Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №733/748/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/501/26

Єдиний унікальний №733/748/26

Рішення

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого – судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - ТОВ «Діджи фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17651-04/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на власні потреби в розмірі 16 200,00 грн строком на 120 днів. Банк свої зобов`язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. 14 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 14082024, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 17651-04/2024 від 10 квітня 2024 року. Сума та розрахунок заборгованості за даним кредитним договором в загальному розмірі 64 800 грн було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» згідно Договору факторингу № 14082024 від 14 серпня 2024 року. У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань станом на 14 серпня 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 800,00 грн, з яких 16 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 48 600,00 грн - заборгованість за відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 разом із судовими витрати.

Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року дану справу прийнято до свого провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а.с. 60).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, письмово просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання

рекомендованого поштового повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17651-04/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на власні потреби в розмірі 16 200,00 грн строком на 120 днів, тобто до 07 серпня 2024 року, який підписано позичальником електронним підписом W3601 (а.с. 18-21).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору платіж повернення кредиту та сплати процентів мав бути внесений відповідачем 07.08.2024 року, загальна вартість кредиту – 64800 грн: сума кредиту – 16200 грн та проценти за користування кредитом – 48600 грн (а.с. 22).

10 квітня 2024 року відповідачем підписано анкету-заяву на отримання фінансового кредиту (а.с. 30) та паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-33).

Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит (грошові кошти) у розмірі 16200 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти згідно з умовами цього Договору.

У пункті 1.6. Кредитного договору визначено, що кредит надається Клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-0912.

Згідно з пунктом 1.4.1 Кредитного договору денна процентна ставка становить 2,50 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 7.1. Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 Договору.

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту був укладений в електронній формі в особистому кабінеті відповідача та разом з додатком у виді Графіку платежів, а також Анкетою-заявою на отримання кредиту та Паспортом споживчого кредиту був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W3601.

Згідно наданого АТ «Універсал Банк» повідомлення від 20 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку відбулось зарахування коштів на суму 16200 грн 10.04.2024 р (а.с. 54-55).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 17651-04/2024 від 10 квітня 2024 року станом на 14 серпня 2024 року розрахунок боргу становить 64 800,00 грн, з яких 16 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 48 600,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 13, 57).

14 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 14082024, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 17651-04/2024 від 10 квітня 2024 року (а.с. 10 на звороті, 24-26,34).

Відповідно до Витягу з Рестру боржників до договору факторингу № 14082024 від 14 серпня 2024 року ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 17651-04/2024 від 10 квітня 2024 року в сумі 64 800,00 грн, з яких 16 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 48 600,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 12).

Отже, за умовами договору факторингу, позивач отримав право грошової вимоги до боржників у розмірі, який розраховується станом на день підписання сторонами договору факторингу та зазначений у реєстрі боржників.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою

згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Норми ст. 625 ЦК України вказують, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без

згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вказане вище та те, що всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором у встановлені ним строки, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 64 800,00 грн, з яких 16 200,00 грн.

- заборгованість за основною сумою боргу та 48 600,00 грн - заборгованість за відсотками, а отже, позов належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 10 квітня 2026 року (а.с. 10), копію детального опису робіт від 10.04.2026 року (а.с. 14-на звороті), копію договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року (а.с. 15-17), копію додаткової угоди № 17651-04/2024 від 10.04.2026 року до Договору № 42649746/01 (а.с. 27), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 36).

Відповідно до детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 року адвокатом надано позивачу такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором: 1 год 30 хв - 300 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин: 1 год 00 хв – 500 грн; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта: 3 год 00 хв – 4500 грн; формування додатків до позовної заяви: 1 год 00 хв – 700 грн. Усього 6 год 30 хв – 6000 грн (а.с. 14 на звороті).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022

року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 6 000,00 грн, вимога про стягнення яких зазначена у позовній заяві, є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 662,40 грн необхідно стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст. 512, 514, 525, 526, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1079, 1080, 1082 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263?264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 17651-04/2024 від 10 квітня 2024 року в сумі 64 800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, з яких 16 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 48 600,00 грн - заборгованість за відсотками, судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього 70 462 (сімдесят тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце розташування: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко