328 від 03.12.2024 та за № 9174 від 11.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2023-2024 років отримував орендну плату від ТОВ «БАК» за користування належними йому земельними ділянками (т. 1 а.с. 48-49).

В суді апеляційної інстанції були також подані відповідачем платіжні інструкції АТ «Креді Агріколь Банк» за № 0411036 від 04.11.2025 та за № 0411037 від 04.11.2025, з яких вбачається, що позивач отримував від ТОВ «БАК» орендну плату за 2025 рік за користування спірними земельними ділянками, які слід долучити до матеріалів справи, оскільки колегія суддів вважає, що ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” пропустила строки на подачу наведених доказів щодо орендної плати за 2025 рік із поважних причин, з огляду на те, що лише у судовому засіданні 08.04.2026 року представник ОСОБА_1 зазначив, що востаннє позивач отримував орендну плату за землю в кінці 2024 року. Тому відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, вказані докази сплати орендної плати за користування земельними ділянками в сукупності свідчать про існування між сторонами договірних відносин з оренди належних позивачу земельних ділянок, які існували з 2015 року, в тому числі протягом 2023-2025 років та продовжують існувати надалі. Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 повернув відповідачу грошові кошти, що свідчить про те, що позивач беззаперечно розумів, що кошти сплачені ТОВ «БАК», перераховані в якості орендної плати за користування земельними ділянками.

Платіж не існує як самостійне явище, відірване від правовідносин сторін, а завжди є формою виконання конкретного зобов`язання.

Враховуючи вищевказане колегія суддів приходить до висновку, що права ОСОБА_1 не порушені відповідачем, оскільки Договори оренди земельних ділянок та Додаткові угоди до них є дійсними, позивач отримує орендну плату від ТзОВ “Борщівська аграрна компанія”.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Борщівська аграрна компанія», інтереси якого представляє Лось А.М. слід задовольнити, рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ТзОВ “Борщівська аграрна компанія” про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити.

За правилами п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За такого, колегія суддів вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 3633,60 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Борщівська аграрна компанія», інтереси якого представляє Лось Андрій Михайлович, задовольнити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Борщівська аграрна компанія” про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Борщівська аграрна компанія” (вул. Пластова, 1 м. Львів ЄДРПОУ 39793949) 3633,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 вересня 2026 року.

Головуюча: Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома