Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №738/1751/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1751/26

№ провадження 2/738/813/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:

суддi - Волошиної Н.В.

з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну спpаву за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст позовних вимог

У липні 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 20 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №491005099, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в розмірі 12 410,85 грн строком до 21 травня 2024 року, з процентами за користування кредитом в розмірі 32.00%. 27 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір №500817547, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в розмірі 53 212,25 грн строком до 28 травня 2024 року, з процентами за користування кредитом в розмірі 23.00%. Відповідно до протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», відповідно до умов яких, змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого банк відступив на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами № 500817547 та № 491005099. 18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-05/21, згідно із яким ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами № 500817547 та № 491005099. 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами № 500817547 та № 491005099. Відповідачка порушила умови кредитного договору № 500817547 від 27 травня 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 95 005,90 грн, з яких: 48 060,54 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 46 945,36 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Відповідачка порушила умови кредитного договору № 491005099 від 20 травня 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 25 886,59 грн, з яких: 10 970,23 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 14 916,36 грн – заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач, посилаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, статті 4, 19, 175, 177, 184, 274 ЦПК України, просить: стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 120 892,49 грн та судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

13 серпня 2026 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу позовної давності. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що позивач до позовної заяви не додав належних та допустимих доказів виникнення заборгованості, здійснення видачі коштів, а також обґрунтованого детального розрахунку заборгованості. Наданий позивачем розрахунок є одностороннім документом і не може слугувати беззаперечним доказом наявності боргу. Також відповідачка зазначає, що розрахунок заборгованості та первинні документи, які витребовувалися судом, датовані з травня 2019 року до 17 травня 2021 року. З травня 2021 року до моменту звернення позивача до суду у 2026 році минуло понад 5 років, що суттєво перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності. Жодних угод про збільшення або продовження строку позовної давності між сторонами не укладалося.

19 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Відповідь на відзив мотивована тим, що 27 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою укладений Договір № 500817547, 20 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою укладено Договір № 491005099. Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати надані їй кредити у строки, передбачені договорами. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року. У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, зупиняються на строк дії такого стану. У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено, виключення пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. П. 2 такого Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності таким Законом відбулось 04.09.2025, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028. Таким чином, строки позовної давності у даній справі не були пропущені позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомила.

3.Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 20 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладений кредитний договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про надання кредиту №491005099, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту та Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (надалі-Договір) (а.с. 7-8, 86, 50, 87).

Оферта на укладення угоди про надання кредиту №491005099, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 20 травня 2019 року по суті є кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно із Офертою на укладання угоди про надання кредиту №491005099, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 12 410,85 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків у розмірі 32,00% річних. Дата повернення кредиту 21 травня 2024 року. Підписанням оферти відповідач беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Згідно з пунктом 2.1.1. Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», відповідачка підтвердила акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між нею та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору.

Згідно з пунктом 2.1.2 вище вказаної Анкети-заяви, відповідач підтвердив, що отримав примірник Договору та додатків до нього.

Таким чином, ОСОБА_1 своїм особистим підписом підтвердила, що ознайомлена та згодна з публічною пропозицією АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

20 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (арк. с. 9).

Факт отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується меморіальним ордером № 880587 від 21 травня 2019 року та виписками по особовим рахункам за період з 20.05.2019 до 17.05.2021, з якого вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами для особистих потреб, тобто реалізувала своє право на користування кредитним лімітом (а.с. 151-154).

27 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладений кредитний договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про надання кредиту №500817547, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту та Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (надалі-Договір) (а.с. 22, 38, 66).

Оферта на укладення угоди про надання кредиту №500817547, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 27 травня 2019 року по суті є кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно із Офертою на укладання угоди про надання кредиту №500817547, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 53212,25 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків у розмірі 23,00% річних, дата повернення кредиту 28 травня 2024 року. Підписанням оферти відповідачка беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлена у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Згідно з пунктом 2.1.1. Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», відповідачка підтвердила акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору.

Згідно з пунктом 2.1.2 вище вказаної Анкети-заяви, відповідачка підтвердила, що отримала примірник Договору та додатків до нього.

Таким чином, ОСОБА_1 своїм особистим підписом підтвердила, що ознайомлена та згодна з публічною пропозицією АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

27 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (арк. с. 82).

Факт отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується меморіальним ордером № 880587 від 21 травня 2019 року та виписками по особовим рахункам за період з 27.05.2019 до 17.05.2021, з якого вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами для особистих потреб, тобто реалізувала своє право на користування кредитним лімітом (а.с. 155-158).

17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договорами №491005099 від 20 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 15 316,71 грн та №500817547 від 27 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 61 511,00 грн (а.с. 21-25).

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №18-05/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитними договорами №491005099 від 20 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 15316,71 грн та №500817547 від 27 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 61 511,00 грн (а.с. 26-37, 40-45).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10 січня 2023 року має заборгованість за договором №491005099 від 20 травня 2019 року у розмірі 21 106,58 грн (арк. с. 11).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 станом на 10 січня 2023 року має заборгованість за договором №500817547 від 27 травня 2019 року у розмірі 79 742,40 грн (арк. с. 10).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитними договорами №491005099 від 20 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 21 106,58 грн та №500817547 від 27 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 на загальну суму 79 742,40 грн (а.с. 46-54, 57-64).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ОСОБА_1 станом на 27 травня 2024 року має заборгованість за договором №491005099 від 20 травня 2019 року у розмірі 25 886,59 грн (арк. с. 13).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ОСОБА_1 станом на 27 травня 2024 року має заборгованість за договором №500817547 від 27 травня 2019 року у розмірі 95 005,90 грн (арк. с. 12).

Вказані вище договори відступлення права вимоги є дійсними та чинними, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку відсутні.

Станом на час розгляду справи відповідачка не надала суду доказів сплати нею зазначених сум заборгованості за кредитними договорами.

Так само відповідачка не надала доказів виконання нею зобов`язання за кредитними договорами первісним кредиторам.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

У зв`язку із невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за вказаним вище договором утворилась заборгованість.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що: 20 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №491005099 та 27 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №500817547.

У договорах сторони погодили всі істотні умови щодо сум і строків кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розміру і типу процентної ставки.

Договори про надання кредиту є дійсними, у судовому порядку не оскаржувалися. Розрахунки заборгованості, відповідачкою не спростовані.

Відповідачка була вільною в укладанні зазначених договорів та була обізнана із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодилася, підписавши кредитні документи. Своїми діями відповідачка погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статтей 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами КабМіну до 30.06.2023.

Отже, строк позовної давності у зв`язку з дією карантину було призупинено з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

На підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02 квітня 2020 року до 03 вересня 2025 року.

Суд дійшов висновку, що такий строк, з урахування його продовження та зупинення у зв`язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем, при подачі позовної заяви пропущений не був.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідачка не виконала умови договорів та в установлені строки не здійснила погашення кредитів, то вимога про стягнення з відповідачки заборгованості у загальній сумі 120 892,46 підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як визначено ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» із зазначенням види послуг на оцінки; копію заявки на надання юридичної допомоги №173 від 01 червня 2026 року; копію витягу з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 25 000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, так як матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

Отже, проаналізувавши кожну складову наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості і розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

З урахуванням положень частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідачки на користь позивача 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 509, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитними договорами №491005099 від 20 травня 2019 року та №500817547 від 27 травня 2019 року в розмірі 120 892,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 2 662,40 грн на повернення судового збору та 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306 м. Київ, індекс 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 44276926.

Відповідачка:

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Н.В.Волошина