Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №303/6266/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/6266/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за її апеляційною скаргою на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року, визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді попередження.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 о 23 год. 07 хв. 04.07.2026 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку було знайдено з невідомою жінкою в м. Мукачево, в той час як ОСОБА_1 після вживання алкогольних напоїв спала вдома.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у даній справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не надав належної оцінки обставинам події, що сталася 04.07.2026, так як вона не ухилялася від виконання батьківських обов`язків, а стала жертвою злочинних дій сторонньої особи – ОСОБА_3 , яка скористалася її станом втоми та невеликою кількістю випитого алкоголю, викрала її малолітню доньку. Вважає, що відсутня подія правопорушення: ОСОБА_1 не ухилялася від виконання батьківських обов`язків, а тимчасово не могла контролювати ситуацію через зовнішнє втручання; відсутня її вина, так як вона не мала умислу на вчинення правопорушення, діяла добросовісно та не передбачала можливості викрадення дитини. Крім того зазначає, що суд не надав їй можливості належним чином захистити свої права та не викликав для допиту ключових свідків, зокрема ОСОБА_3 . Звертає увагу, що суд не врахував те, що вона є працівником дитячого садка, відповідає за чистоту та безпеку дітей, має позитивну характеристику, не перебуває на обліку у нарколога, добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, піклується про доньку, забезпечує її всім необхідним.

Щодо пропущеного строку зазначає, що після винесення постанови вона перебувала у важкому психологічному стані через викрадення дитини, що тривало кілька днів, та через тиск з боку родини ОСОБА_4 , які вимагати відмовитися від дитини та виселити її з квартири та лише 5 липня 2026 року їй вдалося отримати повну консультацію юриста, який роз`яснив їй процедуру апеляційного оскарження та необхідність подання цього клопотання. Просить суд, причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнати поважними та поновити такий.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомила суд про поважність причин її неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без її участі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 22.07.2026, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є безпідставними і необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Як слідує з матеріалів справи, факт того, що ОСОБА_1 було вчинено передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративне правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №770978 від 08.07.2026 року з якого слідує, що ОСОБА_1 о 23 год. 07 хв. 04.07.2026 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку було знайдено з невідомою жінкою в м. Мукачево, в той час як ОСОБА_1 після вживання алкогольних напоїв спала вдома;

- рапортом поліцейського Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області від 04.07.2024, з якого слідує, що 04.07.2026 о 23:07 год. надійшло анонімне повідомлення зі служби 102 про те, що 04.0.2026 о 23:06 год. за адресою АДРЕСА_1 , невідома жінка в стані алкогольного сп`яніння знаходиться з малолітньою дитиною. Дитина без взуття. Невідома не може назвати місце проживання;

- письмовими поясненнями правопорушниці ОСОБА_1 від 05.07.2026 року, яка не заперечувала обставини, які викладені у вище вказаному протоколі про адміністративне правопорушення;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 05.07.2026, з яких слідує, що 04.07.2026 громадянка, яку звати ОСОБА_5 дала їй свою дитину, а саме залишила на лавочці по вул.Росвигівська в м. Мукачево,біля будинку 15Б, ОСОБА_3 вирішила, що не може залишити дитину одну на вулиці, тому повела її додому до її матері, після чого по дорозі її зупинили працівники поліції та доставили до Мукачівського РУП;

- копіями документів, що посвідчують особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд не надав належної оцінки обставинам події, що сталася 04.07.2026, так як вона не ухилялася від виконання батьківських обов`язків, а стала жертвою злочинних дій сторонньої особи – ОСОБА_3 , яка скористалася її станом втоми та невеликою кількістю випитого алкоголю, викрала її малолітню доньку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначене суперечить письмовим поясненням ОСОБА_3 від 05.07.2026.

Відхиляючи доводи у цій частині, апеляційний суд бере до уваги і те, що у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою вину визнала та у вчиненому розкаялась.

З урахуванням встановленого, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки, як мати, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї малолітньої доньки.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 Сімейного кодексу України.

Так, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 цього Кодексу полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них. Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про відсутність встановлених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП є необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд не надав їй можливості належним чином захистити свої права та не викликав для допиту ключових свідків, зокрема ОСОБА_3 , не заслуговують на увагу, оскільки виклик свідків та їх допит у судовому засіданні здійснюється за клопотанням сторони в справі, а в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 заявляла клопотання про виклик та допит у судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду будь-яких свідків, у тому числі й ОСОБА_3 .

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував те, що ОСОБА_1 є працівником дитячого садка, відповідає за чистоту та безпеку дітей, має позитивну характеристику, не перебуває на обліку у нарколога, добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, піклується про доньку, забезпечує її всім необхідним, оскільки з наявних матеріалів справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 винна у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення, а отже підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. Вказані доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказані висновки суду першої інстанції.

Отже, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , за результатами апеляційного перегляду провадження, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що в постанові суду висновки не відповідають обставинам справи, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення у виді попередження. Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з мотивів, наведених в апеляційній скарзі апеляційний суд не вбачає, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага